Ринок праці та роль профспілок на ринку праці

Якщо задана ціна праці, тобто кількість грошей, яку отримують за її одиницю, то можна дізнатися, скільки праці захоче продати індивід. Позначимо ставку погодинної зарплати w. Тоді грошовий заробіток індивіда визначатиметься за формулою W = - (24 - F) w.

 

Рис. 1.2. Графічне зображення денного заробітку

Денний заробіток індивіда поданий графічно, утворює  пряму заробітної плати. Кожна точка цієї прямої  показує доступні  індивіду за даної ставки заробітної плати варіанти  поєднання  вільного часу і грошей.

Кожна  точка кривих байдужості показує бажані для індивіда поєднання  цих же благ (вільного часу і грошей). Наклавши пряму заробітної плати на карту байдужості індивіда , яку кількість, праці він запропонує (від якої кількості вільного часу відмовитися) за ціни  праці.

Рис. 1.3. Реакція індивіда на підвищення ціни праці

 

На графіку зображено реакцію індивіда на підвищення ціни праці. Підвищення праці, що збирається  поворотом лінії зарплати за годинниковою стрілкою, спонукала індивіда  збільшити пропозицію праці за рахунок  скорочення вільного часу на величину F2-F1.

Реакція індивіда на зміну ціни праці, як і на зміну ціни блага, може бути поділена на дві складові - ефект заміщення і ефект доходу.

Щоб виділити ефект заміщення, необхідно  до початкової кривої байдужості  провести дотичну, паралельну  новій лінії зарплати. На графіку ефект заміщення виражається  у збільшенні робочого часу на F2-F0 годин. Підвищення ціни праці за інших різних умов збільшує її привабливість, і індивід в загальному  бюджеті свого часу збільшує частку робочого часу. Ефекти заміщення завжди виявляються однаково: із зростанням ставки зарплати пропорція праці збільшується, а з зниженням ціни парці скорочує її пропозицію.  

Підвищення ціни праці означає зростання добробуту суб'єкта, який має певну кількість праці. На графіку це виражається в переводі на більш віддалену від початку координат криву байдужості. Із зростанням добробуту цінність вільного часу для індивіда зростає, і він замінює частину робочого часу дозвіллям. Тому ефект доходу при збільшенні ставки зарплати виражається у зменшенні пропозиції праці. У випадку, зображеному на графіку, ефект доходу дорівнює різниці   F1-F0. Коли ефект доходу за абсолютною величиною перевищує ефект заміщення, підвищення ставки зарплати супроводжується зниженням пропозиції праці. Це має місце за високих ставок зарплати. Тому індивідуальна  пропозиція праці має вигляд кривої, що вигинається назад.

Рис. 1.4. Вплив оплати праці на пропозицію праці

 

Зростання оплати праці до W0 збільшує пропозицію парці. Коли зарплата знаходиться між W0 та W1, ефект доходу точно компенсує ефект заміщення,  і пропозиція праці зовсім не еластична. Коли погодинна оплата стає більшою ніж W1, то зростання зарплати призводить до зменшення пропозиції послуг праці на ринку, і крива пропозиції вигинається назад [7, 224].

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Види ринків праці

 

1. Конкурентний ринок праці

 

Виробники і споживачі як контрагенти ринкових відносин зустрічаються двічі: на ринку товарів та на ринку ресурсів, які тісно пов’язані між собою. По перше, ціни на ресурси визначають грошові доходи домогосподарств, що впливає на її споживчий вибір. По друге, співвідношення цін на різні види ресурсів формує структуру доходів домогосподарств та, відповідно, структуру попиту на кінцеві товари. По третє, для фірми рівень цін на ресурси визначає розмір витрат та вибір обсягу виробництва кінцевих товарів.

Попит на будь-який ресурс залежить від попиту та ціни на товар виробника, а також від продуктивності ресурсу. Якщо ресурс є високопродуктивним то попит на нього буде більш значним.

Але в кінцевому підсумку все залежить від попиту та ціни на кінцевий продукт. Таким чином, попит і пропозиція на ринках факторів виробництва формуються під впливом ринків споживчих товарів і послуг. Отже, попит на ресурси є похідним попитом, тобто залежить від попиту на товари, які виробляються за їх допомогою.

Згідно з теорією попиту на ресурси, граничний продукт змінного фактору (наприклад, праці) у грошовому виразі розраховується за формулою:

MRPL = MP ∙ MPL   (1)

де MRPL – граничний дохід праці у грошовому виразі,

MR – граничний дохід;

MPL – граничний продукт праці;

Граничний продукт праці (MRP) – приріст загального доходу в результаті використання кожної додаткової змінного фактора виробництва.

