Основи формування цінової політики підприємства

 

 

Зміст

 

Вступ   ………………………………………………………………………. 3

Розділ 1. Теоретичні аспекти ціноутворення на продукцію, роботи,

послуги   …………………………………………………………….………. 4

1.1. Сутність та види цін   …………………………………………… 4

1.2. Основні принципи та фактори ціноутворення   ………………. 9

Розділ 2. Основи формування цінової політики підприємства   ………... 18

2.1. Сутність, склад і роль цінової політики в реалізації товарів і

послуг   ………………………………………………………………. 18

2.2. Методи ціноутворення   ………………………………………... 24

Розділ 3. Практичні аспекти ціноутворення   …………………………..... 28

Висновки   ………………………………………………………………….. 31

Список літератури   ………………………………………………………... 32

 

 

Вступ

 

Кожне підприємство що здійснює господарську діяльність на конкурентному ринку, серед інших ознак своєї присутності має визначити чи не найголовнішу - ціну свого товару або послуги. Споживач, здійснюючи свій вибір, безумовно буде порівнювати ціни різних продавців. Вага цього показника серед інших факторів, які впливають на вибір покупця, залежить від багатьох умов, - групи товарів, категорії споживачів, але без сумніву ціна є ключовим елементом у збутовій політиці будь-якого продавця.

Зважаючи на таку виключну роль ціни, для продавця постає потреба у пошуку оптимального підходу для визначення рівня ціни на товари і послуги, які пропонуються для продажу на ринку. Використовуючи економічно обґрунтовані підходи та методи при визначенні ціни, продавець буде мати змогу впроваджувати таку гнучку збутову політику, яка направлена на отримання максимального сукупного прибутку.

Метою роботи є дослідження особливостей ціноутворення в сучасних умовах господарювання. В ході виконання роботи необхідно виконати наступні завдання:

• систематизувати теоретичні основи ціноутворення на продукцію, роботи, послуги;
• дослідити механізм цінової політики підприємства;
• на підставі отриманих результатів дослідження здійснити практичні розрахунки щодо ціноутворення на продукцію, роботи, послуги.

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти ціноутворення на продукцію, роботи, послуги

1.1. Сутність та види цін

 

Кожного дня людина має справу з різноманітними цінами. Для того, щоб жити, треба споживати продукти харчування, мати одяг, взуття, предмети домашнього вжитку, тобто те, що називають споживчими товарами. Всі вони мають купівельну ціну, яку треба сплатити, щоб придбати такі товари.

Так квартирна плата також є ціною за послугу, яку надає власник житла. Якщо людина наймається на роботу, то їй за послуги праці виплачують заробітну платню, яка є ціною такого товару як робоча сила. Ціною є проценти за кредит, орендна плата власнику землі. Сировинні матеріали, основні засоби виробництва також реалізуються за закупівельними цінами. Отже, на ринку товарів є безліч цін. Ще не так давно ціну визначали як грошове вираження вартості товару. А вартість, як відомо, - це втілена і уречевлена в товарі абстрактна праця, яка визначається кількістю суспільно необхідного робочого часу, потрібного для виготовлення будь-якої споживчої вартості за наявних суспільно нормальних умов виробництва і середнього в цьому суспільстві рівня вмілості та продуктивності праці.

За визначенням, яке наведено у економічній енциклопедії, ціна - це сума коштів, які сплачує покупець за товар, який він придбаває, який представлений у вигляді продукту або послуги [17, c.285]. Ціна виступає грошовим виразом вартості товару [7, с.65]. Ціна представляє собою економічну категорію, що визначає суму грошей, за яку продавець хоче продати, а покупець придбати товар.

Отже, ціна є грошовим вираженням вартості товару лише в тому випадку, коли існує рівновага між попитом і пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняється не вартістю, а іншими причинами. Тому потрібне більш універсальне визначення ціни: ціна - це грошова сума, яку одержують за конкретний товар.

Ринкова ціна встановлюється безпосередньо на ринку під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Іноді таку ціну називають вільною; вона не встановлюється спеціальними органами, не нав'язується згори.

