Стрес-тестування як інструмент для вимірювання кредитного ризику

ПЛАН

 

Вступ……………………………………………………………………………...3

1. Місце стрес-тестування в банківській сфері України: проблеми та можливості………………………………………………………………...4
2. Стрес-тестування кредитного ризику банку……………………………17

Висновки…………………………………………………………………………21

Список використаних джерел…………………………………………………..22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

В умовах нестабільності фінансових ринків підвищується необхідність вдосконалення інструментів оцінки ризиків на макро- і мікрорівні. Кризові явища сприяли тому, що банки більш ретельніше почали ставитись до оцінювання ризиковості здійснюваних ними операцій. Вилучення значних коштів з обороту для формування резервів на покриття можливих збитків, значну частину яких складають резерви на покриття втрат від активних операцій банку, змусили їх по-новому глянути на проблему управління та оцінку ризиків.

Якщо врахувати той  факт, що більшу частку активних операцій складають кредитні операції і прострочена  заборгованість за позиками на теперішній час вимірюється мільярдами гривень, то логічно припустити, що для ефективної подальшої діяльності банківським  установам потрібно переглянути  методики та стратегії щодо виявлення, оцінювання та оптимізації кредитного ризику.

Інтеграція ризиків в  умовах глобалізації зумовила перехід  до нетрадиційних форм та методів  управління кредитним ризиком, що відповідно зумовлює актуалізацію дослідження  нових методик та стратегій щодо виявлення, оцінювання та оптимізації  кредитного ризику, зокрема і за допомогою методу стрес-тестування.

Метою дослідження виступає аналіз етапів проведення стрес-тесту  кредитного ризику, визначення його основних переваг та недоліків, а також  з’ясування перешкод, які заважають широкому застосуванню стрес-тестування, як одного з елементів ефективного ризик-менеджменту банку.

 

 

 

 

1. Стрес-тестування в банківській сфері України: проблеми та можливості

 

Розвиток макроекономічного  стрес-тестування в Україні, незважаючи на свою актуальність та необхідність, ускладнюється низкою факторів, подолання яких сприятиме інтенсивнішому використанню даного інструмента в системі регулювання банківської діяльності. У першу чергу розробники нових програм стрес-тестування звертають увагу на низький рівень використання складних економетричних інструментів у процесі координації економічної політики. Головні причини, які наводяться для виправдання існуючої ситуації, полягають у тому, що економічні моделі не відображають дійсності економіки країн, що розвиваються, немає достатніх і достовірних статистичних баз історичних даних, надто висока частка тіньового сектору та бухгалтерських маніпуляцій з фінансовою звітністю.

Однак від цього потреба  вдосконалення моделювання в стрес-тестах не зникає: методика стрес-тестування кредитного ризику 2010 року в Україні базувалася на припущенні про певне зниження категорій кредитів, інтенсивність якого авторами нормативно-правових актів жодним чином не обґрунтовувалася, не враховувався вплив зміни макроекономічних показників на задану регулятором «матрицю переходів» кредитів на нижчі категорії ризику [2; 5].

По-друге, складність розрахунків  вимагає високого професійного рівня

персоналу та менеджменту  комерційних банків, який набуває  критичного значення при впровадженні сучасних програм стрес-тестування. Нестача досвіду з проведення стрес-тестування зумовлює значні помилки в припущеннях, результатах і висновках. Разом з тим підготовка чи аутсорсинг

професіоналів, установка сучасних IT-систем для збору та обробки даних, необхідних для стрес-тестування, можуть перетворитися на суттєву статтю

витрат, особливо для менших банків за обсягом активів, які не будуть окуплені результатами проведених стрес-тестів.

По-третє, існує проблема якості фінансових даних для стрес-тестування, а також наявності відповідних аналітичних IT-систем. Стрес-тестуванню притаманні високі витрати на збір відповідної інформації, що часто є неповною, оскільки дослідникам доступна тільки частина потрібних даних. Відомо, що офіційна макроекономічна статистика в Україні викривлено відображає реальну ситуацію в економіці через високу частку тіньового сектору. Крім цього, методика розрахунку багатьох важливих показників в Україні часто змінюється, це стосується не лише нормативів банківського регулювання, а й ключових макроекономічних індикаторів, таких як індекс споживчих цін, темп зростання ВВП тощо. Процес стрес-тестування повинен ґрунтуватися на нових актуальних даних, які важко отримати без налагодженої системи обміну фінансовою інформацією по вертикалі «банк-регулятор».

