Національне багатство України та перспективи його збільшення

За кількістю населення Україна  посідає 5 місце в Європі (після  Німеччини, Італії, Великобританії, Франції) та 21 місце у світі. На її долю припадає 7,3% населення Європи i 1% населення Землі.

Найважливішою складовою частиною розвитку суспільства є сприятливий  екологічний стан навколишнього  середовища. Екологічна ситуація в  світі, і зокрема в Україні, стає все більш загрозливою. Покоління, що зараз вступає в життя, одержить у спадщину, на жаль, непрості екологічні проблеми, усвідомлення яких необхідне для світосприймання сучасної людини. Країна через високий рівень концентрації промислового виробництва та сільського господарства, внаслідок хижацького використання природних ресурсів протягом десятиріч перетворилася на одну з найнебезпечніших в екологічному відношенні країн. Нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як глибока екологоекономічна криза, котра зумовлена закономірностями функціонування адміністративно-командної економіки колишнього СРСР. 
Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року з її величезними медико-біологічними наслідками спричинила в Україні ситуацію, що наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи. Ця катастрофа зумовила значне радіоактивне забруднення багатьох видів природних ресурсів України. Радіонуклідами ушкоджені значні площі родючих сільськогосподарських угідь, водні та лісові багатства, повітряний басейн. 
Протягом останніх років у здоров'ї населення намітився ряд негативних соціально-медичних змін. В Україні з 1991 року відсутній природний приріст населення, а тривалість життя на 6 років нижча, ніж у розвинутих країнах. Темпи зростання загальної захворюваності за останні роки становлять близько 35%. [6, 7, 9]

Масштаби техногенного забруднення  в Україні на початок 90-х років  досягли значного, а в ряді місць  критичного рівня. Як відзначає С.І. Васюта (2000) серед усіх 20 економрайонів колишнього СРСР, за оцінкою лабораторії моніторингу природного середовища й клімату Держкомгідромету, територія України в складі колишнього Союзу була найбільш техногенно забрудненою. [13, c. 76 – 79]

Викиди шкідливих речовин в атмосферу наприкінці 80-х pp. в Україні становили: у Донецько-Придніпровському економрайоні — 74%, Південно-Західному — 18%, Південному — 8% загальної кількості по країні. 
Нераціональне природокористування призвело до вичерпання Шебелинського, Бориславського родовищ нафти та газу, надр Донбасу, найбільших в СРСР родовищ сірки в Роздолі та Яворові, марганцю в Нікополі, багатих на залізо руд у Кривому Розі. Масове вирубування лісів поставило Україну на останнє місце в Європі за лісистістю територій (14,3% загальної території зайнято лісом, 0,2 га лісу в Україні припадає на одного мешканця, для порівняння у світі — 1,2 га). Надмірна експлуатація й хімізація зменшили площу й підірвали родючість наших чорноземів, отруїли ґрунти, ріки, озера й моря. 
Зараз Україна може й повинна реально стати гарантом виживання свого народу, докорінного поліпшення стану всіх регіонів країни, виходу з важкої еколого-економічної кризи. Все це можливо за умов нормування нового екологічно орієнтованого господарського механізму, встановлення пріоритету закону й територіального управління в питаннях природокористування та охорони довкілля. [13, c. 76 – 80]

