Основні вимоги FATF і організація боротьби з легалізацією "брудних грошей" у банківському секторі економіки

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ  І МЕНЕДЖМЕНТУ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

                                КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

З дисципліни    «ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК І ГРОШОВО-КРЕДИТНА                      ПОЛІТИКА»

На тему:

«Основні вимоги FATF і організація боротьби з легалізацією "брудних грошей" у банківському секторі економіки»

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Львів-2013

 

                                                         Зміст

1.Вступ

2.Розділ 1.Теоретична  частина.

3.Розділ 2.Аналітично-досліднецька  частина.

4.Розділ 3.Рекомендаційна  частина.

5.Висновок

6.Список використаної  літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       ВСТУП

Банківська  система сьогодні переживає важкий період свого розвитку, де відбувається повний перехід до сучасного управління та діяльності. Водночас ці зміни відбуваються з поступовим розвитком вкрай  нестабільної економіки України, яка  на неї впливає досить негативно. Адже розвиток нормативно-правової, фінансово-кредитної і будь-якої іншої системи країни залежить перш за все від політичної та економічної стабільності. Банківський сектор має ряд проблем, котрі зумовлені його еволюційним розвитком, з одного боку, та впливом вище наведених базових проблем — з іншого. Якнайшвидше та найефективніше вирішення цих проблем характеризуватиме її відповідно до всіх міжнародних стандартів.Характерними тенденціями банківського сектора України останніх років були швидкі темпи розвитку, значний приплив прямих іноземних інвестицій та активне проникнення банківських послуг в економіку країни.Теоретичні основи банківського ціноутворення досить широко висвітлюються у працях С.Румянцевої, Остапишин Т.В., Костюченко О.А., Міщенко В.І, Прокопенко І.Ф. та ін. Останні публікації свідчать, що проблема стабільності банківського сектору серйозно турбує вітчизняних науковців, економістів, управлінців, бізнесменів.[7]

        Однією з особливостей банківської  сфери України є наявність на ринку значної кількості іноземних банків. Значне зростання обсягів кредитів було забезпечене фінансуванням за рахунок доступу дочірніх банків до ресурсів великих міжнародних банківських груп, а також завдяки можливості українських банків скористатися доступними короткостроковими договорами рефінансування на міжнародних ринках до початку іпотечної кризи. Після декількох років динамічного розвитку банківський сектор України має гарний показник використання банківських послуг приватними особами (отримання кредитів, обмін валюти, оплата комунальних послуг тощо). Проте глибина проникнення залишається незначною. Так, український показник кількості банківських продуктів у розрахунку на одну особу є значно меншим за аналогічний показник у розвинених країнах.

Отже, українським банкам необхідно, з одного боку, приділяти увагу залученню потенційно високодохідних клієнтів, а з іншого – розробляти та запроваджувати нові продукти і послуги для роздрібних клієнтів.  Розгалужену мережу банківських відділень можна перетворити на ефективне джерело продажу банківських продуктів шляхом вдалої сегментації таких мереж. Доцільним є запровадження, як мінімум, чотирьох загальних типів відділень, зокрема: корпоративних центрів, які обслуговуватимуть крупних і середніх корпоративних клієнтів; офісів для надання послуг приватним клієнтам: відділень для обслуговування малого та середнього бізнесу; традиційних відділень із продажу стандартних продуктів для роздрібних клієнтів. Поряд із цим мають аналізуватися питання скорочення філіальних мереж та підвищення функціональності центральних офісів.Потребує вдосконалення й інформаційна інфраструктура українських банків шляхом запровадження сучасних технологій і програмних продуктів, які відповідатимуть міжнародним стандартам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      РОЗДІЛ 1

Основні вимоги FATF і організація боротьби з легалізацією "брудних грошей" у банківському секторі економіки

FATF є міжурядовою організацією ціллю якої є розробка та впровадження політики, на національному та міжнародному рівнях, боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму. Секретаріат FATF розташований в приміщенні OECD.FATF нараховує 34 члени: Аргентина; Австралія; Австрія; Бельгія; Бразилія; Канада; Китай; Данія; Європейська Комісія; Фінляндія; Франція; Німеччина; Греція; Рада Співробітництва Країн Перської Затоки; Гонконг, Китай; Ісландія; Ірландія; Італія; Японія; Люксембург; Мексика; Нідерланди; Нова Зеландія; Норвегія; Португалія; Росія; Сінгапур; Південна Африка; Іспанія; Швеція; Швейцарія; Туреччина; Об'єднане Королівство; та СІНА.Індія та Республіка Корея - країни-спостерігачі. APG, CFATF, GAFISUD, MENAFATF та MONEYVAL - асоційовані члени.[7]

Глобальна мережа протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму також включає 3 інші міжнародні організації: ESAAMLG6, EAG та GlABA. Офшорна Група Банківських Наглядачів (OGBS) також є частиною цієї мережі.

FATF закликає  всі країни вжити необхідних  заходів для приведення їх  національних систем стосовно  боротьби з відмиванням доходів,  одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму у відповідність з новими рекомендаціями FATF та ефективного їх здійснення.Базові Сорок Рекомендацій FATF були розроблені у 1990 році як ініціатива щодо боротьби з протиправним використанням фінансових систем особами, які відмивають гроші, одержані від реалізації наркотиків. У 1996 році Рекомендації вперше були переглянуті з метою відображення типів відмивання грошей, які змінюються. Сорок Рекомендацій у редакції 1996 року були схвалені більш як 130 країнами і є міжнародним стандартом у сфері боротьби з відмиванням грошей.У жовтні 2001 року FATF поширила свій мандат на питання фінансування тероризму і зробила важливий крок.Вони містять комплекс заходів, метою яких є протидія фінансуванню терористичних актів та терористичних організацій. Застосовуються не тільки до відмивання грошей, а й до фінансування тероризму, і разом з боротьби з фінансуванням тероризму створюють розширену, вичерпну і послідовну структуру заходів у боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму. FATF визнає, що країни мають різні правові та фінансові системи, а отже, не можуть вживати ідентичних заходів для досягнення спільної мети, особливо що стосується деталей. Тому встановлюється мінімум стандартів для імплементації рішення відповідно до умов країни і конституційних рамок. Рекомендаціями охоплюються усі заходи, які повинні вживатися в межах системи кримінальної юстиції і регулятивної системи, а також превентивні заходи для фінансових установ та деяких інших підприємств і сфер діяльності, а також у сфері міжнародного співробітництва.[7]

Основним елементом  у боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму є  необхідність моніторингу систем країн  на предмет їх відповідності вимогам  міжнародних стандартів. Взаємна  оцінка, проведена FATF та відповідними регіональними організаціями стосовно розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, а також оцінки, проведені Міжнародним валютним фондом та Світовим банком, є надзвичайно необхідним механізмом забезпечення ефективної імплементації Рекомендацій FATF всіма країнами.[6]

1. Країни повинні забезпечити: намір і відомості, які вимагаються для доведення факту злочину "відмивання грошей"; кримінальна відповідальність, а там, де це неможливо, цивільна та адміністративна відповідальність, повинна поширюватися на юридичних осіб.

2. Країни повинні вжити заходів, які можуть бути необхідними для надання компетентним органам цих країн повноваження на конфіскацію відмитої власності, доходів, одержаних у результаті злочинних дій з відмивання грошей або предикативного злочину, засобів, що використовувалися або існував намір їх використання для вчинення цих злочинів, або майна відповідної вартості, за умови, що не порушується право добровільної допомоги третіх осіб.

3. Країни забезпечують, щоб закони про збереження фінансовими установами таємниці не перешкоджали виконанню рекомендацій FATF.

4. Фінансові установи не повинні відкривати анонімні рахунки або рахунки на явно фіктивні імена.

5. Фінансові установи повинні на додаток до звичайних правил обачливості стосовно політичних діячів.

6. Країни можуть дозволити фінансовим установам доручати посередникам або іншим третім сторонам застосовувати Правила належної обачливості щодо клієнтів (ПОК) або провадити діяльність за умови, що додержуються певні критерії. Якщо таке дозволяється, остаточна відповідальність за визначення і перевірку особи клієнта лежить на фінансовій установі, яка дає такі доручення третій стороні.

7. Фінансові установи повинні звертати особливу увагу на всі складні, надзвичайно великі операції, на всі незвичні схеми проведення операцій, де не можна простежити очевидну економічну або законну кінцеву мету. Необхідно перевіряти наскільки це можливо зміст і цілі таких операцій і отримані висновки оформлювати у письмовій формі, щоб компетентні органи та аудитори могли ними користуватися.

8. Фінансовим установам, їх керівникам, посадовим особам та працівникам необхідно:

а) надавати визначений нормативними актами юридичний захист від кримінальної або цивільної  відповідальності у зв'язку з порушенням будь-яких обмежень щодо розкриття інформації, обумовлених контрактом або будь-якими законодавчими, нормативними чи адміністративними положеннями, якщо вони добросовісно доводять свої підозри до відома підрозділу фінансової розвідки, навіть за умови, що вони не знали точно, з якими саме кримінальними діями пов'язана операція, а також незалежно від того, чи такі кримінальні дії насправді мали місце;

9. Фінансові установи розробляють програми протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму.

