Продуктивність праці

                                               

Ч_б — чисельність працівників постійного складу (основна частина допоміжних робітників, працівників апарата керування ) у базисному періоді;

и_о.п — індекс обсягу виробництва в плановому періоді;

и_ч.п — індекс чисельності працюючого постійного складу аналізованому періоді.

         Економія (або збільшення) чисельності персоналу (у відсотках) за рахунок структурних змін у виробництві (Э_ч.с.) виробляється по наступній формулі:

                                                

 

                                                      13.

Тр_о й Тр_п — трудомісткість 1000 грн. продукції у звітному й порівнюваному періоді, нормо-годинниках;

н_п — відсоток виконання норм виробітку в порівнюваному періоді;

В_п — обсяг продукції в порівнюваному році;

Ф_в — фонд корисного часу роботи одного робітника в цьому періоді.

2.3. Вплив продуктивності праці на  собівартість продукції.

      Продуктивність праці, тобто його результативність і ефективність виміряється трудомісткістю (часом, витраченим на виробництво одиниці продукції)   і виробленням (кількістю продукції, зробленої за певний проміжок часу). У результаті зниження трудомісткості економія собівартості досягається за рахунок зменшення витрат на оплату праці з обліком додаткової заробітної плати й відрахувань на соціальне страхування розраховуючи на одиницю продукції, скоректованих на новий обсяг виробництва.

        Економія витрат на виробництво  продукції визначається по формулі:

                                     Э = (t_oЧ_о/К_вно - t₁Ч₁/К_вн1) Кд кстр₁

t_o , t₁ – трудомісткість одиниці виробу до й після проведення заходу в нормо-годинниках;

Ч_о , Ч₁ – середньогодинна тарифна ставка до й після проведення заходу;

К_д, К_стр, – коефіцієнти, що враховують додаткову заробітну плату й відрахування на соціальне страхування;

Q₁ – новий обсяг виробництва.

   Крім  того, зниження собівартості продукції  або витрат на одну гривню  товарній продукції в результаті росту продуктивності праці може бути розраховане по формулі:

                                              d_з = (1 – J_з/J_пр)q_з

d_з – частка зниження витрат на 1 грн. товарній продукції або собівартості;

                                                               14.

J_з J_пр – індекс росту заробітної плати й продуктивності праці (відношення заробітної плати й продуктивності праці в наступному році до заробітної плати й продуктивності праці в попередньому);

q_з – частка заробітної плати в собівартості (або витрат на 1 грн ) товарній продукції.

      Економія в абсолютному вираженні  дорівнює:

                                       Э = З * d_з або Э = З_тп * d_з

З – собівартість товарної продукції;

З_тп – витрати на 1 грн товарній продукції.

       Причому, за всіх часів при  аналізі використання фонду заробітної  плати завжди простежувався такий  показник, як співвідношення темпів  росту продуктивності праці й  темпів росту середньої заробітної  плати. Природно, що процес випередження  темпів росту продуктивності  праці над заробітною платою  вважається сприятливим. Таким  чином, нормативне значення коефіцієнта  випередження продуктивності праці  повинне бути більше одиниці. У противному випадку дана ситуація характеризує неефективне нераціональне використання засобів на оплату праці, а також необґрунтоване завищення собівартості продукції або витрат на 1 грн. товарній продукції.

         Як видно, при незмінній вартості  ресурсів при сприятливому співвідношенні  цих показників продуктивність  праці є одним із самих вагомих  факторів, що впливають на величину  й динаміку обсягів виробництва.

2.4. Оцінка стану продуктивності  праці на підприємстві.

Одним із загальних  економічних законів розвитку суспільства  є неухильний ріст продуктивності праці. Підвищення продуктивності праці забезпечує зниження частки ув'язненого в продукті живої праці й збільшення частки минулого упредметненої праці, при  цьому загальна сума праці, що втримується  в продукті, зменшується.

 

                                                                 15.

      На підприємстві частіше продуктивність праці виміряється кількістю продукції, зробленої за одиницю часу розраховуючи на 1 працюючого, у натуральному або у вартісному вираженні.

2.5.Продуктивність  праці в цеху Комбінату.

