Особливості формування попиту на українському ринку

Ендогенний або внутрішній попит – це той попит, що генерується всередині суспільства завдяки факторам, що існують у даному суспільстві.

Таким чином, ринок може регулюватися за допомогою свого власного механізму (попиту, пропозиції, цін і ін.) і державою прямо або побічно через держзамовлення, податки і т.д.

Ціна служить найважливішим детермінантом кількості будь-якого продукту, що купується, але існують і інші фактори, що впливають на покупки. Вони називаються неціновими детермінантами. Коли вони дійсно змінюються, відбувається зрушення кривої попиту. Тому їх також називають факторами зміни попиту. Зміна однієї з детермінант змінює положення кривої попиту. Зменшення попиту відбувається тоді, коли через зміну в одній його детермінанті (або більш) споживачі купують меншу кількість продукту по кожній з можливих цін, це веде до скорочення попиту і до зсуву кривої попиту вліво.

На сукупний попит впливає ряд факторів. Вони поділяються на цінові і неціновіфактори. о цінових факторів, які впливають на сукупний попит, належать:

1. Ефект процентної ставки. Він полягає в тому, що підвищення  процентної ставки на гроші призводить до скорочення сукупного попиту. Механізм впливу заключається в тому, що підвищення цін на товари збільшують витрати споживачів і підприємців, а отже, їм потрібно більше грошей для придбання товарів і виплати заробітної плати. Відповідно зростає попит на гроші, підвищується процент за кредит. Якщо процентна ставка буде вищою, ніж очікуваний прибуток від купівлі інвестиційних товарів, то виробництво буде скорочуватися, тобто сукупний попитзменшиться.

2. Ефект багатства, або реальних касових залишків. При підвищенні цін реальна вартість (купівельна спроможність) накопичених фінансових активів, особливо з фіксованою грошовою вартістю (строкових рахунків або облігацій), зменшиться. Це означає, що населення реально стає біднішим, менше купує товарів національного виробництва, сукупний попит падає.

3. Ефект імпортних купівель. Підвищення цін в країні призведе до зростання купівлі імпортних товарів і зменшення експорту за кордон, що вплине на обсяг національного виробництва і рівень сукупного попиту. Під дією цінових факторів сукупний попит змінюється за кривою АД. Таким чином, підвищення рівня цін веде до зменшення сукупного попиту і навпаки.

Існують також нецінові фактори, які впливають на сукупний попит. До них належать:

1. Зміни в споживчих витратах:

- добробут населення;

- очікування споживача;

- заборгованість споживача;

- податки.

2. Зміни в інвестиційних витратах:

- процентні ставки (за рахунок інших факторів, крім зміни рівня цін);

- очікувані прогнозні прибутки від інвестицій;

- податки з підприємств;

- технологія (нові технології вимагають збільшення інвестицій);

- надлишкові потужності.

3. Зміни в державних витратах.

4. Зміни у витратах  на чистий обсяг експорту:

- національний доход у закордонних країнах-імпортерах вітчизняної продукції;

- валютні курси (падіння курсу національної валюти призводить до зростання імпорту і навпаки).

Рис. 1.3 Вплив нецінових факторів на сукупний попит

Під дією нецінових факторів крива сукупного попиту АД (рис. 1.3) переміщується праворуч вгору, якщо попит збільшується (АД → АД1); ліворуч вниз, якщо попит зменшується (крива АД 2).

Рис. 1.4. Парадокс Гіфена

При зростанні цін на визначені товари спостерігалося зростання попиту, замість очікуваного зменшення. Вперше на цю групу товарів звернув увагу англійський економіст Роберт Гіфен (1837-1910). Ці товари одержали назву благ нижчого порядку.

Кількість блага повинна було б скоротитися з Q1 до Q2, але попит зріс з Q1 до Q3 (рис. 1.4)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Поняття та види еластичності попиту

 

На будь-якому ринку виступає багато покупців, тому доцільно говорити про ринковий попит. Перехід від шкали індивідуального попиту до шкали ринкового попиту може бути легко здійснено за допомогою підсумування величин попиту, пропонованій кожним споживачем при різних можливих цінах. Ми просто сполучаємо криві індивідуального попиту по горизонталі, щоб вивести загальну криву попиту (рис. 2.1)

                              

Рис. 2.1 Побудова кривої ринкового попиту

 

Еластичність попиту — це показник, що виражає коливання сукупного попиту, викликані пониженням цін на товари і послуги. Еластичним називається попит, що сформувався за умови, що зміна його об'єму (у %) перевищує відсотковий вираз зниження цін: Ed >1.

 Рис. 2.2. Еластичний попит

 

Якщо показники падіння цін і збільшення попиту виражені у відсотках, рівні, тобто зростання об'єму попиту лише компенсує зниження рівня цін, то еластичність попиту рівна одиниці: Ed=1.

Рис. 2.3. Попит з одиничною еластичністю

 

У разі, коли ступінь пониження цін перевищує показник попиту на товари і послуги, попит нееластичний: Ed<1.

