Порівняльний аналіз ефективності й суспільної корисності ринкових ситуацій:досконала конкуренція та монополія

У першому випадку це зумовлено  особливостями стратегії цінової  політики, у другому - її цінової  тактики.

Довгострокові цілі цінової політики пов'язані, звичайно, з такими показниками роботи підприємства, як прибутковість і частка завойованого ринку, де реалізується його продукція. Якщо підприємство планує використовувати ціну як стратегічну комерційну зброю, то більше уваги доведеться приділяти питанням ціноутворення на довгострокову перспективу. При використанні ж ціни лише як тактичного засобу для одержання визначених комерційних результатів на ринку цілі визначаються тільки на короткострокову перспективу.

До низки найважливіших цілей  цінової політики, які зустрічаються  в підприємницькій діяльності, варто віднести такі:

- орієнтація на довго- або  короткострокове одержання максимального  прибутку;

- максимальний обсяг збуту продукції;

- збереження існуючого лідерства  в цінах;

- обмеження потенційної конкуренції;

- домінування на ринку;

- привернення уваги та інтересу  споживачів до продукції за  допомогою цін;

- стимулювання продажу тих товарів,  які займають слабкі позиції  на ринку;

- розширення попиту та прискорення  його зростання;

- зниження чутливості споживача  до цін;

- підвищення іміджу підприємства та продукції.

У процесі аналізу та обґрунтування  цілей цінової політики важливим є визначення місця ціни серед  засобів конкурентної боротьби в  кожному секторі ринку. Це дає  можливість об'єктивно осмислити  процес формування ринкової ціни, враховуючи при цьому особливості діяльності підприємства в умовах конкуренції. А це, у свою чергу, дає всі підстави реально оцінити потенційні його можливості щодо ведення активної "цінової війни" з ринковими лідерами. Надалі, маючи добре розроблену цінову політику, підприємство час від часу вдається лише до підправлення ціни пропозиції з урахуванням ситуації на ринку.

Перш ніж розглядати методики ціноутворення, потрібно звернути увагу на загальні моделі різних типів ринків, оскільки фірми не існують самі по собі і цінова політика фірми залежить саме від типу ринку, на якому вона функціонує. Структура ринку визначається кількістю та розмірами фірм, характером продукції, доступністю інформації та легкістю входу на ринок і виходу з нього. Економісти виділяють чотири основні типи ринкових структур: досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія та чиста монополія.

У будь-якій ринковій структурі фірма  повинна забезпечити такий рівень виробництва, який дозволяє їй максимізувати  прибутки або мінімізувати збитки. Цей процес називається аналізом рівноваги. Проводять аналіз коротко- та довгострокової рівноваги.

Проаналізувавши фактори, що визначають структуру ринку, можна з'ясувати, яким чином фірма приймає рішення  стосовно обсягів виробництва та ціноутворення з врахуванням досягнення ринкової рівноваги.

Доскнала конкуренція за висловом П.Самуельсона "досконалим конкурентом є той, хто може продати все, що забажає за існуючої ринкової ціни, але не спроможний помітно впливати на неї..." .Прикладом ринків такого типу є ринки зернових, цінних паперів, валют.

Більш формально досконалу конкуренцію  можна визначити наступним чином.  Ринок називається досконало конкурентним, якщо:

- складається з багатьох продавців,  що продають уніфіковану продукцію;

- існує багато дрібних покупців, яким байдуже, у кого купувати продукцію;

- кожна фірма має невелику  питому частку ринку;

- окремо взятий агент не справляє  значного впливу на рівень  поточних ринкових цін;

- фірма приймає ринкові ціни  та регулює обсяг поставок  продукції;

- фірми не вважають рішення  конкурентів загрозою для своєї  частки на ринку;

- існує достатній рівень поінформованості  про ціни, технології, витрати тощо (вважається, що при ідеальній  конкуренції рівень поінформованості  абсолютний);

- економічні ресурси мають високу рухливість;

- вхід на ринок та вихід  з нього вільні.

На ринку з досконалою конкуренцією задача фірми полягає у максимізації прибутку або мінімізації збитків  при заданій функції витрат та ціні, яка встановлюється ринком. Оскільки фірмі немає сенсу реалізовувати продукцію за ціною вищою або нижчою від рівноважної (за якої можна реалізувати будь-який бажаний обсяг), то крива попиту досконало конкурентної фірми є горизонтальною лінією, що встановлюється на рівні рівноважної ціни. Також це означає, що попит є абсолютно еластичним.

