Суть макроекономічного аналізу

Економічне зростання за допомогою  нагромадження капіталу: неокласична  модель

Класики підкреслювали  виключне значення обмеженості кількості  землі у економічному зростанні. Проте історія свідчить, що підприємництво і капітал, а не землевласники і земля задаваній тон у економічному прогресі з початку XIX ст. Земля як фактор виробництва не стала дефіцитною. Замість цього Промислова революція сприяла створенню машин, що збільшили виробництво, фабрик, що скуп-чили робітників у гігантських фірмах, залізниць і пароплавів, які зв'язали віддалені кутки планети, заводів по виплавленню чавуну та сталі, що зробили потужнішими машини і швидшими локомотиви тощо. Коли країни з ринковою економікою вступили v xx ст., виникли нові важливі галузі — телефонна, автомобільна і електроенергетична. Нагромадження капіталу і нові технології перетворились у вирішальну силу, що впливає на економічний розвиток.

Щоб зрозуміти, як нагромадження капіталу і технічні зміни впливають на економіку, розглянемо неокласичну модель економічного зростання. Цей підхід був започаткований Робертом Солоу, якому у 1987 р. було присуджено Нобелівську премію за вклад у теорію економічного зростання. Неокласична модель с основним знаряддям дослідження процесу економічного зростання в передових країнах. Ця модель була застосована до емпіричних досліджень джерел економічного зростання.

Неокласична модель зростання описує економіку, в якій однорідний продукт виробляється за допомогою двох видів ресурсів — капіталу і праці. На противагу мальтузіанському аналізові, збільшення кількості працюючих визначається позаекономічними силами, а не економічними змінними. Крім того, припускається, що економіка конкурентна і завжди функціонує за повної зайнятості, тому можна аналізувати зростання потенційного обсягу виробництва.

Основними новими складовими неокласичної моделі зростання є капітал і технічні зміни. Припустімо на мить, що технологія залишається незмінною, і зосередимося на ролі капіталу в економічному зростанні. Що розуміємо під капіталом? Капітал  — цс товари тривалого виробничого користування, які застосовуються для виробництва інших товарів: фабрики, будівлі, устаткування, комп'ютери, верстати, запаси кінцевих товарів і незавершене виробництво.

Для зручності припустімо, що маємо єдиний гнучкий вид капітального товару (назвемо його К). Виміряємо сукупну  величину капіталу як сумарну кількість  засобів виробництва. В наших  розрахунках наближено розглядаємо  універсальний капітальний товар  як суму вартості засобів виробництва, тобто постійну вартість устаткування, будівель, споруд і запасів. За умов досконалої конкуренції і без  ризику інфляції, норма доходу на капітал  також дорівнює реальній процентній ставці на облігації та інші фінансові  активи.

Повернімося тепер до процесу економічного зростання. Економісти наголошують на потребі  підвищення капіталоозброєності. що означає процес, за яким розмір капіталу на працівника з перебігом часу збільшується. Приклад підвищення капі-талоозброєності — це збільшення кількості техніки або іригаційних споруд У сільському господарстві, залізниць та автострад на транспорті, комп'ютерів і систем зв'язку у банківській справі. В кожній з цих галузей суспільство вкладає великі кошти у товари тривалого виробничого використання, збільшуючи розмір капіталу на одного працівника. Як результат, обсяг продукції на одного зайнятого різко збільшився у сільському господарстві, на транспорті, у банківській справі.

Що  ж відбувається з доходом на капітал  у процесі зростання капіталоозбросності? За високого рівня технології висока норма інвестицій у машини та устаткування зменшує доход на капіталі (реальну процентну ставку). Це відбувається внаслідок того, що найвартістніші і найприбутковіші інвестиційні проекти вже реалізовано, і наступні інвестиції стають все менш прибутковими. Оскільки повна залізнична мережа або телефонна система уже збудовані, то нові інвестиції здійснюватимуться у менш заселені райони або у дублювання існуючих ліній. Норма доходу на ці пізніші інвестиції буде нижчою за доходи на перші лінії між густозаселеними регіонами.

Окрім того, ставка заробітної плати, що виплачується робітникам, зростає, коли підвищується капіталоозбросність. Чому? Кожний працівник використовує, тобто приводить в дію, більше капіталу, і тому граничний продукт зростає. Як результат, ставки конкурентної заробітної плати збільшуються разом з граничним продуктом праці. Далі побачимо, що ставки заробітної плати зростають для сільськогосподарських робітників, транспортних працівників або банківських касирів, коли збільшення розміру капіталу на працівника підвищує граничний продукт в цих галузях.