Рис. 2.2. Нееластичний попит

Отже, еластичність попиту - показник ступеня чутливості (реакції) споживачів до змін ціни товару. Еластичність попиту може бути пов'язана не тільки із зміною ціни на товар, але і зі зміною доходу споживачів. Тому розрізняють еластичність попиту за ціною та еластичність попиту по доходах. Є і попит з одиничною еластичністю. Це ситуація, за якої і дохід, і величина попиту змінюються на однаковий відсоток, отже загальний дохід залишається постійним у міру зміни ціни. Реакція споживачів на зміну ціни товару може бути сильною, слабкою, нейтральною. Кожен з них породжує відповідний попит: еластичний, нееластичний, одиничний. Можливі варіанти, коли попит виявляється абсолютно еластичним або абсолютно нееластичним. Еластичність попиту вимірюється кількісно через коефіцієнт еластичності за формулою:

 

                    (2.1)

 

де, Ko — коефіцієнт еластичності попиту

Q — відсоток зміни  кількості продажів 

P — відсоток зміни  ціни 

Як правило, існують товари з різною еластичністю за ціною. Зокрема, хліб та сіль є прикладами нееластичного попиту. Підвищення або зниження на них цін в цілому не впливає на кількість їх споживання.

Знання ступеня еластичності попиту на товар має велике практичне значення. Так, наприклад, продавці товару з високою еластичністю попиту можуть піти на зниження ціни з метою різко збільшити об'єм продажів і отримати прибуток більший, ніж якби ціна товару була вища. Для товарів з низькою еластичністю попиту подібна цінова практика неприйнятна — при зниженні ціни об'єм продажів зміниться слабо і не компенсує упущену вигоду. За наявності великої кількості продавців попит на будь-який товар буде еластичним, бо навіть незначне підвищення ціни одним з конкурентів примусить споживачів звертатись за покупкою до інших продавців, що пропонують цей же товар дешевше.

Властивості еластичності:

1. Еластичність і цінові  інтервали. Еластичність варіюється  в залежності від  обраного  цінового інтервалу. Для кривих  попиту звичайно еластичність  виявляється більш значною у  верхньому лівому куті графіку  в порівнянні з правим нижнім.  Це арифметична властивість одиниць  виміру еластичності. Це пов'язано  з початковою кількістю і ціною, від яких ведеться відлік.

2.   Еластичність і нахил  кривої попиту. Зовнішній вигляд  графіку не може служити надійною  підставою для судження про  еластичність попиту. Нахил кривої  попиту залежить від абсолютних  змін ціни і кількості продукції, тоді як теорія еластичності  має справу з процентними змінами  ціни і кількості продукції.

Еластичність визначається на заданому інтервалі. Визначення її на  деякому іншому інтервалі може бути таким же або змінитися в залежності від формули попиту.

-  Лінійна крива попиту. Еластичність  інтервалів цін і кількості  попиту неоднакова на всій  прямій, що відображає попит. Еластичність  змінюється в міру руху вниз  по кривій попиту.

-  Крива попиту постійної  еластичності. Крива попиту може  бути представлена нелінійно. Крива  може мати таку форму, що еластичність  може бути постійною на будь-якому  довільно взятому інтервалі.

Фактори цінової еластичності попиту:

1. Заменяємість. Чим більше  гарних замінників даного продукту  пропонується споживачеві, тим еластичніше  буде попит на нього. Еластичність  попиту на продукт залежить  від того,  наскільки вузько  визначені границі цього продукту.

2. Питома вага в доході  споживача. Чим більше місця займає  товар у бюджеті споживача, за  інших рівних умов, тим вище  еластичність попиту на нього.

3. Предмети розкоші і  предмети необхідності. Попит на  предмети необхідності звичайно  є нееластичним, попит на предмети  розкоші звичайно еластичний.

4. Фактор часу. Попит на  продукт більш еластичний, чим  довше час для прийняття рішень. Це залежить від звичок споживача, довговічності продукту.

Крім цінової еластичності попиту розглядають також такі види еластичності:

• Дугова еластичність попиту
• Перехресна еластичність попиту
• Еластичність попиту за доходом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. Особливості формування попиту на українському ринку

 

В ринкових умовах важливішими елементами економіки є попит і пропозиція, а також ціна, яка виконує функцію їх урівноваження. Теоретичні основи формування сукупного попиту, сутність та фактори розвитку сукупної пропозиції, а також питання макроекономічної рівноваги та наслідки її порушення – головні проблеми сьогодення України, від якості вирішення яких залежать темпи і пропорції розвитку, становлення держави і заможність її населення.

