Отчет по практике в ТБ «Депорт»

Брокерською конторою вважаються : юридичні особи  - засновники біржі або їх  незалежні підрозділи; юридичні особи (за виключенням нерезидентів, їх постійних  представництв), які  уклали договір з біржею на придбання  права використання біржових  місць.

Брокерська контора, реєструється у відповідності до Закону України від 15 травня  2003 року “Про державну реєстрацію юридичних  осіб та фізичних осіб – підприємців” [4, ст.24]. Згідно з Типовими правилами  біржової торгівлі сільськогосподарською  продукцією, затвердженими наказом  Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 3.04.96 р. п. 7.1 місцем проведення торгів є торгова зала біржі.

Особливої уваги  потребує питання відповідальності за відмову або ухилення від  оформлення та реєстрації біржового договору у  відділі реєстрації, у разі коли усна згода  на його укладення була зафіксована маклером у ході торгів.  Застосування будь-яких  санкцій  до учасників біржової торгівлі можуть спричинити спори щодо їх правомірності  застосування. Зі змісту ст. 20 Закон  України „Про товарну біржу” випливає, що спори, які виникають з приводу біржових договорів, вирішуються у порядку, встановленому  законодавством України, статутом товарної біржі та біржовими правилами [2, ст. 20].

Окрім того, на біржі  є відділ оцінки майна, де я проходила практику.

Оціночна діяльність здійснюється фахівцями біржі на підставі виданих Фондом державного майна України сертифікату суб’єкта оціночної діяльності, кваліфікаційних  свідоцтв оцінювачів, виданих Фондом державного майна сумісно з Міжнародним  інститутом бізнесу, ліцензій Міністерства юстиції України. Експертна грошова  оцінка земельних ділянок здійснюється на підставі Ліцензії Державного агентства  земельних ресурсів України.

  Слід зазначити,  що одним з напрямків діяльності  відділу є проведення незалежної  будівельно-технічної експертизи.

Таким чином під  час проходження практики я ознайомився  із наступним переліком запитань, які ставляться перед оцінювачем та приймав безпосередню участь у  їх вирішенні:

1. Яка ринкова  вартість об"єкта нерухомості?

2. Чи відповідає  будівля (зазначається її місцезнаходження) проекту і вимогам будівельних  норм і правил (ДБН)? Якщо не  відповідає, то які є відступи  від вимог ДБН? Ті самі питання  щодо реконструйованої будівлі.

3. Яка ринкова  вартість будівельних робіт (переобладнання  об"єкта, відбудований ремонт тощо)?

4. Який розмір  матеріальної шкоди, заподіяної  власнику нерухомого майна, внаслідок  залиття, пожежі тощо?

5. Чи відповідає  проектно-кошторисна документація (зазначається характер робіт  і назва об"єкта) вимогам ДБН та інших державних стандартів з питань будівництва?

6. Чи були виконані  на об"єкті роботи, про які йдеться у звітній документації (зазначаються, які саме роботи)?

7. У якому обсязі  виконані будівельні роботи на  даному об"єкті (вказуються реквізити об"єкта) та яка вартість?

8. Чи забезпечувала  несуча спроможність даної конструкції  (вказується об"єкт дослідження) безпечну експлуатацію будівлі?

9. Чи можливі  варіанти розподілу або порядку  користування присадибною територією (указується адреса) відповідно до  ідеальної частки кожного зі  співвласників домоволодіння?

10. Яка ринкова  вартість частин домоволодіння  після розподілу?

11. Чи відповідає  стан об"єкта технічним нормам, чи не перебуває він в аварійному стані?

12. Яка технічна  причина аварії на даному об"єкті (зазначається характер аварії, де і коли вона відбулась)?

