Тіньова економіка України

Реальні методи боротьби з тіньовою економікою

Ю. Єхануров запропонував два шляхи вирішення проблеми тіньової економіки.

На думку прем'єр-міністра Юрія Єханурова, вирішити проблему тіньової економіки можна двома шляхами. Про це він заявив на прес-конференції.

На думку прем'єра, з одного боку, необхідно зменшити оподаткування фонду заробітної плати, а з іншого - економічно зацікавити громадян, щоб вони були зацікавлені в отриманні "білої зарплати".

"Це можливо реалізувати через запровадження механізмів обов'язкового страхування найманих працівників", - вважає він.

У свою чергу перший віце-прем'єр-міністр України, міністр фінансів Микола Азаров заявляє, що боротися з "тіньовою" економікою не потрібно, а необхідно створювати такі умови, за яких українцям невигідно було приховувати податки і одержувати зарплату "в конвертах".

"Які методи боротьби з тіньовою економікою? Боротися з тіньовою економікою не потрібно, потрібно створювати такі умови, при яких тіньова економіка прагне стати, образно кажучи, сірою. Чорна - сірою, а сіра - світлою, - заявив Азаров. - Які умови? Перш за все, клімат відповідний податковий, адміністративний клімат, за якого було б вигідно в повному обсязі сплачувати податки, і було б дуже невигідно приховувати ці податки, платити зарплату по-чорному ".

Як сказав Азаров, уряд ще в 2004 році приступив до виконання програми для виведення економіки з тіні, проте керівники Кабінету міністрів в 2005-2006 роках цю програму скрутили.

"Програма досить проста - це зниження нарахувань на фонд оплати праці. Ми затвердили нові норми ставок на доходи фізичних осіб - достатньо низькі, наступним етапом було скорочення нарахувань на фонд оплати праці за соціальними внесками. І ми б це зробили, якби не надзвичайно роздутий дефіцит пенсійного фонду. Ось ми в 2008 році ліквідуємо бюджет пенсійного фонду. Якщо ми його ліквідуємо, то з 2008 року ми отримаємо можливість далі знижувати нарахування на фонд оплати праці ", - пояснив він.

За словами Азарова, наступним етапом стане перехід до накопичувальної системи, "коли кожен громадянин України матиме накопичувальний пенсійний рахунок". "Кожен громадянин, кожен працівник не буде зацікавлений у виплаті зарплати в конверті", - сказав Азаров.

За його твердженням, Кабінет міністрів не збирається проводити каральні заходи, а створюватиме умови, за яких "буде поступовий перехід з тіньової економіки в напівлегальну, потім в легальну". "Вигідніше буде працювати на світлі", - зазначив перший віце-прем'єр-міністр. Хоча за даними соціологічних опитувань населення не вірить у те, що ці реформи дійсно почнуть працювати (див. додаток 6).

У цілому поглядів і думок з приводу виникнення і функціонування тіньового сектору в економіці дуже і дуже багато. І поки уряд не виробила єдиної програми дій для його усунення. Ясно одне, України, як і всі країни світу, повинна пройти цей етап економічного розвитку. Але якщо цей процес не контролювати, то незабаром офіційна економіка опиниться в жалюгідному стані. Тому зараз дуже важливо знайти спосіб стримати стрімкий розвиток тіньової економіки, щоб у майбутньому звести її до мінімальних масштабів.

ВИСНОВОК

Таким чином, тіньова економіка - це явище, до цих пір не має чіткого наукового визначення, що є предметом інтересу дослідників з 30-х років XX століття.

На наш погляд, кращим видається термін «тіньова економіка», яким логічно позначати будь-яку економічну активність, не зареєстровану офіційно уповноваженими органами. За рідкісними винятками (пов'язаними, наприклад, з функціонуванням домашнього господарства) «тіньова» складова економіки - це такий устрій економічних відносин, який складається в суспільстві всупереч законам, правовим нормам, формальними правилами господарського життя, тобто знаходиться поза рамками правового поля.

 

Тіньовий сектор в європейських республіках СНД виник ще в 80-ті роки за часів існування СРСР. До моменту розпаду СРСР тіньова економіка стала вже сформованим економічним інститутом радянського суспільства. Навпаки, розпад єдиної правоохоронної системи та єдиного правового поля на території колишнього СРСР не тільки не привів до руйнування єдиного простору тіньового сектора економіки, а надав йому можливості для подальшого розвитку, чому значною мірою сприяла «прозорість» кордонів між країнами СНД.