Актуальність проблеми державного регулювання попиту зумовлена тим, що по мірі переходу економіки України до ринкових відносин виникали і загострювалися економічні і соціальні питання, які не могли бути вирішені автоматично за ринкових умов. З'явилася потреба у значних інвестиціях, малорентабельних чи майже нерентабельних з погляду приватного капіталу, але необхідних для продовження нормального відтворення в національному виробництві, іншими словами, попит на інвестиційні ресурси значно перевищував їх пропозицію. Відсутність рівноваги на ринку робочої сили спостерігається понад десятиліття, а саме і пропозиція робочої сили значно перевищує попит на неї. Всупереч даним офіційної статистики, щодо реальних доходів населення, які зростають досить динамічно, на жаль якісного забарвлення вони не набули. Як і раніше переважною мірою кошти населення витрачає на задоволення поточних потреб, тобто споживчий попит залишається на досить низькому рівні. Попит на кредитні ресурси залишається на високому рівні, проте банківська діяльність в основному зосереджена на короткостроковому кредитуванні, а розмір ставки за кредитами аж ніяк не сприяє задоволенню цього попиту. За таких умов з’явилася необхідність створення відповідних механізмів державного впливу на економічні процеси з метою встановлення економічної рівноваги в зазначених сферах.

Особливої значимості ці процеси набувають на макроекономічному рівні, де держава повинна регулювати створення в країні сприятливих умов для функціонування усіх суб’єктів ринку. Тому дослідження теоретичних і практичних проблем державного регулювання в Україні попиту і пропозиції є своєчасною і важливою проблемою сьогодення.

Складність і неоднозначність категорій попиту і пропозиції та їх взаємозв'язків, великий кластер чинників, що впливають на їх формування та рівновагу, зміна характеру цього впливу на різних етапах економічного розвитку, відмінні погляди різних економістів на можливості і методи макроекономічного регулювання попиту і пропозиції обумовили необхідність узагальнення великого теоретичного надбання у цій сфері з метою обґрунтування можливостей використання його положень в економічній практиці сучасної України.

Період економічного зростання позначився в Україні динамічними темпами збільшення обсягів товарного імпорту, які істотно перевищують темпи зростання ВВП та промислового виробництва. Особливо разючий розрив спостерігався у 2005 р., коли темпи приросту ВВП знизилися до 2,4%, промислового виробництва — до 3,1%, тоді як імпорт зріс на 24,6%. Зважаючи на одночасне сповільнення динаміки експорту — до 5,0% на рік, в Україні виник дефіцит зовнішньої торгівлі в обсязі 1,85 млрд дол. США (тут і далі статистичні дані подано за даними Держкомстату, якщо не зазначено інше). Це спонукає звернути особливу увагу як на чинники утримання високих темпів зростання імпорту, так і на інструменти та механізми економічної політики, яка б дозволила стримати це зростання та удосконалити структуру імпорту, орієнтуючись на стратегічні пріоритети та завдання соціально-економічного розвитку України.Однією із складових цього процесу, як засвідчує світова практика, є реалізація політики імпортозаміщення. Під останньою серед дослідників прийнято розуміти «стратегію економічного розвитку, що передбачає зростання внутрішньої промисловості, часто за допомогою імпортного протекціонізму, використовуючи тарифні та нетарифні обмеження» або «політику стимулювання внутрішнього виробництва товарів, які в іншому разі імпортуватимуться». Політику імпортозаміщення називають також «імпортозамінною індустріалізацією», зважаючи на те, що заміна імпортованих товарів на вітчизняні у більшості випадків передбачає розвиток виробництв чи навіть галузей, які вироблятимуть аналоги імпортних товарів . При цьому деякі з дослідників пропонують розрізняти імпортозаміщення (іmport substitution) — заміну імпорту товарами, які вже виробляються всередині країни, та імпортозаміну (іmport replacement) — заміну імпорту товарами, які країна може виробляти для власних потреб.Темп зростання імпорту в Україну в 2005 р. становив 24,6%, що ненабагато менше показника 2004 р. (26,0%). За винятком енергетичної складової імпорту (вугілля, нафта, газ та електроенергія) імпорт зріс на 35,3%. Відношення імпорту до ВВП у 2005 р. становило близько 44%. На жаль, макроекономічна ситуація, що склалася в Україні, не дає підстав для оцінки різкого погіршення сальдо зовнішньої торгівлі, яке відбулося у 2005 році, як конструктивного процесу. У липні 2005 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законів України», яким передбачено зменшення пільгових ставок ввізного мита та встановлення повних ставок на рівні пільгових, а також заміну комбінованих ставок на адвалерні на товари 1-23 груп згідно з УКТ ЗЕД (крім вина та спирту, тютюну), а також звільнення від сплати ввізного мита операцій з ввезення на митну територію України металів.Принципово важливим інструментом удосконалення умов конкуренції має стати інтенсифікація інформаційного, методичного та ідеологічного забезпечення діяльності національних виробників шляхом: вивчення та поширення інформації щодо кон’юнктури внутрішніх ринків, пропозиції на ньому товарів національного виробництва, обміну позитивним та негативним досвідом маркетингових і організаційних стратегій, пропагування переваг використання товарів національного виробництва тощо.Проте наведене не виключає потреби й можливості застосування безпосередніх заходів із захисту внутрішніх ринків від надмірного імпорту, передбачених нормами СОТ. Серед таких засобів: