Платіжний баланс фінляндії за 2009-2011 роки

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ I. Структура платіжного балансу та основні принципи його побудови…..5

1. Економічний зміст платіжного балансу…………………………………………5
2. Структура платіжного балансу…………………………………………………..9
3. Фактори, які впливають на стан платіжного балансу…………………………11

РОЗДІЛ II. Взаємозв’язок рахунків платіжного балансу та інструменти його регулювання……………………………………………………………………………...13

2.1. Рахунки платіжного балансу та їх взаємозв’язок………………………………13

2.2. Інструменти регулювання платіжного балансу ………………………………..17

РОЗДІЛ III. Аналіз платіжного балансу Фінляндії та вплив макроекономічної  політики на його стан……………………………………………………………………20

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………...31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………..33

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………..34

 

ВСТУП

   Платіжний баланс  відіграє важливу роль у розробленні  та реалізації валютної політики  держави, яка безпосередньо впливає  на стан економіки. Він дає  ґрунтовну інформаційну базу  для оцінки стану та перспектив  розвитку зовнішньоекономічних  відносин. Зокрема, рівень та динаміка  його збалансованості за звітний період надають можливість визначити причини покращення або погіршення кон'юнктури валютного ринку та курсу національної валюти у відповідному році та ймовірну динаміку їх у майбутньому, перспективні та проблемні галузі національної економіки, стабільність законодавчої бази, рівень довіри до вітчизняної політики.

Виконання даної розрахункової роботи здійснюється для:

• закріплення вивченого матеріалу, формування навичок підприємництва, системного аналізу, засвоєння найважливіших законів, вивчення закономірностей та принципів розвитку міжнародної економіки;
• опанування методикою аналізу стану світової господарської системи та окремих її складових.

Предметом дослідження є  платіжний баланс, його окремі рахунки  та їх сальдо, статті, категорії, показники, економічні операції, які відображаються в платіжному балансі.     

Метою даної роботи є розгляд  теоретичних основ побудови та публікації платіжного балансу, його структури, класифікації статей та категорій, взаємозв’язків рахунків, інструментів регулювання. Також  метою є виявлення особливостей стану платіжного балансу Фінляндії, основних його проблем та їх напрямків вирішення.

Завдання розрахункової  роботи:

• засвоїти методику проведення міжнародних розрахунків щодо регулювання грошових зобов’язань і вимог, специфіку міжнародних розрахунків, використання платіжних засобів у міжнародній практиці, форми різних кредитних знарядь міжнародних розрахунків та їх використання при  здійсненні міжнародної економічної діяльності,
• засвоїти методику складання платіжного балансу держави та принципи його побудови, вміти структурувати статті платіжного балансу,
• розраховувати сальдо рахунку поточних операцій, сальдо рахунку операцій з капіталом і фінансових операцій, обсяги фінансування, величину помилок та упущень,
• обґрунтувати характер і наслідки змін першого і другого розділів платіжного балансу,
• визначити сальдо балансу міжнародних інвестицій(міжнародної заборгованості) та обґрунтувати його зв'язок з платіжним балансом країни,
• обґрунтувати вплив змін основних статей платіжного балансу на ефективність міжнародної економічної діяльності держави.

Виконання розрахункової  роботи передбачає:

• опрацювання теоретичних основ, роботу з підручниками, навчальними посібниками, конспекти лекцій;
• написання конспекту при самостійному опрацюванні теми (пропущеної лекції) або її окремих питань;
• підготовку до виступу на семінарі з певної теми;
• складання проблемних запитань;
• систематику вивченого матеріалу дисципліни перед заліком чи іншим підсумковим випробуванням.

Ефективність виконання  розрахункової роботи досягається  за допомогою реалізації принципів  наукової організації праці, вміння здійснювати пошук необхідної інформації в каталогах бібліотек, через  мережу Інтернет, на конкретних підприємствах, а також за допомогою використання різних методів проведення наукових досліджень.

 

 

 

 

РОЗДІЛ I. Структура платіжного балансу та основні принципи його побудови

        1.1. Економічний зміст платіжного балансу

Багатогранний комплекс міжнародних  відносин країни відображається в балансовому  рахунку її міжнародних операцій, які носять назву платіжного балансу. Іншими словами, це кількісне і якісне вартісне відображення масштабів, структури і характеру зовнішньоекономічних операцій країни, її участі у світовому господарстві.

 Платіжний баланс – це співвідношення між валютними платежами економічних суб’єктів даної країни (резидентів) за її економічними межами та сумою всіх надходжень, отриманих нею за той же період від інших країн (від нерезидентів) за певний період часу (рік, квартал, місяць) [1, c.135].

За формою складання платіжний  баланс – це статистичний звіт про  надходження валютних коштів у країну та про витрачання їх за певний період у розрізі окремих статей, країн, груп країн.

За функціями – це  макроекономічна модель що характеризує стан та динаміку зовнішньоекономічних відносин даної країни з зовнішнім  світом.

За економічним змістом  розрізняють платіжний баланс на певну дату і за певний період.

Останнім часом у доповнення до платіжного балансу, який відображає відомості про рух потоків  цінностей між країнами, складають  і баланс міжнародних активів  і пасивів країни, що відображає її міжнародний фінансовий стан.

Платіжний баланс є найбільш поширеним балансом міжнародних  розрахунків, який показує співвідношення платежів за кордон і надходжень з-за кордону за певний період часу (рік, квартал, місяць).

При побудові платіжного балансу  враховується той факт, що всі зовнішньоекономічні  операції можна поділити на кредитні (які приносять іноземну валюту) і дебетні (пов’язанні з її витратами). Тому в балансі перші йдуть зі знаком «+», а другі зі знаком «-». Так, експорт товарів і запозичення, одержані країною, — це кредитні операції, а імпорт і кредитування інших країн—дебетні.  
За економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату і за певний період.

