Стрес-тестування як інструмент для вимірювання кредитного ризику

Одним із основних завдань  стрес-тестування банків в Україні, банківська система якої належить до відносно молодих, полягає в дослідженні ризиків, пов’язаних зі швидким нарощенням кредитування та загальним бурхливим розвитком фінансового посередництва (особливо у сфері споживчого та іпотечного кредитування). Даний процес має кілька наслідків, які варто враховувати. По-перше, зростання загальних показників боргового навантаження, таких як відношення заборгованості по споживчих кредитах до наявного доходу не дорівнює зростанню боргового навантаження, обчисленого на рівні індивідуальних позичальників (оскільки не кожен бере споживчий кредит, тому в загальних цифрах ми бачимо лише усереднені показники, які не мають нічого спільного з реальністю). За умов, коли зростання ринку фінансового посередництва може до певної межі збільшувати обсяги кредитування споживачів з найнижчою кредитоспроможністю, загальний показник боргового навантаження має слабку прогнозну здатність для визначення кредитного ризику.

Використання мікроекономічних даних дозволяє вирішити частину  проблем, проте їхня якість, актуальність та репрезентативність зазвичай нижчі, ніж у загальносистемних даних.

Суттєву частку в зростанні  обсягів кредитування у докризовий період

мали іпотечні кредити. Після кризи частка іпотечних позик у загальному роздрібному кредитному портфелі практично не змінилася і за станом на 01.01.2012 становила 48 % (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка частки іпотечних кредитів у портфелі кредитів,

наданих домашнім господарствам, %

За таких умов посилюється  значення динаміки цін на житлову нерухомість як фактора ризику для банківської системи України. Проте якість та кількість інформаційних даних щодо динаміки цін на житлову нерухомість ускладнюють можливість застосування економетричного апарату для моделювання стресових сценаріїв. Навіть коли ці дані є доступними, важко розрахувати сталу залежність кредитного ризику від цінової динаміки в умовах швидких структурних змін у кредитуванні та інших фундаментальних економічних факторах. Попри все, розвиток інструментарію оцінювання іпотечного ризику залишається важливою задачею для регулятора з точки зору превентивної політики.

Важливим завданням в  оцінці ризиків є створення стрес-тестової методики для обчислення наслідків зовнішнього фінансування процесів кредитної експансії, особливо якщо фондування надходить з боку материнських структур, яким належать місцеві банки. Внаслідок високої частки іноземного капіталу в банківській системі України, міжнародні фінансові групи можуть виконувати роль як джерела капітальної підтримки,

так і трансмісійного каналу поширення зовнішніх шоків міжнародної економіки на банківську систему. Тому стрес-тестові процедури, вивчаючи

банки з іноземним капіталом, повинні враховувати структуру  власності, яка

впливає на капітальну підтримку. При цьому особливо критичним є інтеграція оцінки кредитного та валютного ризиків у програмах стрес- тестування, що пов’язана із отриманням зовнішнього фінансування в іноземній валюті.

4. Етап відбору шокових подій та формування сценаріїв стрес- тестування. Рекомендуємо для потреб макроекономічного стрес-тестування використовувати сценарний підхід для оцінки впливу шокових подій на показники діяльності банків. Ланцюжок поширення макроекономічного шоку в стресовій моделі повинен бути логічним, розпочинатися з обґрунтованих

консенсус-прогнозом вхідних  макроекономічних параметрів (екстремальних

рівнів ВВП, інфляції, валютного курсу, індексу цін на нерухомість тощо), що

входять до складу математичної моделі передачі даного шоку на показники

якості портфелів окремих  банків. Тобто варто застосовувати  не апріорний підхід з готовою матрицею переходів кредитів з однієї категорії в іншу, а детермінований підхід, що полягає в моделюванні впливу макроекономічних

змінних на підвищення параметрів ризику портфелів досліджуваних банків.

Розробку сценарію, в якому  використовуються багато факторів ризику,краще  делегувати органам центральної  влади, а не окремим банкам, частково тому, що вони здатні більш зважено спрогнозувати перспективи розвитку ринку з огляду на доступ до повнішої інформації. Централізація формування макроекономічних сценаріїв потрібна також для зіставності отриманих індивідуальних результатів в єдину агреговану систему. Це не виключає можливості тісного співробітництва між регулятором, банками та

іншими фахівцями фінансового  ринку в процесі формування єдиного сценарію. У даному контексті можна використати досвід США, де екстремальні значення показників базового та негативного сценаріїв формувалися на основі незалежних консенсус-прогнозів.

