Організація та перспективи розвитку галузі рослинництва

 

Розрахуємо потребу в тракторах  та  комбайнах.

Таблиця   2.12

Розрахунок  потреби  в  тракторах  та  самохідних  комбайнах

Назва  та марки  машин	Річний обсяг  робіт, ет.га , га	Річний  нормативний виробіток на 1 машину, ет.га, га	Необхідна кількість машин, шт.
Трактори:
Т – 150 К	478,1	2805	1
ДТ – 75 М	407,3	1705	1
МТЗ – 82	796,8	1314	1
Усього:	1682,2	Х	3
Комбайни:
Дон – 1500	500	250	2
КСКУ – 6А	700	330	2
Усього	1200	Х	4

 

Дані таблиці  свідчать про те, що оптимальна кількість тракторів і комбайнів у ТОВ «Радивилів Агро» відповідно 3 і 4 штуки. На сьогоднішній день гостро стоїть проблема забезпечення підприємства технікою та обладнанням.

Для забезпечення безперебійності та ефективності роботи силових установок, на сільськогосподарських підприємствах роблять детальний розрахунок потреби машинно-тракторного парку в паливі та мастильних матеріалах. Даний розрахунок проводиться на основі нормативів витрат пального і мастильних матеріалів для роботи тракторів, на їх холості переїзди, ремонти, технічне обслуговування, а також річного обсягу механізованих робіт в господарстві.

Таблиця  2.13.

Визначення  потреби  та  вартості  палива  і  мастильних матеріалів

Назви  та марки  машин	Річний обсяг  робіт, ет. га, га	Нормативи витрат палива, кг/ет. га, кг/га	Витрати палива всього, ц	Комплексні ціни 1 ц пального, грн.	Вартість паливо-мастильних матеріалів, тис. грн.
Трактори:
Т – 150 К	478,1	17,0	81,3	962	78,2
ДТ – 75 М	407,3	14,5	59,1	962	56,9
МТЗ – 82	796,8	17,0	135,5	962	130,4
Усього:	1682,2	Х	275,9	Х	265,5
Комбайни:
Дон – 1500	500	10	50,0	962	48,1
КСКУ – 6А	700	14	98,0	962	94,3
Усього:	1200	Х	148	Х	142,4

 

Дані таблиці свідчать про те, що в плановому році вартість паливно-мастильних матеріалів складе 407,9 тис. грн.

В структурі витрат на паливно-мастильні матеріали основну частку складають витрати на паливо і мастильні матеріали для тракторів.

 

2.3. Планування  трудових  ресурсів  та  оплата  праці

Оптимальне забезпечення сільськогосподарських підприємств трудовими ресурсами та раціональне їх використання – один із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва. Потребу в робочій силі планують після розробки виробничих програм по рослинництву. Планову чисельність працівників у рослинництві розраховують відповідно до планових обсягів виробництва продукції, виконання робіт, норм виробітку, обслуговування та інших нормативів.

Методику розрахунку необхідної кількості трудових ресурсів подано у таблиці.

Таблиця  2.14

Визначення  потреби  ТОВ «Радивилів Агро» у  трудових  ресурсах на  2013 році.

Культура	Площа, га	Потреба
		на 1 люд/год	На  всю  площу
			люд/год	чол.
Озима пшениця	309,5	35,4	10956,3	6
Ячмінь	816,3	22,2	18121,86	10
Кукурудза	175,2	67,5	11826	7
Соняшник	469,7	19,4	9112,18	5
Всього	1770,7	Х	50016,34	28

 

Отже, для забезпечення ефективного виконання усіх технологічних операцій у рослинництві необхідно залучити 28 працівників.