Платіжний баланс на певну  дату існує у вигляді співвідношення платежів і надходжень, які з дня  на день змінюються.

Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається  на основі статистичних показників про  здійснені за цей період зовнішньоекономічні  показники про здійснені на цей  період зовнішньоекономічні дії  і дає змогу аналізувати зміни  в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері  її участі у світовому господарстві.

         З бухгалтерської точки зору платіжний баланс завжди перебуває в рівновазі. Але за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження.

        Тому платіжний баланс — це не тільки рахунок міжнародних операцій країни, дві сторони якого урівноважують ода одну, а й певний стан цих операцій, що включає якісні й структурні характеристики основних його елементів.

Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які погано, або які явища  їх викликають, зате показує, що відбувається насправді, відображаючи реальні фінансові  потоки між певною країною та зовнішнім  світом, чим допомагає зробити  власні відповідні висновки.

По-перше, за допомогою записів  результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих валютних курсів, оскільки платіжний баланс допомагає  виявити акумулювання валют у  руках тих людей, які більше зацікавленні в цьому (резиденти) і тих, які  намагаються позбутися цих валют (нерезиденти).

По-друге, платіжний баланс і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри  нагромадження даної валюти в  руках іноземців і дає змогу  вирішити питання про доцільність  підтримування фіксованого курсу  валюти, якщо їй загрожує криза.

По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про  накопичення заборгованості, виплату  процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам.

Кількісне визначання стану  міжнародних платіжних відносин є давньою історією і пройшло  за цей час значний шлях розвитку.

Перші спроби обліку масштабів  та оцінювання наслідків міжнародних  економічних операцій робилися в  Англії ще наприкінці XIV ст. і були пов’язані з економічними поглядами раннього меркантилізму, коли золото ототожнювалося з найбільшим національним багатством і на цій основі вважалося за необхідне не допускати його відпливу з країни.

Саме поняття «платіжний баланс» вперше ввів в економічну теорію Джеймс Стюарт у 1767 р., але складання  платіжного балансу, класифікація операцій, що входять до нього, до початку XX ст. були різним.  
Практично всі видатні представники світової економічної думки, включаючи класиків буржуазної політичної економії — А. Сміта і Д. Рікардо, тією чи іншою мірою віддали належне у свої працях проблемі рівноваги платіжного балансу. Однак у практичному плані найбільш повного розвитку методи складання платіжного балансу набули у США і Великій Британії на початку XX ст. Так, перша офіційна публікація платіжного балансу США була підготовлена Міністерством торгівлі у 1923 р. за показниками 1922 р. У 1923 р. Міністерство торгівлі США опублікувало платіжний баланс, дані якого були згруповані в трьох розділах: поточні операції, рух капіталів, операції з золотом та сріблом. Ця форма без суттєвих змін зберігалася до початку Другої світової війни.

У 1943 р. американський економіст  Х. Лері склав платіжний баланс США  за 1919—1934 рр., форма якого послужила  основою для складання платіжного балансу США після Другої світової війни.

Формування світового  господарства з часом не тільки ставило  більш жорсткі вимоги до методик  складання платіжних балансів окремих  країн, а й вимагало зіставлення  показників міжнародних розрахунків  між країнами. Тому принципи складання платіжних балансів окремих краї закономірно все більше уніфікувалися.

 Досягненню певної  однотипності даних міжнародних  розрахунків сприяла й діяльність  Ліги Націй і МВФ, створеного  на основі рішень міжнародної  конференції в Бреттон-Вудсі.

Так, ще в 1924 р. публікація Лігою  Нації даних про платіжні баланси 13 країн за 1922 р. поклала початок  міжнародному порівнянню цих показників. У 1927 р. Ліга Націй запропонувала  схему і низку рекомендацій, в  яких за зразок приймалися головним чином  платіжні баланси США і Англії. У результаті уточнень, внесених експертами Ліги Націй, була створена уніфікована  схема платіжного балансу, яка в 1947 р. була опублікована як документ ООН  і стала базою для подальших  розробок форми і принципів складання  платіжного балансу Міжнародним  валютним фондом.  
Сьогодні МВФ продовжує розробку методики уніфікації схеми платіжного балансу, результати якої знаходять відображення в періодичних випусках «Керівництва з платіжного балансу».

Запропонована МВФ схема  в загальних рисах повторює прийняту систему побудови статей платіжних  балансів провідних країн світу, але з деяким уніфікаціями, які  роблять цю схему універсальною  і дають змогу порівнювати  й аналізувати платіжні баланси  не тільки розвинутих країн, а й країн, що розвиваються, та постсоціалістичних країн.

 

 

 

1.2. Структура платіжного балансу

Перш, ніж складати платіжний баланс Фінляндії, слід вивчити його структуру.

Платіжний баланс складається з таких розділів:

• торговельний баланс, тобто  співвідношення між вивезенням та ввезенням  товарів;

• баланс послуг і некомерційних  платежів (баланс "невидимих" операцій);

• баланс руху капіталів  та кредитів.

Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту й імпорту. Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, є розбіжності між показниками торгівлі, платежів та надходжень, що фактично здійснені за відповідний період.

Баланс послуг і некомерційних платежів – включає платежі й надходження з транспортних перевезень, страхування, електронного, телекосмічного та інших видів зв'язку, міжнародного туризму, обміну науково-технічним і виробничим досвідом, експортних послуг, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачі інформації, культурних та наукових обмінів, різних комісійних зборів, реклами, організації виставок, ярмарок і т. ін.