Виробничий цикл

1. Підтримування техніко-технологічної бази здійснюється шляхом:

• капітального ремонту устаткування;

• заміни спрацьованого устаткування новим такого самого технічного рівня;
• технічного доозброєння підприємства.

2. Розвиток техніко-технологічної бази включає:

• модернізацію;
• реконструкцію;
• технічне переозброєння;
• розширення;
• нове будівництво.

Основні показники технологічного рівня підприємства групуються за наступними ознаками:

1. Ступінь технічної оснащеності праці (фондоозброєність та енергоозброєність праці).
2. Рівень прогресивності технології (структура технологічних процесів за трудомісткістю; частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції; середній вік застосовуваних технологічних процесів; коефіцієнт використання сировини і матеріалів; енергомісткість продукції).
3. Технічний рівень устаткування (продуктивність (потужність); надійність і довговічність; питома металомісткість; середній строк експлуатації; частка прогресивних видів обладнання в загальній кількості; частка технічно та економічно застарілого обладнання в загальному парку).
4. Рівень механізації та автоматизації виробництва (ступінь охоплення робіт механізованою працею; частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобів праці).

Для поглиблення аналітичної  оцінки рівня технічного розвитку підприємства застосовуються також інші показники, а саме:

• механоозброєність праці (відношення середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найзавантаженішій зміні);
• коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування;
• коефіцієнт технічної оснащеності виробництва (кількість застосовуваних пристроїв, оснастки та інструментів у розрахунку на одну оригінальну деталь кінцевого виробу);
• рівень утилізації відходів виробництва;
• рівень забруднення природного середовища;
• збільшення обсягу екологічно чистої продукції.

Процес економічного управління технічним розвитком підприємства включає такі основні етапи:

• встановлення цілей – визначення та ранжування пріоритетів;
• підготовчий – аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;
• варіантний вибір рішень – розробка, вибір критерію та оцінка ефективності можливих варіантів;
• програмування (планування) робіт – узгодження вибраних і прийнятих рішень, їх інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу;
• супроводження реалізації програми – контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програм.

Цілі та пріоритети технічного розвитку треба визначити згідно із загальною стратегією підприємства на тому чи іншому етапі його функціонування. Конкретні стратегічні напрями  технічного розвитку можуть бути пов’язані  з розв’язанням таких проблем:

• підвищення якості виготовлення продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому та вітчизняному ринках;
• розробка і широке впровадження ресурсозбережних (насамперед енергозбережних) технологій;
• скорочення до максимально можливого рівня витрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки;
• здійснення всебічної екологізації виробництва згідно із сучасними вимогами до охорони навколишнього середовища.

У процесі економічного управління технічним розвитком підприємства одним із головних завдань  є розробка і здійснення програм (планів) технічного розвитку.

Типовий зміст плану технічного розвитку підприємства включає такі розділи:

Розділ І. Науково-дослідні і проектно-конструкторські роботи.

Цей розділ включає дослідження  і розробку за певною тематикою з  визначенням для кожної теми:

1. мети дослідження (розробки);
2. місця впровадження результатів;
3. головного виконавця і співвиконавця;
4. строки початку та закінчення роботи;
5. кошторисної вартості;
6. очікуваних результатів.

Розділ ІІ. Створення й освоєння нових видів продукції і підвищення якості тих, що виготовляються.

Основний зміст цього  розділу:

1. створення та освоєння випуску нових видів продукції;
2. організація виробництва за ліцензіями або продукції, створеної <sp