Найбільше природне багатство України  — чорноземи. Вони складають майже 50% світового банку чорноземів. Загальний земельний фонд України становить 60 млн га і представлений переважно різновидами чорноземів, котрі займають 57% усіх сільськогосподарських угідь (посівні площі займають 33,5 млн га) і становлять 68% орних земель. У середньому на одного мешканця України припадає 0,8 га сільськогосподарських угідь. Уже зіпсовано 60% чорноземів. Щорічно втрачається 100 тис. га родючих ґрунтів. Понад 18 млн га земель ушкоджені ерозією (20 років тому їх було 13 млн га). Ще 2 млн га захімізовані настільки, що рекультивувати їх майже неможливо. 
Лише 8% земель території України перебуває нині в природному стані (болота, озера, гірські масиви, покриті та непокриті лісом). Змінилося екологічно допустиме співвідношення між площами ріллі, природних угідь, лісових і водних ресурсів. Це негативно вплинуло на стійкість агроландшафту, посилилися ерозійні процеси. Так, площа еродованої ріллі за останні 25 років збільшилася на 33%, вміст гумусу зменшився з 3,5 до 3,2%. Український чорнозем містив колись 18% гумусу. На такій землі можна було збирати урожай пшениці 100 ц/га. Тепер цей показник значно менший. Нині середня урожайність зернових культур становить 30 ц/га й нижче. 200 тис. га родючих земель України містять 10 млрд тонн шкідливих промислових відходів, що становить 30% усіх шкідливих відходів промисловості колишнього СРСР. [13, c. 78 – 83]

Окрім названих факторів впливу на стан земель, посилювалось їх бактеріальне забруднення. На Херсонщині у 1990 р. лише 1,1% проб ґрунту відповідало допустимим сангігієнічним і бактеріологічним нормам. 
Посилювався вплив отрутохімікатів на підземні води. Через системи свердловин Міненерго, Мінжитлокомунгоспу та Мінводгоспу України протягом 1981-1983 pp. у 85 пунктах проб підземних вод 21 області України були виявлені різні види пестицидно-го забруднення — ДДТ, гептахлор, симазин, гексахлоран на глибинах від 0,4-120 м до 700 м у Рівненській та 1000 м у Черкаській областях (за С. І. Васютою, 2000). Прийнято вважати, що близько 50% загального додатку до врожаю забезпечують мінеральні добрива, 25%дає сортування зерна й ще 25%досягається за рахунок технологій вирощування. Однак не варто забувати, що використання мінеральних добрив — азотних, фосфорних, калійних, комплексних та інших часто супроводжується небажаною побічною дією. Це виявляється в забрудненні середовища й пояснюється незбалансованим використанням добрив, відхиленням від нормативів їх внесення. Деякі види мінеральних добрив підвищують кислотність грунтів, сприяють накопиченню в них небезпечних залишків. Відомо, що рослини засвоюють лише 50% добрив, решта вимивається атмосферними опадами. Якщо неправильно використовувати мінеральні добрива, в навколишньому середовищі може накопичуватись в підвищених кількостях азот, фосфор, калій. Перевищення рекомендованих норм добрив, невиконання оптимальних термінів і способів їх внесення призводять до проникнення нітратів, сульфатів, хлоридів у ґрунтові води й підвищення їх вмісту в колодязній воді, що шкідливе для здоров'я людей, тварин, рибного господарства. [14, c. 25]

Найвищий рівень забруднення ґрунтів спостерігався в Маріуполі та в Алчевську. У житловому фонді міст та селищ міського типу України щорічно нагромаджується близько 40 млн тонн сміття, яке знешкоджується на 656 міських сміттєзвалищах та на 4 сміттєспалювальних заводах, стан яких, на жаль, не відповідає сучасним вимогам. Великої шкоди ґрунтам України завдала науково необгрунтована меліорація. Майже 50 тис. га орних земель підтоплені. Щорічно площа еродованих земель зростає на 70-80 тис. га. Значної екологічної шкоди земельні та інші ресурси зазнають внаслідок забруднення викидами промисловості, відходами транскордонного переносу, а також через недосконале використання засобів хімізації в аграрному секторі. 
Великої гостроти набула проблема радіоактивних відходів. На АЕС накопичено тисячі тонн відпрацьованого ядерного палива, десятки тисяч кубометрів твердих і десятки мільйонів літрів рідких радіоактивних відходів. У промисловості, сільському господарстві, медицині та в наукових закладах накопичено більше 100 тисяч відкритих та закритих радіоактивних джерел. Понад 70 млн м куб радіоактивних відходів (РАВ) зосереджено у відвалах уранової, гірничодобувної та переробної промисловості. Із Чорнобильською аварією пов'язана величезна кількість РАВ, точний обсяг котрих ще не визначений. Після аварії на Чорнобильській АЕС радіонуклідами було забруднено 4,6 млн га, з використання вилучено 119 тис. га сільськогосподарських угідь. Процеси радикального реформування економіки та національно-державної розбудови України в умовах глибокої еколого-економічної кризи об'єктивно вимагають всебічної екологізації аграрної діяльності. [13, c. 83 - 86]

