Платіжний баланс фінляндії за 2009-2011 роки

NCT —чисті поточні трансферти;

S=Sp+Sc — національні заощадження  (сума приватних і державних  заощаджень);

і=ір+іс — національні  інвестиції (сума приватних і державних  інвестицій).

Чисті заощадження країни дорівнюють сальдо її поточного рахунку, а саме: чистому експорту товарів та послуг, чистим зовнішнім доходам та чистим поточним трансфертам із-за кордону.

   Таким чином, рахунок  руху капіталу і рахунок поточних  операцій врівноважують один  одного, що в результаті означає,  що міжнародні потоки товарів  і послуг та міжнародні фінансові  потоки становлять дві сторони  єдиного процесу міжнародної  торгівлі. Їх взаємодія призводить  до порушення рівноваги зовнішніх  розрахунків, тобто виникненню  або активу, або дефіциту, що потребує  прийняття адекватних мір по  врівноважуванню платіжного балансу  країни в національній економічній політиці. «Проблеми врівноважування платіжного балансу в сучасний період все більше отримують інтернаціональний характер і потребують цілеспрямованих і часом узгоджених дій зі сторони уряду певних країн, що потребує прийняття спільних рішень і вироблення узгодженої економічної політики.»

 

2.2 Інструменти  регулювання платіжного балансу  .

Платіжний баланс будь-якої країни підлягає процесу безперервного  коригування. Необхідність коригування  пояснюється впливом на платіжний  баланс різних економічних факторів, які були розглянуті вище.

Платіжний баланс є одним  із об’єктів державного регулювання. Це обумовлено такими причинами:

нерівноваженістю платіжного балансу, що проявляється у значному дефіциті в одних країнах і  значному активному сальдо в інших;

після відміни золотого стандарту  в 30-х роках ХХ ст. стихійний механізм вирівнювання платіжного балансу шляхом цінового регулювання діє дуже слабо. Тому вирівнювання платіжного балансу потребує цілеспрямованих державних заходів;

в умовах глобалізації господарських  зв’язків зросло значення платіжного балансу в системі державного регулювання економіки. Його врівноваження  входить до основних завдань економічної  політики держави поряд із забезпеченням темпів економічного зростання, стримуванням інфляції та безробіття.

Матеріальна основа регулювання  платіжного балансу:

• офіційні золотовалютні резерви;
• національний дохід, що перерозподіляється через державний бюджет;
• пряма участь держави в міжнародних економічних відносинах як експортера капіталів, кредитора, гаранта, позичальника;
• регламентація зовнішньоекономічних операцій за допомогою нормативних актів та органів державного контролю.

Заходами регулювання  платіжного балансу з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів, залучення іноземних капіталів, обмеження вивезення капіталів  країн з дефіцитним платіжним  балансом є:

Дефляційна політика — спрямована на скорочення внутрішнього попиту шляхом зменшення дефіциту бюджету; зміни облікової ставки центрального банку; введенням кредитних обмежень; установленням меж зростання грошової маси.

Девальвація — зниження курсу національної валюти спрямовано на стимулювання експорту і обмеження імпорту товарів.

Валютні обмеження — включають блокування валютної виручки експортерів, ліцензування продажу іноземної валюти імпортерам, скупчення валютних операцій в уповноважених банках.

Фінансова і грошово-кредитна політика — полягає у використанні бюджетних субсидій експортерам, протекціоністському підвищенні імпортних мит, відміні податку з процента, що виплачується іноземним держателям цінних паперів.

Спеціальні заходи державного впливу на платіжний баланс, коли формуються його основні статті:

• торговельний баланс для стимулювання експорту держава застосовує цільові експортні кредити, страхування від економічних і політичних ризиків, введення пільгового режиму амортизації основного капіталу тощо;
• «невидимі операції» — з метою регулювання платежів та надходжень за «невидимими» операціями платіжного балансу застосовуються такі заходи:
• обмеження норми вивезення валюти туристами цієї країни;
• пряме чи посередня участь держави в створенні туристичної інфраструктури з метою залучення іноземних туристів;
• сприяння будівництву морських суден за рахунок бюджетних коштів для зменшення витрат за статтею «Транспорт»;
• розширення державних витрат на науково-дослідні роботи з метою збільшення надходжень від торгівлі патентами, ліцензіями, науково-технічними знаннями і т. п.;
• регулювання міграції робочої сили. Зокрема, обмеження в’їзду іммігрантів для скорочення переказів іноземних робочих.
• рух капіталу — регулювання руху капіталу спрямовано на заохочення зовнішньоекономічної експансії національних монополій та одночасне стимулювання іноземних інвестицій у країну.