     Динаміка зміни продуктивності праці розраховуючи на 1 працюючого в цеху гарячої прокатки тонкого листа комбінату «Запоріжсталь» (ЦГПТЛ) представлена в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 - Динаміка зміни продуктивності праці в І півріччі 2012 року.

	Періоди часу
	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Виробництво продукції, тис. грн.	75183	70999	77996	76789	80087	90503
Чисельність людин, чол	713	723	725	726	721	725
Продуктивність праці, тис. грн. /чол.	105,45	98,20	107,58	105,77	111,08	124,83
Ріст продуктивності праці в порівнянні з попереднім місяцем, %	---------	-6,87	9,55	-1,68	5,02	12,38

Дані таблиці 1 показують, що в цілому в І півріччі продуктивність праці зросла. Далі необхідно визначити, за рахунок яких факторів змінилася продуктивність праці в І півріччі. Для цього визначимо вплив окремих факторів на зміну продуктивності праці в 2-м кварталі в порівнянні з 1-м.

Фактори, що вплинули на зміну продуктивності праці, представлені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Фактори зміни продуктивності праці.

 

                                                                16.

Показники	1-й квартал	2-й квартал	Відхилення 2-го від 1-го	2-й кв. в % % до 1-му
1. Продукція, тис. грн.	224178	247389	+23211	110,35
2. Середньосписочна чисельність працівників,  чол.	720	723	+3	100,42
3. Середньосписочна чисельність робітників, чол.	652	655	+3	100,46
4. Загальне число відпрацьованих  днів всіма робітниками	35065	28354	+3289	109,38
5. Середнє число днів, відпрацьованих 1 робітником	53,8	58,6	+4,8	108,94
6. Загальне число відпрацьованих всіма робітниками	291169	314541	+22972	107,89
7. Середня тривалість робочого  дня, година	8,30	8,20	-0,10	98,80
8. Середнє вироблення на 1-го працюючого  тис. грн. /чол.	311,36	342,17	+30,81	100,9
9. Середнє вироблення на 1-го робітника  тис. грн./чол	343,83	377,69	133,86	109,85
10. Середньоденне вироблення на 1-го робітника, тис. грн.	6393,2	6450,1	156,9	100,79
11. Среднечасовая вироблення на 1-го  робітника, тис. грн.	769,9	786,5	+16,6	102,16

 

                                                                   17.

У процесі  аналізу встановимо вплив використання трудових ресурсів на обсяг виробництва  продукції. Методом ланцюгових підстановок визначається спільний вплив 2-х факторів: зміни чисельності працюючих в 2-м кварталі в порівнянні з 1-м.

У результаті збільшення чисельності працюючих  додатково отримано продукції на суму (723 - 720)*311,36 = 934, 08 тис. грн.

А в результаті росту продуктивності праці виробництво  продукції збільшилося на суму (342,17 - 311,36)*723 = 22275,63 тис. грн.

Таким чином, на частку підвищення продуктивності праці доводиться 95,97 % усього збільшення виробництва продукції в 2-м кварталі в порівнянні з 1-м. Інша частина приросту продукції була отримана за рахунок збільшення чисельності працюючих.

Дане співвідношення є позитивним фактом діяльності колективу цеху, тому що підвищення продуктивності праці свідчить про ефективність виробництва.

При аналізі  продуктивності праці враховується вплив середнього числа відпрацьованих людино-днів і середньої тривалості робочого дня відносно вироблення на одного робітника. Таким чином, середнє  вироблення на одного працюючого залежить від частки робітників у складі працюючих, середнього числа днів відпрацьованих одним робітником, середній тривалості робочого дня й середньогодинного вироблення на одного робітника. Застосуємо наступну формулу для розрахунку:

                                                 ПТ_тр = У_р*Д*Т_см*В_ч

  ПТ_тр - продуктивність праці 1-го працюючого, грн. /чол.;

У_р - питома вага робітників у загальній чисельності працюючих;

Д - середнє число днів, відпрацьованих 1-м робітником за аналізований період;

Т_см - середня тривалість робочої зміни за аналізований період, годину.;

В_ч - середнє годинне вироблення на 1 робітника в аналізованому періоді, грн. /ч.;

                                                                    18.