Важливий аспект при формуванні макроекономічних стресових сценаріїв – це рівень їхньої жорсткості. Як показав досвід європейських країн, до настання фінансової кризи більшість стрес-тестів банків не враховували максимально можливих історичних значень спаду та екстремальних ринкових подій. Таким чином, варто не допускати м’якості несприятливих сценаріїв і сповна враховувати максимальний діапазон волатильності вхідних змінних у стрес-тестових моделях. Роль регулятора полягає у контролі за тим, щоб у ході стрес-тестування банки обирали досить

екстремальні значення макроекономічних змінних, аналогів яких може й не

бути в історії.

5. Етап імплементації стресового сценарію та моделювання впливу

ризиків. Вдосконалення методології стрес-тестування на етапах моделювання та обчислення впливу шоків на ескалацію ризиків передбачає використання провідних інструментів та технік економетричного моделювання. Потрібно враховувати, що в більшості стрес-тестів для оцінки впливу ризиків використовуються історичні статистичні взаємозв’язки.

Традиційні кількісні методи моделювання передбачають, що ризики викликаються відомими та сталими статистичними процесами. Таким чином,

припускається, що на основі історичних взаємозв’язків між економічними змінними можливо прогнозувати майбутній хід реалізації ризиків. Проте, як

свідчить досвід світової фінансової кризи у 2007–2009 роках, статистичні взаємозв’язки, що базуються на історичних даних докризових періодів, під

час кризи часто порушуються. Таким чином, їх не можна прямо  переносити

в моделі стрес-тестів. Наприклад, традиційна багатофакторна модель дефолтів за картковими кредитами зазвичай показує пряму лінійну залежність між змінами рівня безробіття та зростанням дефолтів, оскільки безробітні більш схильні до неповернення кредитів. Однак під час реалізації стресового сценарію описана залежність стає нелінійною внаслідок дії ефекту зараження: кількість неплатежів починає зростати швидше, ніж зростає безробіття.

Швидка зміна параметрів ризику під час кризи зумовлює використання

значно складніших економетричних моделей, що враховують особливості впливу на макроекономічні взаємозв’язки періодів високої та низької волатильності, хоча й досі точаться дискусії щодо їхньої практичної цінності.

Наприклад, такі моделі, як ARCH чи GARCH все одно будуються на основі

динаміки показників в історично зафіксованих кризових періодах, кожен з яких має власні унікальні та неповторні характеристики, які неможливо привести до спільного знаменника. Навіть у найкращій строгій математичній

моделі розгортання стресового сценарію залишається слабке місце  –імовірність настання даної події, яку ми змушені оцінювати суб’єктивно через невелику кількість шокових ситуацій. Тому в умовах нестачі історичних даних у відносно молодої банківської системи України альтернативним шляхом моделювання стрес-тестів є активнее застосування експертних методів, оскільки статистичні та економетричні часто виявляються недієвими. Проте слід мати на увазі, що незначні неточності в експертних міркуваннях та припущеннях, які використовуються при моделюванні стресових сценаріїв, можуть легко екстраполюватись у масштабні помилки в результатах.

Важливим заходом щодо вдосконалення процесу моделювання  впливу

ризиків на стабільність БСУ є порівняння результатів стрес-тестів окремих

банків з оцінками регулятора під час макроекономічного стрес-тестування,

що здійснюється за принципом  “зверху-вниз”. Практика взаємного  аналізу методологій мікроекономічного та макроекономічного стрес-тестування буде

корисною як для національного, так і для комерційних банків. Адже недостатній рівень розвитку систем ризик-менеджменту обмежує здатність деяких банків виявляти та систематизувати індивідуальні експозиції ризиків, а відстороненість процесу моделювання регулятора від новітніх досягнень банків-лідерів не сприятиме встановленню довіри працівників і керівництва банків до макроекономічних стрес-тестів, ініційованих НБУ.

