Світова економічна криза (2007 – 2009 рр.) та міжнародні тенденції посткризового розвитку

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Міжнародна  економіка» на тему:

«Світова економічна криза (2007 – 2009 рр.) та міжнародні тенденції посткризового розвитку»

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Світова криза є предметом обговорення в колах політиків, можновладців, банкірів та науковців у всьому світі. Розпочавшись із США, вона охопила європейський простір, азіатський континент, проникла у валютний, фондовий, банківський, промислово-виробничий, соціальний сектори, похитнула райдужні перспективи підприємців та звичайних громадян.

В умовах сучасної фінансово-економічної кризи уряди  країн світу розробляють та впроваджують державні антикризові програми та плани  на коротко- і середньострокову перспективу. Ці програми включають комплекс заходів, спрямованих на виведення національних економік із кризового стану та стимулювання розвитку у посткризовий період.

Актуальність  даної теми полягає в тому що, так як розробка та впровадження антикризових програм і планів дозволяють реалізувати подолання кризових явищ, а рівень їх якості визначає ефективність антикризової політики, дослідження ефективності антикризових заходів країн світу є на даний момент актуальним і є запорукою успішного розвитку країн.

Об’єктом дослідження індивідуальної роботи є кризові явища в сфері економіки країн світу та України.

Предмет дослідження – аналіз ефективності застосування антикризових заходів і методика його проведення.

Метою даної роботи є дослідження теоретичних основ кризових явищ, а також аналіз антикризових заходів в сфері економіки країн світу та України.

Основними завданнями наукової роботи є:

• аналіз літератури з основними положеннями про кризу, теоретичні основи аналізу, оцінки ефективності та антикризові заходи країн ЄС;
• розгляд існуючих понять, видів, причин та наслідків кризових явищ, проблеми оцінки ефективності;
• здійснення оцінки ефективності антикризових заходів та їх порівняльна характеристика для України та світу;
• характеристика посткризового розвитку України в умовах глобалізаційних процесів.

Методи, використані при реалізації завдання: описовий, літературний аналіз, синтез, вивчення документів, порівняння та інші.

Індивідуальна робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків.

У вступі викладена актуальність теми, позначені мета і завдання, об’єкт і предмет дослідження, методи, які були використані при реалізації завдання, а також наводиться короткий опис змісту курсової роботи.

У першому розділі  розглядається теоретичні основи концепції криз.

У другому розділі висвітлено основні чинники, які спричинили виникнення світової економічної кризи (2007 – 2009 рр.) та проведено аналіз оцінки ефективності антикризових заходів в сфері економіки країн світу

У третьому розділі охарактеризовано основні чинники, які спричинили кризові явища в економіці України, а також проаналізовано антикризові заходи та посткризовий розвиток в Україні.

У висновках  підводяться підсумки виконаної  роботи, наводяться узагальнені висновки, зроблені на основі теоретичного і практичного матеріалу, а також, розглядаються перспективи можливості продовження дослідження, практична значущість розробки.

 

РОЗДІЛ І. ЕКОНОМІЧНА КРИЗА: СУТНІСТЬ, ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ

1. Поняття та суть економічної кризи

 

Криза – розклад, занепад, загострення (політичних, економічних, соціальних) протиріч.

Криза – це одна із форм розвитку економіки, в ході якої усуваються застарілі техніка і технологія, організація виробництва і праці, відкривається простір для зростання й утвердження нового. Водночас з подоланням віджитого неминуче виникає спад виробництва, зростає безробіття, знижуються доходи населення, що негативно позначається на умовах життя людей [23; с. 32].

Основними формами  прояву кризи є значний спад виробництва, масові банкрутства підприємств (в тому числі банків), значне зростання безробіття, фінансово-кредитна криза, падіння цін, зростання відсоткової ставки [26; с. 252].

Вітчизняні  економісти стверджують, що криза – це порушення рівноваги в економіці, що викликає зниження і припинення виробництва, а в найважчих випадках – навіть руйнування продуктивних сил.