Оптимум фірми в умовах досконалої конкуренції у короткостроковому  періоді досягається за умови  рівності граничних витрат та граничного доходу, який одночасно дорівнює середньому доходу та ціні.

Рис.5.1. Ціна та обсяги виробництва, що максимізують прибуток конкурентної фірми

 

При збільшенні пропозиції та зниженні цін прибуток чи збитки залежать від  того, де порівняно з кривими змінних  та сукупних витрат встановлюється ціна. При встановленні ціни на рівні Р1 фірма продовжуватиме працювати для покриття всіх змінних витрат та частини постійних витрат, що дозволяє мінімізувати збитки, а за ціни Р2, яка нижча від мінімальних середніх змінних витрат фірми, фірма повинна закритися, оскільки при продовженні роботи вона втратить всі постійні витрати та частину змінних. На рисунку 5.1 б точка А - це точка беззбитковості, а точка М -точка закриття.

Крива короткострокової пропозиції фірми  збігається з її кривою граничних  витрат від точки закриття фірми (точки М у нашому випадку) і вище. Довгострокова рівновага. Для того, щоб зрозуміти процес досягнення довгострокової рівноваги, варто згадати, що модель досконалої конкуренції припускає відсутність бар'єрів, які перешкоджають входженню на ринок нових фірм чи виходу з ринку фірм, що бажають його залишити. Ті фірми, що хочуть тривалий час працювати на даному ринку, повинні так відрегулювати процес виробництва, щоб досягти максимальної довгострокової ефективності. При зниженні витрат до мінімуму ці більш ефективні фірми зможуть вижити за будь-яких умов, якщо збережеться сам ринок.

У галузі з досконалою конкуренцією фірми можуть отримувати прибуток лише певний час. У довгостроковому періоді  жодна з фірм не може отримати більше, ніж нормальний прибуток. Економічний  прибуток зменшиться до нуля зі входом до галузі нових фірм. Це парадокс прибутку - економічний прибуток приводить у дію механізм перерозподілу прибутків, який врешті-решт зведе його до нуля. Проте це також означає, що збитки також є тимчасовими.

Ознаки монополістичної конкуренції  можна сформулювати так:

- ринок складається з відносно великої кількості продавців, кожен з яких володіє невеликою (але не нескінченно малою) часткою ринку;

- угоди укладаються у широкому  діапазоні цін;

- встановлюючи ціни, продавці намагаються  виділитися за неціновими ознаками;

- товар кожного продавця є недосконалим замінником товарів інших фірм;

- ринок не має бар'єрів для  входу та виходу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Розрахункова частина

Варіант 13

Заповніть таблицю попиту на працю  для фірм, які наймають робітників в умовах досконалої конкуренції  і реалізують свою продукцію на конкурентному ринку:

Одиниця праці	Сукупний продукт (в фіз.один.)	Граничний продукт	Ціна на продукт, грн.	Граничний продукт в грошовому виразі, грн.
1	17	17	2	34
2	31	14	2	28
3	43	12	2	24
4	53	10	2	20
5	60	7	2	14
6	65	5	2	10

 

Знайти: граничний продукт, граничний продукт в грошовому виразі(грн.).

 

Висновок

 

Проблеми конкуренції  і монополії є складовою частиною теми "Ринок".

Актуальність цих проблем в  сучасному житті як розвинутих країн, так і країн з перехідною економікою (монополія – феномен, що зустрічається і в ринковій, і в командній економіці) вимагає їхнього більш докладного аналізу в окремій темі. За умов відсутності окремого курсу "Теорія конкуренції" є сенс ознайомитися з особливостями сучасної стратегії конкурентної боротьби.

Отже, після всього вищесказаного можна зробити  висновок, що в економічній теорії монополія є однією з найбільш суперечливих, але в той же час  однією з найбільш цікавих тем. Різні  провідні економісти постійно намагалися висловити свої думки з приводу них. Ще давні вчені (Арістотель) виявили існування такого явища в суспільному житті.