При активному платіжному балансі державне регулювання направлено на усунення небажаних наслідків  надмірного активного сальдо. З цією метою розглянуті вище методи - фінансові, кредитні, валютні та інші, а також  ревальвація валют використовуються для розширення імпорту й стримування  експорту товарів, збільшення експорту капіталів і обмеження їх імпорту.

Зазвичай застосовується компенсаційне регулювання платіжного балансу, засноване на сполученні двох протилежних комплексів заходів: рестрикційних (кредитні обмеження, підвищення процентних ставок, стримування інфляції, імпорту  товарів, «втечі» капіталу др.) І  експансіоністських (стимулювання експорту товарів, послуг, руху капіталів, девальвація  і т.д.).

РОЗДІЛ III. Аналіз платіжного балансу Фінляндії та вплив макроекономічної  політики на його стан

Фінляндія — одна з типових економічно розвинених країн ЄС, яка також входить до єврозони.

Перевагами Фінляндії є політична  стабільність, відкритість економіки, високорозвинена інфраструктура та надійність телекомунікацій, а також  високий рівень взаємодії між  підприємствами, науково-технічними центрами та університетами. Окрім того, в  забеспеченні конткурентоздатності Фінляндії  важливими є такі фактори, як дуже швидке освоєння нових технологій, високий освітній рівень населення, сприятливий для бізнесу діловий  клімат.

Недоліками Фінляндії в міжнародній  конкуренції є високі податки (до 36% на прибуток приватних осіб та 29% корпоративний податок) та значний  державний борг (майже 365 мільярдів  доларів США у 2009 році)

У соціально-економічній сфері  три квартали 2009 року характеризувався значним негативним впливом світової фінансової кризи на економіку країни.  

За оприлюдненими на початку  року прогнозами Центробанку та Мінфіну  Фінляндії, передбачалось скорочення ВВП на 5%, обсягів фінського експорту – на 20%, а рівень безробіття зросте до 9 %. 
 Однак економічна рецесія виявилася більш глибокою та затяжною. Впродовж року тенденції подальшого скорочення ВВП та падіння промислового виробництва посилилися.  

 Середній курс $/Є за січень-вересень 2009 року за даними Банку Фінляндії становив 1,3655  

Відповідно до фінської статистики у вересні 2009 року, порівнюючи з відповідним  місяцем попереднього року, ВВП Фінляндії  скоротився на 11,6%.  
 Промислове виробництво станом на 1 листопада 2009 року порівняно з відповідним періодом попереднього року впало на 18,9%. Падіння виробництва спостерігається в усіх галузях промисловості. Так, воно становило у:

•    електронній – 35,5%

•    металообробній та металургійній галузях – 28,3%

•    хімічній – 14%

•    лісопаперовій промисловості – 6,9%

•    харчовій промисловості – 6,1%

За інформацією Статистичного  Управління Фінляндії, такого рівня  місячного зниження обсягів промислового виробництва не спостерігалось навіть за часів економічної депресії 90-х  років, коли найбільший рівень падіння  обсягів промислового виробництва  було зафіксовано у 1991 році на рівні 14,5%.  

Протягом січня-жовтня 2009 року відбувається значне зменшення обсягів торгівлі. За цей період порівняно з відповідним періодом попереднього року обсяги торгівлі скоротились на 17,2%, у тому числі відбулось скорочення обсягів оптової торгівлі на 20,2%, роздрібної торгівлі – на 2,4%.  становив 43,53 млрд. доларів США та скоротився на 34%. Торгове сальдоімпорт Фінляндії становило 0,73 млрд. доларів США. Протягом трьох кварталів 2009 року відбулось помітне скорочення у сфері зовнішньої торгівлі. У цей період експорт склав 44,26 млрд. доларів США та зменшився порівняно з вереснем 2008 року на 36%,  

Основними споживачами фінського  експорту у  2011 році, як і в 2010, були: 
           •    Німеччина (10,5%)

•    Швеція (9,8%)

•    РФ (9,2%)

•    США (6%)

•    Нідерланди (5,8%)

•    Великобританія (5,5%)

•    Китай (4,3%)

Основними імпортерами до Фінляндії  є:  

•    Росія - 15,7%

•    Німеччина - 14,6%

•    Швеція – 9,8%

•    Китай - 8,2%

•    Франція – 4,6%

•    Нідерланди - 4,5%

Імпорт в основному складається  з:  
•    харчової продукції

•    нафтопродуктів

•    хімічної продукції

•    транспортного обладнання

•    металопрокату та сталі

•    продукції машинобудування

•    текстильної продукції

•    зерна

         У 2011 році збільшилася кількість банкрутств. За даними Статистичного Управління Фінляндії, у період із січня по червень п.р. збанкрутувало понад 1700 фірм, що на 40% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Більшість з цих підприємств працювали в будівельній галузі.