Економічна криза  – фаза економічного циклу, під час якої відбувається різке відновлення порушених відтворювальних пропорцій шляхом спаду виробництва, недовантаження виробничих потужностей, зростання безробіття та ін. Це явище періодично повторюється і виявляється у надвиробництві капіталу і товарів. При цьому надвиробництві не абсолютному, а відносному, що передбачає більшу кількість вироблених товарів, ніж та, яку може спожити суспільство. Криза означає відносне надвиробництво внаслідок обмеженого платоспроможного попиту населення, що пояснюється збіднінням робітничих мас. Кризи глибоко вражають і руйнують усе народне господарство. Вони свідчать про силу стихійного саморегулюючого механізму ринкової економіки. Криза – це захід насильного встановлення рівноваги між виробництвом та споживанням, що є чинником суспільної трансформації всіх структур народного господарства, формування нових правил і принципів поведінки суб'єктів ринку, пріоритетного розвитку інтересів споживачів.

Відомо, що економічний  розвиток супроводжують підйоми  і спади. В русі суспільного виробництва  в певні роки зростання загального обсягу виробництва відбувається дуже швидко, в інші – повільніше, в  треті – спостерігається спад. Суспільне виробництво має циклічний характер розвитку [23; с. 33].

Криза є основою  економічного циклу (руху виробництва  від початку попередньої до початку  наступної кризи). Кожен цикл складається  з чотирьох основних фаз: криза, депресія, пожвавлення і піднесення [26; с. 251].

Депресія – фаза циклу, якій властивий застій виробництва. Відтворення – просте. Національний продукт уже не зменшується, але більше не зростає, відсоткова ставка падає до свого мінімального значення. Зростає сукупний попит і готуються умови до пожвавлення виробництва і комерційної діяльності.

Пожвавлення – спостерігається ріст ділової активності, що супроводжується зростанням промислового виробництва та інвестицій, помітного скорочення безробіття, підвищенням особистих доходів і прибутків корпорацій, нарощування інвестицій, що пожвавлює попит – спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, адже зростає зайнятість. Найбільш яскравою ознакою пожвавлення є збільшення платоспроможного попиту. Тому для виходу із застійного стану застосовується стимулювання попиту. Обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня, і економіка вступає у фазу піднесення.

Піднесення (зростання) – фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг найбільшого піднесення попереднього циклу і зростає найвищими темпами. Розпочинається справжній економічний бум, швидке економічне зростання, яке уже готує ґрунт для наступного спаду і нового економічного циклу [21; с. 76].

Для того, щоб  глибше зрозуміти сутність кризи, слід звернутися до історії економічного розвитку суспільства.

Перша економічна криза почалась у 1825 р., коли в результаті промислової революції в Англії (кінець XVIII – початок XIX ст.) утвердилася  машинна індустрія як машинно-технічна база економіки [38; с.4]. Перший цикл тривав 12 років і закінчився кризою 1836 р. у США та в Англії. Через 11 років криза охопила Англію, США, Францію та Німеччину. Наступна криза 1857 р. мала всесвітній характер (охопила більшість промислово розвинутих країн). Такими ж були кризи 1866, 1873, 1882, 1900 рр.

Найглибшою за майже п’ять століть існування капіталізму була економічна криза 1929-1933 рр. Вона супроводжувалася масовими банкрутствами підприємств, колосальним зростанням армії безробітних, втратою дрібними акціонерами своїх акцій (внаслідок їх повного знецінення тощо). Ще глибша – криза 90-х років ХХ ст. в Україні [26; с. 253].

Глобальна криза 2008-2010 рр. є найгіршою кризою з  часів Великої депресії. Вона розпочалася  як криза фінансова, далі логічно  перейшла у кризу промислово-виробничу, валютну й набувла подальшого розвитку як криза соціальна. Вона проявилась у вересні 2008 р. під час банкрутства, злиття або консервації декількох великих американських фінансових фірм. Розпочавшись з банкрутства великих фінансових установ в США, вона швидко розрослась у глобальну кризу, що призвела до банкрутства декількох європейських банків та падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій та товарів по всьому світу.

