Непрямые налоги

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ  1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ

1.1 Сутність непрямого оподаткування

1.2 Особливості нарахування і сплати  податку на додану вартість

1.3 Акцизний збір та мито

РОЗДІЛ 2

ЕКОНОМІЧНА  ОЦІНКА НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ  В УКРАЇНІ

2.1 Роль непрямого оподаткування  у формуванні доходів Зведеного  та Державного бюджетів України

2.2. Динаміка та структура надходжень  непрямих податків в Україні

2.3. Оцінка ефективності непрямого  оподаткування в Україні 

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ  В УКРАЇНІ

3.1 Врегулювання бюджетного відшкодування  податку на додану вартість  в Україні

3.2 Наближення України до Європейського  Союзу у сфері непрямого оподаткування

3.3 Реформування системи непрямого  оподаткування в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Україна як держава, як і будь-яка  інша, не може існувати без доходів, необхідних для виконання покладених на неї функцій. Головним джерелом доходів  України є податкові надходження, що формують найбільшу частку доходів  бюджету.

Найбільші доходи Україні приносять  непрямі податки, які характеризуються стійкими надходженнями. В інтересах  держави є збільшення її доходів, значною мірою шляхом підвищення ставок непрямих податків з одного боку та недопущенням різкого зростання  податкового навантаження на споживання, з іншого боку, оскільки при підвищенні податкового навантаження на економіку  країни відбувається зниження платоспроможності  споживачів, зменшення споживання на ринку товарів і послуг та, зрештою, зменшення сплачуваних сум непрямих податків.

Основною специфікою непрямих податків, що вони можуть використовуватись як регулятор цін. Саме через рівень цін держава справляє вплив на реальні доходи споживачів. Врешті-решт непрямі податки дають змогу  регулювати платоспроможний попит  як невід’ємну складову ринкової рівноваги.

За допомогою ставок податку  на додану вартість держава може як стимулювати попит споживачів, в  період кризової економіки, так і  стримувати – в період надмірного піднесення економіки. За допомогою  ставок акцизного збору держава  обмежує споживання шкідливих для  населення товарів, а також обкладає товари розкоші, споживачі яких спроможні  сплатити ці податки. За допомогою ставок мита, держава регулює експортно-імпортні операції, стимулюючи експорт та захищаючи  національних товаровиробників від  конкуренції імпортованих товарів.

Непряме оподаткування в сучасних умовах повинне стимулювати економічний  розвиток країни, сприяти створенню  умов для залучення інвестицій, розвитку приватного бізнесу, сприяти зниженню податкового тягаря, отриманню сталих доходів до Державного бюджету тощо. Тому, дослідження непрямого оподаткування в Україні є актуальним.

Мета дослідження полягає у  визначенні шляхів вдосконалення непрямого  оподаткування в Україні на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики.

Для досягнення поставленої мети дослідження  необхідно виконати такі завдання:

- визначити сутність непрямого  оподаткування;

- дослідити особливості нарахування  і сплати податку на додану  вартість;

- вивчити акцизний збір та  мито;

- дослідити роль непрямих податків  у формуванні доходів Державного  та Зведеного бюджетів України;

- проаналізувати динаміку та  структуру надходжень непрямих  податків в Україні;

- оцінити ефективність непрямого  оподаткування в Україні;

- проаналізувати шляхи врегулювання  бюджетного відшкодування на  додану вартість в Україні;

- запропонувати шляхи наближення  України до Європейського Союзу  у сфері непрямого оподаткування;

- визначити шляхи реформування  непрямого оподаткування в Україні.

Об’єктом дослідження є система  непрямого оподаткування в Україні, а предметом – ефективність її функціонування.

У процесі дослідження було використано  такі методи, як аналітичний, статистичний, графічний, табличний, аналіз, метод  аналогії.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ  НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ 

 

1.1 Сутність непрямого оподаткування

 

Оподаткування є одним з основним умов існування держави, що формує її доходи для здійснення покладених на неї загальносуспільних завдань. А оскільки держава є інститутом загальносуспільного представництва, то й її невід’ємна складова – податки – мають загальносуспільне значення [9, с. 206].

Система оподаткування - це сукупність податків і платежів, а також принципів, методів та засобів справляння і контролю за їх надходженням до централізованих фондів [14, с. 8].

Суспільне призначення податкової системи виявляється в її функціях:

1) фіскальна – за допомогою  податків держава мобілізує кошти  для утворення грошових фондів, які забезпечують виконання покладених  на неї функцій;

2) розподільча функція – забезпечує  розподіл вартісних пропорцій  між платниками податків і  державою, тобто саме за допомогою податків держава встановлює вартісні пропорції такого перерозподілу;

3) регулююча функція – полягає  у впливі податків на різні  види діяльності та безпосередньо  на платників податків, чим держава  регулює процеси виробництва  та споживання в суспільстві;

4) контрольна функція – за  її допомогою можна оцінити  ефективність податкового механізму,  раціональність, збалансованість податкової  системи та забезпечити контроль  за рухом фінансових ресурсів [33, с. 292-294].

За економічним змістом податки  – це фінансові відносини між  державою і платниками податків з  примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою своїх функцій [27, с. 12].

За формою оподаткування розрізняють  прямі і непрямі податки:

1) прямі (прибутково-майнові) податки  – податки, що встановлюються  безпосередньо щодо платників,  їх розмір прямо пропорційно  залежить від результатів фінансової  діяльності [27, с. 20];

2) непрямі податки (податки на споживання) – податки, що обчислюються на основі цін або фізичних характеристик товарів та послуг, розмір яких безпосередньо не залежить від доходів платника, а визначається за вартісними або кількісними характеристиками здійснюваних ним оподатковуваних операцій [32, с. 12].