По-четверте, низький рівень прозорості макроекономічного стрес-

тестування перетворює процес виявлення ризиків на формальну, механістичну процедуру, яка виконується за вимогою органів нагляду. Якщо зацікавлені особи банку не можуть зрозуміти аргументації щодо основних припущень, на яких ґрунтується стресовий сценарій, вони не довірятимуть результатам відповідних стрес-тестів. У такому разі акціонери банку будуть зацікавлені виключно у формальному поповненні резервів, лише на ту суму, яку вимагатиме регулятор, потенційні міноритарні інвестори не враховуватимуть результати такого стрес-тестування у процесі прийняття рішень, а менеджмент банку користуватиметься іншими інструментами управління ризиками, в кращому випадку власними методиками стрес-тестування, якість яких варіюватиметься в широкому діапазоні. Асиметрія інформації, яка нині існує в Україні стосовно методології та результатів стрес-тестування, перетворює цей цінний інструмент в чергову бюрократичну процедуру.

Варто відзначити, що опублікування  результатів стрес-тестів в умовах

існуючого рівня фінансової грамотності в Україні – це складне і відповідальне політичне рішення, оскільки негативні результати фінансово-

слабких банків можуть спровокувати паніку серед вкладників, яка, у свою чергу, здатна поширюватися на інші фінансові інституції. Представники Національного банку України аргументують високу конфіденційність проведених програм стрес-тестування неправильним трактуванням суті стресового сценарію іншими зацікавленими особами банків – починаючи від

менеджменту банків, закінчуючи ЗМІ, які схильні сприймати несприятливий

макроекономічний сценарій як безперечний прогноз катастрофи, до якого готується центральний банк. Така позиція НБУ щодо транспарентності процедури стрес-тестування підтверджується фактами. На початку 2012 року

прийняття Міністерством  фінансів планового документа, необхідного  для переходу до МСФЗ, «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 105 “Фінансова звітність в умовах гіперінфляції» призвело до появи маси песимістичних публікацій у ЗМІ про те, що уряд активно готується до гіперінфляції та девальвації гривні [8]. З огляду на банкоцентричність фінансової системи

України питання регулярного розкриття інформації про стрес-тести має стати предметом серйозних фахових дискусій.

Подолання зазначених вище проблем на шляху до впровадження повноцінних програм макроекономічного стрес-тестування банків є надзвичайно складним, але безальтернативним завданням для Національного

банку України в контексті  розвитку сучасної та ефективної системи регулювання банківської діяльності. Глибоко дослідивши вітчизняний та міжнародний досвід, проаналізувавши приклади кращої практики та фундаментальні принципи макроекономічного стрес-тестування, пропонуємо

комплекс заходів, впровадження яких допоможе зайняти стрес-тестуванню

достойне місце в інструментарії регулювання та нагляду банківської системи України.

Рекомендації систематизовані  за основними етапами процесу стрес-тестування.

1.Загальний організаційний етап. Стрес-тести повинні використовуватись як основний інструмент ризик-менеджменту банків. Їхня інтеграція в системи управління ризиками банків потребує ініціативності як з боку регулятора, так і керівництва банків. Підвищення ролі стрес-тестів у процесі прийняття банківських рішень потребує залучення важливих системних банків до практики макроекономічного стрес-тестування, принципи якого повинні розроблятися з урахуванням консультацій з фахівцями банківської справи. У сучасній банківській системі України багато кредитно-фінансових установ успішно проводять часткові стрес-тести для окремих ризиків чи портфелів активів, стрес-тести проводяться на рівні підрозділів і часто бувають неінтегрованими в загальну систему управління ризиками.

У багатьох банках стрес-тестування проводиться відділами ризик-менеджменту  ізольовано від ділової діяльності банків, часто має формальний і звітний характер, не впливає на стратегічні рішення керівництва. Це свідчить про те, що керівники не дуже довіряють результатам програм стрес-тестування. До того ж в окремих банках програми стрес-тестування мають лише «механістичний характер». Необхідне цілеспрямоване перетворення стрес-тестування з «макропруденційного ритуалу» на дієвий інструмент прийняття управлінських рішень. Роль НБУ при впровадженні макроекономічного стрес-тестування в даних умовах полягатиме в об’єднанні розрізнених методик, покращенні їх якості та приведенні практики стрес-тестування до певного еталонного рівня.