Відхилення ціни від вартості відбувається не за вказівкою чиновників, а внаслідок співвідношення попиту і пропозиції. Монопольна ціна, встановлена державою або нав'язана приватним монополістом, не має нічого спільного з ринковою ціною. В умовах адміністративно-командної економіки ціни втратили свою регулюючу роль. Наслідком цього став хронічний дефіцит товарів і багатьох послуг.

Ціна є важелем встановлення пропорцій у господарстві в умовах конкуренції. Якщо в країні панує монополія державної власності на засоби виробництва, ціна втрачає роль регулятора економіки, перестає бути поряд з конкурентною боротьбою рушійною силою розвитку виробництва.

Ринкова ціна не може бути встановлена урядовим декретом чи указом президента країни. Для цього мають бути об'єктивні умови:

демонополізація економіки на основі проведення приватизації;

наявність конкурентного середовища;

створення необхідних умов для підприємництва, розвитку всіх легальних форм господарювання.

Систему цін прийнято класифікувати згідно визначених ознак.

За характером обороту:

- Оптові, за якими підприємство реалізує вироблену продукцію іншим підприємствам та збутовим організаціям.

- Закупівельні, за якими реалізується сільськогосподарська продукція виробниками (колгоспами, радгоспами, фермерськими господарствами та населенням) державним та комерційним організаціям для послідуючої переробки.

- Роздрібні, за якими товари реалізуються в роздрібній торговій мережі населенню.

На будівельну продукцію існує декілька різновидностей цін:

- Кошторисна вартість – граничний розмір витрат на будівництво кожного конкретного об’єкта.

• прейскурантна ціна – середня кошторисна вартість одиниці кінцевої продукції типового будівельного об’єкту.
• Договірна ціна встановлюється при підписанні договору між замовником та підрядчиком.
• Ціни та тарифи на послуги населенню.
• Знижки в галузі обігу (оптово-збутові, торгівельні).
• Тарифи вантажного та пасажирського транспорту – плата за переміщення вантажу та пасажирів, яка береться транспортними організаціями з відправників вантажу чи пасажирів.

За рівнем вільності від впливу держави при їх встановленні:

• Вільні, що складаються на ринку під впливом попиту та пропозиції. Держава може домагатися зміни цих цін тільки за допомогою впливу на кон’юнктуру ринку.
• Регульовані, які складаються також під впливом попиту та пропозиції, але підлягають певному впливу з боку держави чи через безпосереднє обмеження їх росту або зниження, регламентацію рентабельності.
• Фіксовані, які встановлюються державними органами на попередньо визначене коло товарів.

За способом фіксації:

• Контрактні, які встановлюються за згодою обох сторін згідно контракту.
• Трансфертні, які застосовуються при реалізації продукції між філіями або в межах однієї асоціації.
• Біржові, які використовуються при продажу товарів безпосередньо через біржі.
• Торгів, які обслуговують особливу форму торгівлі, коли декілька підрядчиків, що конкурують між собою, пропонують замовнику свої проекти на виконання певних робіт, з яких замовник на конкурсній основі обирає найбільш ефективний.

За ступенем обґрунтованості:

• Базисні, які застосовуються в якості початкової ціни на подібну продукцію. Вони являють собою фіксовані в угодах чи прейскурантах ціни товарів з певними якісними характеристиками.
• Довідкові, які друкуються в каталогах, прейскурантах, журналах, газетах, довідниках, економічних оглядах. Вони використовуються спеціалістами в якості інформації для орієнтації при встановленні цін на аналогічну продукцію чи аналізі рівнів та співвідношень між цінами.
• Прейскурантні, які є видом так званої, довідкової ціни. Вони друкуються в прейскурантах фірм – виробників або продавців.
• Фактичні ціни угод. Які враховують застосування різноманітних знижок та надбавок щодо базової ціни.
• Споживача, яка визначає витрати споживача, які напряму пов’язані з придбанням товару та витратами, пов’язаними з його експлуатацією.

По терміну дії ціни:

• Постійні, які не змінюють протягом строку поставки продукції за даним контрактом чи договором.
• Поточні, за якими здійснюється поставка продукції в даний період часу. Вони можуть змінюватися на протязі виконання одного контракту і повністю залежать від кон’єктури ринку.
• Плинні, які встановлюються в торгових угодах на продукцію, яка зазвичай потребує тривалого строку на виробництво. Вони враховують всі зміни у витратах виробництва, які відбуваються в період виготовлення виробів.
• Сезонні, які діють протягом визначеного періоду часу.
• Ступінчасті, які передбачають ряд послідовно зменшених цін за попередньо визначеною шкалою.

