Національна модель економічного розвитку Росії

Діяльність останніх трьох агентів  описується сценаріями державної економічної  політики і незалежними від моделі прогнозами зміни зовнішньоекономічної кон'юнктури. Деякі результати моделі наведені у додатку В.

Головна важкість моделювання радянської і російської економіки в період 1986-2004 рр. була в тому, що внаслідок її еволюції кожну наступну модель доводилося створювати наново, починаючи з системного аналізу економічних стосунків, що змінилися. Нові економічні стосунки описуються новими змінними, іншими співвідношеннями, часто вимагають використання нових математичних методів. Тому не можна сказати, що у результаті майже тридцятирічних досліджень еволюції радянської і російської економіки ми створили систему моделей. Перелічені вище моделі важко зіставити одна з одною, так само як важко зіставляти моделі, створені різними дослідницькими групами.

Подолати невідповідність моделей на сучасному рівні розвитку науки, мабуть, неможливо [12]. Нині активно розвиваються не просто різні моделі, але і різні підходи до моделювання. Існує безліч економетричних моделей [13], творці яких в першу чергу цікавляться стійкими кореляціями між спостережуваними показниками і тільки в другу - поясненням походження цих кореляцій. Є безліч балансових моделей, в яких опис економічних механізмів регулювання замінюється дослідженням траєкторій, допустимих з технологічної точки зору [12]. Останнім часом великий інтерес викликають моделі, засновані на методах опису поведінки економічних суб'єктів, запозичених з фізики і біології [14].

Причина цього в тому, що економіка  не лише складна, але і здатна до безповоротного якісного розвитку. Суб'єкти економіки постійно намагаються  знайти або запозичити нові засоби досягнення своїх інтересів - нові технології, нові торгові зв'язки, нові фінансові  інструменти, нові способи організації. Таким чином, дещо міняється характер ролі суб'єкта в економіці, відповідно механізми відбору змінюють інтереси виконавців ролей. В результаті уся економічна система безперервно якісно змінюється.

Хороша модель може дати розумний прогноз у своїй області компетенції  за умови збереження економічних  стосунків, що склалися, може виявити  загрози порядку, що склався, але  вона не може сказати, на що перетвориться цей порядок після кризи. Еволюція - це створення світу, тобто процес суто творчий.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РОСІЇ

 

3.1. Розвиток  зовнішньоекономічного комплексу

 

Економічна криза 2008-2009 рр. з усією певністю продемонструвала проблеми, існуючі в сучасній російській економіці. Одночасно з цим вона примушує замислитися про перспективну економічну стратегію, існуючі можливості і обмеження, які впливатимуть на  розвиток країни в довгостроковій перспективі [15].

Стан зовнішньоекономічного комплексу  є одним з ключових чинників, від  якого залежить стан державного бюджету, а значною мірою - і динаміка розвитку російської економіки в цілому. У 2011 р. тільки на доходи від експортних і імпортних мит припадало 35,7% сукупних доходів федерального бюджету. Крім того, прибуток компаній-експортерів і доходи їх співробітників складають значну частину сукупної податкової бази країни, а динаміка зовнішньоекономічної кон'юнктури робить безпосередній вплив на розрахунок податку на видобуток корисних копалин. У цих умовах вдосконалення механізмів розвитку російського зовнішньоекономічного комплексу є одним з найважливіших пріоритетів економічної модернізації.

Глобальна економічна криза завдала  серйозного удару по зовнішньоекономічних позиціях країни. По-перше, наслідком кризи стало фактичне згортання процесів диверсифікації російського експорту. Доля трьох основних товарів російського експорту(сира нафта, нафтопродукти, природний газ) збільшилася з 61,7% в 2007 р. до 65,5% в 2011 р. Таким чином, криза ще більше збільшила залежність країни від сировинного(в першу чергу паливно-енергетичного) сектора. По-друге, наростання кризових тенденцій створило загрозу уповільнення темпів економічного зростання в основних країнах-партнерах Росії, передусім в країнах ЄС. Скорочення темпів зростання в ЄС з 1,8% в 2010 р. до 1,5% в 2011 р. і 0,7% в 2012 р. приведе до помітного скорочення попиту на товари російського експорту, в першу чергу на енергоносії. По-третє, в умовах кризи різко посилився відплив приватного капіталу з країни. Як вже відзначалося, його масштаби в 2011 р. можуть перевищити 70 млрд. дол., істотно скорочуючи об'єм коштів, доступних для фінансування інвестицій. Істотно, що ці тенденції спостерігаються на тлі подальшого зростання реального валютного курсу рубля. За січень-жовтень він зміцнився на 4,6% по відношенню до євро і на 10,1% по відношенню до долара США, що ще більше підриває зовнішньоторговельну конкурентоспроможність російської оброблювальної промисловості і сприяє подальшому закріпленню сировинної орієнтації країни.