При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), що виступає посередником між державою й споживачем цього  товару, тоді як останній виступає реальним платником податку [21, с. 130].

При відповідних умовах непрямі  податки не завжди повністю перекладаються на споживача, якщо попит на реалізовані  товари є досить еластичним, тобто  обсяг реалізації зменшується при  підвищення цін, тоді як прямі податки  можуть бути перекладені на споживача продукції через механізм росту цін [20, с. 29-30].

Непряме оподаткування України  передбачає сальдовий розподіл доходів  громадян. У процесі становлення  ринкової економіки непрямі податки  виступають інструментом мобілізації  валового внутрішнього продукту до державного бюджету України [23, с. 161]. Надходження  від непрямих податків повністю зараховуються  до державного бюджету України, за винятком частини акцизного збору, що зараховується  до бюджету Автономної Республіки Крим (дод. А).

За економічною природою непрямі  податки поділяються на (рис. 1.1):

• акцизи;
• мита [32, с. 13].

Акцизи – це непрямі податки  на операції з реалізації товарів  і послуг, що встановлюються у вигляді  надбавки до ціни їх реалізації. У податковій системі України застосовується два види акцизів – податок  на додану вартість і акцизний збір [32, с. 12].

Мита – це непрямі податки  на операції з переміщення товарів  через митний кордон держави і  встановлюються у вигляді надбавки на митну вартість цих товарів. В  податковій системі України розрізняють вивізне і ввізне мита [32, с. 12].

 

Рис. 1.1. Класифікація непрямих податків

 

Відповідно до бюджетної класифікації України мито (ввізне та вивізне) є  податком на зовнішню торгівлю, а податок  на додану вартість і акцизний збір є внутрішніми податками [23, с. 161].

За сферою застосування непрямі  податки поділяються на універсальні та специфічні (рис. 1.1). Універсальними є непрямі податки, що справляються з усіх товарів і послуг, окрім  тих, які звільнено від оподаткування. Універсальними непрямими податками  в українській податковій системі  є податок на додану вартість. У  світовій практиці роль універсальних  непрямих податків виконують також  податок з обороту і податок  з продажу [32, с. 14].

Специфічними є непрямі податки, що справляються лише з тих товарів  і послуг, перелік яких визначено  законодавством. Специфічними непрямими  податками в податковій системі  України є акцизний збір і мито [32, с. 14].

За механізмом стягнення непрямі  податки поділяються на одностадійні і багатостадійні. Одностадійними є непрямі податки, що одноразово стягуються на певному етапі товарообігу. Одностадійними непрямими податками є акцизний збір і мито [32, с. 14].

Багатостадійними є непрямі  податки, що підлягають стягненню на кожному етапі товарообігу - податок  на додану вартість, який підлягає сплаті на кожній стадії реалізації товарів  і послуг [32, с. 14].

За наявністю кумулятивного (каскадного) ефекту непрямі податки поділяють  на:

1) кумулятивні (каскадні) – непрямі  податки, механізм стягнення яких  передбачає повторне оподаткування  товарів і послуг на всіх  стадіях їх обігу;

2) некумулятивні (некаскадні) - непрямі податки, механізм стягнення яких виключає можливість повторного оподаткування товарів і послуг, забезпечуючи однакові податкові надходження за однаковими товарами і послугами незалежно від кількості етапів їх обігу на шляху від виробника до споживача [32, с. 14-15].

 

Таблиця 1.1

Характеристика непрямих податків України

Види  непрямих податків	Характеристика податку
	Економічна природа податку	Сфера застосування податку	Механізм стягнення податку	Наявність кумулятивного ефекту
Податок на додану вартість	Акциз	Універсальний	Багатостадійний	Некумулятивний
Акцизний збір	Акциз	Специфічний	Одностадійний	Некумулятивний
Мито	Мито	Специфічний	Одностадійний	Некумулятивний

Механізм стягнення податку  на додану вартість, акцизного збору  і мита за законодавством України  визначає їх некумулятивний характер (табл. 1.1). Водночас окремі податкові збори, що за економічною природою є непрямими податками (наприклад, збір на розвиток виноградарства садівництва і хмелярства), мають кумулятивний ефект, тобто товари, з яких уже стягувався відповідний збір на попередніх стадіях обігу, повторно оподатковуються [32, с. 15].

Податкове законодавство України  визначає таку систему елементів  податкових правовідносин:

1. Суб’єкт оподаткування - це особа, на яку покладено податкове зобов’язання перед державою і яка несе на собі тягар зі сплати податку. До суб’єктів оподаткування відносять платників (особа, яка перераховує суму податкових зобов’язань до бюджету держави) і носіїв (особа, на яку покладається тягар зі сплати податку в результаті процесу перекладання податків). У свою чергу, носії податку залежно від участі в загальній системі утворення та сплати податку поділяються на:

• осіб, які безпосередньо утворюють  базу оподаткування (головним чином, це виробники та споживачі);

• посередники (між виробниками  та споживачами);

• кінцеві споживачі.

2. Об’єкт оподаткування - це процес, наявність якого зобов’язує сплачувати обов’язкові платежі до централізованого фонду грошових коштів держави.

3. Масштаб обкладання податком - це своєрідне вимірювання податкової бази, яке закладається в основу розрахунку належної до сплати суми податку.

4. Джерело сплати податків - фонд чи дохід, з якого сплачується податок і проводяться розрахунки з бюджетом.

5. Ставка податку - офіційно встановлений розмір податку, що забезпечує обчислення належної суми до сплати податку. Розрізняють три методи побудови податкових ставок: