Наукові основи поняття оборотних засобів та джерел їх утворення

Зміст

 

Вступ

1. Наукові основи поняття оборотних засобів та джерел їх утворення

1.1Економічний зміст оборотних засобів та їх класифікація                              

2. Джерела утворення оборотних засобів

2.Оцінка  та аналіз оборотних засобів  на прикладі ДП"Середино-Будський агролісгосп"

2.1. Організаційно-економічна  характеристика досліджуваного 
підприємства

2.2 Економічна  оцінка оборотних засобів ДП"Середино-Будський 
агролісгосп"

3. Напрямки прискорення оборотності обігових коштів

Висновок

Перелік літературних джерел

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Підприємства сфери матеріального  виробництва здатні підтримувати безперервність процесу виробництва і реалізації продукції лише за умови, якщо в їх розпорядженні поряд із основними  засобами (знаряддями виробництва) є також оборотні засоби у вигляді, головним чином, предметів праці - запасів сировини, матеріалів, палива тощо. Подібно до основних засобів. Вони також функціонують у сфері виробництва, тобто - також засоби виробництва. Крім того, наявність товарно-грошових відносин, ринкові умови господарювання викликають постійне перетворення вироблених товарів у гроші. Тому поряд із виробничими засобами кожне підприємство для підтримання безперервності процесу відтворення повинне завжди мати певні запаси готових виробів власного виробництва, а також вкладати певну суму коштів у розрахунки. Ці кошти функціонують у сфері обігу, тому називаються засобами обігу.  

Отже  є  об'єктивна необхідність у дослідженні  оборотних  засобів  підприємства як складової безперервності і ефективності процесу виробництва. Крім дослідження оборотних засобів, актуальним є і аналіз джерел їх утворення, так як необхідно, щоб оборотні засоби були вкладені одночасно і на усіх стадіях кругообігу.

Для створення необхідного обсягу оборотних фондів і фондів обігу 
підприємство авансує фінансові ресурси. 

Той факт, що кошти, які вкладені в  оборотні виробничі фонди і в  фонди 
обігу, після завершення кожного кругообігу повністю відшкодовуються у 
грошовій формі, є підставою з'єднати їх в поняття оборотні засоби на відміну 
від основних засобів .    

Основними завданнями дослідження  оборотних засобів підприємства та джерел  їх  утворення  є  оптимальне розміщення  оборотних  активів,  та формування їх за рахунок власних і позичених ресурсів.

  Оптимізація розміщення оборотних засобів створює підгрунття для цільового   і   економічного   використання   фінансових   ресурсів, сприяє зменшенню запасів у виробництві та обігу, успішному виконанню планів виробництва, реалізації продукції, підвищенню рентабельності і зміцненню фінансового стану підприємства.

Для цього підприємство повинно  якісно розподіляти норматив власних  оборотних коштів. Нормування націлене на визначення дійсно мінімальних запасів  на всіх стадіях руху оборотних фондів обігу.

Для підприємства потрібно визначити  яка частина власних фінансових 
ресурсів буде направлена на фінансування оборотних засобів та скільки 
потрібно коштів ззовні для здійснення своєї поточної діяльності, тобто 
авансувати в оборотні активи. 

При цьому така оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів грунтується на забезпеченні мінімальної сукупної вартості залучених фінансів.

Мета курсової роботи: дослідити  оборотні засоби та визначити основні  шляхи по підвищенню ефективності їх використання.

Завдання: Розглянути виробничо-фінансову діяльність підприємства, дослідити оборотні засоби та шляхи підвищення ефективності їх використання, проаналізувати зміну рівня оборотних засобів на майбутнє.

Дана курсова робота виконується  за допомогою навчальних підручників: Бойчик І. М. «Економіка підприємства»; Мельник А. Г., Корінцева О. І. «Економіка підприємства»; С. Ф. Покропивний «Економіка підприємства»; Мацибора    В.    І.     «Економіка    підприємства», а також джерела інтернету, законодавчої бази та звітної документації ДП“Середино-Будський агролісгосп”. 