Граничні витрати на ресурси (MRC) – величина, на яку зростають сукупні витрати при збільшенні залучених ресурсів на одиницю. Щоб максимізувати прибуток, фірма має використовувати додаткові одиниці будь-якого виду ресурсів до тих пір, поки кожна наступна одиниця дає більший приріст сукупного доходу фірми, ніж приріст її сукупних витрат. Межею доцільного залучення додаткових ресурсів буде рівновага між граничним  продуктом у грошовому виразі та граничними витратами на ресурс MRP = MRC.

В умовах досконалої конкуренції MR = P. Якщо фірма максимізує прибуток, то вона залучає додаткових працівників до тих пір, поки граничний продукт у грошовому виразі не буде дорівнювати заробітний платі (MRPL = MRC = W). Підставимо значення MR = P, а MRPL = W:

W = P ∙ MPL, MPL =

(2)

де W – номінальна заробітна плата;

P – ціна продукції;

 – реальна заробітна плата.

Таким чином, умовою максимізації прибутку є рівність між граничним продуктом і реальною заробітною платою.

Ми встановили, що W = MP ∙ MPL. За умови витрат граничний дохід від усіх факторів повинен бути однаковим:

MR =

= = (3)

Оскільки фірма знаходиться в стані рівноваги, то MR = MС. Отже:

MP = MС =

= = (4)

Заробітна плата – ціна вартості праці найманого робітника. Вона може набувати найрізноманітніших форм: безпосередньо зарплати, премії, участі в прибутках фірми, комісійних, винагороди за підсумками року тощо.

За своєю суттю усе це – плата власнику трудових ресурсів за одиницю часу надання трудових послуг. Залежно від методів оцінювання трудових затрат використовують погодинну, відрядну, акордну та інші види оплати праці.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Реальна – сукупність товарів і послуг, яку може придбати робітник з урахуванням купівельної спроможності грошей. Номінальна заробітна плата – сума грошей, яку отримує найманий робітник.

Для конкурентного ринку праці характерна, з одного боку, значна кількість фірм, які конкурують між собою за придбання трудових послуг, а з іншого численна група працівників, які пропонують певний вид послуг. За цих умов ні фірми, ні працівники не можуть здійснювати контроль над ринковими ставками заробітної плати. Тому фірма погоджується з ціною трудових послуг, що склалася на ринку.

Пропозиція праці для окремої фірми є абсолютно еластичною і відповідатиме заробітній платі та граничним витратам на цей ресурс. Попит на трудові ресурси для окремої фірми буде визначатися кривою граничного продукту у грошовому виразі і матиме спадний вигляд.

Фірма залучатиме додаткових виробників до того часу, доки граничний продукт у грошовому виразі перевищуватиме граничні витрати, тобто заробітну плату.

  

 

Рис. 2.1. Пропозиція і попит на працю в умовах досконалої конкуренції

Рисунок свідчить, що затрати підприємця на заробітну плату становитимуть площу фігури ОW1EL1. Коливання заробітної плати зумовить зміну обсягу попиту на працю.

І згідно з неокласичною теорією кількість зайнятих працівників обернено пропорційна рівню кількості заробітної плати

 

 

Рис.2.2. Взаємозалежність попиту на працю і заробітної плати

 

2. Монопсонічний ринок праці

 

Для більшості ринків праці типовою є недосконала конкуренція. На ринку праці досить часто може виникати ситуація, коли монопольне становище займає покупець трудових послуг. Такий ринок називається Монопсонією.

Він властивий для невеликих міст у яких кількість зайнятих на певному підприємстві становить основну частину усіх працюючих. У цьому разі підприємство є головним (або єдиним) покупцем трудових послуг і має можливість диктувати рівень заробітної плати за рахунок скорочення кількості найманих працівників. Внаслідок посиленої конкуренції між найманими робітниками їх заробітна плата зменшується нижче від рівноважного рівня.

 

Рис. 2.3. Формування заробітної плати на ринку монопсонії

 

За умови досконалої конкуренції рівновага формується в точці С – перетину кривих попиту і пропозиції праці.

