Світовий ринок цінних паперів: сутність, види, особливості регулювання. Основні завдання по розвитку та реформуванню фондового ринку в Укр

Ринок цінних паперів становить частку ринку позичкових капіталів. На ньому здійснюється емісія та купівля-продаж цінних паперів. Через участь банків, спеціалізованих кредитно-фінансових установ і фондової біржі тут акумулюються грошові нагромадження підприємств, банків, держави і приватних осіб з метою спрямування у виробниче і невиробниче інвестування. Розрізняють два типи ринку цінних паперів первинний і вторинний, їх взаємодію можна відобразити так:

Рис. 1.3 Основні типи ринку цінних паперів

Внаслідок продажу акцій та облігацій на первинному ринку емітент отримує необхідні йому фінансові ресурси, а цінні папери зосереджуються у перших покупців. Провідними елементами первинного ринку є:

Рис. 1.4 Первинний ринок цінних паперів

Тут емітент проти відповідно узгодженої суми грошей передає свій титул власності для інвестицій іншим особам. Як правило, обіг цінних паперів на первинному ринку охоплює лише нові випуски цінних паперів (переважно торгово-промислових корпорацій). Цим актом через первинний оборот цінних паперів здійснюється фінансування розширеного відтворювального процесу підприємств і фірм. На ньому можуть діяти колективні інвестори, в тому числі комерційні банки, страхові компанії пенсійні та інвестиційні фонди тощо. Але, якщо роль первинного ринку у повоєнний період в Європі швидко зростала, то нині більшу активність проявляють фондові біржі, на яких рух цінних паперів продовжується переважно відособлено від емітентів. Тобто первинний ринок, пропустивши через себе нові випуски акцій та облігацій, забезпечує наступне функціонування вторинного ринку.

Основу вторинного ринку становить фондовий ринок: біржовий та позабіржовий або організований і неорганізований.

Вторинний ринок діє тому, що первинний інвестор користується своїм правом і перепродує цінні папери іншим особам, а вони - вільні у своєму виборі - перепродують їх наступним вкладникам. Внаслідок цього ті цінні папери, що пройшли випробування первинним ринком і довели свою належну життєздатність, попадають у наступний оборот, що діє без участі того акціонерного товариства, яке їх випустило і започаткувало розміщення.

Рис. 1.5 Вторинний ринок цінних паперів

Вони постійно купуються і продаються, переходять від одних власників до інших, втрачають чи набувають курсову ціну. Навіть дивіденди за ними досить часто за угодою з емітентом сплачує генеральний торгівець. Очевидно, що якби не було повномасштабного вторинного ринку, то не було б ліквідності цінних паперів і ефективного первинного ринку. Діючий механізм вторинного ринку не тільки забезпечує ліквідність цінних паперів, тобто здатність негайно перепродуватись, а і стимулює довіру вкладників та бажання купувати нові фондові папери. Загалом, цим суттєво посилюється процес повнішого акумулювання ресурсів суспільства в інтересах забезпечення динамічного зростання виробництва.

Звичайно, через дрібних і середніх інвесторів і на вторинному ринку здійснюється певна частина фінансування відтворювального процесу. Але спекулятивні біржові операції, в основному, зосереджуються навколо переходу титулу власності й перетасовки контролю між різними фінансовими групами.

Особливістю діяльності сучасної біржі стає реалізація значної частини акцій індивідуальними інвесторами. Водночас створення умов для найширшої торгівлі цінними паперами з метою надання можливостей власникам реалізувати їх у найкоротший час за невеликих варіацій курсів і невисоких реалізаційних витратах - головне у діяльності вторинного ринку. Якби не було вторинного ринку або діяла обмежена чи ускладнена перешкодами організація наступних перепродаж цінних паперів, то це обмежило б бажання інвесторів вкладати тимчасово вільні кошти у всі чи частину цінних паперів, а суспільство втратило б важливе джерело інвестування. Підприємства, особливо нові, не отримали б необхідної грошової підтримки для вдосконалення й розширення виробництва[10, с.68].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Законодавче регулювання  ринку цінних паперів

Державне регулювання РЦП – це здійснення державою комплексу заходів щодо упорядкування, контролю та нагляду за ринком цінних паперів.

