Суть макроекономічного аналізу

                                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                          Вступ

Актуальність теми. Суперечлива і непослідовна макроекономічна політи-ка урядів України у поєднанні з успадкованими несприятливими умовами призвели до того, що трансформаційний спад тривав майже десять років, а сукупна пропозиція значно зменшилась. Макроекономічна рівновага встановилась за фактичного рівня безробіття, що помітно перевищував його природну норму. У зв’язку з цим важливого значення набуває аналіз заходів економічної політики, спрямованих на сукупну пропозицію, та узагальнення світового досвіду стимулювання зростання як короткострокової сукупної пропозиції, так і природного рівня виробництва. Додаткової актуальності цій проблемі надає те, що напрями збільшення сукупної пропозиції стали об’єктом гострої полеміки між різними політичними силами в Україні.

Предметом дослідження макроекономіки є результати і наслідки спільної економічної діяльності всіх учасників народного господарства. У цілому вони полягають у забезпеченні умов сталого економічного зростання; оптимального 'Сполучення зайнятих ресурсів з метою їх раціонального використання; мінімізації витрат, максимізації продуктивності виробництва та регулювання рівня інфляції.

Проблеми макроекономіки зачіпають як окремої людини, так і впливають на міжнародні економічні відносини.

При цьому в центрі уваги опиняються такі показники функціонування економіки, як національний дохід (НД), рівень цін (Р), рівень безробіття, темп інфляції, стан державного бюджету і платіжного балансу країни, темп економічного зростання, валовий національний продукт (ВНП), чистий національний продукт (ЧНП), валовий внутрішній продукт (ВВП) і ін...

Цілі і завдання макроекономіки розрізняються за часом і бувають довгострокові і короткострокові.

Говорячи про завдання макроекономіки треба відзначити, що вони тісно взаємопов'язані. Для вирішення завдань перед макроекономісти ставляться цілі, які повинні бути досягнуті. Та й самі цілі між собою мають тісний взаємозв'язок - наприклад, поставлена ​​мета «економічна ефективність» тісно взаємопов'язана з метою «повна зайнятість». Однак бувають і навпаки - наприклад, мета досягнення «повної зайнятості» суперечить меті зниження «інфляційних процесів». У такому випадку завданням держави служить вибір такого шляху, компромісу між даними цілями так, щоб при найменших втратах кінцевий результат був найкращим.

Основною метою макроекономіки, на думку більшості економістів, є досягнення ефективності макроекономіки шляхом соціального напряму розвитку національної економіки. Для вирішення цього завдання необхідно досягнення наступних цілей, таких як: стабільного економічного зростання, повної зайнятості, стійкості торгового / платіжного балансу, а також стабільність рівня цін.

До числа  основних загальнонаукових методів, використовуваних в макроекономічних дослідженнях, належать поєднання аналізу і синтезу, єдність логічного та історичного  аспектів розгляду, метод наукової абстракції, системно-функціональний аналіз, економіко-математичне моделювання, поєднання позитивного і нормативного підходів.

Огляд літератури: Геблер Й. Макроекономіка: Навч. Посібник, Долан Дж. Э. Макроэкономика, Кондратьев Н. Д. Проблемы экономической динамики, Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента н денег, Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс, Маркс К. Капитал, Маршалл А. Принципы политический экономики, Мэнкью Г. Макроэкономика, Методология исчисления национальных счетов, Самуельсон П. Економіка, Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народа, Суторміна В. М., Федосов В. ЛІ., Андрушенко В. Л. Держава — податки—біінес., Учебник по основам экономической теории, Фальцман В. Макроэкономика плановой и предпринимательской систем, Хикс Дж. Стоимость и капитал, Черников Д. Макроэкономические параметры, Черников Д. Зкономическ.ая система и ее структура, Чувилин Е. Д., Дмитриева В. Г. Государственное регулирование и контроль иен в капиталистических странах.

                            1. Суть макроекономічного аналізу

Макроекономічний  аналіз оцінює народногосподарський комплекс загалом.  Він вивчає сукупні економічні величини (національний продукт і національний прибуток, сукупне споживання, сукупне інвестування). Він досліджує взаємозв'язки, що формуються між цими величинами, які виражають діяльність цілих груп господарських суб'єктів.

Макроекономічний  аналіз розглядає економічні явища з глобальної точки зору. Тут доречна така метафора: він досліджує загальні аспекти лісу незалежно від складових його дерев.

Цей тип аналізу отримав розвиток за останні тридцять років під впливом знаменитї праці Джона Мейнарда Кейнса  "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей". Він особливо корисний при вивченні економічного зростання, динаміки загальної економічної активності і загального рівня цін.