Нераціональне використання надр України  призвело до того, що близько 5000 родовищ  корисних копалин розробляються  без належного комплексного освоєння. У надрах залишається та губиться під час добування 70% нафти, 50%солей, 40% вугілля, 25% металів. Крім цього, щорічно вилучається із землі 2,3 млрд тонн копалин, а використовується лише 30%. Решта йде до відвалів, шлаконакопичувачів, на підсипку. Обсяг накопичених відвальних порід, відходів енергетики перевищує 20 млрд тонн, вони займають 130 тис. га сільгоспугідь.

Також дуже важливе значення серед  природних ресурсів мають лісові насадження. Ліси мають багатофункціональне  значення в екосистемах планети, їх порушення призводить до втрати рівноваги, розладнує кругообіг  речовин та енергії в біосфері. Україна — малолісна країна (лісистість становить близько 14%). За останні 50 років лісистість збільшилася на 4%, але ліси розташовані нерівномірно. [13, c. 79 – 86]

Протягом останнього десятиріччя  в Україні загинуло від промислових  викидів 2,5 тис. га лісових насаджень. Радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС зазнали 3,3 млн. га лісів. Вирубка лісового фонду перевищує його відновлення. Обсяги захисного лісорозведення не забезпечують повного заліснення непридатних для сільськогосподарського виробництва земель. Викликає стурбованість інтенсивна експлуатація лісів, особливо в Карпатському та Поліському регіонах, де зосереджено відповідно 29 та 33% запасів деревини. Значних збитків завдають лісові пожежі. В 1993 році було зафіксовано близько 3 тис. пожеж. П'ята частина лісової площі та майже 90%збитків припадає на Республіку Крим. Порушення природної стійкості лісів призводить до зростання уразливості насаджень, визначає подальше збереження напруженого санітарного стану лісів. На території України нараховується близько 45 тис. видів тварин, серед них 17 видів земноводних, 20 — плазунів, 344 — птахів, 101 — ссавців, 200 — риб, решта — безхребетні. До Червоної книги України занесений 531 вид рослин і грибів (12% дикоростучої флори) та 281 вид тварин. Площа природно-заповідного фонду України збільшується повільно та становить 2,2% території країни, що в 2-3 рази менше від норми, рекомендованої вченими.

Для вирішення проблем зростання національного багатства, потрібно провести низку реформ та перетворень в господарському комплексі України. По-перше, необхідно врахувати те, що значних зрушень структура національного багатства зазнає в умовах високих темпів науково-технічного прогрессу, тому ми маємо максимально можливо використовувати нові технології, замінити застаріле обладнання та устаткування підприємств на новіше та якісніше, адже неможливо побудувати ефективне господарство на застарілій технологічній основі. По-друге, особливу увагу слід приділяти на розвиток високотехнічних, наукомістких галузей, бо саме вони на сучасному етапі розвитку суспільства займають провідне місце в світовому господарстві. По- третє, треба підвищити темпи зростання невиробничої сфери, зокрема освіти, охорони здоров’я, бо вона значною мірою впливає на національне багатство, а особливо на його нематеріальну складову.

По – четверте, потрібно раціонально використовувати природні ресурси, які є обмеженими та слідкувати за екологічною ситуацією країни.

