Міжнародний фінансовий ринок

 курс, встановлений центральним  банком, а не валютним ринком, але з частими його змінами;

 незалежно плаваючий  курс, що визначається під впливом  попиту і пропозиції на ринку  при невтручанні в цей процес  держави.

 Традиційно на валютних  ринках здійснюються операції спот, а також валютні деривати, такі, як прямі форварди, ф'ючерси, свопи і опціони. Операції спот означають обмін двома валютами на основі простих стандартизованих контрактів з розрахунками по них не пізніше ніж протягом двох днів.

 Валютні деривати - це похідні валютні інструменти, які засвідчують право власника на продаж або купівлю валюти. Деривати, як вже зазначалось, можуть виступати у вигляді прямих форвардів, j, свопів, ф'ючерсів і опціонів. Прямі форварди - це строкові валютні операції, при яких сторони домовляються про обмін валютами через певний строк після заключення угоди по курсу, узгодженому в момент заключення угоди. Наприклад, продавець і покупець валюти можуть домовитися сьогодні про те, що через три місяці продавець продасть, а покупець купить 200 тисяч доларів по ціні 5 гривень за долар, незалежно від того, який курс спот буде існувати на той момент в майбутньому. Строк форвардних контрактів становить, як правило, тиждень, місяць, три місяці, шість місяців і рік.

 Форвардний курс може дорівнювати курсу спот, бути вищим і нижчим нього. Якщо форвардний курс нижчий курсу спот, то іноземна валюта продається з форвардною скидкою, якщо форвардний курс вищий курсу спот, то іноземна валюта продасться з форвардною націнкою. Який курс спот буде існувати в певний момент в майбутньому, визначити досить складно. А тому форвардні контракти можуть принести одній із сторін прибуток, іншій - збитки.

 Ф'ючерсні операції - це строкові валютні операції, такі ж як і форвардні, тільки  торгівля ними здійснюються на валютній біржі. Свопи передбачають обмін певною кількістю двох валют за операцією спот і зворотній обмін такими ж кількостями валют в узгоджену дату в майбутньому. Тобто при операції своп відбувається поєднання купівлі-продажу двох валют на умовах негайної поставки і заключення угоди про зворотній обмін цими ж кількостями валюти в певну дату в майбутньому.

 Опціони становлять  собою контракти, які дають покупцеві  за повну плату право, яке не  є його зобов'язанням, купити або  продати на основі стандартного контракту валюту в певний день за фіксованою ціною. Таким чином у покупця опціону є вибір: або купити валюту (опціон) або не купувати, в той час як продавець зобов'язаний продати валюту (опціон) на першу вимогу покупця. За це покупець платить продавцеві премію в розмірі 1-5% від вартості контракту. Опціони використовуються тоді, коли хтось очікує, що в певний час йому може бути потрібна певна сума, але впевненості в тому, що вона буде потрібна, немає. Скажімо, компанія бере участь у відкритих торгах на купівлю землі за кордоном і запропонувала заплатити певну суму, але не впевнена, що земля дістанеться саме їй. Опціони використовують також з метою спекуляції валютою.

 Торгівля валютою  на світовому ринку здійснюється  з метою одержання прибутку  в результаті різниці в валютних курсах в географічно різних валютних центрах, тобто в результаті так званого арбітражу. Валютний арбітраж становить собою операцію, яка передбачає купівлю валюти або іншого активу (товару, цінних паперів) на одному ринку і їх негайний продаж на іншому ринку з метою одержання прибутку за рахунок різниці в цінах. Арбітраж вирівнює попит і пропозицію валюти і цим самим сприяє усуненню на якийсь час різниці в валютному курсі між географічно різними ринками, об'єднуючи національні ринки в єдиний світовий. Арбітраж між двома валютами називається двопунктовим арбітражем, між трьома валютами - трьохпунктовим арбітражем. Останній передбачає ігри на можливих розходженнях в крос-курсах кількох валют.

 Постійні зміни обмінних  курсів валют створюють ситуацію ризику на валютному ринку, яку необхідно враховувати в міжнародних операціях. Валютні ризики поділяються на дві групи: ризики, зв'язані зі зміною в майбутньому валютного курсу, і ризики, зв'язані з розрахунками. Скажімо, в умовах валютного арбітражу, коли куплена валюта на одному ринку негайно продається на іншому ринку, ніякого іншого ризику, крім затримки розрахунків, не виникає. В усіх інших випадках торгівлі валютою на світовому ринку виникає ризик зміни валютного курсу за час здійснення конкретної операції.

 Щоб в якійсь мірі  нейтралізувати ці ризики, застосовується  хеджирування. Хеджирования становить  собою комплекс дій покупця  чи продавця на валютному ринку  з метою захисту свого доходу  в майбутньому від змін валютного  курсу. До таких дій відносяться форвардні контракти і валютні опціони, затримання або прискорення платежів тощо.

 В той час як  одні економічні агенти (хеджери) намагаються застрахуватися від  валютного ризику, викликаного можливою  зміною валютного .курсу, інші намагаються  використати зміни валютного курсу з метою одержання прибутку шляхом спекуляції валютою. Спекуляція становить собою купівлю-продаж валюти з метою одержання прибутку в результаті зміни обмінних курсів. Спекуляція на валютних курсах не носить негативного відтінку, а є однією із легальних форм валютного бізнесу. Прибуток чи збитки спекулянта становить собою різницю між курсом спот, по якому він купив валюту, і курсом спот, по якому йому пощастило її продати.

 В структурі світового  валютного ринку особливе місце  посідає ринок евровалют. Ринок евровалют - це міжнародний ринок валют країн Західної Європи, на якому здійснюються операції з валютою цих країн, кредитні операції та операції з цінними паперами. Суб'єктами ринку евровалют виступають великі та середні банки країн Західної Європи і США. Розвитку ринку евровалют сприяли такі фактори: 1)поглиблення інтеграційних процесів в Західній Європі; 2)зростання ролі ТНК; 3)зростання потреб в міжнародних запозиченнях і кредитуванні; 4)запровадження взаємної оберненості валют.

 Основними операціями, що здійснюються на ринку евровалют  є:

 формування вкладів  у евровалютах в банках країн  Західної Європи, тобто формування  ринку евродепозите;

 забезпечення міжнародних  запозичень і кредитування в  євровалюті банками країн Західної  Європи, тобто формування ринку єврокредитів;

 здійснення операцій  з борговими зобов'язаннями при  довгострокових позиках в Євровалюті, тобто формування ринку єврооблігацій.

 З валютними ринками  тісно зв'язані світові ринки  золота. Ринки золота - це спеціальні центри торгівлі золотом за ринковими цінами. На ринках золото продається у вигляді стандартних зливків по 12,5 кг проби 995, монет старої і нової чеканки, пам'ятних золотих медалей і медальйонів, золотих пластин і дроту, а також золотих сертифікатів, тобто документів, які засвідчують право їх власника одержати по його пред'явленню певну кількість золота. В наш час в світі діє понад 50 ринків золота. З них 11 в Західній Європі, 19 - в Азії, 14 - в Америці, 8 - в Африці. Крім офіційних, існують і нелегальні (чорні) ринки золота.

 Ціни на золото  можуть бути офіційними і ринковими. Офіційні ціни встановлюються  державою в рамках міжурядових  угод. Ринкові ціни на золото  формуються на основі попиту  і пропозиції. Ринкові ціни, як  правило, вищі ніж офіційні. Золото  є одним із важливих компонентів валютних цінностей. До валютних цінностей відносяться:

 валюта у вигляді  банкнот, казначейських білетів  і монет;

 дорогоцінні метали (крім ювелірних і інших побутових  виробів та брухту з них) такі  як золото, срібло, платина, метали платинової групи (іридій, осмій, паладій, родій, рутеній) і дорогоцінне каміння (алмази, рубіни, сапфіри, ізумруди, перлини).

 Валютний ринок України  є порівняно молодим. Початок  його становлення припадає на 1992 рік, коли було прийнято Постанову  Верховної Ради України "Про формування валютних фондів України (від 5 лютого 1992р.) і створено валютну біржу (жовтень 1992 p.). Перші торги на біржі відбулися в листопаді 1992 року. Пізніше були прийняті Закони, Укази Президента і Постанови Уряду, які і сьогодні регламентують діяльність валютного ринку в Україні.

 За цими документами  учасниками валютного ринку в  Україні є: Національний банк  України; уповноважені комерційні  банки; кредитно-фінансові установи, які отримали ліцензію НБУ  на право проведення валютних операцій; юридичні особи, які уклали агентські угоди на відкриття пунктів обміну' іноземних валют; кредитно-фінансові установи -нерезиденти, які одержали індивідуальні ліцензії НБУ на право проведення операцій на валютному ринку України.