В той же час в 2011 р. були зроблені важливі кроки, здатні істотно посилити позиції Росії у світовій економіці. Головне досягнення пов'язане із завершенням переговорного процесу, що тривав 18 років, з приводу приєднання Росії до СОТ. Відповідно до досягнутих домовленостей, середньозважена ставка імпортного мита в Росії буде понижена з 10% до 7,8%; при цьому середньозважена ставка по сільськогосподарських продуктах знизиться в порівнянні з 13,2% в 2012 р. до 10,8%, а ставка по промислових товарах - з 9,5% до 7,3%. Таке помірне зниження, з урахуванням перехідного періоду, не повинне істотно вплинути на конкурентні позиції російських виробників імпортозамінюючих товарів. В той же час доступ до прийнятих до СОТ механізмів усунення торгових обмежень і вирішення торгових суперечок здатний істотно зміцнити міжнародні позиції російських експортерів. Очікується, що вже в 2012 р. ряд галузей, в першу чергу металургія, зможуть відчути позитивні зміни в цій сфері. Крім того, приєднання до СОТ служитиме важливим чинником, що підвищує інвестиційну привабливість країни. До теперішнього часу Росія була єдиною великою економікою, що залишалася за межами СОТ, що накладало негативний відбиток на її сприйняття в глобальному бізнес-співтоваристві. Після приєднання на Росію поширюватимуться прийняті правила захисту прав учасників зовнішньоекономічних операцій в т.ч. інвесторів, що дозволить більш повно використати можливості міжнародного економічного співробітництва.

Крім того, в 2011 р. спостерігалося подальше посилення інтеграційних процесів на пострадянському просторі. У жовтні 2011 р. було підписано угоду про  створення зони вільної торгівлі у рамках СНД, членами якої стануть  Росія, Україна, Білорусія, Казахстан, Вірменія, Киргизія, Молдавія і Таджикистан. Режим вільної торгівлі поширюватиметься на більшість товарів у взаємній торгівлі, за винятком ряду "чутливих" категорій (в першу чергу до них відносяться енергоносії і продукція металургії). У рамках розвитку глибших форматів співпраці 18 листопада 2011 р. главами урядів Росії, Білорусі і Казахстану були підписані Декларація про євразійську економічну інтеграцію і Договір про Євразійську економічну комісію, яка буде наднаціональним органом управління інтеграційними процесами. На базі Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану з 1 січня 2012 р. буде створено Єдиний економічний простір. Очікуване приєднання Росії до СОТ повинне сприяти посиленню економічного потенціалу цього інтеграційного проекту. Зокрема, виконання Росією зобов'язань перед СОТ по зниженню імпортних мит сприятиме лібералізації Єдиного митного тарифу, який нині носить надмірно протекціоністський характер і обмежує стимули до підвищення конкурентоспроможності компаній країн-членів.

В той же час, для якнайповнішого використання можливостей, пов'язаних з членством в СОТ і ЄЕП, а також для вирішення проблем  розвитку зовнішньоекономічного комплексу, що загострилися під впливом глобальної кризи, Росії необхідно впродовж 2012-2014 рр. зробити рішучі заходи щодо вдосконалення зовнішньоекономічної політики. Ці заходи можуть бути підсумовані таким чином.

 

У сфері митно-тарифної політики: зниження експортних мит з поступовим перенесенням фіскального тягаря на внутрішні податки; розробка і реалізація випереджаючих графіків зниження імпортних мит до рівня або нижче зв'язуючих значень (у контексті підготовки приєднання до ОЕСР і стимулювання імпорту високотехнологічної продукції інвестиційного призначення); лібералізація митного адміністрування при експорті (особливо високотехнологічної продукції), а також при імпорті з країн ОЕСР і транзиті; у першочерговому порядку - встановлення примусово низької частки вантажів (перевірка тільки при відповідності профілю підвищеного ризику), і цільових показників для часу проходження пунктів пропуску і митного оформлення (до 1-3 годин); відміна цільових значень по фіскальних доходах, що збираються митними органами.

У сфері підтримки експорту: розширення набору інструментів підтримки експорту, поступове збільшення об'ємів і полегшення умов її отримання; впорядкування повноважень міністерств і відомств у сфері підтримки експортних операцій і уніфікація критеріїв підтримки; зміцнення (зі збільшенням витрат) інфраструктури підтримки експорту в регіонах Росії і за кордоном, реорганізація торгових представництв виходячи із структури торгівлі і географічних пріоритетів; активізація використання дипломатичних інструментів підтримки експорту (в першу чергу високотехнологічній продукції і продукції військового призначення).

У сфері стимулювання прямих інвестицій: скорочення переліку галузей, в яких обмежується або забороняється  діяльність іноземних інвесторів; організаційна  і політична підтримка формування стратегічних альянсів російських компаній із зарубіжними компаніями - глобальними  лідерами (в тому числі через співфінансування витрат на підготовку промислових майданчиків для спільних підприємств); підтримка створення спільних науково-дослідницьких центрів і центрів розвитку компетенцій (в першу чергу - компетенцій у сфері комерціалізації технологій і управління просуванням на ринок нових продуктів) через звільнення витрат на створення відповідних центрів від оподаткування; дипломатична підтримка російських компаній, що здійснюють проекти прямого інвестування за кордоном.