Отже, криза  – це складне суспільно-економічне явище, в якому поєднуються матеріально-технологічна і соціально-економічна сторони

Практика показує, що кризи неоднакові не тільки за причинами  і наслідками, але й за самою  своєю суттю. Необхідність у розгалуженій класифікації криз пов’язана з диференціацією засобів і способів управління ними. Якщо є типологія і розуміння характеру кризи, з’являються можливості зниження її гостроти, скорочення часу і забезпечення безболісності протікання.

За структурою відносин у соціально-економічній  системі і диференціацією проблематики її розвитку можна виділити окремі групи криз, такі як:

1. Економічна криза (грец. krisis – поворотний пункт) – різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, порушенні виробничих зв’язків, що склалися, банкрутстві підприємств, зростанні безробіття, і у результаті – в зниженні життєвого рівня, добробуту населення [9].

Економічна  криза характеризується наступними показниками:

• падіння обсягів виробництва;
• падіння фондових індексів;
• ріст безробіття і масові звільнення;
• падіння обсягу споживання індивідуальними господарствами [23; с. 36].

2. Політична криза – це ситуація в державі, яка склалася через неможливість узгоджених дій між політичними силами, наслідком чого є припинення всіх законотворчих процесів і ослаблення державного контролю. Політичні кризи, як правило, торкаються всіх сторін розвитку суспільства і переходять у кризи економічні.

3. Біржова криза – масовий розпродаж акцій та облігацій на фондовій біржі, спричинений різким падінням курсу цінних паперів.

4. Валютна криза – різкі коливання валютних курсів, девальвація та ревальвація валют тощо.

5. Грошово-кредитна криза – порушення грошового обігу внаслідок інфляційних процесів у країні.

6. Екологічна криза – ситуація, що виникає в екологічних системах внаслідок порушення рівноваги під впливом стихійних природних явищ або внаслідок впливу антропогенних чинників.

7. Фінансова криза – глибокий розлад фінансової системи держави.

8. Технологічна криза виникає як криза нових технологічних ідей в умовах явно вираженої потреби в нових технологіях. Це може бути криза технологічної несумісності виробів чи криза відторгнення нових технологічних рішень. У більш узагальненому плані такі кризи можуть виглядати кризами науково-технічного прогресу – загострення протиріч між його тенденціями, можливостями, наслідками. Наприклад, у даний час переживає явну кризу ідея мирного використання атомної енергії, будівництва атомних електростанцій і кораблів [9].

За безпосередніми причинами виникнення кризи розділяються на природні, суспільні, екологічні. Перші викликані природними умовами життя і діяльності людини. До причин таких криз належать землетруси, урагани, пожежі, кліматичні зміни, повені. Усе це не може не відбиватися на економіці, психології людини, соціальних і політичних процесах. При визначених масштабах такі явища природи народжують кризи.

Причиною кризи  можуть бути і суспільні відносини  у всіх видах їх прояву.

У сучасних умовах велике значення має розуміння і  розпізнавання криз взаємин людини з природою – екологічних. Це кризи, що виникають при зміні природних умов, викликаних діяльністю людини, – виснаження ресурсів, забруднення навколишнього середовища, виникнення небезпечних технологій, нехтування вимогами законів природної рівноваги [37; с. 6].

Кризи також  можуть бути передбачуваними (закономірними) і несподіваними (випадковими). Передбачувані кризи настають як етап розвитку, вони можуть прогнозуватися і викликаються об’єктивними причинами нагромадження факторів, пов’язаними з виникненням кризи можуть бути потреби реструктуризації виробництва, зміна структури інтересів під впливом науково-технічного прогресу.

Несподівані кризи  часто бувають результатом чи грубих помилок в управлінні, чи яких-небудь природних явищ, чи економічної  залежності, що сприяє розширенню і  поширенню локальних криз.

Різновидом передбачуваних криз є циклічна криза (звичайно, у тому випадку, якщо відома і вивчена природа кризи і її характер). Вона може виникати періодично і мас відомі фази свого настання і протікання [9].

Існують також  кризи явні і латентні (приховані). Перші протікають помітно і легко виявляються. Другі є прихованими, протікають відносно непомітно і тому найбільш небезпечні.