Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Ноября 2013 в 13:09, курсовая работа
Під час переходу до ринкової економіки в Україні, як і в інших постсоціа-лістичних країнах, здійснення реформ зіткнулося з рядом об’єктивних трудно-щів, першочерговою серед яких, безумовно, можна назвати проблему власності. Проблема ця не нова і займає розуми людей уже не одне сторіччя. Перші згадки про власність, як одну з основних характеристик держави, з’явилися ще в глибокій давнині — у Вавилоні, Китаї й інших країнах. Процес реформування відносин власності в Україні супроводжується здійсненням політики роздержавлення та приватизації, пов’язаної зі структур-ною перебудовою економіки, змінами у формах господарювання і, отже, пере-твореннями в продуктивних силах та виробничих відносинах.
Вступ 3
Розділ 1. Загальне поняття роздержавлення та приватизації 4
Зміст роздержавлення та приватизації 4
Цілі приватизації 6
Форми та методи приватизації у постсоціалістичних
країнах 7
Розділ 2. Аналіз досвіду роздержавлення та приватизації зарубіжних
країн 10
Роздержавлення та приватизація у розвинених країнах
Західної Європи 10
Роздержавлення та приватизація у країнах, що розвива-
ються 13
Розділ 3. Роздержавлення та приватизація на Україні 14
Причини та передумови приватизації на Україні 14
Особливості української приватизації 14
Законодавчі акти, що регулюють процеси приватизації в Україні 15
Державні органи управління, основні принципи, способи, суб’єкти й об’єкти приватизації на Україні 16
Аналіз приватизаційних процесів на Україні 19
Підсумки приватизації на Україні 22
Висновок 25
Список використаної літератури 27
У другій частині — “Завдання та прогнози щодо зміни структури власності” — обгрунтовуються форми власності та подається прогноз динаміки їх структури, завдання щодо приватизації, прогноз надходження грошових коштів та нормативи їх розподілу.
У третій частині — “Заходи
щодо організації процесу
Державна програма приватизації розробляється відповідно до концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду, законів України “Про приватизацію майна державних підприємств”, “Про приватизаційні папери”.
Законодавство України передбачає. що першочерговій приватизації підлягають об’єкти, які найбільше впливають на розвиток споживчого ринку, а також ті, що нині стримують стабілізацію державного бюджету, гальмують економічний розвиток України, формування її ринкової економіки. Це підприємства оптової і роздрібної торгівлі, житлово-комунального господарства, підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, деревообробної, легкої промисловості, збиткові підприємства всіх галузей, законсервовані об’єкти й об’єкти незавершеного будівництва, строки введення яких вже минули, підприємства матеріально-технічного постачання.
Однак реалізація Програми відбувається дуже повільно. Так, перший невеликий аукціон продажу державного майна відбувся у Львові лише через рік після прийняття програми.
3.4. Державні органи управління, основні принципи, способи, суб’єкти й об’єкти приватизації на Україні.
Державні органи приватизації включають Фонд державного майна України, який отримав законодавчі повноваження щодо приватизаційного процесу, та його регіональні відділення і представництва. Зазначений Фонд розробляє програму приватизації, на поточний рік і прогноз на перспективу, здійснює організацію і контроль за приватизацією. Він підзвітний Верховній Раді Укради. Вперше в Україні така програма була розроблена на 1992 р. і дано прогноз до 1995 р.
Разом з ним участь у приватизації беруть Національний банк, регіональні відділення приватизації майна, Міністерство демонополізації і роздержавлення, Державний комітет допомоги малим підприємствам і підприємництву, Державний приватизаційний фонд. Відсутність законодавчого визначення функцій цих установ України призводить до дублювання їх дій і ряду соціально-економічних наслідків, що ускладнюють і гальмують процес приватизації.
До основних функцій Фонду державного майна України належать:
До функцій Фонду державного майна і його регіональних відділень і представництв не належить відслідковування соціально-економічних наслідків приватизації.
Основними принципами приватизації в Україні є:
Центральне місце в державній приватизаційній програмі приділяється способам приватизації. Програма передбачає 8 способів приватизації державного майна.
