Витрати виробництва. Їх критерії та класифікація

 

Міністерство  освіти і науки України 
Коледж інформаційних систем і технологій державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет" 
імені Вадима Гетьмана 
 

 

 
 
 
Курсова робота 
з Політичної економії 
на тему: Витрати виробництва. Їх критерії та класифікація.

 

 

 

 

 

 

                                    Студента 2 курсу 211 групи  
                                                  напряму підготовки економічне підприємництво 
                           спеціальності прикладна статистика  
Карпець О.А. 
               Керівник викладач методист 
Коломієць Г.І. 
    Національна шкала 5 
                     Кількість балів:     Оцінка: ЕСТS 
Члени комісії ________________   ________________ 
                       ________________   ________________ 

 

м. Київ - 2012 рік

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ………………………………………………………………………...3

1. Економічна сутність витрат та їх класифікація…..….………………5

1.1 Економічна  сутність  витрат……....………………………………….5

1.2 Класифікація витрат……………………………………………………6

1.2.1 За економічними елементами………………………………………..6

1.2.2 За місцем виникнення………………………………………………..8

1.2.3 За змінами від обсягів виробництва………………………………..9

1.2.4 За способом віднесення витрат на собівартість …………………10

1.2.5 За цільовим призначенням…………...............................………..11

2. Проблеми та особливості формування витрат на підприємствах України……………………….…………………………………………………..12

3. Проблеми управління витратами на підприємстві та способи їх вирішення…………………………………………………………………….…..16

3.1 Джерела фінансування витрат підприємства………………....….….16

3.2 Планування витрат підприємства на виробництво та обіг продукції………………….....………………………………………………….18

Висновки…………………………………………………………….....…21

Використана література…………………………………………………..23

 

ВСТУП

 

Актуальність  даного дослідження полягає в тому, що підприємства в процесі своєї діяльності, здійснюваної на основі комерційного розрахунку та самофінансування, здійснюють матеріальні і грошові витрати на виробництво і продаж продукції, на розширене відтворення основних фондів і оборотних коштів, на соціальний розвиток своїх колективів і операційні витрати. Сукупність цих витрат утворює валові витрати підприємства. Потужний наплив нових фірм і, як наслідок, – посилення конкуренції змушує існуючі підприємства серйозно задуматися над тим, як би не втратити частину своєї ринкової частки і не знизити свої прибутки. Це приводить їх до розгляду витрат на виробництво, без аналізу яких існування фірми стає проблематичним.

Це очевидно, адже будь-який аналіз результатів  господарської діяльності підприємства має своєю основою саме дані про витрати на виробництво. Формування витрат виробництва є ключовим і одночасно найбільш складним елементом формування і розвитку виробничо-господарського механізму підприємства.

Саме тому особливої  актуальності набувають питання дослідження сучасних тенденцій розвитку формування витрат підприємства. Виходячи з цього, сьогодні, ще залишаються недостатньо вивченими питання особливостей управління витратами підприємств та способів їх вирішення. Це відповідно й зумовлює значну актуальність даного курсового дослідження.

Інформаційна  база дослідження. В існуючих наукових працях багато уваги приділяється вивченню та дослідженню питання про витрати підприємства. Багато вчених-науковців, спираючись на реальний стан даного питання, створюють свої праці, що виражають їх погляди на вирішення даних проблем. Даним питанням присвячена велика кількість зарубіжних та вітчизняних публікацій. Серед науковців, що у своїх працях значну увагу приділяють цим питанням варто виділити: Н. Андрущенка, О. Гетьман, Г. Гладчук, І. Золотарьову, Я. Качмарик та ін. Об’єктом дослідження є процеси обліку витрат, їх формування та планування на підприємствах. Предметом є відстеження та оцінка особливостей витрат та їх класифікації за певними ознаками.

Метою даного дослідження є визначення характерних рис витрат підприємства, їх критеріїв та класифікації. Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

– дослідження поняття витрат підприємства та їх класифікації згідно різних класифікаційних ознак (за економічними елементами, за місцем виникнення, за змінами від обсягів виробництва, за цільовим призначенням, за способом віднесення витрат на собівартість);

– розкриття проблем та особливостей формування витрат на підприємствах України;

– визначення джерел фінансування витрат підприємства;

– дослідження особливостей планування витрат підприємства на виробництво та обіг продукції.

Структура роботи. Дана робота складається із вступу, основної частини, висновків та використаної літератури.