Заробітну плату WC отримує LC працівник. В умовах монопсонії підприємство платить однакову заробітну плату за кожну одиницю праці, тому крива пропозиції є кривою середніх сукупних витрат. Залучення додаткових робітників зумовить підвищення заробітної плати вище середнього рівня, тому крива граничних витрат MRC розташована вище від кривої пропозиції. А її перетин з кривою граничного продукту в грошовому виразі визначить рівень зайнятості.

Отже, монопсонія зумовлює зниження масштабів зайнятості та рівень заробітної плати і одночасно формує прибуток монопсонії, який дорівнює площі АВНWM. Монопсонія призводить до неефективного використання ресурсів суспільства: воно одержує меншу кількість продукції, а всі робітники отримують ставку заробітної плати не на рівні їх продуктивності, а на рівні середніх видатків на ресурс, що збільшує прибуток монопсоніста.

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. Вплив профспілок на ринку праці

 

1. Діяльність профспілок на ринку праці

 

Важливу роль на ринку праці відіграють профспілки. Це об’єднання працівників, що володіють правом на проведення переговорів з підприємцями від імені і за дорученням своїх членів. Мета профспілки максимізація заробітної плати своїх членів, поліпшення умов їх праці і отримання додаткових виплат і пільг.

Початком профспілкового руху було створення в 1792 р. в Англії профспілки працівників бавовняної промисловості Ланкаширу. Масове утворення почалося у ХІХ ст. після офіційного визнання профспілок в Англії (1824 р.), Франції (1864 р.), Німеччині (1869 р.), Італії (1880 р.). На початку ХХ ст. за профспілками були закріплені такі права: право на об’єднання, право на колективні договори (переговори), право на страйки.

Коли на стороні пропозиції праці, від імені всіх бажаючих найнятися на роботу, виступає профспілка, складається монополія на ринку праці. У цьому випадку, як на всякому монополізованому ринку, ціна буде залежати не тільки від виду функцій попиту та пропозиції, але й від цілей профспілок.

З точки зору профспілки крива ринкового попиту на працю LD є кривою MRPпр. Крива граничної виручки продавця MRпр буде лежати нижче кривої попиту, так як за кожну додаткову одиницю праці фірми будуть платити менше ніж за попередню.

Якщо профспілка прагне максимізувати свій прибуток, тобто різницю між сумою грошей, яку згодні заплатити за працю фірми, і сумою цін пропозиції кожної одиниці праці, то до кривої MRPпр (кривої ринкового попиту) монополіст – профспілка побудує криву граничного доходу MRпр.. При досягненні профспілки до максимуму прибутку обсяг праці L буде визначатися з рівності MRпр. = MСPпр де:

MСPпр.  - гранична вартість фактору для його власника.

Точка В – точка перетину MRпр. з кривою MСPпр. – визначить рівноважну комбінацію в розглянутій ринковій структурі (Lпр, rLпр). Процес визначення ставки зарплати, що максимізує прибуток профспілки у граничному вигляді

               

 

Рис.3.1. Монополія на ринку праці

 

Слід нагадати, що у монополії немає кривої пропозиції, оскільки за однієї ціни фірма може випускати різні обсяги товару, тобто немає однозначного співвідношення між ціною і обсягом.

Оскільки крива граничного доходу профспілки має більш крутий нахил, ніж крива попиту на працю LD, то ставка заробітної плати rLпр в розглянутому випадку виявляється вищою, а зайнятість Lпр нижчою, ніж за умов досконалої конкуренції на ринку праці, точка Е (L*, rL*) – рівновага для досконалої конкуренції. В результаті виникає безробіття: не всі бажаючі при сформованій ставці заробітної плати rLпр зможуть знайти роботу. На малюнку безробіття представляє відрізок LпрL1.

Ринкова структура, в якій на ринку профспілки з боку попиту діє монопсоніст, а з боку пропозиції – монополіст, має назву двостороння монополія.

Двостороння монополія, чи монополія - монопсонія, виникає на ринку праці при укладенні трудового договору між профспілкою і союзом підприємців.

Для графічного представлення виникаючої при цьому ситуації потрібно сполучити графіки для монополії чи монопсонії.

 

          

 

Рис. 3.2. Монопсонія на ринку праці

 

На ньому видно, що на ринку двосторонньої монополії ціна однозначно не визначається.

Замість точки рівноваги існує область можливої угоди: в залежності від сили кожної зі сторін ринкової угоди рівноважна ціна встановлюється в інтервалі між ціною, запитуваною профспілкою ( rLпр ), і ціною, пропонованою монопсонією ( rLмн ).

Монополіст має криву MRпр. та MСРпр. і спостерігає криву попиту на свої послуги.