Реалізація цих та інших  заходів створить необхідні умови  для ефективного використання і  збільшення національного багатства  України.

Отже, вивчення структури, кількісних та якісних характеристик національного  багатства відіграє важливу роль, особливо на сучасному етапі розвитку виробництва. Цей макроекономічний показник дає змогу оцінити динамічність суспільного виробництва. У динаміці національного багатства втілюється ефективність суспільного відтворення, тобто кінцевий результат економічної  діяльності суспільства. Невиробнича  частка національного багатства  є одним із показників рівня життя  людей, тому що їх потреби задовольняються  не тільки за рахунок поточного виробництва, а й нагромадженим раніше майном невиробничої сфери і домашнього господарства. Реальна оцінка національного багатства — нагальна необхідність, що попереджує прийняття необгрунтованих рішень та допомагає розробити шлях ефективного та швидкого економічного зростання держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Перспективні структурні зрушення  національного  багатства України

1. Перспективні зміни національного багатства України

 Економіка незалежної  України потребує  істотних  структурних   змін  у

національному багатстві.

      По-перше,  треба поступово зблизити темпи  зростання фондів виробничого і  невиробничого  призначення  з  метою  докорінного  поліпшення   добробуту населення. Особливо це стосується таких  невиробничих  галузей,  як  освіта, охорона здоров'я. Тут необхідне більш швидке зростання  фондів  порівняно з виробничою сферою і навіть промисловістю.

По-друге, потрібні істотні  зміни у складі виробничих фондів. Особлива увага  звертається  на  розвиток   високотехнічних,   наукомістких   галузей машинобудування, порошкової металургії, виробництво  надтвердих матеріалів, електрозварювальної технології.

      Гостро  не вистачає деяких видів продукції, потреба в яких  в  Україні дуже висока. Треба  створити  виробничі  потужності  для  випуску  зернових, кормо-,  картоплезбиральних   комбайнів,   сіялок,   косарок,   тролейбусів, автобусів, навантажувачів, холодильників, взуття, тканин, автомобілів, теле-, відео-, аудіотехніки тощо.

      Україна  має зайняти відповідне місце  у світовій торгівлі.  Тому  слід зміцнювати виробничі потужності з  виробництва  літаків,  суден,  верстатів, приладів, електротехнічних виробів.  Уже  сьогодні  на  світовому  ринку  ця продукція має досить високу репутацію.

      По-третє, для збільшення валютних надходжень  треба  у  національному багатстві України створити відповідну індустрію туризму:  готелі,  кемпінги, транспортні засоби і підприємства,  що  їх  обслуговують,  відповідні  шляхи сполучення, засоби  зв'язку,  підприємства  харчування  і  підприємства,  що виробляють туристичні товари. Україна, спираючись на відповідну  матеріальну базу, може збільшити кількість туристів у 20-40 разів, а це  значні  валютні надходження, які так потрібні для оплати  ряду  імпортних  товарів,  у тому числі енергоносіїв.

      По-четверте, гостро постає проблема збільшення  виробництва продукції, яка становить фонд споживання. Тут мова йде про  створення  потужностей  для виробництва не тільки продуктів харчування, взуття,  одягу,  а  й  предметів довготривалого користування — легкових, пральних машин, телевізорів тощо.

      По-п'яте,  прискорений  розвиток  ВВП,  докорінне   поліпшення   його структури знаходяться у прямій залежності від  інформаційної індустрії,  що потребує   інтелектуальних   інвестицій,   створення   повноцінного    ринку інформаційних товарів. Так, світовий ринок комп'ютерів  щороку  збільшується

на 17,5 відсотка.

Ну і не потрібно забувати про екологічний стан країни, який не є відмінним та потребує більшого контролю. Екологічний стан країни відіграє дуже важливу роль в добробуті країни, та її подальшому розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Обсяги національного багатства інших країн

Найбільшими обсяги національного  багастсва на одну особу, за розрахун-