Державне регулювання РЦП здійснюється з метою:

• реалізації єдиної державної політики у сфер і випуску та обігу ЦП;
• отримання учасниками РЦП інформації про умови випуску та обігу ЦП, результати фінансово-господарської діяльності емітентів;
• гарантування прав власності на ЦП;
• захист прав учасників ФР;
• інтеграція до європейського та світового ФР;
• прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників РЦП; контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску ЦП та інформації про випуск ЦП, умов продажу (розміщення) ЦП, передбачених такою інформацією та ін.

Державне регулювання РЦП здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників РЦП в межах своїх повноважень, які призначаються чинним законодавством. Функції інституту-регулятора на біржовому ФР виконує Українська фондова біржа, а на позабіржовому – Українська асоціація торговців цінними паперами. Державними органами регулювання РЦП є Міністерство фінансів, Національний банк, Фонд державного майна України[3,115].

Протягом 2012 року уповноваженими особами  було розглянуто 7 657 справ про правопорушення на ринку цінних паперів, за результатами чого було накладено 6237 штрафів на загальну суму 48,795 млн грн. До того ж, винесено 991 попередження, анульовано 56 ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, а також зупинено дію 1 ліцензії, складено 71 протокол про адміністративні правопорушення та закрито 301 справу про правопорушення на фондовому ринку. Всього за 2012 рік юридичними та фізичними особами за правопорушення на ринку цінних паперів було сплачено штрафів до державного бюджету на загальну суму 3,225 млн грн.

Слід зазначити, що найбільш типовими порушеннями на ринку цінних паперів є неподання адміністративних даних професійними учасниками фондового ринку, неподання регулярної та особливої інформації емітентами цінних паперів, невиконання розпоряджень про усунення порушень законодавства про цінні папери. Крім того, у 2012 році Комісією було виявлено та притягнуто до відповідальності кілька торговців цінними паперами за умисні дії, що мають ознаки маніпулювання на фондовому ринку.

Також варто зауважити, що з метою удосконалення розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів регулятор прийняв рішення № 1470 «Про затвердження Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій» та рішення № 1766 «Про затвердження Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та застосування санкцій», що пройшли процедуру державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Все це має сприяти більш чіткому виявленню правопорушень на ринку цінних паперів та, найголовніше, протидії їм та їх недопущенню у подальшому.

 

Важливим напрямом державного регулювання фондового ринку є контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів та саморегулівних організації (СРО). В межах цієї роботи протягом 2012 року Комісія провела 545 перевірок щодо дотримання вимог законодавства про цінні папери емітентами цінних паперів, суб’єктами первинного фінансового моніторингу (СПФМ), професійними учасниками фондового ринку та СРО. Зокрема, за результатами проведених регулятором планових та позапланових перевірок в діяльності емітентів виявлено 250 правопорушень. Характерними порушеннями в діяльності емітентів цінних паперів є порушення порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерних товариств, порушення встановленого порядку переведення випуску

цінних паперів в бездокументарну форму існування та порушення прав акціонерів на отримання інформації. Також Комісією у 2012 році проведено 239 перевірок професійних учасників фондового ринку, серед яких: 92 перевірки торговців цінними паперами, 51 перевірка зберігачів цінних паперів, 38 перевірок компаній з управління активами та 56 перевірок реєстраторів (рис 1.6). Також регулятором здійснено дві перевірки саморегулівних організацій професійних учасників фондового ринку. Окрім того, за результатами проведених планових та позапланових перевірок професійних учасників та СРО виявлено 176 правопорушень.

Рис. 1.6 Контрольно-перевірочні заходи, вчинені Комісією у відношенні професійних учасників фондового ринку

 

Протягом 2012 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було прийнято ряд рішень, які стосуються регулювання діяльності суб’єктів первинного фінансового моніторингу, заходів контролю та правозастосування, а саме:

- рішення Комісії №996 «Про затвердження Положення про особливості організації та проведення внутрішнього аудиту (контролю) в професійних учасниках фондового ринку»;

- рішення Комісії №997 «Про затвердження Порядку контролю за дотриманням професійними учасниками фондового ринку вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансува

нню тероризму»;

- рішення Комісії №998 «Про затвердження порядку зупинення та поновлення проведення фінансових операцій на ринку цінних паперів суб’єктами первинного фі

нансового моніторингу»;

- рішення Комісії №1178 «Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності емітентів цінних паперів».

- рішення Комісії №1179 «Про затвердження Порядку контролю за дотриманням професійними учасниками фондового ринку вимог законодавства про цінні пап

ери»;

- рішення Комісії N№1518 «Про затвердження Порядку нагляду за реєстрацією акціонерів, проведенням загальних зборів, голосуванням та підбиттям його підсумків на загальних зборах акціонерних товариств»[4].