Регуляторним органам  у забезпеченні загальної ефективності процесу макроекономічного стрес-тестування потрібно підвищувати ефективність виконання функцій, таких як:

• методологічне забезпечення макроекономічного стрес-тестування на основі розробки комплексу рекомендацій, принципів та правил і донесення їх до керівництва банку, фахівців ризик-менеджменту, ЗМІ та громадськості;
• аргументація наданих порогових значень критеріальних показників стрес-тестів та встановлення коридорів волатильності економічних змінних (валютного курсу, відсоткової ставки, цін на фінансові активи, нерухомість тощо);
• розробка, інтерпретація та оцінка результатів загальноси стемних стрес-тестів;
• забезпечення достатнього рівня прозорості результатів макроекономічного стрес-тестування для учасників фінансового ринку.

Суттєвим фактором успіху макроекономічного стрес-тестування є підключення ради директорів та вищого керівництва банку до процессу формування ефективної системи ризик-менеджменту. Для того, щоб робота по виявленню та ідентифікації ризиків була узгодженою між різними підрозділами банку, особливо важливою стає контрольна функція вищого керівництва у визначенні цілей стрес-тесту, розробці стресових сценаріїв, обговоренні результатів стрес-тестування, оцінці можливих дій та прийнятті рішень на основі результатів стрес-тестування. Банки – учасники макроекономічного стрес-тестування, а особливо центральний банк, як його

ініціатор, повинні сформувати чітко задокументовані політики та процедури, в тому числі стосовно сценаріїв та припущень, які використовуються в стрес-тестах.

2. Етап формування вибірки банків для макроекономічного стрес-тесту. При макроекономічному стрес-тестуванні загальної фінансової стабільності банківської системи, на відміну від мікроекономічного стрес-тестування, велике значення відіграє не тільки сукупність цільових показників адекватності капіталу банків, а й обсяг активів досліджуваних банків. Наслідки банкрутства невеликого за розміром банку можуть бути

абсорбованими банківською  системою, тоді як проблеми з надійністю великих гравців часто провокують фінансову нестабільність, що здатна посилити втрати реального сектору економіки. На нашу думку, при виборі

масштабу макроекономічного  стрес-тестування менші за обсягом  активів і

простіші за структурою банки  повинні або не включатися до загальносистемної вибірки, або обмежуватися лише простим аналізом чутливості. Рекомендуємо відмовитися від практики стрес-тестування усіх банків системи, оскільки витрати на дослідження фінансової стійкості банків

численної 4-ї групи за класифікацією НБУ не матимуть ефекту, а їх включення до вибірки знизить глибину дослідження системно значущих банків.

3. Етап визначення ризиків та загроз для банківської системи. Удосконалення програм макроекономічного стрес-тестування на данному етапі полягає як у розширенні діапазону досліджуваних ризиків, так і в інтегрованому підході до їх розгляду. Макроекономічне стрес-тестування банків України не повинне обмежуватися лише кредитним ризиком, як це спостерігалось в 2010 році. Необхідне включення до програми дослідження

специфічних ризиків та продуктів  банків, адже, окрім стрес-тестів надійності,

повинні проводитись і  регулярні стрес-тести ліквідності. Національний банк

України повинен забезпечити  більш якісну оцінку певних типів  ризиків, які

складніше вимірюються, шляхом чіткого визначення ризиків, яким більше підходить кількісна оцінка, і ризиків, оцінювання яких слід здійснювати за рахунок якісних методів. Серед ризиків, які детально не враховуються у стрес-тестах, однак дія яких буде посилюватись у майбутньому, слід звернути увагу на такі: динаміка цін на складні структуровані продукти за умов згортання ліквідності, базовий ризик відносно стратегій хеджування, ризик втрати довгострокової ліквідності (ресурсів для фондування), р изик

зараження, ризик зворотнього  ефекту дії стресових факторів тощо.

Банкам під наглядом НБУ необхідно здійснювати регулярну оцінку нових банківських продуктів на наявність потенційних ризиків. Банки зазвичай недооцінюють взаємозв’язки між існуючими ризиками, що часто пов’язано з надмірною спеціалізацією фахівців банку: кредитні відділи недооцінюють вплив ринкових ризиків на якість кредитного портфеля, а інвестиційні – вплив кредитних ризиків на якість інвестиційних портфелів. В

Україні особливо необхідно  враховувати вплив валютного ризику на кредитний, який чітко проявився в БСУ в 2009 році і наслідки якого досі долаються. Комплексний інтегрований підхід до стрес-тестування банківських ризиків полягає в переході від врахування окремих шоків до оцінки інтегрованого впливу макроекономічних сценаріїв на всі види ризиків: кредитних, ринкових та ризиків втрати ліквідності, що проявляються в зміні цільових стрес-тестових показників – ефективного капіталу чи запасів ліквідності.