Отже, в Україні паралельно легальній економіці існує тіньова, зіставна з нею за масштабами. При цьому в тіньовій економіці формується приблизно той же набір механізмів, що і в офіційній легальної господарській системі. У ній діють свої правила ціноутворення, способи забезпечення дотримання контрактів, існує специфічний набір професій зі своїм кодексом поведінки, і працюють власні механізми інвестування.

За даними Мінекономіки в Україну показник обсягу тіньової економіки коливається в рамках 50-60%.

Підводячи підсумки вищесказаного, хотілося б підкреслити, що в умовах тієї абсурдної економічної системи, яка склалася в нашій країні, тіньова економіка просто не могла не виникнути.

У відношенні тіньової економіки потрібні два види дій. З одного боку, має бути з нею "боротися", а це функція правоохоронних органів, яку вони повинні виконати якомога краще. З іншого - вводити "тінь" у стандартні розміри за допомогою легалізації, причому так, щоб це пішло на користь вітчизняному виробництву. І щоб тіньова економіка не зростала, необхідно домагатися істотних змін в економічній політиці, яка забезпечить нормальні умови для функціонування вітчизняних виробників.

Розраховувати на позитивні зрушення можна лише за умови усунення причин, що породжують тіньову активність, прийняття взаємопов'язаного комплексу заходів в області вдосконалення оподаткування і корпоративного управління, оздоровлення структури розрахунків та інших непрямих заходів разом з посилюванням санкцій за заняття тіньовим бізнесом.

Орієнтовна програма дій така:

· Слід всіляко стимулювати безготівковий грошовий оборот. Наприклад, громадянам, які отримали доходи на банківський рахунок і не обезналічівающім їх, можна враховувати половину сплаченого ними ПДВ. Таким чином, ПДВ, акцизи і прибуткові податки при цьому будуть "відсмоктувати" гроші з тіньового обороту;

· Необхідно заборонити безконтрольне подання та залучення кредитів, відчуження власності та прийняття на себе зобов'язань неплатоспроможними підприємствами та громадянами;

· Важливо децентралізувати, зміцнити судову і правоохоронні органи, закріпивши за відповідними інститутами частина податкових доходів;

· Необхідно перетворити захист прав акціонерів, інвесторів і кредиторів у державний пріоритет.

Реалізація передбачуваних заходів призведе до зниження обсягу кредитних і фондових операцій при забезпеченні їх ефективності та надійності. Багаторазово зростуть масштаби безготівкових розрахунків - це для фінансової еліти. Держава отримає приріст бюджетних доходів і витрат. Менеджери знайдуть перспективу зміцнення свого становища легальним чином замість вимушеної тактики розкрадання залишків майна підприємства.

Немає потреби доводити, що кримінальне суспільство не в силах забезпечити впровадження інновацій та економічне зростання; гірше того, руйнуючи систему постачання населення соціальними благами (передусім освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення), воно прирікає себе на деградацію. У той же час така система може бути відносно стійка тільки при залученні зовнішніх джерел з усіма наслідками, що випливають негативними наслідками.

Програма інтеграції тіньового капіталу з легальним - лише одна, але обов'язкова складова нового курсу в економічній політиці, суть якого - у будь-якому заохочення вітчизняного товаровиробника.

В даний час легалізація тіньових капіталів, які направляються в легальну економіку - чи не єдиний (в сенсі реальної можливості мобілізації) джерело великомасштабного інвестування в народне господарство. Уряд загнало підприємця «у тінь», і тепер зобов'язана надати останньому можливість з неї вийти.

Такі зрушення в змісті економічної реформи украй необхідні, якщо виходити того, що високі темпи тінізації економіки - це наслідок наявних недоліків і крупних прорахунків в самій суті здійснюваних реформ. Отже, необхідно зосередитися на пошуку шляхів легалізації прихованих форм підприємництва, перш за все, в процесі побудови нового суспільства, застосовуючи як політичні, так і економічні важелі, які повинні посилюватися адміністративними діями. Все це обумовлює необхідність розробки комплексного механізму легалізації тіньових форм економічної діяльності з орієнтацією на створення привабливих умов для їх повернення в правове поле держави. Про те, що здійснення такої програми - справа невідкладна, аргументують: масштаби тіньової економіки, яких вона досягла останнім часом, сила її негативного впливу і те, що вона вже розмиває основні засади державності в Україні.

