Національна модель економічного розвитку Росії

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП ………………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження моделей економічного розвитку 6

1.1. Сутність та види моделей економічного розвитку .…………………………….6

1.2. Історія розвитку економічних моделей.…………………………………………12

РОЗДІЛ 2. Особливості формування національної моделі економічного розвитку Росії ………………………………………………………………………16

2.1. Загальна характеристика моделі ………………………………………………..16

2.2. Технології розробки та структурні властивості моделі 19

РОЗДІЛ 3. Перспективи економічного розвитку Росії 23

3.1. Розвиток  зовнішньоекономічного комплексу…………………..………………23

3.2. Шляхи залучення інвестицій в економіку Росії ……………………….27

ВИСНОВКИ 30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 33

ДОДАТКИ 35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Світове суспільство має багатий  історичний досвід організації соціального  і передусім економічного життя  як на макро- , так і на мікроекономічному рівні. Вже при першому і найповерхневому аналізі цього досвіду виявляється, що форми організації економічного життя суспільства і на тому, і на іншому рівні складні і різноманітні. При цьому економічна наука ще не виробила єдиний універсальний критерій, згідно з яким легко і просто можна було б встановити основні типи і види форм і способів організації економічного життя.

У наше тисячоліття кожна країна, будь вона розвинена або розвивається, прагне до досягнення такого стану  економіки, коли її можна було б назвати  ринковою. У сучасному світі саме цей вид економіки вважається найбільш вдалим, саме ринкова економіка  породжує потужні економічні стимули  на мікрорівні.

У кожній країні розвиток економіки  відбувається по-різному. Це пов'язано  з рядом чинників - територіальне  положення, історичний розвиток, особливості  національного розвитку і менталітет народу, а також до них можна  віднести державний і соціальний чинники, багатоукладність і зовнішньополітичний  курс держави.

Ця робота має на меті виявлення основних видів моделей ринкової економіки, їх характеристики і ефективність. Також виявляються безліч чинників, що впливають на розвиток і становлення економіки, особливо в теперішньому після кризовому періоді. Об’єктом дослідження даної роботи є визначення сутності різних економічних моделей, а предметом є особливості розвитку економіки Росії, її національна модель розвитку. В роботі також розглядаються перспективи економічного розвитку Росії в майбутньому.

Обрана тема є досить актуальною, у зв'язку з тим, що в кожній державі розглядаються моделі інших країн, вони порівнюються, а надалі робляться певні висновки і встановлюється певна політика щодо розвитку економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛЕЙ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

 

1. Сутність та види моделей економічного розвитку

 

Сукупність сучасних національних економічних моделей являє собою  яскраву палітру, яка складається  з гами різноманітних і взаємопов’язаних елементів. Сучасні методологічні  підходи дозволили визначити  величезну кількість таких елементів. Проте, складність подальшого аналізу  полягає в тому, що сьогодні залишаються  невизначеними нові якісні характеристики та наслідки взаємного впливу цих  елементів у глобалізаційну епоху. Сучасні дослідження елементів  національних економічних моделей  характеризуються фрагментарністю, прагненням до абсолютизації окремих компонент, нівелюванням значення неекономічних  чинників розвитку, не враховують багатоваріантність їх взаємодії на різних етапах циклічного економічного розвитку. Як наслідок, використання теоретично побудованих конструкцій  моделей у практиці управління національними  економіками на сучасному глобалізаційному етапі розвитку стає неможливим.

Традиційне вирішення наукової проблеми щодо визначення сутності елементів  національних економічних моделей  присутнє у працях М. Шніцера, С. Бріттана, Дж. Сакса, М. Альбера. Такий підхід знайшов  своє відображення у підручниках  вітчизняних авторів Г. І. Башнянина, О. О. Бєляєва, Б. Ф. Заболоцького , Б. В. Кульчицького, П. М. Леоненко, О. І. Черепніної тощо. Оскільки в основі існуючої системи класифікації національних економічних моделей  перебуває кілька статичних елементів, таких як співвідношення ринкового та державного регулювання, власність, алокація ресурсів тощо, які відображають лише певну частину реальних економічних процесів, тому й існуючи підходи до класифікації моделей потребують оновлення [1].

Дослідженню певних аспектів самодостатнього  розвитку національних економічних моделей в умовах глобалізації присвячені наукові праці провідних вітчизняних вчених А. О. Амоши, А. М. Поручника , Н. О. Татаренко. Разом з тим, відсутні дослідження, які б системно визначали компоненти національних економічних моделей щодо забезпечення нової якості національної самодостатності, яка нині формується в глобальному середовищі.

З появою нових елементів економічного життя традиційна схема аналізу  механізмів функціонування національних економік зазнає суттєвих змін. У найбільш розвинених країнах світу формується нова модель економіки, аналіз окремих ознак якої призвів до виникнення концепцій інформаційного суспільства, економіки знань, технотронного суспільства тощо. Намагаючись пояснити сутність новітніх механізмів національного економічного розвитку, вчені прагнуть розробити універсальні підходи до аналізу сучасних моделей та їх елементів. Так, у концепції економічного метаболізму російського вченого М. І. Мікульського розвиток національної моделі забезпечують функціональні економічні системи на кшталт системи формування та підтримки конкурентного середовища, забезпечення стабільності грошової одиниці та прийнятного рівня інфляції, захисту навколишнього середовища, підтримки вітчизняних товаровиробників тощо [2].

Ключові компоненти національної економічної  моделі — це її складові, базові частини, які становлять зміст і структуру  моделі.