 

1 Поняття витрат та їх класифікація

 

 

1.1 Поняття витрат

 

 

У ринковій економіці  кінцевою метою виробника є отримання прибутку. Його величина безпосередньо залежить від величини витрат підприємства, тому вони завжди знаходяться під його постійним контролем.

Витрати підприємства визначаються об’єктивними і суб’єктивними чинниками, вони можуть бути грошовими і негрошовими. Між суб’єктами виробничих відносин витрати виробництва можуть розподілятися по-різному. Тому немає єдиного універсального і водночас достатньо простого методу визначення витрат і результатів виробництва. Існує декілька підходів до їх визначення. Для підприємства (фірми), що працює в ринкових умовах, важливо не тільки передбачати прибуток, а й планувати, аналізувати витрати на виробництво продукції, передусім витрати, пов'язані з придбанням ресурсів на ринках.

Отже, насамперед необхідно  з’ясувати сутність витрат виробництва. Виробництво продукту потребує витрат живої праці та праці, уречевленої у засобах виробництва, що використовуються при виробництві продукту.

Загалом, поняття “витрати” характерне для діяльності будь-якого підприємства, однак аналіз літературних джерел та останніх наукових публікацій зазначив, що на сьогодні не існує єдиного погляду щодо його трактування. Досить часто авторами ототожнюються такі поняття, як “витрати”, “затрати”, “видатки” на підґрунті спільної бази використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Такий синонімічний підхід характерний для більшості українських науковців, які ставлять терміни “витрати” й “затрати” на один рівень розгляду через труднощі мовного перекладу російськомовних першоджерел. Зокрема А. М. Турило, Ю. Б. Кравчук та А. А. Турило вважають, що російські “затраты”, “расходы” та “издержки» є прото типом терміну “витрати” в україномовній практиці й розуміють їх як вартісне вираження абсолютної величини застосовано-споживаних ресурсів, необхідних для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства і досягнення ним поставленої мети. Аналогічно до цього О. І. Заруднєв розглядає витрати (затрати) підприємства як категорію, що поєднує в собі три елементи: витрати, пов’язані з виробництвом продукції; витрати, пов’язані з реалізацією продукції, та трансакційні витрати підприємства. На думку Ю. С. Цал-Цалко, затрати (витрати) – це зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Синонімічний підхід є характерним і для деяких тлумачних словників, зокрема в економічному словнику витрати (видатки) підприємства розглядаються як вартість використовуваних ресурсів, необхідних для виробництва будь-якого товару або послуги, тоді як затрати (витрати, видатки) згідно інших джерел – це економічний показник суми витрат підприємства у процесі господарської діяльності, від величини якого багато в чому залежить рентабельність і прибуток.

 

 

1.2 Класифікація витрат

 

 

Основним завданням  класифікації витрат є формування собівартості продукції. За допомогою класифікації витрати групуються за видами і прямо або побічно відносяться на собівартість продукції. Собівартість продукції, що складається з різних видів витрат можна проаналізувати і виявити за рахунок яких витрат вона збільшилася або зменшилася і потім вплинути на її розмір у майбутньому. Собівартість продукції, а отже і витрати входять до неї мають величезний вплив на прибуток підприємства, його рентабельність, на величину цін продукції, що випускається і інші економічні показники. Природно, що зниження собівартості і витрат є основним напрямком удосконалення діяльності будь-якого підприємства, що безпосередньо впливає на його конкурентоспроможність, фінансову стійкість і успішну роботу в майбутньому.

 

 

1.2.1 За економічними елементами

 

 

Згідно класифікації витрат за економічними елементами виділяють наступні види:

– матеріальні витрати;

– витрати на оплату праці;

– відрахування на соціальні заходи;

– амортизація;

– інші операційні витрати.

Матеріальні витрати – витрати на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, придбані у сторонніх організацій паливо і енергію, тару, будівельні матеріали, запасні частини, МШП, використані в операційній діяльності підприємства.

Не включаються до матеріальних витрат:

– куповані матеріали, паливо, енергія, які реалізуються без додаткової обробки на даному підприємстві;

– зворотні відходи – це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших матеріальних цінностей, що утворилися в процесі виробництва продукції, втратили повністю чи частково споживчі властивості і через це використовуються з підвищеними витратами або зовсім не використовуються.