Відповідно  до  Закону  України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» надані  широкі  права  щодо  встановлення  форм, видів  і  систем  заробітної  плати  та  необмежених  державою  розмірів  у  бік  її  збільшення. Також  цим  Законом визначено, що  підприємство  самостійно  обирає  форми, системи і  розміри  оплати  праці  його  членів  та  інших працівників. Оплата  здійснюється  залежно  від  кількості   та якості  трудового  внеску кожного  члена  підприємства  і  зумовлюється  кінцевими  результатами. [3]

На  даний  час  в  структурі  сукупного  доходу  заробітна  плата  в  Україні  знаходиться  в  межах  40%, в  той  час  як  у  більшості  європейських  країн  цей  показник  перевищує  60%. Питома  вага  заробітної  плати  в  структурі  доходів  в  сільського  господарства  ще  нижча, не  перевищує  30%.[4]

В  Законі  Україна  «Про  оплату  праці»  зазначено, що  заробітна  плата – винагорода, обчислена, як  правило, у  грошовому  виразі, яку  за  трудовим  договором  власник, або  уповноважений  ним  орган  виплачує  працівнику  за  виконану  ним  роботу.

За  своєю  структурою  заробітна  плата  складається  з:

а) основної  заробітної  плати;

б) додаткової  заробітної  плати;

в) преміювання.

Основна  заробітна  плата – оплата  за  виконані  працівником  роботи, і  її  розмір  залежить  від:

1. встановлених  норм  праці;
2. тарифних  ставок  і  відрядних розцінок;
3. посадових  окладів  для  керівників, спеціалістів  та  обслуговування  персоналу.

Додаткова  оплата  праці – оплата  за   особливі  умови  праці. Вона  проводиться  у  вигляді  різних  надбавок   та  окладів:

1. надбавка  за  класність  механізаторам;
2. водіям  авто;
3. за  шкідливі  умови  роботи і  т.д.

Преміювання – вид  заохочення, який  проводиться  за  результати  господарської   діяльності  підприємства.

Поєднання  однієї  з  основних  форм  оплати праці  з  різними  варіантами  доплат  та  премій  і  характеризує  певні  системи  оплати  праці, що  використовується  в  сільському  господарстві, а  саме:

Відрядна  форма  оплата  праці  має  такі  основні  системи:

1. Проста  відрядна. При  відрядній  системі  оплати  праці  проводиться  в премії  залежності  від  кількості  та  якості  одержаної  продукції  або  виконаної  роботи. Вона  не  обмежується  ні  обсягом  робіт, ні  обсягом  одержаної  продукції.

2. Відрядно-прогресивна. Її  суть  полягає  в  тому, що  в  межах  встановленої   норми  виробітку  оплата  проводиться  як  при  відрядній  системі, а  понад  досягнутий  рівень  одержаної  продукції  оплачується  по подвіщених  розцінках.

3. Відрядно-преміальна  в  межах  встановленої  норми  виробітку  оплата  проводиться   відрядно, а  при  перевиконанні  норм  виробітку  проводиться  преміювання.

4. Акордно-преміальна. Вона  характеризується  тим, що  кінцевий  розрахунок  з  одним або  групою  виконавців  здійснюється  за  фактично  вироблену  продукцію  по  наперед  встановлених  розцінках.

Особливостям  в  рослинництві  відповідає  акордно-преміальна  система   оплата  праці. Впровадження  такої  системи   передбачає  розробку  та  обґрунтування  наступних   3  етапів:

1. розрахунок  розцінок  за  продукцію;
2. вибір   форми  авансування;
3. проведення  кінцевих  розрахунків  за  продукцію.

В  рослинництві  для  оплати  праці  розробляють  такі  розцінки:

- за  1 ц. реалізованої  продукції;

- за  1 ц. виробленої  продукції;

- за  100 грн. вартості  валової  продукції;

- за  100 грн. валового доходу.

Розцінки, як  правило, встановлюється  для  окремих  підрозділів  на  певний  період. Розцінки  за  одиницю  продукції  визначають  виходячи  з тарифного  фонду, збільшеного  до  150% і  нормативного  виходу  продукції.

