Платіжний баланс фінляндії за 2009-2011 роки

Сьогодні послуги стали  найбільш динамічним сектором світогосподарських зв'язків, їх значення і вплив на обсяги і структуру платежів постійно зростають. Це торгівля ліцензіями, ноу-хау, іншими видами науково-технічного і  виробничого досвіду, лізингові  операції, ділові консультації та інші послуги виробничого і персонального  характеру.

За прийнятими у світовій статистиці правилами в розділ "послуги" входять виплати доходів з  інвестицій за кордоном і процентів  з міжнародних кредитів. Хоча за економічним змістом вони, безумовно, ближчі до руху капіталів.

За методикою МВФ, слід також показати особливою позицією в платіжному балансі так звані  односторонні перекази:

• державні операції — субсидії іншим країнам за лінією економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;

• приватні перекази — перекази іноземних робітників, спеціалістів, родичів на батьківщину.

Три перелічені вище групи  операцій — послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази — називають невидимими операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей — товарів. Використовується також термін послуги і некомерційні платежі як данина традиції тих часів, коли головним змістом економічних зв'язків між країнами була торгівля товарами.

Платіжний баланс з поточних операцій включає торговельний баланс і "невидимі" операції. Поточними  ці операції стали називати для того, щоб відокремити світову торгівлю товарами та послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі  капіталів і кредитів.

Баланс руху капіталів  і кредитів виражає співвідношення вивозу і ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів.

За економічним змістом  ці операції поділяються на дві категорії:

• міжнародний рух підприємницького капіталу;

• міжнародний рух позикового капіталу.

Підприємницький капітал  включає прямі закордонні (придбання і будівництво підприємств за кордоном) і портфельні (купівля цінних паперів закордонних компаній) інвестиції.

Міжнародний рух позичкового  капіталу класифікується за ознаками терміновості. При складанні балансу  слід розрізняти:

• Довго- і середньострокові операції включають державні й приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік.

• Короткострокові операції включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками.

Помилки і пропуски. Сюди слід включати дані як статистичних похибок, так і неврахованих операцій.

Операції з ліквідними валютними активами. Заключна стаття платіжного балансу відображає операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи й у результаті яких відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів.

 

1.3. Фактори, які впливають на стан платіжного балансу.

Платіжний баланс прямо і  зворотно пов’язаний з процесом відтворення. З одного боку, він формується під  безпосереднім впливом процесу  відтворення, з іншого, — впливає  на останній через курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, валютний стан, зовнішню заборгованість.

На стан платіжного балансу  впливають такі фактори:

• нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція;
• циклічні коливання економіки;
• зростання закордонних державних витрат;
• мілітаризація економіки і військові витрати;
• посилення міжнародної фінансової взаємозалежності;
• зміни у міжнародній торгівлі;
• валютно-фінансових фактори;
• інфляція (негативно);
• торговельно-політична дискримінація певних країн;
• надзвичайні обставини — неврожай, стихійні лиха, катастрофи.

Серед факторів, що впливають  на стан платіжного балансу держави, особлива роль належить економічним, серед  який необхідно виділити:

• темп інфляції;
• реальне зростання ВВП;
• процентні ставки;

Розглянемо окремо вплив  названих економічних факторів на стан платіжного балансу країни.

Так, вплив темпів інфляції на платіжний баланс полягає у  тому, що коли відбувається надмірне підвищення цін на національні товари та послуги, то це знижає їхню конкурентоспроможність і ускладнює експорт. Одночасно  імпортні товари стають більш привабливими для покупців, і внаслідок цього  збільшується обсяг імпортних операцій.

Якщо спостерігається  реальне зростання ВВП, збільшуються обсяги імпорту товарів і послуг. Це пов’язано з тим, що за умови  зростання ВВП відбувається підвищення рівня прибутків у країні, частина  яких може бути використана на імпорт. Низькі темпи зростання ВВП, навпаки, ведуть до зниження рівня імпорту  товарів та послуг.

Рівні процентних ставок за депозитами впливають на потоки капіталу грошового й інвестиційного ринків. Підвищення процентних ставок у країні за депозитами веде до збільшення припливу капіталу в облігації з високою  прибутковістю та в інші інструменти  інвестиційного і грошового ринків. І навпаки, у разі зниження процентних ставок, очікується відплив капіталу, бо приваблюють інвесторів країни з  високими процентними ставками за депозитами.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. Взаємозв’язок рахунків платіжного балансу та інструменти його регулювання

                  2.1. Рахунки платіжного балансу та їх взаємозв’язок .

У платіжному балансі рахунок  руху капіталів та фінансів об'єднує  баланси операцій з офіційними валютними резервами та автономних фінансових операцій економічних агентів. Але при аналізі міжнародних потоків їх звичайно відокремлюють один від одного.

З урахуванням помилок  і недоглядів сальдо всіх рахунків платіжного балансу, разом із статистичними  помилками та недоглядами, завжди дорівнює нулеві:

CAB+KAB+SD+OSB=0,  (2.1)                                                              

де:

CAB - баланс поточних операцій (сальдо рахунку);

КАВ - баланс операцій з капіталом  та фінансами, за винятком операцій

з офіційними валютними резервами (сальдо рахунку операцій з капіталом  та фінансового рахунку без статті "резерви");

SD — статистичні помилки  та недогляди (сальдо рахунку);

OSB - баланс офіційних розрахунків  (сальдо статті "резерви").