Додаток 1

Критерії типологізації тіньової економіки

 

Основні ознаки	«Друга» тіньова економіка	«Сіра» тіньова економіка	«Чорна» тіньова економіка
Суб'єкти	Менеджери офіційного («білого») сектора економіки	Неофіційно зайняті	Професійні злочинці
Об'єкти	Перерозподіл доходів без виробництва	Виробництво звичайних товарів і послуг	Виробництво заборонених і дефіцитних товарів і послуг
Зв'язки з «білою» економікою	Невідривно від «білої»	Відносно самостійна	Автономна по відношенню до «білої»

 

Додаток 2

Масштаби тіньової економіки в постсоціалістичних країнах

 

Країни Радянського Союзу	1989	1992	1995
Азербайджан	12,0	39,2	60,6
Білорусія	12,0	13,2	19,3
Болгарія	22,8	25,0	36,2
Угорщина	27,0	30,6	29,0
Грузія	12,0	52,3	62,6
Казахстан	12,0	24,9	34,3
Латвія	12,0	34,3	35,3
Литва	12,0	39,2	21,6
Молдова	12,0	37,3	35,7
Польща	15,7	19,7	12,6
Румунія	22,3	18,0	19,1
Росія	12,0	32,8	41,6
Словаччина	6,0	17,6	5,8
України	12,0	33,6	48,9
Узбекистан	12,0	11,7	6,5
Чехія	6,0	16,9	11,3
Естонія	12,0	25,4	11,8

 

 

Додаток 3

Обставини, що заважають підприємницької діяльності у відсотках від кількості опитаних

 

Обставини	Населення	Керівники підприємств
Відсутність коштів	67,3	61,4
Великі податки	53,1	58,0
Вимагання чиновників	29,5	32,6
Рекет	30,3	26,5
Труднощі оформлення підприємства	14,5	23,1
Труднощі, пов'язані з бухгалтерської та іншою звітністю перед різними органами	14,5	20,1

 

Тіньова економіка, перш за все нелегальний ринок праці, органічно пов'язані з низьким рівнем життя. За даними опитування, оцінили своє матеріальне становище відносно високо тільки 16,3% населення; вказали, що гроші є на харчування та одяг, а на поїздки у відпустку, на побутову техніку та ін їх не вистачає - 45,6%; живуть в повних злиднях - 38%.

Додаток 4

Судження про зв'язок між працею і його оплатою у відсотках від кількості опитаного населення

 

Варіанти відповідей на запитання про можливість збільшення зарплати при поліпшенні роботи	Травень 1990 р .	Лютий 2001 р .
значно збільшиться	6,0	7,3
трохи збільшиться	26,1	23,2
не зміниться	67,9	65,3
не змогли відповісти	-	4,2

 

 

 

Варіанти відповідей на запитання про можливість зменшення зарплати при погіршенні роботи	Травень 1990 р .	Лютий 2001 р .
значно зменшиться	26,0	16,8
трохи зменшиться	28,1	22,0
не зміниться	45,9	54,3
не змогли відповісти	-	6,9

 

Додаток 5

Дані про поширеність неофіційних платежів представникам органів влади, а також в медичних та освітніх установах у відсотках від кількості опитаних

 

Установи, в яких часто виявляються платні послуги неофіційно	Населення	Керівники підприємств
Міліція, автоінспекція	45,7	56,4
Заклади охорони здоров'я	45,5	47,0
Установи освіти	35,4	31,4
Адвокатура, прокуратура, суди	23,6	30,7
Муніципальні органи влади	13,4	23,4
Установи культурного обслуговування, дозвілля	7,9	10,2

 

Дані таблиці доповнює наступний розподіл відповідей. На запитання "Чи доводилося Вам у минулому (2006) році виплачувати гроші чиновникам для вирішення питань підприємницької діяльності?" відповіли "Так" 11,7% з числа населення і 33% керівників підприємств.

Додаток 6

Оцінки виконання законів, що регулюють економіку у відсотках від кількості опитаного населення