Отже, формула  для  визначення  розцінки  за  одиницю  продукції  має  вигляд:

, де

ТФ – тарифний  фонд  оплати праці  на вирощування  певного  виду  продукції;

АК – акордний  коефіцієнт  на  який  збільшено тарифний  фонд  оплати (від 1  до  1,5);

АФ – акордний  фонд, тобто це збільшений  тарифний  фонд  на  відповідний  акордний  коефіцієнт;

НВП – нормативний   вихід  продукції, який  визначається  як  добуток  площі  посіву  на  нормативну  урожайність  відповідної  культури.

Тарифний  фонд  праці  для  розрахунку  розцінок  за  продукцію  в  рослинництві  визначають  на  снові  технологічних  карт  кожної  культури, на  основі  запланованого  обсягу  робіт  по  існуючих  нормах  виробітку  і прийнятих   в  господарстві  чи  підприємстві  тарифних  ставках.

Оскільки  продукція   в  галузі рослинництва  надходить, як  правило, в  другій  половині  року, а  заробітну  плату  необхідно  виплачувати  щомісячно, то  виникає  потреба  проведення  авансування. Тому, як  правило, використовують  дві  форми  авансування:

1. Почасова форма  авансування застосовується в  невеликих  за  чисельністю  підрозділах, за  відпрацьовані  години;
2. Відрядне авансування  проводиться  за  фактично виконані  обсяги  робіт  по  існуючих  нормах  виробітку  та  прийнятих  тарифних  ставок.

Після  завершення  сільськогосподарських  робіт  з  працівниками бригад  проводиться  кінцевий  розрахунок  за  фактично  одержану  продукцію. Отже, фактична  кількість продукції  помножена  на  розцінку  за  одиницю  продукції  показує  загальну  суму  заробітку  за  фактично  вироблену  продукцію. З  цієї  суми  заробітку   віднімається  аванс, виданий  протягом  року і, в  результаті  отримуємо  суму  доплати  за  продукцію. Сума  доплати  також  може  розподілятися  між  працівниками  за  допомогою  коефіцієнта  трудової  участі (КТУ). Загалом, сума  доплати  може  бути  визначена  за  формулою:

  , де

Фпр – фактична  продукція;

Р – розцінка  за  одиницю  продукції;

Ав – аванс  виданий  протягом  року.

Оплата  трактористів-машиністів, в рослинництві, в  переважній  більшості, відрядна  за  фактично  виконані  роботи. Однак  поряд  із  основною  оплатою  вони  одержують  ряд  надбавок  та  доплат. Серед  них  виділяють  такі:

1. Надбавка  за  класність: механізатори  І-го  класу  отримують  надбавку  в  розмір  20%, ІІ-го – 10%  до  фактичного  заробітку  за   зміну;
2. Підвищена  оплата  на  збиранні  врожаю. Для  проведення  збирання  врожаю  в  оптимальні  строки  і  без  втрат  в  період  перших  днів  масового  збирання, але  не  більше  10  днів  праця  трактористів-машиністів, які виконують  норми виробітку оплачується по тарифних ставках (розцін-ках) збільшених на  60%, в  решту  днів  обмеженого періоду – на  30%.
3. Надбавка  за  стаж  роботи. За  безперервний  стаж  роботи  механізатори  отримують  надбавки  в  розмірах:

Стаж  роботи                                  Надбавка

2 – 5  років                                           8%

5 – 10 років                                          10%

10 – 15 років                                        13%

більше 15  років                                  16%

Надбавка  нараховується  на  всю  суму  заробітку, окрім:                         а) компенсації  за  невикористаний  відпуск; б) сум  за  перебування  на  лікарняному  листу.

4. Стимулювання  за економію  коштів  на ремонті;
5. Стимулювання  за економію  паливно-мастильних  матеріалів  та ін.

Додаткова  оплата  включає  різні  види  стимулювання: це і  додаткове  стимулювання  виробництва окремих  культур; додаткове  стимулювання  підвищення  кваліфікації  працівників; стимулювання  своєчасного і високоякісного  врожаю  та  заготівлі  кормів.