6. Етап інтерпретації та використання результатів макроекономічного стрес-тесту. Під час проведення широкої програми макроекономічного стрес-тестування безумовно необхідна розробка ефективного механізму відновлення фінансової стійкості для банків, що покажуть негативні результати. Без даного елемента, який залишився поза увагою вітчизняних розробників стрес-тестів у 2010 році, програма стає незавершеною, зникають основні мотиви її проведення, більше того, за умов оприлюднення списку слабких банків можлива банківська паніка, що здатна поширитися на всю банківську систему. План антикризових заходів повинен бути невід’ємною складовою будь-якого стрес-тесту. Він може складатися з переліку джерел поповнення капіталу банку (приватних, державних, зовнішніх, внутрішніх тощо), плану оптимізації структури активів і повинен зафіксувати точний строк, за який банки, що не пройдуть стрес-тест, зобов’язані відновити рівень цільових показників до нормативного рівня, закладеного у стрес-тесті. Регулятор повинен гарантувати банкам, які не мають можливості швидко відновити фінансову стійкість, кілька способів негайного вирішення фінансових проблем, які будуть прийнятними для акціонерів. Результати стрес-тестів повинні стати аргументом, який здатний

пояснити зацікавленим сторонам банків структуру розподілу грошових коштів, направлених державними органами влади на рекапіталізацію або

рефінансування того чи іншого банку.

Слід також забезпечити  впровадження результатів стрес-тестування в

систему планування ліквідності  банків. Адже, згідно з вимогами Базельського комітету, стрес-тести мають відігравати центральну роль у визначенні, оцінці і контролі над довгостроковими ризиками ліквідності, зокрема під час оцінки параметрів ліквідності банку та адекватності запасів

ліквідності на випадок внутрішніх та загальносистемних стресових подій.

Оголошення результатів  макроекономічних стрес-тестів широкій громадськості варто здійснювати на фоні грамотної комунікаційної політики регулятора та банків – учасників програми. Перед оголошенням результатів зацікавлені сторони мають ознайомитися з цілями , принципами та методологічними основами стрес-тестів для адекватної інтерпретації отриманих даних. Методологія макроекономічного стрес-тестування банків

повинна регулярно переглядатися. Органи банківського регулювання мають забезпечити настільки частий перегляд процедури, наскільки це необхідно для достатнього капітального покриття тих ризиків, на які наражається або може наразитися банківська система України. Даний перегляд доцільно проводити принаймні щорічно.

Також варто здійснювати регулярне коригування програм макроекономічного стрес-тестування банків, якщо відбуваються будь-які істотні зміни у стратегічних політиках, бізнес-планах, операційних умовах та інших факторах, що суттєво впливають на припущення або методологію, які використовуються в стрес-тестах. З цією метою перед організацією нового раунду стрес-тестування регулятору слід поводити дискусії з фахівцями у сфері банківської теорії і практики та надавати відкриті прес-релізи даних заходів для підтримки зв’язків із засобами масової інформації та громадськістю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Стрес-тестування кредитного ризику банку

 

В умовах нестабільності фінансових ринків підвищується необхідність вдосконалення  інструментів оцінки ризиків на макро-і  мікрорівні. Кризові явища сприяли  тому, що банки більш ретельніше почали ставитись до оцінювання ризиковості  здійснюваних ними операцій. Вилучення  значних коштів з обороту для  формування резервів на покриття можливих збитків, значну частину яких складають  резерви на покриття втрат від  активних операцій банку, змусили їх по-новому глянути на проблему управління та оцінку ризиків.

Якщо врахувати той  факт, що більшу частку активних операцій складають кредитні операції і прострочена  заборгованість за позиками на теперішній час вимірюється мільярдами гривень, то логічно припустити, що для ефективної подальшої діяльності банківським  установам потрібно переглянути  методики та стратегії щодо виявлення, оцінювання та оптимізації кредитного ризику.

Останні дослідження МВФ  показують, що в більшості країн  регулятори фінансових ринків встановлюють вимоги щодо проведення стрес-тестів. В Україні на даний момент практика застосування стрес-тестування не настільки  широка, а пропозиції центробанку  з цього питання носять здебільшого  рекомендаційний характер. Разом  з тим сучасний стан світового  фінансового ринку дозволяє очікувати  широкого розповсюдження стрес-тестування.