10. Країни повинні  забезпечити застосування ефективних, адекватних та дієвих санкцій  (кримінальні, цивільні або адміністративні)  до фізичних або юридичних  осіб, які не виконують вимог  щодо боротьби з відмиванням  грошей або фінансуванням тероризму.

11. Країни повинні розглянути можливість:

a) здійснення заходів з виявлення або відстеження перевезень готівки та обігових грошово-кредитних документів на пред'явника через кордони за умови виконання жорстких правил щодо належного використання інформації та недопущення будь-яких обмежень свободи переміщення капіталів;

b) застосування і корисності системи, на основі якої банки та інші фінансові установи і посередники повідомляли б про всі внутрішні та міжнародні валютні операції, сума яких перевищує певний фіксований поріг, національному центральному органу з комп 'ютеризованою базою даних, які можуть надаватися для розслідування справ, пов'язаних з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму, у розпорядження компетентних органів за умови виконання жорстких правил щодо належного використання інформації.

12. Країни повинні  розглянути можливість застосування  Рекомендацій FATF до інших підприємств та сфер діяльності, які можуть бути задіяні у відмиванні грошей або фінансуванні тероризму.

13. Фінансові  установи повинні приділяти особливу увагу діловим стосункам і операціям з особами, в тому числі компаніями та фінансовими установами, з країн, де Рекомендації FATF не застосовуються або застосовуються недостатньою мірою.

14. Кожна країна  повинна визнати відмивання грошей злочином, який передбачає екстрадицію, і здійснювати екстрадицію своїх громадян.

15. Країни повинні забезпечити здійснення їх компетентними органами якнайширшого міжнародного співробітництва з іноземними партнерами.

FATF - це багатогалузевий орган, засідання якого відбуваються регулярно декілька разів на рік і який поєднує стратегічну потужність фахівців у сфері права, економіки та в системі примусового виконання законодавства.

- Методи відмивання  грошей щороку розглядаються  на так званих "типологічних" засіданнях. Для участі в них збираються експерти з країн-членів FATF, а також деяких міжнародних організацій та органів у сфері примусового виконання законодавства та регуляторної системи, щоб обговорити найбільш поширені методи відмивання грошей, нові тенденції, та ефективні контрзаходи, розроблені останнім часом.

- Питання, що  торкаються окремих регіонів  світу, обговорюються на засіданнях  різних регіональних груп, які  створюються при потребі. В  рамках пленарних засідань FATF також  формуються й інші тимчасові групи, які займаються спеціальними питаннями, що потребують проведення більш детального аналізу. Такі групи мають особливі повноваження і на кожному пленарному засіданні звітують про свою роботу. [6]

- Кожні два  роки FATF також проводить Форум  фахівців у сфері фінансових послуг, в якому беруть участь представники регіональних та міжнародних установ та організацій у сфері фінансових послуг, а також представники інших професій та бізнесу, де обговорюються проблеми, що представляють спільний інтерес.

Обговорення проводяться на основі підготовлених Секретаріатом документів, або на основі письмових чи усних доповідей делегацій. Процес прийняття рішень в FATF базується на принципі досягнення консенсусу, і тому всі члени активно працюють для досягнення згоди з багатьох питань, які вони мають вирішити. Офіційні мови FATF - англійська і французька. [2]

                                                      РОЗДІЛ 2

У відповідь  на зростання проблеми відмивання грошей, в 1989 р. на зустрічі керівників країн  Великої Сімки в Парижі було створено Групу з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). Визнаючи загрозу для банківської системи і фінансових установ, глави держав або урядів країн Великої Сімки та президент Європейської Комісії скликали Групу з розробки фінансових заходів, до складу якої увійшли країни - члени Великої Сімки, Європейська Комісія та вісім інших країн. Групі з розробки фінансових заходів були надані повноваження щодо дослідження методів та тенденцій відмивання грошей, розгляду уже вжитих заходів на національному або міжнародному рівні та визначення заходів, які ще треба здійснювати з метою боротьби проти відмивання грошей. В квітні 1990 р., менше ніж через один рік після свого створення, FATF склала звіт, у якому було вміщено сорок рекомендацій, що забезпечують широкі засади для заходів, необхідних у боротьбі проти відмивання грошей.

Проблема тінізації  економічних відносин актуальна  для всіх без винятку країн  світу. Більше того, за даними іноземних  експертів, у глобальному масштабі ця проблема має тенденцію до загострення. За оцінками Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), тінізація економіки за останні 5 років зростала щорічно на 6,2 %, а загальне економічне зростання становило у середньому 3,5 %. Ця негативна тенденція входить в антагоністичну суперечність з інтересами довгострокового соціально-економічного розвитку будь-якої країни.