     На підставі дані таблиці 2 і попередня формули й застосовуючи метод підстановок, визначимо вплив окремих факторів на зміну продуктивності праці на 1-го працюючого в ЦГПТЛ в0 2-м кварталі в порівнянні з 1-м.

    Питома вага робітників у загальній чисельності працюючі цехи склав 0,9056 в 1-м кварталі й 0,9059 - в 2-м.

     Вплив зміни питомої ваги робітників:

(0,9059 - 0,9056)*53,8*8,3*769,9 = +103,14 грн.

Вплив зміни кількості днів, відпрацьованих 1-м робітником:

0,9059*(58,6 - 53.8)*8,3*769,9 = +27786,5 грн.

Вплив зміни середньогодинного вироблення на 1-го робітника:

0,9059*(786,5 - 769,9)*58,6*8,2 = +7226,0

Вплив зміни тривалості робочої зміни:

0,9059*58,6*(8,2 - 8,3)*769,9 = - 4087,07 грн.

Сумарний  вплив всіх розглянутих вище факторів (103,14 + 27786,5 + 2726,0 - 4087,07) : 31028,57 відповідає підсумковому відхиленню фактичного середнього вироблення на одного працюючого в 2-м кварталі в порівнянні з 1-м (30,81 тис. грн.).

     Фактори, що визначають рівень продуктивності праці, підрозділяються на екстенсивні й інтенсивні. До числа екстенсивних факторів ставляться частка робітників у складі працюючих, кількість відпрацьованих за рік днів, тривалість робочого дня. Узагальнюючим інтенсивним фактором є середньогодинне вироблення на одного робітника. Величина середньогодинного вироблення на одного робітника визначається впливом таких факторів, як технічний рівень виробництва й рівень організації праці.

        Як показує проведений аналіз, підвищення продуктивності праці в ЦГПТЛ протягом І півріччя відбувалося під впливом як екстенсивних, так і інтенсивних факторів.

 

                                                             19.

2.6.Продуктивність  праці в цеху Мартенівського  Комбінату.

       Головним показником, що характеризує роботу мартенівської печі, є її продуктивність. Під продуктивністю мартенівської печі розуміють кількість тонн придатної сталі в злитках, виплавленої за добу фактичної роботи печі. Продуктивність мартенівської печі визначається масою садки Q, виходом придатних злитків K і тривалістю плавки t.

                                                         П = (24(Q(K) / t

    Середньодобова продуктивність мартенівських печей по цеху склала:

фактична  за 2011 рік П = (24*347,7) / 7,16 = 1164,0 т.

планова за 2012 рік П = (24*369,1) / 7,59 = 1164,4 т.

фактична  за 2011 рік П = (24*357,6) / 7,15 = 1200,0 т.

    На продуктивність мартенівських печей вплинули наступні фактори:

     Вага плавки (ковша). У мартенівському цеху комбінату «Запоріжсталь» середня вага ковша за планом склав 369,1 тонни, фактично - 357,6 т., за 2010 рік - 347,7 т. Втрати на середній вазі в порівнянні із планом 92,0 тис. т., у порівнянні з минулим роком збільшення на 40 тис. т. Середня вага плавки по двохванної печі № 1 - 227,0 т. при плановому - 235 т. (2010 рік - 224,5 т.), по більших печах - 466,1 т., за планом - 485 т. (2010 рік - 457,1 т.).

В 2011 році вага плавки нижче планового, але вище чим в 2010 році. Збільшенню ваги в 2011 році, проти 2010 року, сприяло деяке зниження браку з 0,66 % до 0,61 %, зменшення підвищеної обрезі з 27 тис. т. в 2010 році до 11,1 тис. т. в 2011 році, а також зменшення тривалості плавки в цілому (і періоду прогріву) і стабілізація шихтовок плавки. На вагу плавки впливає маса садки (тоннаж печі). Маса садки впливає на продуктивність мартенівських печей. Зі збільшенням маси садки збільшується продуктивність печі. При збільшенні маси садки на 1 %, продуктивність печі збільшується на 0,5 - 0,8 %.