 Банківські операції з іноземною валютою здійснюються уповноваженими банками, тобто комерційними банками, які мають ліцензію НБУ на проведення операцій з іноземною валютою. До валютних операцій належать операції, пов'язані:

 з переходом права  власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

 з використанням валютних  цінностей у міжнародному обігу  як засобів платежу, з передаванням  заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

 з ввезенням, переказом і пересиланням на територію України та з вивезенням, переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей.

 В сучасних умовах  значно активізувалися валютні  операції не тільки на біржовому  ринку, тобто на Українській міжбанківській  валютній біржі, а й на позабіржовому ринку. При цьому дещо змінилося співвідношення між попитом і пропозицією іноземних валют на користь пропозиції. А це свідчить про наявність тенденції до стабілізації курсу української гривні.

 

3.Міжнародний кредитний  ринок.

Міжнародний кредитний ринок — це сфера ринкових фінансових відносин, де здійснюється рух позичкового капіталу між суб’єктами названого ринку згідно прийнятих принципів кредитування. У структурі міжнародного кредитного ринку можна виділити міжнародний ринок боргових цінних паперів та міжнародний ринок банківських кредитів і його особливий сегмент — євроринок.

 

Міжнародний ринок боргових цінних паперів — це частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються емісія, купівля-продаж цінних паперів.

Міжнародний ринок банківських кредитів — це ринок індивідуалізованих, неуніфікованих боргових зобов’язань.

 Теор етики традиційно  розрізняють ринок короткострокових  позичкових капіталів (грошовий  ринок) та ринок середньо- і довгострокових  капіталів (ринок капіталів). На наш  погляд, така структуризація є досить умовною, оскільки на практиці постійно відбувається трансформація одного капіталу в інший.

Оператори кредитного ринку:

основний оператор (світовий банк);

корпоративні позичальники;

банки та фінансові інститути;

держави.

Міжнародний кредит: поняття,принципи, функції та форми

Міжнародний кредит — рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та сплати процентів.

Джерела міжнародного кредиту:

грошові накопичення держави;

грошові заощадження особистого сектору;

частина капіталів (грошова форма) підприємств, тимчасово вивільнена в процесі кругообігу.

Принципи кредитування — це правила поведінки банку та позичальника в процесі здійснення кредитних операцій:

 — повернення;

 — терміновість;

 — платність;

 — матеріальна забезпеченість;

 — цільовий характер.

 

 Кожен банк відпрацьовує  свій варіант цих принципів. Наприклад, найпростіший набір відомий в  англомовних країнах як «Три с» — character (репутація), capability (потенційні можливості), capital (капітал).

Принцип повернення — обов’язкове повернення коштів.

Принцип терміновості означає, що позичка повинна бути повернена позичальником банку у встановлені кредитною угодою строки.

Принцип цільового кредитування — це визначення конкретних об’єктів кредитування, що допомагає банку приймати більш зважені рішення про можливість та обґрунтованість надання позик, слугує певною мірою гарантією забезпечення їхнього повернення.

Принцип забезпеченості — гарантія погашення кредитів — має на меті захищати інтереси банку та не допускати збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника.

Принцип платності — означає, що за продаж на визначений термін грошових коштів потрібно сплатити процент.

Функції міжнародного кредиту:

перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного виробництва;

економія затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків;

прискорення концентрації і централізації капіталу.

Базові елементи кредитування:

суб’єкти кредитування;

об’єкти кредитування;

забезпечення кредиту.

Методи скорочення та переносу ризиків за міжнародного кредитування:

відбір кредитів та структурування;

участь у кредитах;

використання гарантій чи страховок;

кредити з плаваючою ставкою.

Міжнародний лізинг

Лізингова операція — це довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора для їхнього виробничого використання за умови збереження права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди. Іншими словами, це специфічна форма фінансування вкладень в основні фонди за посередництва спеціалізованої (лізингової) компанії, яка купує майно для третіх осіб та віддає його в довгострокову оренду. Основними елементами лізингової операції є: об’єкт, сторони лізингової угоди, її строк, лізингові платежі та послуги з лізингу.