         У травні та червні 2009 року темпи зростання інфляції припинились (у квітні п.р. рівень інфляції становив  0,8% ). У липні почався зворотній процес – дефляція, яка у листопаді 2009 року становила 0,9%. 
 Рівень безробіття у Фінляндії впродовж останніх років залишається досить високим. Так, станом на 1 грудня 2009 року він склав 8,5% та зріс порівняно з відповідним періодом попереднього року на 2,5%. Порівняно з попереднім місяцем поточного року також відбулось його зростання на 0,3%.    
       Протягом 2010 року уряд здійснював необхідні заходи для зменшення негативного впливу світової фінансової кризи на економіку країни, насамперед для уповільнення темпів скорочення промислового виробництва та запобігання зростанню рівня безробіття. Ще на початку поточного року Уряд ухвалив Програму стимулювання економіки Фінляндії, обсяг якої склав 2 млрд. євро. Як зазначалось у урядовому повідомленні стосовно затвердження цього документу, реалізація зазначеної програми забезпечить зайнятість у розмірі 25 тисяч працюючих у рік та зростання ВВП у 2009 та 2010 роках у розмірі приблизно в 1%. У програмі були визначені основні цілі, на які спрямовувались передбачені нею заходи, зокрема, будівництво, модернізація транспортної інфраструктури, податкові пільги для малих підприємців та підприємців, що працюють у сільському господарстві та ряд інших. Крім того, згідно з рішенням керівників країн євро зони від 12 жовтня 2009 року, уряд Фінляндії створив стабілізаційний фонд у розмірі 50 млрд. євро, збільшив розміри гарантованих вкладів з 25 до 50 тис. євро та взяв на себе зобов’язання гарантування незабезпечених кредитів строком від 3 місяців до 5 років. Однак ці зобов’язання були підкріплені рядом спеціальних застережень, які не давали б змоги безпідставно вимагати від уряду забезпечення таких кредитів. Додатково до вищезгаданих гарантій Міністерство фінансів запропонувало в разі потреби здійснювати державні капітальні інвестиції у ті банківські установи, які їх потребуватимуть, однак протягом 2009 року такої необхідності не було.

Проведемо аналіз платіжного балансу Фінляндії за 2009-2011 роки та визначимо сальдо рахунку поточних операцій, сальдо рахунку операцій з капіталом і фінансових операцій, обсяги фінансування, величину помилок та упущень.

 

 

 

 

 

 

Дані платіжного балансу Фінляндії  за 2009- 2011 рр.

 

 

 

 

 

Статті платіжного балансу	Обсяги, млн.євро.
	2009 р.	2010 р.	2011р.
1	2	3	4
Експорт послуг	19579	20101	21355
Капітальні трансферти Дебет Кредит	1312 963	2252 1301	1300 1769
Акціонерний капітал за кордоном	-796	-115	-692
Портфельні інвестиції –  активи	6141	6601	7215
Інші інвестиції – пасиви	1126	586	821
Експорт товарів	42070	49920	58112
Оплата праці Дебет Кредит	-307	-372	-318
Монетарне золото	-23	-15	-21
Реінвестовані доходи в країну	5723	7933	7375
Портфельні інвестиції –  пасиви	2859	3908	4306
Імпорт товарів	-45103	-52 478	-56675
Доходи від прямих інвестицій Дебет Кредит	-1842 6173	-4025 8264	4830 7682
Реінвестовані доходи за кордон	1166	3270	4104
Імпорт послуг	19967	20388	21668
Інші інвестиції – активи	1204	-872	1272
Інший капітал за кордоном	-73	-1126	-1288
Поточні трансферти сектору  державного управління Дебет Кредит	-3314 1625	-3363 1703	-3701 2059
Акціонерний капітал України	9 440	4 434	5 550
Спеціальні права запозичення	-13	-32	22
Придбання /реалізація не фінансових активів Дебет Кредит	-16 39	-27 165	-96 572
Доходи від портфельних  інвестицій	2859	3908	4306
Резервна позиція в  МВФ	0	0	0
Доходи від інших інвестицій Дебет Кредит	1204 1126	872 589	1272 821
Валюта і депозити	2429	3869	-987
Грошові перекази працюючих  за кордоном Дебет Кредит	-10 2140	-2 2643	-8 1660
Інший капітал в Україні	2301	480	1045
Цінні папери	-372	-812	-68
Інші поточні трансферти Дебет	-3314 1625	-3908 4025	-3701 2059