У сфері розвитку регіонального співробітництва: укладання угоди про безумовні гарантії взаємних інвестицій і створення механізму захисту інвестицій (Арбітраж з інвестиційних питань) на просторі СНД; формування інтегрованої системи платіжно-розрахункових операцій на просторі СНД з використанням російського рубля як основного розрахункового засобу торгово- інвестиційних стосунків; підготовка російських пропозицій за проектом угоди про створення зони вільної торгівлі з ЄС і початок переговорів з відповідного питання; активізація участі в регіональних інститутах розвитку (в т.ч. повноправне членство в Азіатському банку розвитку). Якщо проведення зваженої бюджетної політики і боротьба з інфляцією є ключовими макроекономічними пріоритетами в період проведення передвиборної кампанії і безпосередньо після її завершення, то пропоновані заходи щодо розвитку зовнішньоекономічного комплексу здатні надати потужний імпульс розвитку реального сектору російської економіки, особливо у світлі якісно нових можливостей, що відкриваються завдяки приєднанню до СОТ і формування ЄЕП. Поєднання вказаних пріоритетів здатне забезпечити умови для поступового економічного розвитку національної економіки в майбутньому.

 

2.2. Шляхи залучення інвестицій  в економіку Росії

 

До числа позитивних тенденцій  слід віднести активізацію інвестиційних  процесів. Об'єм інвестицій в основний капітал збільшився на 4,9% в порівнянні з 2,9% роком раніше. За той же період приплив прямих іноземних інвестицій в приватному небанківському секторі склав 28,3 млрд. дол., що на 4,6 млрд. дол. вище відповідного показника в 2011 р. Важливо, що приплив прямих іноземних інвестицій спостерігався на тлі загального відпливу приватного капіталу, об'єм якого за підсумками 2011 р. складе не менше 70 млрд. дол. Це може свідчити про поступове зростання інвестиційної привабливості реального сектора російської економіки, незважаючи на її як і раніше високу уразливість для зовнішнього простору.

Усе більш жаданими суспільством і державою ставатимуть відносно недорогі інвестиційні проекти, реалізація яких дозволить підтримувати зайнятість населення з меншими витратами ресурсів, ніж вимагається на підтримку індустріального сектора в його нинішньому вигляді.

Також матимуть попит проекти, орієнтовані на збільшення доходів від експорту сировинних ресурсів.

Ці проекти можуть бути ефективно  реалізовані в наступних напрямах:

• підвищення ефективності сировинних галузей;
• оптимізація витрат в галузях, виключених з конкуренції у світовій економіці з природних причин (високі транспортні витрати, прихильність до ринків збуту і тому подібне);
• зниження споживання сировинних ресурсів усередині країни (наприклад, розвиток ядерної енергетики, підвищення ефективності енергетичної інфраструктури і тому подібне);
• розвиток індустріальних галузей, штучно захищених від конкуренції у світовій економіці, для забезпечення зайнятості населення і підтримки необхідного рівня суверенітету країни.

При цьому, штучний захист галузей  індустріального сектора від  конкуренції у світовій економіці можливий тільки на рівні держави. Тому відбір галузей, які захищатимуться, здійснюватиметься державою, при деякій участі підприємців, зацікавлених в розвитку тих або інших галузей. І можливо працівників цих галузей, при їх достатній організованості і націленості на захист своїх інтересів.

В період циклічного кон'юнктурного підйому, який відбудеться в Росії після кризи, як і раніше, з'являтимуться "спекулятивні інвестиційні проекти" - проекти, які зовні представляються інвесторові привабливими і обґрунтованими, тоді як насправді вони або не реалізовуються, або неефективні при доведенні їх до кінця. Але при більш ранніх виходах з таких проектів, коли їх неефективність ще не проявилася, вони можуть виявитися цікавим джерелом прибутку для інвестиційних спекулянтів.

Оскільки значний об'єм накопичень, зроблених в економіці в період СРСР, вже перетворений на дохід і спожитий, кількість проектів, націлених на вкладення і "капіталізацію" наявних промислових і торгових підприємств і об'єм ресурсів, які вдасться притягнути на них, виявиться менше, ніж в період попереднього підйому. Тому притягнути ресурси вдасться тільки під ті проекти, які з'являться раніше інших і значно перевершуватимуть конкуруючі проекти.

В період перших років посткризового  розвитку ще більше загостриться невідповідність  між реальними тенденціями і  процесами в економіці Росії  і риторикою правлячої еліти. Остання продовжуватиме декларувати  необхідність розвитку інновацій, хоча ресурсів на це буде ще менше, ніж в  попередній підйом.