1. Наукові основи поняття оборотних засобів та джерел їх утворення

 

1. Економічний зміст оборотних засобів

 

Діяльність об'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів і самої праці.

Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного  їхнього відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживчу вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).

Таким чином, за умов товарно - грошових відносин запаси предметів 
праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з 
іншого - як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, 
виробничих і фондів обігу. 

В економічній літературі існують  різні підходи до визначення сутності 
оборотних коштів. Найчастіше можна знайти, на два визначення оборотних 
коштів. 

По - перше, оборотні кошти - це грошові  ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По - друге, оборотні кошти - активи, які  протягом одного виробничого циклу  або одного календарного року можуть бути ) перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну "оборотний капітал". Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять - оборотні кошти та оборотний   капітал.

У зарубіжній літератури окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу.

Узагалі поняття "капітал" виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії "грошовий капітал" розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується . в процесі господарсько - підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці. Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу 
й товарну.  

На першій стадії під час авансування  коштів здійснюється придбання й  нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується  вартість для створення продукції: у розмірі вартості  використаних  виробничих запасів, перенесеної  вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані  з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотно випуском готової  продукції, після чого настає стадія реалізації. На першій стадії авансування  коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансових у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і по частковою стадією наступного обороту капіталу.

Кругообіг оборотного капіталу і створення  нової вартості відбувається за схемою:

і г-т...в…т.- г

де Г - кошти, що авансуються; Т - кредити праці; В - виробництво; Т¹ -готова продукція; Г^! - кошти, отримані від реалізації отриманої продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г¹ =Г+∆Г, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансовою сумою.

Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки.

У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні засоби) авансується в  оборотні виробничі фонди і фонди  обігу.

 

1.2 Джерела формування  оборотних засобів

 

Визначення джерел формування оборотних  коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

Недостатність джерел формування оборотних  коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень.

Наявність зайвих джерел оборотних  коштів на підприємстві сприяє створенню  наднормативних запасів товарно - матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниження відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Власні джерела формування оборотних  засобів. Як правило, мінімальна потребі  підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних  джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування на цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих запасів.

Підприємства, вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок  коштів бюджету, пайових внесків  членів - засновників, внесків іноземних  учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний  фонд новоствореного підприємства.

На вже діючих підприємствах  власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишаєтеся у розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

Прибуток підприємства спрямовується  на покриття приросту нормативу оборотних коштів. При цьому слід зазначити, що ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресурси, Верховна Рада України 23. 02. 96р. ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів "Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ; і організацій". Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10% загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поновлення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи  грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємства, а проте, йому не належать. До їх використанням за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

Сталі пасиви - це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати  працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

Методика визначення власних оборотних  коштів не робить розмежування між сталими пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони у І розділі пасиву балансу.

Основним критерієм оптимізації  може бути коефіцієнт рівня фінансування підприємства за рахунок, зовнішніх і внутрішніх власних коштів. Цей показник може визначитися за формулою:

Рвф= ОВФРпл / ЗПФРпл

де Рвф      - рівень фінансування підприємства за рахунок власних котів,

ОВФРпл - обсяг формування власних фінансових ресурсів у плановому періоді, грош.  од.;

ЗПФРпл - загальна потреба у фінансових ресурсах підприємства у плановому періоді, грош. од.

Банківські кредити як джерело  формування оборотних коштів.

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є  постійною величиною. Сума власних  оборотних коштів під час складання  фінансового плану щорічно уточнюється  у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства.

У  такому   разі   підприємство   видушене   звертатися  до   залучення фінансових ресурсів у  вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Призначення банківських кредитів - фінансування витрат, пов'язаних з 
придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами 
підприємства, тимчасовим збільшенням, виробничих запасів, із виникненням 
(збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платниками та 
іншими зобов'язаннями. 

Кредити банку дають змогу органічно  ув'язати всі джерела оборотних  коштів і справляють активний вплив  на раціональне формування запасів  сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.