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.

ФОНДОВИЙ РИНОК УКРАЇНИ

 

2.1 Місце України на світовому фондовому ринку

Фондовий ринок у 2012 році продовжував демонструвати позитивну динаміку, про що свідчила більшість його показників. Український фондовий ринок розвивається паралельно зі світовими ринками цінних паперів, що підтверджує основний індикатор фондових ринків - індекс, який дає можливість оцінити загальну ситуацію на фондовому ринку (динаміка вітчизняних та світових фондових індексів фондового ринку наведена в рис. 2.1).

 

 

Рис 2.1 Динаміка вітчизняних та світових індексів фондового ринку протягом 2012 року.

В останні роки продовжилась тенденція збільшення обсягу торгів на ринку цінних паперів.

Так, цей показник у 2012 році становив 2530,87 млрд грн, що більше обсягу виконаних договорів у 2011році на 359,77 млрд грн. У той же час, темпи зростання фондового ринку були випереджаючими порівняно з ВВП: обсяг торгів на ринку цінних паперів перевищив показник ВВП країни майже у два рази (рис 2.2). Це свідчить про розвиток економіки держави в цілому та розвиток фондового ринку зокрема, а також швидкі темпи цього поступу.

Важливим показником розвитку фондового ринку та фінансової системи країни взагалі є частка капіталізації лістингових компаній у ВВП країни. Як відображає рис. 2.3 , акціонерний капітал є найбільш розвиненим у США та Великобританії, у той час як в Україні ця цифра поки що невелика. За результатами торгів на організаторах торгівлі, обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами у 2012 році становив 263,67 млрд грн, що більше на 11,99 % у порівнянні з 2011 роком (рис. 2.4)[4].

 

Рис. 2.2 Порівняльні дані обсягів торгів на ринку цінних паперів та ВВП, млрд. грн..

 

 

Рис. 2.3 Співвідношення капіталізації лістингових компаній до ВВП у 2008 – 2011 рр., %

 

Рис. 2.4 Обсяг біржових контрактів(договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі у 2008 – 2012 роках, млрд. грн

 

 

 

 

 

2.2 Завдання по розвитку  фондового ринку України

Досвід розвинених європейських фондових ринків свідчить на користь центразації обігу цінних паперів на організаторах торгівлі – фондових біржах. У Європі спостерігається процес об’єднання найкрупніших бірж, ща має принципове значення для функціонування фондового ринку. Суттєвим недоліком організованого фондового ринку України є наявність великої великої кількості бірж, реєстраторів, зберігачів, що суперечить міжнародним стандартам. Водночас, роль фондових бірж в Україні, які в усьому віті є осередком ділової активності, є поки ща малопомітною. На сьогодні в Україні організований сегмент фондового ринку представляють 10 фондових бірж та торгівельно-інформаційна система. Стабільним лідером за часткою у загальних торгах є Позабіржова Фондова Торговельна Система (ПФТС), питома вага якої в останні роки складає 37-38%. Друге та третє місце займають відповідно Фондова біржа «Перспектива» (33,5%) та Українська біржа (27,1%).

Ще одним із варіантів розвитку фондового ринку є  підготовка фахівців з питань фондового ринку. Встановлюючи кваліфікаційні вимоги до осіб, які здійснюють професійну діяльність з цінними паперами, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку проводить сертифікацію фахівців шляхом видачі сертифікатів на право здійснення професійної діяльності з цінними паперами в Україні на підприємствах, які мають відповідну ліцензію регулятора, а також анулювання таких сертифікатів[12, c.192].

Так, на базі Українського інституту розвитку фондового ринку Київського національного економічного університету - навчально-методичного центру Комісії, створено постійно діючу Раду з питань координації роботи з видання методичних посібників та підручників з питань фондового ринку та корпоративного управління. До складу Ради увійшли представники Комісії та навчальних закладів, з якими у регулятора укладений договір про співробітництво щодо навчання та атестації фахівців.

Система професійної підготовки фахівців з питань фондового ринку та нагляду за змінами у відомостях стосовно їх трудової діяльності запроваджена в Україні ще з 1996 року. Вона включає в себе навчання, складання кваліфікаційного іспиту та отримання сертифіката.

Підготовка фахівців з питань фондового ринку проводиться за типовими програмами навчання