Наслідки  зростання капіталоозбросності в неокласичній моделі зростання можна підсумувати таким чином.

Підвищення  капіталоозбросності відбувається, коли основний капітал зростає швидше, ніж робоча сила. За відсутності технічних змін підвищення капітало-озброєності забезпечує зростання обсягу виробництва, граничного продукту праці та заробітної плати. Це також призводить до падіння доходу на капітал і послідовного зменшення ставки процента.

 

 

 

               2.5. Модель акселератора економічного зростання

Акселератор — це числовий коефіцієнт, що показує  відношення приросту інвестицій до приросту національного доходу (ЧНП), який викликав  цей  приріст інвестицій.  Коефіцієнт  акселератора визначається за формулою:

, або  ,

де а —  акселератор, — приріст інвестицій, У — приріст національного доходу в попередній період, що й викликав приріст інвестицій.

Акселератор є кількісним виразом принципу акселерації, згідно якого кожний приріст або  зменшення національного доходу (ЧНП) та сукупного попиту вимагає  відносно більшої зміни «індуційованих» інвестицій'.

Цe принцип було висунуто ще на початку XX ст. А.Афтальйоном і Дж.Б.Кларком, потім більш детально розроблено неокейнсіанцями, які включили його в свої моделі економічного зростання.

Причини такого співвідношення динаміки національного  доходу (ЧНП) і динаміки інвестицій ховаються у довгостроковості віддачі від попередніх інвестицій, які вкладені у засоби праці, будірництво тощо) в результаті чого незадоволений у цей період попит веде до розширення виробництва. Крім того, довготривалість бикористанні устаткування веде до такого співвіднощення нових і віднорленцх інвестицій, коли перші зростають вищими темпами.

Принцип акселерації  показує, що виробництво інвестиційних  товарів (засобів праці) зростає  швидше, ніж виробництво споживчий  товарів. Наприклад, якщо коефіцієнт акселератора дорівнює 2,  зростання попиту на кінцеву продукцію на 15 відсотків  зумовмо приріст попиту на аасоби праці (і інвестиції) на 30 відсотків. Ці співвідношення випливає з рівняння, що ув'язує приріст інвестиції І акселератором:

Принцип акселерації  було застосовано неокейнсіанцями для пояснення причин макроекономічних циклічних коливань.

Математично акселератор протилежний мультиплікатору, що відображається таким рівнянням:

, або 

де К —  коефіцієнт мультиплікатора. Тобто  а = MPS.

Таким чином, якщо мультиплікатор показує величину приросту національного доходу на одиницю  приросту інвестицій (інвестиції —  величина незалежна, постійна, національний доход — залежна, змінна), тобто, яким буде приріст національного  доходу при даному прирості інвестицій, то акселератор, навпаки, дас змогу визначити майбутній приріст інвестицій на одиницю приросту національного доходу - (національний доход — величина постійна, незалежна. інвестиції — залежна, змінна).

Принцип акселерації  застосовують, як відомо, для пояснення  природи економічної циклічності, зокрема, шляхом поєднання в макроскономічних   моделях   коефіцієнтів   мультиплікатора   і акселератора. Подібна модель відображає залежність приросту національного доходу (ЧНП) від приросту автономних (незалежних) інвестицій.

Загальний вигляд такого ряду моделі представлений рівнянням національного доходу англійського економіста Дж.Хікса:

де An — інвестиції за даний період, (1-S) — гранична схильність до споживання (5 — заощадження), а — акселератор, Y— національний доход. Ytt-i і Yn-2 — національний доход, відповідно, минулого і позаминулого року.

В залежності від співвідношення мультиплікатора (представленого граничною схильністю до споживання) і акселератора динаміка національного доходу може прийняти або рівномірний, або циклічний характер. Циклічні коливання виникають при такому співвідношенні:

тобто, коли квадрат суми граничної схильності до споживання і акселератора буде менший від 4-х значень акселератора.

Зворотне  співвідношення (i-S)+a]' > 4а відображає рівномірне економічне зростання і  можливе лише при великому коефіцієнті  мультиплікатора.

За сучасного  рівня загального мультиплікатора, який, як відомо, близький до 2, гранична схильність до споживання (МРС) відображається коефіцієнтом величиною 0,3, що виводиться із формули мультиплікатора:

. Тоді  . Тобто .

