Виробничий цикл

 

Зміст

1. Вступ…………………………………………………..…………………4
2. Розділ ІІ Види підприємств, їх організаційно-правові форми……………………………………………………………………………...7
1. Поняття суб’єкта господарювання, види та організаційно-правові форми підприємств………………………………………………………………..7
2. Організаційна і виробнича структура підприємства……………….14
3. Види і організаційно-правові форми об’єднань підприємства……………………………………………………………………..17
3. Розділ ІІ Техніко-технологічна база і виробнича потужність підприємства…………………………………………………………………….23
1. Поняття та характеристика техніко-технологічної бази виробництва……………………………………………………………………...23
2. Технічний розвиток виробництва…………………………….……25
3. Поняття, види та чинники формування виробничої потужності підприємства……………………………………………………………………..29
4. Механізм розрахунку виробничої потужності підприємства та визначення рівня її використання………………………………………………35
5. Визначення максимально можливого випуску продукції за наявної потужності…………………………………………………………..……………40
4. Розділ ІІІ Організація виробництва і забезпечення якості продукції…………………………………………………………………………45

• Організація виробництва як форма забезпечення ефективної діяльності підприємства…………………………………………………………45

3.2 Організаційні типи  виробництва та їх характеристика…………….51

5. Розділ IV Виробничий цикл, його характеристика та структура………………………………………………….……………………56

4.1 Методи організації  виробництва…………………………………….56

4.2 Якість та конкурентоспроможність  продукції……………………...61

4.3 Стандартизація та сертифікація  продукції…………………………..66

4.4 Державна політика у  сфері управління якістю продукції………….70

6. Розділ V Практичні розрахунки……………………………………….74
7. Висновки та пропозиції
8. Список використаної літератури
9. Додатки

 

Вступ

Виробничий цикл — один із найважливіших показників, який є основою для розрахунку багатьох інших показників виробничо-господарської діяльності підприємства. Наприклад, на основі виробничого циклу встановлюються строки запуску виробів у виробництво, розраховуються потужності виробничих підрозділів, визначається обсяг незавершеного будівництва та деякі інші показники.

Виробничий цикл — це календарний  період часу, протягом якого виріб  або партія виробів, що обробляються, проходять усі операції виробничого  процесу або певної його частини  і перетворюються на завершений продукт.

Інтервал календарного часу від  початку першої виробничої операції до закінчення останньої називається  тривалістю виробничого циклу в  часі, яка вимірюється в днях, годинах, хвилинах, залежно від виду виробу та стадії оброблення.

Виробничий цикл включає:

Час виконання технологічних операцій — основна складова виробничого циклу, яка необхідна для здійснення конкретних робочих операцій перетворення предмета праці на готову продукцію. Підготовчо-завершальний час виділяється робітникові для ознайомлення із здаванням і для здачі готової продукції. Тривалість операційного циклу складається з часу виконання технологічної операції та підготовчо-завершального часу, тобто тривалість операційного циклу — це час оброблення однієї партії деталей на конкретній операції технологічного циклу.

Тривалість проходження природних  процесів визначається особливостями  технології (це час твердіння бетону, охолодження металу тощо), тобто  природні процеси характеризуються тільки затратами часу.

Тривалість обслуговуючих процесів складається з часу виконання  контрольних операцій, складських та транспортних (включаючи навантаження й розвантаження) операцій. Сукупність усіх складових виробничого процесу  утворює його робочий період.

Частина виробничого циклу —  це перерви, які складаються з  між-операційних і міжзмінних перерв.

Міжопераційні перерви утворюють:

• перерви між партіями виникають під час оброблення партії деталей, адже не всі деталі обробляються одночасно. Скорочувати ці перерви можна за рахунок скорочення обсягу транспортних партій деталей, однак це потребує певного збільшення затрат на транспортування деталей між робочими місцями;
• перерви очікування — виникають при порушенні ходу виконання технологічного процесу, коли попередня технологічна операція вже закінчилася, а робоче місце на наступній операції ще не звільнилося від виконання певної роботи;
• перерви комплектування — виникають на складальних операціях, коли на місце складання надходять не всі найменування деталей.

Міжзмінні перерви (на обід, вихідні  та святкові дні, між змінами) є невід'ємною  складовою частиною виробничого  процесу.

Знання тривалості виробничого  циклу виготовлення усіх видів продукції  необхідне для:

• складання виробничої програми підприємства і його підрозділів;
• визначення термінів початку виробничого процесу за даними термінів його закінчення;
• розрахунків нормальної величини незавершеного виробництва.

Структура і тривалість виробничого  циклу залежать від типу виробництва, рівня організації виробничого  процесу й інших факторів. Для  виробів машинобудування характерна висока частка технологічних операцій у загальній тривалості виробничого  циклу. Скорочення останньої має  велике економічне значення. Як правило, тривалість виробничого циклу визначається для однієї деталі, партії деталей, однієї складальної одиниці або  партії одиниць, одного виробу. При  цьому варто враховувати, що виробом  називають будь-який предмет або набір предметів, що підлягає виготовленню на підприємстві або в його підрозділах.