 

2.4  Пропозиції щодо покращення процедури  оцінки майна та майнових прав

 

Особливостями правого  регулювання в сфері оцінки в  сучасний період є переважно позитивні  тенденції пов’язані з розвитком  в державі як загального законодавства  так і спеціального в сфері  оцінки, досягнення інституціоналізму  громадськими саморегульованими організаціями, як об’єднань професійних оцінювачів, збільшенням їх впливовості на процес розвитку конкуренції в оціночній  сфері, за рахунок збільшення відповідальності у зв’язку з застосуванням  внутрішньої сертифікації щодо професійного рівня кваліфікації виконавців оцінки.

Інституціоналізм  саморегулювання в Україні в  відносинах оцінки з одного боку, кореспондує  з державним регулюванням економіки, втілюючи конституційні принципи виваженості  та домірності державного втручання  в права і свободи фізичних і юридичних осіб, а з іншого, покликаний забезпечувати дотримання інтересів оцінювачів як добросовісних  підприємців, так і споживачів результатів робіт та послуг, а також суспільства і держави в цілому.

Як варіант  розвитку правового регулювання  відносин в сфері оцінки, з метою  контролю рівня фахових знань  виконавців оцінки, в напрямку подальшого розвитку інституту саморегулювання, слід ввести для фахівців з оцінки обов’язковість членства в професійному об’єднанні оцінювачів, в яких професійний  рівень члена об’єднання як фахівця, за рахунок прозорості громадського контролю здійснюватиметься на умовах упередженої завзятості.

Для збільшення результативності та об’єктивності  процесу оцінювання, у зв’язку  з існуванням спеціалізації національних стандартів з оцінки, та стандартизацією  процедури оцінки за видами майна, що є об’єктами оцінки, в напрямку вдосконалення правового регулювання  процедури правової ідентифікації  об’єкту оцінки, ввести обов’язковість виконання, не залежно від категорії  об’єкту оцінки, ідентифікації та оцінювання як реальної так і ідеальної  його складових, що методично закріпить  обов’язок здійснення всебічної  ідентифікацію усіх змістовних елементів  об’єкту оцінки з позиції їх цінності.

Головною проблемою  сучасної методології оцінки є безапеляційна  та не мотивована відмова від ідентифікації  правового змісту об’єкту оцінки, що пов’язано з некоректним тлумаченням  положень діючої методології оцінки, в напрямку існуванням у оцінювача  правових підстав самостійного прийняття  рішень щодо виконання або не виконання  таких процедури, що на практиці призводить до відмови виконавців оцінки від  досліджень цих правових аспектів об’єкту  оцінки, з констатацією того, що оцінювачем питання правового стану, правового  змісту і т.і. не досліджувались, або, що оцінювач вважає що права на об’єкт існують як повні, без обмежень і т.і.

Ідентифікації правового  режиму об’єкту оцінки, повинна  виконуватись до здійснення розрахункових  процедур і до укладення договору з оцінки, як виключний обов’язковий етап оцінювання, порядок та зміст  дій якого, в залежності від категорії об’єкту та цілей оцінки, повинен бути встановлений нормативно – методологічними документами з оцінки.

Визначена мотивувальна роль «принципів оцінки» в національній оцінці, які з одного боку, повинні  визначати сутність оцінки того чи іншого виду майна, а з іншого, комплексно та системно регламентувати послідовність, межі та правила оцінки, застосування яких гарантує отримання відповідного об’єктивного результату.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Біржа виникла  із стихійного гуртового ринку,  однак її функції внаслідок еволюції змінилися настільки,  що для сучасної біржі купівля-продаж товарів не є першочерговим завданням.  Головними  завданнями сучасної товарної біржі  стали визначення цін товарів  на перспективу і забезпечення цінової  гласності, узгодження планового та фактичного попиту і пропозиції, страхування  від коливань цін.

Незважаючи на всі аргументи безперечної привабливості  та переваги біржової торгівлі,  її розвиток в Україні не відповідає світовим стандартам. Майже всі вітчизняні біржі не виконують властивої  біржі як ринковому інституту  регулятивної функції.  Відбір та розробка відповідних заходів щодо активізації  біржової ринку можливі лише на основі аналізу головних тенденцій і  проблем функціонування вітчизняних  товарних бірж.

