Продуктивність праці

                      Зміст

Вступ

Розділ 1.Теоретичні аспекти.

1. Продуктивність праці.
2. Поняття продуктивності праці, її фактори.

1.3.Методи виміру продуктивності праці.

Розділ 2. Аналіз техніко-економічних показників підприємства.

2.1.Характеристика підприємства.

2.2.Аналіз підприємста.

2.3.Вплив продуктивності праці  на собівартість продукції.

2.4.Оцінка стану продуктивності  праці на підприємстві.

2.5.Продуктивність праці в цеху  комбіната.

2.6.Продуктивність праці в цеху  Мартенівського комбінату.

Розділ 3.Шляхи підвищення підприємства.

3.1.Заходи щодо підвищення рівня  продуктивності праці й удосконалюванню  організації виробництва на комбінаті.

Висновки.

Література.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              

                                                        Вступ

Актуальність дослідження. Згідно з рекомендаціями Міжнародної організації праці (МОП) розрізняють поняття "продуктивність" і "продуктивність праці".

Продуктивність – це ефективність використання ресурсів – праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації – під час виробництва різних товарів і надання послуг. Вона відбиває взаємозв'язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використаними ресурсами. Під час їх оцінювання необхідно враховувати зростання вартості енергії, сировини, витрат, пов'язаних з безробіттям тощо.

Вища продуктивність означає збільшення обсягу продукції  за тих самих витрат, при цьому необхідно враховувати потреби цієї чи іншої продукції на ринку, у суспільстві.

Зауважимо, що на зарубіжних підприємствах оцінюється тільки та продукція, яка куплена, а не просто вироблена.

Продуктивність  праці відбиває ступінь ефективності процесу праці. У її визначенні вихідною категорією є праця.

З'ясовуючи економічний зміст продуктивності праці, треба мати на увазі, що праця, яка витрачається на виробництво тієї чи іншої продукції, складається з:

• живої праці, яка витрачається в даний момент безпосередньо в процесі виробництва даної продукції;
• минулої праці, уречевленої у раніше створеній продукції, яка використовується тією чи іншою мірою для виробництва нової продукції (сировина, матеріали, енергія – повністю; машини, споруди тощо – частково).

 

 

                                                                        1.                                                               

       Продуктивність праці – це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

       У процесі виробництва функцією живої конкретної праці є створення нової вартості, а також перенесення робочого часу, матеріалізованого в речових елементах виробництва, на створюваний продукт. Тому продуктивність праці відображає ефективність як живої, так і сукупної праці. Розрізняють поняття індивідуальної й суспільної праці.

     Продуктивність праці тісно пов'язана з її інтенсивністю. Остання характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними й психічними можливостями людського організму. Отже, інтенсивність праці має фізіологічні межі, тобто не може бути необмеженою.        У зв'язку з цим виникає поняття нормальної інтенсивності. Воно означає такі затрати життєвої енергії протягом робочого часу зміни, які забезпечують необхідні умови для повноцінного функціонування організму й повного відновлення працездатності до початку нового трудового дня. Отже, інтенсивність праці є важливим фактором продуктивності, проте має певну фізіологічну межу і потребує дотримання фізіологічних норм людської   енергії.

Метою курсової роботи: є дослідження продуктивності праці, її ролі в економічному зростанні підприємства, а також аналіз і резерви росту продуктивності праці на підприємстві .

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:

дослідити основні теоретичні положення дослідження продуктивності праці;

провести  розрахунки.

 

                                              

                                                                             2.                                                                                                                         

 

  Розділ.1.Теоритичні  основи 
1.1.Продуктивність праці .

      В  економічній  літературі й господарській практиці  для оцінки результативності  трудової діяльності використовують  категорію «Продуктивність праці» , яка визначає ступінь ефективності  процесу праці, що характеризується  обсягом продукції, виробленої  за одиницю часу, або економією  робочого часу, витраченого на  одиницю продукції.

      Продуктивність праці  тісно пов’язана  з її інтенсивністю,  що відображає ступінь напруженості  праці за одиницю і вимірюється  кількістю витраченої енергії  людини. Чим вищий рівень інтенсивності  праці, тим вища її продуктивність.

  У визначенні продуктивності  праці вихідної категорією є  праця, витрачена на виробництво,  продукції, яка, в свою чергу  складається з:

1. Живої праці – використаної безпосередньо в даний момент у процесі виробництва;
2. Минулої праці – уречевленої у раніше створеній продукції , яка використовується тією чи іншою мірою для виробництва нової продукції ( сировина, матеріали, енергія – повністю, машини, споруди тощо – частково).

Важливо знати, що співвідношення між  витратами живої і минулої  праці залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Чим вищий рівень технічної озброєності праці, тим більшого значення у його економії набуватиме скорочення витрат уречевленої праці. Розрізняють поняття праці:

— індивідуальної—живої праці;

— суспільної — всієї праці: як живої, так і уречевленої. Зростання продуктивності суспільної праці виявляється у:

— скороченні витрат праці на одиницю продукції, що виражається в економії трудових і матеріальних ресурсів;

— зростанні маси споживчої вартості, що визначається за результатами праці;

— зміні співвідношення між витратами живої й минулої праці зі зменшенням загальних витрат праці.

Зазвичай продуктивність праці  характеризує результативність затрат живої праці у сфері матеріального виробництва. Але ця категорія може використовуватися і для визначення результативності сукупних затрат живої

                                                                                   3.