За розрахунку тривалості виробничого  циклу виготовлення виробу враховують лише ті витрати часу на транспортні  і контрольні операції, природні процеси  і перерви, що не перекриваються операційним  циклом.

Скорочення тривалості виробничого  циклу має важливе економічне значення. Чим менша тривалість виробничого  циклу, тим більше продукції за одиницю  часу за інших рівних умов можна  випустити на даному підприємстві, в цеху або на ділянці; тим вище використання основних фондів підприємства; тим менша потреба підприємства в оборотних коштах, вкладених  у незавершене виробництво, тим  вища фондовіддача.

 

 

Розділ І. Види підприємств, їх організаційно-правові  форми.

В даному розділі розглядаються  питання, які дають змогу ознайомитися з поняттям суб’єкта господарювання, його видами та організаційно-правовими  формами, а також детальніше розглянути організаційну та виробничу структуру  підприємства, та дізнатися які існують  види та організаційно-правові форми  об’єднань підприємств.

 

1. Поняття суб’єкта господарювання, види та організаційно-правові форми підприємств.

Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських  відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських  прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах  цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб’єктами господарювання є:

1. господарські організації – юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2. громадяни України, іноземці та особи без громадянства, яка здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
3. філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Основою виробничо-господарською  ланкою економіки України є підприємство. Згідно з Господарським кодексом України підприємство - самостійний  суб'єкт господарювання, створений  компетентним органом державної  влади або органом місцевого  самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих  потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом  не встановлено іншого, діють на підставі статуту і можуть створюватися як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської  діяльності.

Підприємство є юридичною  особою, має відокремлене майно, самостійний  баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням  та ідентифікаційним кодом і не має  у своєму складі інших юридичних  осіб.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні  можуть діяти підприємства таких  видів:

• приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи).

Приватне підприємство - це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності фізичної особи.

Визначення приватне, крім форми  власності, виражає головну особливість  правового становища підприємств  цієї організаційної форми. Згідно із законодавством України власник  у даному разі водночас є і підприємцем, тобто власність і управління майном у приватному підприємстві не розмежовуються.

• підприємство колективної власності, що діє на основі колективної власності;

Колективне підприємство - це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності трудового колективу підприємства.

Визначення колективне означає, що підприємство належить колективу співвласників (засновників, учасників), які діють  як один суб'єкт права колективної  власності. Правосуб'єктність власника (у даному разі колективу або групи  власників, організованих у колективне підприємство з правами юридичної  особи) реалізується через юридичну особу - підприємство, яке володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до свого статуту. Це вид недержавної  юридичної особи. Право колективної  власності у колективному підприємстві безпосередньо здійснюють його органи управління - вищий орган управління (загальні збори або конференція) і правління. Отже, колективне підприємство, поки воно діє, - це об'єкт права власності відповідної юридичної особи. Його засновники і учасники є власниками часток (паїв, вкладів) у майні підприємства.

• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
• державне підприємство, що діє на основі державної власності;

Державне підприємство являє собою  організаційно-правову форму підприємства, заснованого на державній власності. Визначення державне вказує, що дане підприємство має особливості правового становища  порівняно з недержавними підприємствами Ці особливості обумовлені способом відмежування функцій власника від  функцій управління майном у державному підприємстві. Саме державне підприємство як майновий комплекс є об'єктом  права державної власності. Підприємству як суб'єктові права це майно належить на праві повного господарського відання. Це право вужче, ніж право  власності. Обсяг його залежить від  цільового призначення відповідного майна. Державне підприємство володіє, користується і розпоряджається  цим майном "на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству  та статуту підприємства". Оскільки державне підприємство є суб'єктом  права повного господарського відання  майном, а не суб'єктом права власності, щодо державних підприємств діє  спеціальна категорія - правовий режим  майна державних. Вона означає, що державні підприємства керуються спеціальними правилами заснування, утворення  їх майна при заснуванні, визначення цілей і предмета діяльності, управління майном, розподілу прибутку тощо.

Державні підприємства як суб'єкти однієї форми власності (організаційної форми) поділяються на види:

а) державні підприємства, засновані  на державній власності;

б) державні підприємства, засновані  на республіканській (Автономної Республіки Крим) власності;

в) казенні підприємства. Усі ці підприємства - державні юридичні особи.

Особливим видом підприємства, заснованого  на державній власності, є казенне  підприємство. Майно, що є у державній  власності і закріплене за казенним підприємством, належить йому не на праві  повного господарського відання, а  на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, казенне підприємство володіє і  користується зазначеним майном. Розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління державним майном, що належить до основних фондів підприємства, казенне  підприємство може лише з дозволу  органу, уповноваженого управляти відповідним  державним майном. Особливості розпорядження  іншим майном казенного підприємства визначаються у його статуті.