Витрати на оплату праці  – нарахована основна, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Відрахування на соціальні заходи – нарахування на фонд оплати праці до спеціальних фондів. До цього елемента витрат включаються нарахування на ФОП; утримання із заробітної плати до соціальних фондів були віднесені на витрати в складі нарахованої заробітної плати. До елемента “амортизація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів з використанням ряду методів.

Інші операційні витрати  включають:

– витрати на відрядження;

– оплату послуг банків;

– податки, збори та інші обов’язкові платежі;

– витрати на рекламу, на організацію прийомів, презентацій і свят;

– витрати на зв’язок;

– витрати на оплату послуг транспортних, страхових та посередницьких організацій;

– оплату участі в семінарах, витрати на професійну підготовку та перепідготовку працівників;

– витрати на проведення аудиту;

– сплачену орендну плату (за оперативну оренду);

– оплату мита та митних зборів при експорті;

– витрати на охорону праці, на перевезення працівників тощо.

 

 

 

 

 

 

1.2.2 За місцем виникнення

 

 

Місцем виникнення витрат називається місце, де вони фактично утворились. До місць виникнення витрат відносять структурні підрозділи (цехи, бригади, відділи, дільниці), які являють собою об’єкти нормування, планування і обліку витрат виробництва з метою контролю і управління витратами виробничих ресурсів. Щодо процесу виробництва місця виникнення витрат можна класифікувати на виробничі і обслуговуючі. До виробничих належать цехи, дільниці, бригади, а до обслуговування – відділи і служби управління, склади і лабораторії тощо. Облік витрат за місцями виникнення ввели у 20-х роках XX століття з метою підвищення точності калькулювання. Вихідним спонукальним моментом групування витрат за місцями виникнення була неможливість їх первинного групування за видами продукції.

Цех чи інший  підрозділ чітко виділявся як місце виникнення витрат, що полегшувало їх локалізацію і дозволяло наблизити непрямі витрати, які підлягали розподілу до виготовленої в даному місці продукції. Поступово до мети обліку витрат за місцями виникнення, крім забезпечення достовірного калькулювання, приєднався також і контроль за обґрунтованістю і раціональністю витрачання ресурсів, тобто контроль витрат у місцях їх виникнення.

З часом облік  витрат за місцями виникнення все  більше відособлювався від калькулювання, чому сприяла тенденція до укрупнення структурних підрозділів. Слід зазначити, що проблеми групування витрат за місцями їх виникнення ще належним чином не досліджені. На виробничих підприємствах місце виникнення витрат – це сфера відповідальності, яка пов’язана з певними видами витрат при виготовленні продукції або обслуговуванням виробництва і його управлінням.

Отже, в першу  чергу, до них слід віднести окремі види виробництв (основні, допоміжні, підсобні, обслуговуванні) і такі структурні підрозділи, як цехи, самостійні дільниці, майстерні. При більшій деталізації це може стосуватися діяльності бригад, окремих служб, бюро, лабораторій – за необхідності і можливістю виділення витрат, пов’язаних з обсягом виконуваних ними робіт або безпосередньо залежних від їх діяльності.

Ступінь деталізації  витрат за місцями їх виникнення для  кожного підприємства індивідуальна. Групування витрат виробництва в розрізі виробничих підрозділів дозволяє усунути безконтрольність витрат і закріпити відповідальність за їх величину за конкретними виконавцями і керівниками.

Обліку за місцями  виникнення витрат надається особливо важливе значення, так як впливати на собівартість і рівень економічності  виробництва можливо лише на даному етапі. На етапі калькулювання можна  лише більш-менш приблизно розподілити витрати виробництва між виробами, абсолютно не впливаючи на загальний рівень та характер цих витрат. Приблизно в середині 40-х років XX століття з’являється поняття “центр витрат”, “оперативний центр витрат”, під яким розуміють первинну ланку обліку витрат для контролю їх у підрозділах та більш точного розподілу витрат за об’єктами калькулювання, в якості яких можуть виступати: групи виробничого устаткування, робочі місця, технологічні процеси, виробничі дільниці. Загалом, за своєю природою кожне робоче місце – це вже і є центр витрат.

 

 

1.2.3 За змінами від обсягів виробництва

 

Витрати підприємства класифікують і за іншим критерієм: взаємозв’язком між обсягом виробництва і  величиною витрат. Витрати поділяють  на ті, що залежать і ті, що незалежні від обсягу виробництва.