Серед причин їх появи вказуються різні передумови. Деякі вважають, що це був об'єктивний процес, інші твердять, що їх було створено штучно. На сучасному етапі розвитку людства виникли 3 шляхи утворення монополістичних об'єднань: концентрація виробництва і капіталу, централізація того самого виробництва і того ж таки капіталу, та диверсифікація. Ці шляхи виникали послідовно на кожному етапі прогресивного розвитку суспільства і кожен з них мав та має свій механізм дії та застосування.

Форми монополій існують різноманітні, в даній роботі я намагалась їх описати, і загальною тенденцією розвитку різних монополістичних форм був їх шлях від найпростіших утворень (таких як картелі) до надвеликих та надмогутніх, прикладами яких можуть слугувати сучасні багатогалузеві концерни та конгломерати.

Монополія, як економічний процес має результатами своєї діяльності певні наслідки. Переважна частина  з них була перерахована в роботі, та слід зазначити, що серед цих наслідків, як і скрізь, є позитивні, а є й негативні. І реальність на сьогодні така, що негативні, на жаль, набагато переважають позитивні. Одним з найголовніших таких наслідків є придушення конкуренції, без якої неможливе нормальне існування ринку.

Щоб запобігти деяким з цих негативних наслідків, держава була змушена  проводити регулюючу антимонопольну політику, до складу якої входить видання  різних актів, які мають силу законів, обмеження сфери впливу монополістичних  об'єднань і, звісно, застосування різних санкцій до порушників - від економічних (штрафи, пені) до кримінальних (тюремні ув'язнення).

Протягом короткострокового  періоду монополістична конкурентна  фірма буде максимізувати прибуток або мінімізувати збитки, виробляючи продукцію, для якої граничні доходи дорівнюють граничним витратам.

Дослідивши ціноутворення в  різних системах ринку, можна зробити  наступні висновки:

1. Положення фірми  на конкурентному ринку визначається  тим, що вона надто мала, щоб  вплинути на стан ринку. Ринкова ціна не залежить від обсягу пропонування окремої фірми. Конкурентна фірма є "ціноотримувачем" ("price taker"). Тому попит на продукцію конкурентної фірми є абсолютно еластичним.

2. В результаті  аналізу процесу максимізації  прибутку окремою конкурентною фірмою ми визначили, що крива пропонування фірми співпадає з кривою її граничних витрат. Кожна точка на кривій пропонування показує мінімальну ціну, за якою фірма могла б беззбитково продати кожну одиницю продукції . У той же час рівноважна ціна на ринку даної продукції дозволяє фірмі весь обсяг продати за однаковою ціною.

3. Порушення хоч  однієї з умов повної конкуренції  веде до виникнення неповної (недосконалої) конкуренції – це сукупність  типів ринкових структур, у яких  не діють умови повної конкуренції. Найсуттєвіша відмінність неповністю конкурентних ринків від повністю конкурентних полягає у здатності окремих учасників неконкурентних ринків тією або іншою мірою впливати на ринкові ціни, тоді як учасники повністю конкурентного ринку є ціно одержувачами.

4. Ринок, де  суворо виконуються всі зазначені  умови існування монополії, зветься  чистою монополією. Чиста монополія  – це теж ідеальна модель  ринку, як і повна конкуренція.

5. Конкурентний  механізм не спрацьовує на  монопольному ринку через наявність вхідних бар'єрів, які блокують входження у монополізовану галузь завдяки чинникам, що створюють несприятливі умови для фірм-новачків порівняно з фірмою, яка вже працює в галузі. Такими чинниками може бути абсолютна перевага у вартості продукції, економія на масштабі, необхідність великого початкового капіталу, диференціація продукції, високі транспортні витрати або взагалі не-транспортабельність окремих товарів і послуг (це створює умови для існування місцевих монополій, чия сфера діяльності обмежується окремим регіоном), монопольне володіння всім обсягом пропозиції окремого ресурсу.

6. Становище фірми  – монополіста докорінно відрізняється  від становища фірми в умовах  ринку досконалої конкуренції.  Основною відміною є можливість  впливати на ринкову ціну. У той час як конкурентна фірма приймає ринкову ціну як величину об'єктивно задану, що встановлюється внаслідок взаємодії безлічі продавців і покупців, монополія сама призначає ціну на свою продукцію. При цьому монополіст може як продавати весь обсяг продукції за однаковою ціною, так і призначати для кожної групи споживачів іншу.