й уречевленої праці. Механізм підвищення продуктивності суспільної праці

полягає в тому, що загальна сума праці, закладена в одиниці продукту, скорочується. Відтак частка минулої праці у виробленій продукції зростає, а частка живої праці — зменшується.

Однак науково-технічний прогрес  вимагає нового концептуального  підходу до оцінки результату праці при збереженні ролі й значення категорії «продуктивність праці» та зумовлює необхідність використання категорії «ефективність праці», яка є об'ємнішою.

1.2. Поняття продуктивності праці, її фактори.

     Провідним показником аналізу використання ресурсів підприємства є продуктивність праці. Вона виміряється кількістю продукції, зробленої працівником в одиницю часу (годину, зміну, місяць, рік), або кількістю часу, витраченим на виробництво одиниці продукції.

      Показник вироблення продукції   на одного працюючого в натуральному  вираженні широко застосовується  в галузях, що роблять більш-менш  однорідну продукцію (вугільна, лісова, нафтовидобувна). НА підприємствах  машинобудування й інших галузей промисловості із широкою номенклатурою продукції, завдання по підвищенню продуктивності праці встановлюються, як правило, по валової (товарної) продукції в незмінних цінах; на  підприємствах швейного, взуттєвого, консервної й ряду інших галузей промисловості – по нормативній вартості обробки.

     Разом з тим наскрізним показником  підвищення продуктивності продуктивності  праці для  підприємств всіх  галузей народного господарства  є вироблення валової або (товарної) продукції в оптових цінах на одного середньосписочного працівника промислово-виробничого персоналу.

     На ріст продуктивності праці впливають різноманітні техніко-економічних фактори, які прийняті зводити в наступна чотири групи:

1. Підвищення технічного рівня виробництва;
2. Удосконалювання керування, організації виробництва й праці;
3. Зміна обсягу й структури виробництва;
4. Галузеві фактори.

                                                                    

                                                                    4.   

Розглянемо кожний з них:

1.Підвищення  технічного рівня виробництва:  впровадження нової техніки, технології, механізації й автоматизації  виробничих процесів, поліпшення  використання сировини, матеріалів, палива, енергії, підвищення якості  продукції.

2.Удосконалювання  керування, організації виробництва  й праці: підвищення норм виробітку  й норм обслуговування, скороченню  втрат робочого часу, впровадження  заходів щодо охорони праці.

3. Зміна обсягу, структури виробництва: визначення відносної зміни чисельності трудящих у зв’язку зі зміною обсягу виробництва, частки окремих видів продукції або виробництв, частки покупних напівфабрикатів і кооперативних поставок.

4. Галузеві  фактори включають зміни гірнично-геологічнихумов  і способів видобутку корисних  копалин; зміна фізико-хімічних  властивостей сировини, що переробляє; зміна робочого періоду в сезонних  галузях. Число факторів усередині  груп і їхній зміст можуть  змінюватися залежно від того  або іншого фактора для конкретного  виду виробництва.

1.2. Методи виміру продуктивності праці.

       Застосовують різні методи виміру продуктивності праці – натуральний, облікових одиниць, нормативів робочого часу й  вартісної. Розмаїтість способів виміру продуктивності праці визначається застосовуваними способами виміру обсягу виробництва.

       Для методу натурального обліку  продуктивності праці облік і  планування обсягу виробництва  в натуральних одиницях (тоннах, метрах, штуках). Застосування цього  методу виправдано лише при  масовому виробництві продукції  однакової трудомісткості. Такі умови в металургійних цехах зустрічаються рідко.

     Значно частіше прибігають до  методу облікових одиниць, при  якому різнорідну продукції приводять  до одного основного виду. Для  цього користуються перекладними  коефіцієнтами, установлюваними  по співвідношенню продуктивності  основних агрегатів при випуску  різнорідної 

                                                                5.

продукції.

     Хоча перекладні коефіцієнти  й не відбивають повну трудомісткість  виробництва різної продукції,  вони допомагають, точніше, ураховувати  й планувати продуктивність праці.

       Методи нормативного робочого  часу передбачає  визначення для  кожного виду продукції нормативу  трудомісткості, що включають витрати  праці на всіх ділянках виробництва.  Розподілом величини трудомісткості  продукції ( у нормо-годинниках) на  середньосписочне число працівників  визначають показник продуктивності  праці – вироблення продукції в нормованому часі на одного працівника в одиницю часу. Зіставлення цього показника за планом і звітом або за суміжні періоди (місяці, квартали, роки) дозволяє виявити зміну продуктивності праці.

    Цей  метод має безсумнівні достоїнства,  але його застосування обмежується  рамками заводу або окремого  цеху труднощів розробки нормативів  для всіх підприємств певної  галузі. З метою визначення продуктивності  праці по всьому підприємству  й у промисловості в цілому використовується вартісний метод. Основний плановий і звітний вартісний показник продуктивності праці – обсяг чистої продукції розраховуючи на одного середньосписочного працівника промислово – виробничого персоналу в плановому році у відсотках  до базисного року. Для більшості підприємств фактори росту продуктивності праці виражаються через зміну наступних показників: використання встаткування за часом і потужністю, кількість і якість вихідної сировини, ступінь  і повнота використання корисних компонентів у сировину, якість одержуваної продукції, чисельність трудящих і ступінь використання фонду робочого часу.