Під час проходження практики на товарній біржі «Депорт» було виявлено наступні тенденції її функціонування.

Як відомо, товарна  біржа сприяє формуванню оптового ринку  через організацію та регулювання  біржової торгівлі, яку здійснюють у формі публічних торгів у  свідомо певному місці і часу за встановленими нею правилами.  

Таким чином, біржа - це самостійна спеціалізована установа, юридична особа, яка виражає інтереси добровільного об'єднання комерційних  посередників, банків, виробників для  здійснення торгових операцій.

Товарна біржа  створюється шляхом укладення засновниками відповідної угоди.

Засновники біржі - це, як правило, члени ініціативної групи, яка є організаторами її створення.  

Засновники біржі  формують з власних внесків статутний  фонд, призначений для придбання  основних фондів, формування оборотних  коштів та резервного фонду, достатнього  для страхування ризиків.

Товарна біржа  «Депорт» проводить оцінку майна  у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

   Основною  задачею ТБ «Депорт» є прискорення  процесу становлення ринкової  економіки в Україні шляхом  розвитку різних напрямків діяльності  в області менеджменту, маркетингу, реформування власності.

Цьому сприяє постійна та наполеглива робота всієї команди  ТБ «Депорт». Створена та використовується велика база даних з нормативно-методичного  забезпечення оціночної діяльності. Спеціалісти відділу незалежної оцінки, відділу біржових операцій, відділу АПК беруть участь в роботі різноманітних конференцій та виставок, вирішуючи професійні задачі. Той  факт, що по даним питанням йдуть  запити, звернення – вагомий аргумент визнання компетентності спеціалістів нашої організації та довіри до них.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.  Конституція України Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. - № 30. - ст. 141
2. Про товарну біржу: Закон України від 10.12.1991 № 1956-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1992. - N 10. - ст.139.
3. Про господарські товариства: Закон України від від 19.09.1991 № 1576-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1991. - N 49. - ст.682.
4. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.2003 № 755-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. - N 31-32. - ст.263.
5. Про оцінку земель: Закон України, прийнятий постановою Верховної Ради України № 1378-IV від 12 грудня 2003 року // Відомості Верховної Ради. - 2004. - № 15. – С. 229.
6. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України, прийнятий постановою Верховної Ради України № 2658-ІІІ від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 47. - С. 251.
7. Про затвердження методики оцінки майна: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891 // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2004. - № 2. - С. 22-44.
8. Про затвердження Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінкимайна імайновихправ”: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2003. - № 11. - С. 43-51.
9. Про затвердження Національного стандарту № 2 “Оцінка нерухомого майна”: Постанова КабінетуМіністрівУкраїни від 26 жовтня 2004 року№ 1442.
10. Про затвердження Національного Стандарту № 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів»: По-станова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2005 р.
11. Господарський кодекс України: Закон від 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. - N 18. -N 19-20. -  N 21-22. - ст.144.
12. Цивільний кодекс України: Закон від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. - NN 40-44. - ст.356.
13. Берлач А. І.  Біржове право України: Навч. Посіб. – Київ: Університет «Україна», 2007. – 316 с.
14. Саблука Б.П. Товарні біржі в Україні: Аналіз діяльності, законодавче поле, перспективи розвитку / за ред. акад. УААН П. Г.Саблука. – Київ, 200. – 356 с.
15. Сохацька О.М. Ф’ючерсні ринки. Історія, сучасність, перспективи становлення в Україні. – Тернопіль: Екон. Думка, 2009. – 408 с.
16. Бралатан В.П. Розвиток біржового ринку в Україні / В. П. Бралатан// Економіка АПК. – 2006. - № 2.- С.126-129.
17. Становлення та розвиток оцінки нерухомого майна в Україні / С. А. Митяй // Економіка і регіон. – 2009. – № 1(20). – С.153-158.