До об’єктів приватизації відносяться:
Суб’єктами процесу приватизаці
Покупцями державного майна можуть бути:
Не мають права бути покупцями органи державної влади й управління, працівники Фонду державного майна України та його регіональних відділень, а також юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25%, та інші суб’єкти, перелік яких визначається державою.
До посередників приватизації належать:
Види приватизаційних паперів:
Кожний громадянин України може брати участь у приватизації державних підприємств, використовуючи для цього перераховані вище приватизаційні папери.
Працівники підприємств, що приватизуються, мають пільги:
Місцеві органи влади відповідно до своєї компетенції можуть надавати додаткові пільги працівникам окремих підприємств аж до безоплатної передачі їм частки або всього майна, що приватизується.
3.5. Аналіз приватизаційних процесів на Україні.
Як же протікали процеси роздержавлення і приватизації в Україні? Яка динаміка цих процесів? Яким чином зазначені процеси впливають на економічну ефективність роботи підприємств? Зупинимося на даних питаннях більш докладно.
Роздержавлення і приватизація державного майна в Україні здійснюються із 1992 року. Цей рік ознаменував початок першого етапу приватизації в Україні. З самого початку процес роздержавлення і зміни форми власності йшов достатньо тяжко і повільними темпами. Це обумовлювалося цілим рядом негативних чинників, що мали місце в суспільстві в період переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки: політичними протиріччями і непослідовністю в здійсненні ринкових перетворень, недостатньою методологічною і методичною обгрунтованістю приватизації, надмірною політизованістю підходів до її здійснення, прагненням галузевих міністерств і місцевих органів влади вивести за межі приватизації якнайбільше об’єктів, що представляли собою відомчий, місцевий, а часом і особистий інтерес для окремих керівників, і т. д. Необхідно також відзначити і стан чинного законодавства, у котре часто вносилися зміни і доповнення, тобто постійно змінювалися правила гри.
Внаслідок цих та інших труднощів
і непогодженостей терміни
Проте, незважаючи на вплив негативних чинників, що стримували процес роздержавлення, держава цілеспрямовано тримала курс на створення ринкової економіки, заснованої на рівноправному функціонуванні усіх форм власності. За 1992-1995 рр. в Україні змінили організаційно-правову форму господарювання близько 28 тис. об’єктів, причому більше половини з них — у 1995 р. За цей період частка державних основних фондів скоротилася до 62%, що характеризує визначене просування на шляху до формування ринкової економіки.
Крім того, в кінці першого етапу приватизації розпочалося створення корпорацій в Україні. 15 червня 1993 року був опублікований Указ Президента України “Про корпоратизацію”, під якою мається на увазі перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства.
Сутність другого та третього етапу приватизації в Україні — знайти “стратегічного інвестора”. Це, в першу чергу, пов’язано з зміною методології оцінки державних активів, що підлягають приватизації, яка повинна базуватись на тому, що поряд з визначенням купівельної ціни чітко визначаються зобов’язання покупця по інвестиціям, створенню додаткових робочих місць, фінансовій участі у зменшенні екологічного навантаження в рамках подальшої роботи підприємства тощо. По-друге, купівельна ціна повинна визначатись не за жорсткою методикою, як це практикувалось у нас до останнього часу. Виходячи з особливостей третього етапу приватизації, для якого характерне переміщення центру ваги від одержання максимальних грошових надходжень з метою поповнення державного бюджету на одержання “стратегічного інвестора” з метою модифікації і підняття виробництва до конкурентноспроможного рівня, необхідно пріоритетне значення надавати концепції подальшої діяльності підприємства. Ця концепція має включати в себе плани інвестиційної, фінансової та комерційної діяльності підприємства, зв’язків з постачальниками і замовниками, тощо. Тобто ціна виступає не єдиним критерієм продажу. Поряд з нею важливим критерієм стає продаж майна інвестору, який пропонує особливо перспективні плани розвитку підприємства. Для такого інвестора ціна знижується в порівнянні з первинною, до того ж може передбачатися надання за певних умов деяких пільг.