У чому ж полягає значення макроекономічного аналізу? Хіба глобальні і середні величини, з якими він має справу, не є просто-напросто підсумовуваними показниками і середніми значеннями індивідуальних господарських одиниць? Хіба конкретні ціни, заробітна плата, різні виробництва не являють собою справжню реальність економічного життя, в той час як узагальнені показники і середні величини є швидше штучними конструкціями, що можуть виявитися неточними або брехливими?

Тому питання про те, чим цікавий макроекономічний аналіз і що можна чекати від нього, є цілком правомірним.

Розвиток  макроекономічного аналізу можна  пояснити декількома причинами:

- Воно пов'язане  насамперед з міркуваннями економічної  політики: державне втручання торкається  всієї економіки або її великі сектори; воно позначається на самих різних економічних рішеннях всіх громадян - їх споживанні, заощадженнях, їх капіталовкладеннях); проблеми, що встають при цьому повинні розглядатися в рамках глобальної теорії. Іншою перевагою такої теорії є можливість використати кількісні показники при підрахунку сукупних величин за допомогою технічних інструментів національного розрахунку.

- Воно пов'язане, по-друге, з теоретичними міркуваннями. Справа в тому, що макроекономічний аналіз може брати до уваги такі факти і труднощі, які не виявляються в індивідуальному плані. Характерні особливості і поведінка якоїсь сукупності не піддаються визначенню за допомогою простого підсумовування характерних особливостей поведінки його складових елементів.

"Хоч ліс  і є просто-напросто сукупністю дерев, -відмічав К. Боулдінг,  - він не виявляє характеру і поведінки окремих дерев. Дерево виходить з сім'я, росте, вмирає і опадає. Збалансований ліс може рости вічно, зберігаючись незмінним в тому, що стосується віку і характеру складаючих його дерев. Коли окремі дерева ростуть, старіють і вмирають, їх замінюють нові особні і ліс залишається все тим же. У лісі спалити окреме дерево майже неможливо - завжди реальна небезпека лісової пожежі. Окреме дерево не впливає на клімат місцевості, де воно росте; ліс на нього впливає".

І Боулдінг робить висновок стосовно економіки:  "Немає жодної іншої науки, де небезпека узагальнення індивідуального досвіду була б так велика, як в економіці. Саме велике джерело помилок економічної думки пов'язане, можливо, з тією трудністю, яку, як бачимо, випробовує людський розум, намагаючись уявити собі замкнену систему як єдине ціле, і з виникаючою на цій основі тенденцією застосувати до суспільства і до економіки загалом висновки, що виникають з індивідуального досвіду".

Є немало прикладів того, що отримало назву "макроекономічних парадоксів". Так, яка-небудь фірма або галузь промисловості може збільшити свою продукцію, переманивши до себе працівників більш високими, ніж у їх конкурентів, заробітками; при повній зайнятості промисловість країни не може збільшити загальну зайнятість. Зменшивши заробітну плату своїм робітником, яка-небудь фірма може знизити свої ціни і збільшити об'єм свого продажу. Якщо ж заробітну плату своїм працівникам зменшать всі фірми, їм не вдасться збільшити об'єм свого продажу, оскільки загальне зменшення заробітної плати знижує національний прибуток і, відповідно, сукупний попит. Індивідуум може зберігати, не інвестуючи, або інвестувати без попереднього зберігання або не пов’язуючи свої накопичення з рівнем інвестування; однак для економіки загалом заощадження ідентичні інвестуванню. Я ще повернусь надалі до цих парадоксів при розгляді різних еокномчних моделей. Тут же я згадую про них, щоб підкреслити теоретичний інтерес дослідження економіки з глобальної точки зору.

Не треба, однак, приховувати від себе небезпеки, які можуть таїтися в макроекономічному  аналізі. Сама велика з цих небезпек пов'язана з більш або менш значною різнорідністю елементів, створюючих сукупну величину. Остання може бути значущою при умові, що її компоненти однорідні:  "Якщо до хмарочоса додати шість яблук, то сума, що отримується може мати якесь значення тільки для сюрреалиста". Подібно цьому, те або інше середнє значення цікаве тільки тоді, коли воно представницьке; для цього треба, щоб частотний розподіл елементів, для яких виводиться середнє значення, не мав дуже великого разброса.