Складовою частиною системи ціноутворення є широко поширена система знижок з встановлених прейскурантних цін. Знижки застосовують фірми-виробники продукції та роздрібна торгівля. Знижки – це своєрідна відповідь на дії конкурентів, коли вони починають знижувати ціни. Знижки використовуються для залучення нових споживачів та скорочення великих запасів.

Всім підприємцям, хто вболіває за розширення масштабів своєї справи, слід привернути особливої уваги системі знижок. Для цього є цілий ряд причин.

Знижка сама собою створює у покупця переконання і впевненість про те, що фірма – продавець (відповідно прямий виробник) йде саме йому на зустріч, що, звичайно, підкреслює значення покупця-споживача у власних переконаннях.

У покупця складається враження, що фірма-продавець є безумовно солідною та стабільною організацією, оскільки вона може собі дозволити певне зниження цін. Справжню ж користь з всіх цих заходів отримує перш за все фірма-продавець через те, що вона прискорює товарорух та збільшує об’єм продажу.

Таким чином розрізняють наступні види знижок:

• За оплату товару готівкою (загальна чи проста знижка). Така форма платежу покращує фінансове положення виробника з точки зору готівкових грошей, оскільки зазвичай в практиці ринкових відносин строки оплати рахунків за відвантажену продукцію коливаються від 30 до 90 днів. В залежності від суми угоди такі знижки можуть складати від 3 до 6 %.
• Кількісна – зниження ціни за купівлю великих партій товару. Продаж і транспортування продукції такими партіями знижують збутові витрати виробника. Йому такі знижки вигідні, так як одночасно знижується і собівартість продукції по мірі збільшення об’єму партії, що виробляється.
• Дилерська надається дилерам чи посередникам за послуги, пов’язані з просуванням продукції до кінцевого споживача. Слід відмітити, що такий вид знижок також досить важливий для виробника, оскільки просування товарів таким чином перекладається на плечі посередників.
• Спеціальна (персоніфікована) надається так званим “обранцям”. Це певна категорія покупців, якими безпосередньо зацікавлені продавці. На мою думку, це також досить вдалий прийом, адже таким чином розвивають зацікавленість у пробних та елітних видах товарів.
• Сезонна надається покупцеві за купівлю несезонного товару або в період сезонного розпродажу. Слід нагадати також, що величина таких знижок доходить до 50- 80 %.

- Бонусна надається постійним покупцям, якщо вони за певний період купляють попередньо обумовлену кількість товару. Вона може складати 7 – 8 % вартості обороту. Так, наприклад, представництво швейцарської фірми "Тіол” в Україні, яке має досить широку мережу спеціалізованих і відомих магазинів проводить акцію з надання бонусної знижки при пред’явленні товарних чеків своїх магазинів на суму понад 100 грн., за якими покупки здійснювалися в десятиденний термін. Однак, слід відмітити, що даний вид знижок може дозволити собі лише продавець елітних товарів.

- Закрита робиться на продукцію, що виробляється в замкнених формуваннях, наприклад, у внутрішньофірмових поставках, внутрішні торгівлі економічних угрупувань, а також на товари, що поставляються за спеціальною міжуправлінською домовленістю.

• Непомітна – форма додаткових безкоштовних послуг продавця покупцю. Наприклад, надання пільгових кредитів. Такі знижки стимулюють купівлю оптових партій товарів.

 

1.2. Основні принципи та фактори ціноутворення

 

В кінцевому результаті ціна товару визначається ринком, на неї значно впливає відношення попиту та пропозиції і вона представляє собою компроміс між бажанням продавця і можливостями покупця. Проте, витоком формування продажної ціни є калькуляція. Незважаючи на докорінні зміни в системі ціноутворення через певну лібералізацію, калькуляційний метод формування цін залишається головним, оскільки ціна має забезпечувати покриття всі витрат і крім цього ще й отримання прибутку. Якщо розрахована калькуляційним методом ціна вища тієї, що склалася на ринку, слід шукати шляхи зниження витрат чи взагалі відмовитися від виробництва даного товару.