 

В. В. Трофимова у своїй статті вперше пропонує визначити проекцію кожного компонента стосовно інших компонент і охарактеризувати її показником валентності [1]. Валентність виступає як характеристика сили впливу (позитивного, нейтрального або негативного) одного компоненту на інший за умов одночасного розвитку інших компонент у тому самому напрямку. Валентність пропонованих автором компонентів представлено у додатку А.

Врахування принципу валентності  дозволяє розробити механізми розвитку певних компонент, визначити стагнуючі компоненти та системно проаналізувати стан національної економіки. Отримані таким чином результати можуть бути використані для розробки стратегії національного економічного розвитку шляхом забезпечення інструментарію чіткої ідентифікації сфер, напрямків та механізмів, задля розвитку яких мають бути мобілізовані ресурси на кожному етапі економічного циклу [1].

Суспільна відповідальність та соціалізація є сутнісними характеристиками сучасних самодостатніх національних економічних моделей. Найвищого розвитку ці компоненти досягли в соціально-ринковій моделі, що сформувалась у європейських країнах. У ліберально-ринковій моделі США рівень соціалізації корелює відповідно до соціальної структури суспільства, в якому велику роль відіграють іммігранти та суспільні цінності індивідуалізму. У державно-керованій моделі японської економіки національний чинник у застосуванні методів соціалізації є найбільш вираженим.

У табл. 1 узагальнено функціональні  характеристики ключових компонент ринкової моделі.

Таблиця 1

Функціональна характеристика ключових компонентів

ринкової моделі економічного розвитку

 

Продовження табл. 1

Таким чином, можна зробити висновки про рівень розвиненості провідних  національних економічних моделей  на сучасному етапі розвитку. Результати аналізу подані у додатку Б  та відображають найзагальніші риси провідних капіталістичних моделей  з точки зору забезпечення національної самодостатності. Отже, ліберальній моделі відповідає високий рівень розвитку базових ринкових інститутів та забезпечення провідного місця у міжнародному поділі праці. Соціально-ринковій моделі капіталізму, у якій відсутня виражена дивергенція ключових компонент, притаманне найбільш оптимальне поєднання ринкових інститутів та гармонійного розвитку людини, громадянського суспільства. Модель державно-керованого капіталізму загалом характеризується пропорційною розвиненістю всіх кластерів ключових компонент, хоча усередині кластерів має місце суттєва диференціація виразності ознак [1].

Розрізняють дві основні моделі ринкової економіки : ліберальну і соціально  орієнтовану [3; 66]. Вони відрізняються  тільки напрямами задоволення економічних  потреб населення.

Різні країни не можна однозначно віднести до першої або до другої моделі. Так, наприклад, США і Великобританії ближче ліберальна економіка, а Німеччині, Австрії, Швеції - соціально орієнтована економіка, оскільки люди, живучи в умовах командної системи, звикли до розгорнутої державної допомоги [4; 64]. 

Аналізуючи досвід світового розвитку, можна виділити п'ять найбільш типових  моделей капіталістичної економіки, що базується на різноманітті форм власності.

Перша модель, якою користуються США, побудована на ринкових механізмах саморегулювання  економіки, з низькою часткою  державної власності і незначним  прямим втручанням держави в процес виробництва товарів і послуг. Головні переваги цієї моделі:

• велика гнучкість економічного механізму, що швидко орієнтується на кон'юнктуру ринку, що міняється;
• високий рівень підприємницької активності і орієнтації на нововведення, обумовлена ширшими можливостями вигідного застосування капіталу.

Друга модель, створена після Другої світової війни в Німеччині, Швеції і Франції, дістала назву соціально  орієнтованої ринкової економіки. Її характеризують:

• активна дія держави на функціонування національного ринкового господарства;
• сильна система соціального забезпечення;
• значна питома вага державної власності у валовому національному продукті.

Третя модель ринкової економіки - японська. Їй властиві:

• чітка і ефективна взаємодія праці, капіталу і держави в інтересах досягнення національних цілей;
• дух колективізму і патерналізму на виробництві;
• значна увага на людський чинник.

Четверта модель - латиноамериканська. Її характеризують:

• сильне і не завжди грамотне пряме втручання держави в економіку;
• корупція і навіть криміналізація суспільства, включаючи господарські зв'язки;
• орієнтація виробництва на задоволення попиту провідних капіталістичних країн, що використовують три попередні моделі економіки, на природні ресурси і дешеву робочу силу.

П'ята модель капіталістичної економіки - африканська - також базується на різноманітті форм власності і ринкових стосунках. У країнах Африки, що використовують цю модель, спостерігається передусім  малограмотність і навіть безпорадність  в регулюванні і управлінні господарськими процесами на рівні як підприємств  і фірм, так і держави в цілому. Без допомоги Розвинених капіталістичних країн африканці навряд чи взагалі можуть створити сучасну економіку.

Африканській економіці властиві:

• нещадна експлуатація некваліфікованої праці;
• широке застосування силових методів прямого втручання у виробництво "згори";
• нерозвиненість трудових стосунків демократії взагалі;
• надзвичайно низька ефективність.

 

 

2. Історія розвитку економічних моделей

 

Теорія економічного розвитку, його головні моделі викристалізовуються  внаслідок широких узагальнень, що стосуються суперечливих процесів світової господарської еволюції. Базові принципи, структура, механізми економічного розвитку формулюються на основі абстрагування від конкретних шляхів господарського поступу окремих країн, статистичних матеріалів, які характеризують динаміку економічного зростання, тощо. В теоретичних моделях розкриваються типові, спільні риси парадигмального, субстанціонального змісту, що не підлягають тимчасовим, кон'юнктурним коливанням і є відповідно відносно сталими протягом тривалого часу.