Ось чому нерідко виявляється необхідним враховувати при макроекономічному аналізі не тільки розмір сукупних величин, але і їх структуру. Сам аналіз буде тим більше плідним, чим більше вдасться розікласти агреговані величини на деяке число більш дрібних величин, з тим щоб скоротити неоднорідність, зберігши при цьому можливість оперувати системою загалом.  Крім того, намагаючись пояснити певні макроекономічні зв'язки на основі теорії поведінки окремих господарських суб'єктів, важливо уміти згрупувати господарські одиниці, чия поведінка може бути визнана приблизно схожою

                 1.2. Об'єкт і суб'єкти макроекономічного аналізу

Макроекономіка досліджує функціонування економічної системи на національному  рівні, тобто сукупності економічних  суб'єктів. Внутрішній стан та функціонування економічної системи як єдиного  цілого забезпечується зв'язками між  елементами, що входять до її складу, і зовнішнім середовищем. Але  в реальній дійсності немає економіки  взагалі, а завжди є економіка  з відповідним типом виробничих відносин, які формують адекватну  їм економічну систему. Це означає, що об'єктом макроекономіки є не просто національна економіка взагалі, а її відповідний тип, тобто історично визначена економічна система.

 
Задоволення матеріальних потреб людей і саме існування людського суспільства неможливі без систематичного відновлення процесу виробництва, в результаті чого постійно відтворюються не тільки матеріальні блага, а й умови їх виробництва: економічні ресурси, виробничі відносини та відповідні їм регулювальні механізми. Загальною рисою кожної економічної системи є її здатність до постійного відтворення виробництва за даних виробничих відносин. У будь-якій економічній системі процес цього відтворення включає в себе безпосередньо виробництво, а також реалізацію його результатів та їх споживання.

 
Регулювання процесу відтворення здійснюється за вимогою об'єктивних економічних законів та на основі відповідного економічного механізму, який реалізується в господарській практиці через систему ринкових інститутів та органів державного управління економікою. Характер економічного механізму та інститутів, які його реалізують, залежить від характеру виробничих відносин і насамперед від форми власності на виробничі ресурси. Тому форма власності і є головною ознакою, яка вирізняє одну економічну систему від іншої.

 
З’ясування розвитку економічних систем в історичному аспекті дає можливість виділити три основні їх типи: ринкову, командно-адміністративну і змішану економіку. Визначення головних особливостей окремих типів економічної системи уможливлюватиме розуміння суті об'єкта макроекономіки.

 
Ринкова економіка характеризується приватною формою власності на економічні ресурси й використанням ринкового механізму для регулювання економіки. У такій системі поведінка кожного учасника мотивується його особистими інтересами, кожний економічний суб'єкт прагне досягти максимального доходу на основі індивідуального прийняття рішень. Але приватний інтерес – це одночасно й носій суспільного інтересу. Кожний економічний суб'єкт здатний реалізувати свій приватний інтерес лише в тому випадку, якщо він є носієм суспільного інтересу. Таке поєднання приватного інтересу із суспільним здійснюється на ринку. Дану властивість ринку охарактеризував Адам Сміт, проголосивши принцип “невидимої руки” ринку, до якої відноситься дія об’єктивних економічних законів. Насамперед, це закон вартості, закон попиту та пропозиції, закон конкуренції, закони спадної ефективності та корисності. Згідно з цими законами в умовах ринку встановлюються ціна, зарплата і прибуток. Останні є тими стимуляторами, які визначають діяльність виробників товарів та дають відповідь на фундаментальні питання економічної системи.

 
Ринкова конкурентна економіка – це економіка з вільним ціноутворенням, в якій панує споживач.  
Отже, ринкова економіка має такі властивості, що забезпечують її здатність до автоматичного саморегулювання. Цей тип економіки часто розглядають як найдосконалішу економічну систему, коли державне втручання в економічні процеси повинне обмежуватися захистом приватної власності та встановленням сприятливого правового поля для вільного функціонування ринку.

 
Командно-адміністративна (або планова) економіка прямо протилежна ринковій економіці. Вона основана на суспільній (державній) власності, а регулювання економічних процесів здійснюється за допомогою централізованого державного планування. Таке планування носить обов'язковий, тобто директивний, характер стосовно всіх суб'єктів економічної діяльності. Воно регламентує обсяги виробництва продукції, розподіл і використання ресурсів, ціноутворення і витрати на виробництво, розподіл доходів на споживання і нагромадження.

 
Отже, командно-адміністративна (або планова) економіка – це економіка з жорстким державним регулюванням. Його основним інструментом виступає державний план. Ринок у цій системі самостійних регулювальних функцій не виконує, а сам є предметом державного планування. Держава заздалегідь планує ціни, заробітну плату, банківські відсотки та інші ринкові інструменти.