Проблематика тенденцій розвитку інноваційної діяльності в Україні

Аналіз проблем, зв'язаних як з визначенням стратегічних напрямків розвитку держави, так і з інтегруванням України в Європу і світове співтовариство змушує форсувати перехід до інноваційної моделі розвитку нашої країни. Адже виробництво конкурентної продукції в сучасних умовах можливо лише на інноваційній основі, а матеріальну базу сучасної економіки створює інвестиційний потік.

Ядро законодавчого корпуса інноваційної моделі розвитку складають насамперед Закон України "Про інвестиційну діяльність", закони з питань оподатковування, закони про створення спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку і т.п.. Тому має сенс особлива увага звернути на те, як працюють ці закони, наскільки вони сприяють поліпшенню інвестиційного клімату в Україні.

Неупереджений аналіз свідчить про системний, інтегральний характер процесів, що відбуваються в інвестиційній сфері. Іншими словами, законодавчий компонент є лише одним з факторів, хоча і дуже важливим.

Власне сфера інновацій регулюється законами України "Про наукову і науково–технічну діяльність", "Про наукову і науково–технічну експертизу" , "Про спеціальний режим інвестиційної й інноваційної діяльності технологічних парків" і зрештою прийнятим минулого року законом "Про інноваційну діяльність". Цей Закон визначає правові, економічні й організаційні основи державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, установлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. Відповідно до цього Закону державну підтримку одержують суб'єкти господарювання усіх форм власності, що реалізують в Україні інноваційні проекти, і підприємства усіх форм власності, що мають статус інноваційних. Звичайно, оскільки в повному обсязі закон набрав сили з 1 січня поточного року, ще рано говорити про його позитивний вплив на реальний процес інноваційного розвитку. Проте , аналіз норм цього закону дає підстави принаймні помірного оптимізму. Йдеться насамперед про розділ "Особливості в оподатковуванні і митному регулюванні інноваційної діяльності" і роздягнула "Фінансова підтримка інноваційної діяльності". Законодавець створив визначені правові передумови для надання могутнього імпульсу, здатного істотно змінити ситуацію на краще. Утім, не усе передбачив і він. Наприклад, щодо підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури, державних інноваційних фінансово–кредитних установ.

Безумовно, варто згадати про законі "Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні", що визначає правові, економічні й організаційні основи формування і реалізації пріоритетних напрямків інноваційної діяльності в Україні.

Для України як держави з перехідною економікою тільки інноваційна стратегія може визначати шлях соціально–економічних перетворень. Інноваційні механізми економічного розвитку повинні використовувати наявний науково–технічний потенціал і базуватися на відповідній інфраструктурі. Проте існуюче законодавство щодо технопарків є явно недосконалим. Відсутні чіткі механізми і регламентовані терміни розгляду інноваційних проектів, має місце правова незахищеність проектів, що ускладнюють діяльність технопарків і приводить до утисків з боку контролюючих органів, а це відвертає інвесторів від фінансування інноваційних проектів. Більше того, розглядаються пропозиції щодо недоцільності надання передбачених законодавством пільг для технопарків.

Активізація інноваційної діяльності вимагає нових форм і методів упровадження досягнень науки і техніки, насамперед за рахунок розширення інноваційного ринку. Нині його в Україні практично немає, а становлення йде досить повільно. Можна ясно побачити недоліки розвитку інноваційного ринку – неринковий характер формування цін, безсистемність у визначенні безпосередніх замовників і споживачів виконаних розробок; не здійснюються аукціонні торги інноваційних розробок, немає інноваційних бірж і ефективної реклами; відчувається дефіцит маркетингових досліджень, низька питома вага витрат на інноваційну діяльність у капіталовкладеннях і т.п..

Зрештою, розвиток інноваційного ринку стримується недостатніми темпами створення недержавних науково–дослідних і проектно–конструкторських організацій.

Для ефективного розвитку інноваційного ринку потрібна реалізація широкого спектра заходів: забезпечення фінансування ресурсами пріоритетних напрямків наукових розробок, розширення джерел фінансування на основі спеціальних цільових, венчурных фондів, створення механізмів державного стимулювання ефективного використання приватних і іноземних інвестицій у наукомісткі області, у пріоритетні науково–технічні розробки, зменшення импортозалежності економіки, а також розширення форм інфраструктури інноваційного ринку (технопарки, наукові центри, торговельні інноваційні біржі, використання можливостей маленького і середнього бізнесу).

 

 

 

ВИСНОВОК

Безумновно, в українській інноваційній системі є недолік, що полягають у відсутності сучасних ефективних механізмів організації та реалізації менеджменту в інноваційній дільності.

До основних проблем розвитку інноваційної дільності в Україні можна віднести:

-недостатність фінансування ,що в свою чергу пов’язано  з нестачею коштів у суб’єктів  господарювання і держави для  здійснення інвестицій ,з метою  реалізації інноваційних проектів  та відсутністю прямого стимулювання  інноваційної дільності;

- відсутність єдиного  підходу та оцінки інноваційного  потенціалу та інноваційної активності  підприємств України;

- відсутність науково-техніної  підтримки;

- невизначеність пріоритетів  розвитку базових галузей економіки ;

- нерозвиненість прикладних  досліджень тощо.

 Вивчення особливостей інноваційного розвитку в Україні свідчить про необхідність системного підходу до створення оптимальних умов для ефективного подальшого його розвитку та відпрацювання дієвого соціально-економічного механізму для стимулювання мотивації працівників інтелектуальної праці до розробки та втілення новітніх ідей, пропозицій, наукових розробок, що сприятиме конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

 

 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. . Костенок Я. Проблеми законодавчого характеру у сфері інноваційної діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 162-165.
2. . І.В.Космидайло. Проблеми інноваційного розвитку в Україні та шляхи їх вирішення//Актуальні проблеми економіки.-2007.-№2(68) – С.20.
3. . Про інноваційну діяльність:Закон України від 4 липня 2002 року № 40-ІV//zakon1.rada.gov.ua.
4. . Ступак С. М. Механізм управління інноваційною діяльністю підприємства / С. М. Ступак // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. – Науки : економіка, політологія, історія. – Одеса : ОДЕУ, 2010. – № 5 (106). – С. 41-49.
5. Інноваційно-технологічний розвиток України: стан, проблеми, стратегічні перспективи : аналітичні матеріали до парламентських слухань [«Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізацій них викликів»] / Л. І. Федулова, Ю. М. Бажал, І. А. Шовкун та ін.] ; за ред. Л. І. Федулової, Г. О. Андрощука ; Ін-т екон. та прогнозув. НАН України. – К., 2009. – 196 с.

 

ЗАДАЧА 10Підприємство планує освоєння нових пральних машин-автоматів. Валові витрати на виробництво однієї пральної машини становлять 1700грн. Частка постійних витрат у валових витратах дорівнює 16%. Прогнозна ціна пральної машини-автомата становитиме 2000 грн., а прогнозний попит на них передбачається у розмірі – 3000 шт. Визначити аналітично-розрахунковим і графічним способами критичний обсяг виготовлення пральних машин-автоматів і оцінити, чи буде прибутковим нове виробництво за умови, якщо його річну програму орієнтувати на прогнозний попит. Чи зможе підприємство своєчасно розрахуватися з банком за отриманий кредит у розмірі 940 тис. грн., який воно взяло для започаткування виробництва під2 5% річних терміном на два роки?