При такому значенні загального мультиплікатора за будь-якого  значення акселератора динаміка національного  доходу (ЧНП) має циклічний характер. Для переходу до рівномірного економічного розвитку потрібно, щоб коефіцієнт мультиплікатор був більшим 2,3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                       2.6. Модель Харрода і Домара

Після того, як було об'єднано теорії мультиплікатора  і акселератора, стала можливою розробка різноманітних моделей економічного зростання, за допомогою яких економісти намагались визначити умови стабільного  розвитку економіки.  Моделей економічного зростання неокейнсіанці створили багато. Спільним для усіх них є дослідження співвідношення між заощадженнями і інвестиціями. Макроекономічні моделі зростання намагаються обгрунтувати оптимальну норму нагромадження, яка 6 забезпечувала стабільне економічне зростання.

Найбільш  відомими серед них є моделі Харрода і Домара. Англієць Р.Харрод і американець О.Домар розробляли свої моделі окремо, та й переслідували різну мету, однак прийшли до аналогічних висновків. Тому їх модемі, як правило, розглядаються в комплексі.

В основі моделі Харрода знаходиться рівняння, спрощений виглад якого буде таким:

S =C•G,

де S— норма  нагромадження, С — так званий маржинальний коефіцієнт, G - темп економічного зростання . або темп приросту.

Норма нагромадження (S) — співвідноаіення загальної міри інвестицій і Разового обсягу національного доходу:

S = I/Y0

Маржинальций коефіцієнт (С) показує кількість інвестицій потрібних для приросту національного доходу на 1%; він близький до показника капіталомісткості продукту.  Темп економічногозростання показує співвідношення обсягу національного доходу (ЧНП поточного періоду до обсягу базового період): G=Yn/Y0, якщо це темп приросту, то:

G=(Yn-Y0)/Y0.

Із формули  Харрода виводиться рівняння динамічної рівноваги. Якщо   маржина.іьний   коефіцієнт   (капіталомісткість),   який визначається технічними умовами виробництва і е постійним, якщо частка заощаджень (5) в довготривалому плані має тенденцію також залишатись постійною (внаслідок стійкості граничної схильності до споживання), тоді темп зростання національного доходу теж повинен бути постійним і визначатись відношенням:

G=S/c

Це дає  можливість визначити, якою повинна  бути норма нагромадження при  наявних темпах економічного зростання  та граничній (маржинальній) величині капіталомісткості виробництва. Для прискорення економічного зростання глід або збільшити норму нагромадження, або зменшити капіталомісткість продукту, скажімо, шляхом більш раціонального використання виробничих потужностей та збільшення їх завантаженості.

Отже, темпи  економічного зростання у моделі Гаррода прямо пропорційні обсягу заощаджень (нагромадженню капіталу для інвестицій) і обернено пропорційні капіталомісткості продукту (маржинальному коефіцієнтові). Звідси випливає, що умовою динамічної рівноваги (коли І= S) при постійній нормі нагромадження і постійній капіталомісткості ЧНП є стійкі темпи економічного зроспіання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Використання макроекономічних  моделей в Україні

Ідея макроекономічного  моделювання і регулювання виникла  тоді, коли стало зрозуміло, що ринковий механізм сам не в змозі подолати наростаючої диспропорції, відновити  втрачену економічну рівновагу.

Нажаль ми живемо в добу пост соцалістичного суспільства і тому використання макроекономічних моделей в Україні пов’язане з цілою низкою проблем. Розрив налагоджених господарських зв’язків з країнами ближньго зарубіжжя, а саме розвал  СРСР  призвів до того, що ми опинилися в тяжкому економічному становищі.

Україна вступила в період реформації, вона прямує до ринкової економіки. Оскільки невід’ємною  складовою частиною ринкової економіки  є механізм конкуренції, то розглянемо класичну макроекономічну модель, яка  в найбільшій мірі характеризує цей  механізм.

Прихильники класичної макроекономічної моделі вважають, що ринкова економіка функціонує в інтересах всього суспільства. Для обгрунтування доцільності чи недоцільності використання цієї моделі в Україні використаємо такі показники:

• Природна ціна товару, послуги або ресурсу – ціна, яка забезпечує покриття витрат на виробництво та отримання середньої норми прибутку і земельної ренти.

Оскільки  в Україні на даному етапі розвитку надто сладно визначити природну ціну або вона дуже висока через низький рівень автоматизації виробництва, недосконалі виробничі технології тощо, то використовувати даний показник не видається можливим.