Баланс поточних операцій разом з балансом капітального та фінансового рахунків без операцій з резервами центрального банку розглядається як баланс автономних або самостійних угод. Він формується в результаті незалежних дій економічних агентів, які здійснюють міжнародні фінансові й поточні угоди на власний розсуд, без урахування можливих наслідків для платіжного балансу країни в цілому.

Сальдо автономних операцій є основним у структурі платіжного балансу й називається, власне, платіжним  балансом:

CAB+KAB+SD=BOP,                                                                             (2.2)

Де:

 ВОР — платіжний баланс, або баланс автономних операцій.

Платіжний баланс незалежних економічних агентів урівноважений, коли баланс автономних операцій дорівнює нулеві (САВ+КАВ=0). Але найчастіше поточні й фінансові автономні угоди не врівноважуються між собою.

Додатне сальдо автономних угод, або активний платіжний баланс (ВОР>0), свідчить про те, що надходження  коштів від поточних та фінансових міжнародних операцій фірм і домогосподарств  перевищують їхні витрати. Від'ємне сальдо автономних угод, або пасивний платіжний баланс (ВОР<0), свідчить про перевищення поточних витрат та інвестицій за кордон над поточними  зовнішніми надходженнями, яке не покривається інозем-ними позичками та інвестиціями.

Дисбаланси автономних операцій урівноважуються офіційними розрахунками:

CAB+KAB=BOP=-OSB.                                                                          (2.3)

При активному платіжному балансі центральний банк збільшує валютні резерви (іноземні активи) і  в такий спосіб компенсує надмірний  притік іноземної валюти, запобігає  підвищенню валютного курсу, зменшенню  експорту й вивезенню капіталу. Якщо складається пасивний платіжний  баланс, центральний банк скорочує валютні резерви, компенсуючи резидентам дефіцит міжнародних платіжних засобів в автономних розрахунках з нерезидентами.

Отже, коли не брати до уваги  статистичні помилки, платіжний  баланс вимірюється сумою приросту офіційних валютних резервів. А баланс офіційних розрахунків дорівнює платіжному балансу з протилежним знаком:

BOP=-OSB                 .                                                                         (2.4) 
Оскільки баланс офіційних розрахунків компенсує дисбаланси авто 
номних операцій, його називають також компенсаційним балансом.

Платіжний баланс і рівновага  у відкритій економіці.

Сукупний дохід відкритої економіки дорівнює витратам її аґентів на вітчизняні та імпортні товари і чистому експорту:

 

Y-C+I+G+NX.                                                                                     (2.5) 
Сукупні витрати відкритої економіки, на відміну від закритої, можуть 
перевищувати її доход або бути меншими від нього. Якщо країна виробляє 
більше, ніж споживає, то її експорт перевищує імпорт, а сукупний доход 
перевищує сукупні витрати. Чистий експорт при цьому є величиною до 
датною (NX>Q). Якщо ж країна споживає більше, ніж виробляє, то вона 
імпортує більше, ніж експортує, і витрачає більше, ніж заробляє. Чистий 
експорт країни є в такому випадку величиною від'ємною (NX<0). Сальдо 
поточного рахунку врівноважується фінансовими потоками - національни 
ми заощадженнями та інвестиціями в економіку країни. Цю залежність мо 
жна вивести, якщо відняти з обох частин рівняння (2.5) витрати домогос- 
подарств на споживання та урядові видатки:

Y-C-G=C+I+G+NX-C-G.                                                                    (2.6) 
Залишок правої частини рівняння відповідає внутрішнім заощадженням 
країни:

Y-C-G-S,

які складаються з приватних (Sp) та державних (S^ заощаджень, що містять і офіційні валютні резерви:

s= sp+sc,

S-Y-T-C,

SC=T-G,

де: Т — сплачені чисті  податки;

С — споживчі витрати;

G — державні закупки  товарів і послуг.

Підставивши заощадження (5) у ліву частину рівняння (2.6), одержимо рівняння S=I+NX, а з нього — рівняння (2.7):

NX+(I-S)=0.                                                                                         
Тотожність (12.7) визначає макроекономічний зв'язок/між заощаджен 
нями, інвестиціями і сальдо основних рахунків платіжного балансу країни 
— рахунку поточних операцій і рахунку операцій з капіталом та фінансами. 
Фактично рівняння (2.7) є тотожністю зовнішніх реальних та фінансових 
потоків на рахунках платіжного балансу країни:

САВ+(КАВ-ВОР)=0.                                                                 

За аналогією з представленням балансу офіційних розрахунків у вигляді платіжного балансу (2.4), баланс автономних фінансових угод можна показати у вигляді балансу капітального й фінансового рахунків з протилежним знаком:

CAB=~(KAB+OSB)=NKA+BOP,                                                  

або:

CAB=NKA+RT,                                                                             (2.10)

RT — чистий підсумок операцій з офіційними резервами (RT=BOP).

В обох формах запису — (2.8) і (2.10) — загальний баланс міжнародних розрахунків країни визначається балансом поточних операцій, який характеризує не тільки стан поточних розрахунків, але й схильність економіки виступати на міжнародних ринках переважно у ролі боржника або кредитора.

З урахуванням структури  платіжного балансу, ми можемо деталізувати основну макроекономічну тотожність для відкритої економіки. Для  цього замість NX введемо в тотожність (2.7) повне визначення складових поточного рахунку платіжного балансу:

S-I=X-M+NY+NCT=NKA+RT,                                                           (2.11)

де: X — експорт товарів  та послуг;

М — імпорт товарів та послуг;

NY — чистий зовнішній  доход;