Монопольний ринок та особливості його функціонування

Пасивне реформування природних монополій - це несистемна трансформація адаптаційного характеру. Йдеться про так звані точкові реформи, яка здійснюються в міру виникнення конкретних проблем. При цьому не передбачаються різкі зміни структури власності - зменшення частки державної власності на основі приватизації. Важливе значення набуває розвиток державно-приватного партнерства, насамперед, на основі концесійних угод. Відповідна законодавча база в Україні вже створена (Закон України «Про концесії» від 16.07.1999 №997-ХІУ). Одночасно у системі виконавчої влади мають бути сформовані відповідні структури, які б займалися питаннями нагляду і контролю у сфері концесійних відносин.

Реформа природних монополій в Україні проводиться поступово за збереження в основному наявної виробничо-технологічної системи. Корегування природно-монопольного стану буде здійснюватися поетапно. Передбачається лише часткова лібералізація тарифної політики і надання суб'єктам природних монополій права самостійно змінювати ставки тарифів у межах певного діапазону з метою підтримання належного рівня конкурентоспроможності і недопущення надмірних збитків. Важливе значення при пасивному реформуванні має досягнення необхідної фінансово-економічної прозорості в діяльності суб'єктів природних монополій.

Імітація реформи природних монополій пов'язана лише з реакцією держави на виникнення обставин соціального напруження в суспільстві або загострення конфлікту інтересів політико-економічних бізнес-структур навколо переорієнтації фінансових потоків в у природно-монопольних галузях. При цьому держава, як правило, намагається посилювати свою пряму регулюючу роль, зберігаючи у своїй власності значну частку активів природних монополій. Основним об'єктом державного регулювання закономірно стають тарифи, а держава проводить жорстку тарифну політику, перешкоджаючи будь-якій лібералізації в інтересах соціального захисту населення. Залишається порядок прямого встановлення державних тарифів на основну діяльність природних монополій. Ризик, який виникає у процесі реформування, є мінімальним.

Наприклад, зупинимося на сценаріях подальшого реформування залізничного транспорту. Галузь залізничного транспорту охоплює різні способи перевізної роботи та застосовування відповідних технічних засобів. Сьогодні стан виробничо-технічної бази залізниць і технологічний рівень перевезень за багатьма параметрами не відповідає зростаючим потребам суспільства та європейським стандартам якості надання транспортних послуг; низьким є рівень конкуренції на ринку залізничних перевезень. У перспективі важливою є інтеграція ринків транспортних послуг (формування вантажних і пасажирських термінальних систем). За будь-якого сценарію здійснення реформ на залізничному транспорті, він повинен залишитися єдиним національним виробничо-технологічним комплексом.

Активне реформування передбачає вертикальний розподіл галузі, виділення зі складу природної монополії сегмента пасажирських і вантажних перевезень: створення сприятливих умов для розвитку конкуренції окремих сфер діяльності галузі; розмежування функцій державного управління та регулювання; реальну адаптацію нормативно-правової бази до законодавства ЄС. Основними заходами є відокремлення в системі залізничного транспорту природно-монопольного та конкурентного секторів, приватизація конкурентного сектору (підприємств, які займаються перевезеннями та допоміжними видами діяльності), прийняття нормативних актів, які регламентують правила експлуатації інфраструктурного комплексу (доступу до мереж), створення Національної комісії з питань регулювання транспорту. Лише на цій основі можливе прискорення техніко-технологічної модернізації вітчизняного залізничного транспорту.

Пасивне реформування передбачає вдосконалення системи управління галуззю, поділ залізничних доріг по горизонталі, обмеження дискримінації щодо учасників ринку інфраструктурних послуг. Основними заходами є створення на базі Укрзалізниці державного холдингу вертикально інтегрованих компаній (можливо, як філіалів Укрзалізниці або її дочірніх компаній), які будуть конкурувати між собою, тобто працювати в конкурентному режимі (із включенням до їх складу суміжних і допоміжних підприємств та організацій, які на даний час підпорядковані Укрзалізниці); заміна перехресного субсидування (пасажирських перевезень за рахунок вантажних), зокрема шляхом формування більш ефективного механізму компенсації збитків під час надання суспільних послуг; створення і розвиток приватних залізниць як власності великих промислових компаній; вирівнювання доступності ринку послуг залізниць для всіх суб'єктів господарювання; створення умов для рівного доступу до користування послугами об'єктів інфраструктури залізничного транспорту та додатковими послугами.

Імітація реформ пов'язана з наданням переваг тій організаційній структурі залізничного транспорту України, яка існує на сьогоднішній день. Основними заходами є контроль за дотриманням антимонопольного законодавства та забезпечення захисту споживачів від зловживання монопольним становищем; раціоналізація співвідношення державної і приватної форм власності на вагонний парк; удосконалення системи тарифів на послуги залізничного транспорту [8, 71].

ВИСНОВКИ

Отже, після всього вищесказаного  можна зробити висновок, що в економічній  теорії монополія є однією з найбільш суперечливих, але в той же час  однією з найбільш цікавих тем. Різні  провідні економісти постійно намагалися висловити свої думки з приводу них. Ще давні вчені (Арістотель) виявили існування такого явища в суспільному житті.

Серед причин їх появи вказуються різні передумови. Деякі вважають, що це був об’єктивний  процес, інші твердять, що їх було створено штучно. На сучасному етапі розвитку людства виникли 3 шляхи утворення монополістичних об’єднань: концентрація виробництва і капіталу, централізація того самого виробництва і того ж таки капіталу, та диверсифікація. Ці шляхи виникали послідовно на кожному етапі прогресивного розвитку суспільства і кожен з них мав та має свій механізм дії та застосування.

Форми монополій  існують різноманітні, в даній  роботі я намагався їх описати, і  загальною тенденцією розвитку різних монополістичних форм був їх шлях від найпростіших утворень (таких  як картелі) до надвеликих та надмогутніх, прикладами яких можуть слугувати сучасні багатогалузеві концерни та конгломерати.

Монополія, як економічний  процес має результатами своєї діяльності певні наслідки. Переважна частина  з них була перерахована в роботі, та слід зазначити, що серед цих наслідків, як і скрізь, є позитивні, а є й негативні. І реальність на сьогодні така, що негативні, на жаль, набагато переважають позитивні. Одним з найголовніших таких наслідків є придушення конкуренції, без якої неможливе нормальне існування ринку.

Щоб запобігти  деяким з цих негативних наслідків, держава була змушена проводити  регулюючу антимонопольну політику, до складу якої входить видання різних актів, які мають силу законів, обмеження  сфери впливу монополістичних об’єднань  і, звісно, застосування різних санкцій до порушників - від економічних (штрафи, пені) до кримінальних (тюремні ув’язнення).

Можемо сказати, що вплив монополій на розвиток світового  господарства був різноманітний, шкідливий  і корисний, і відповідним може бути відношення до них різних людей, проте їх існування - це частина історії розвитку світового суспільного виробництва, і сутність цього суперечливого явища ніколи не залишить байдужими провідних спеціалістів від економіки.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Закон України “Про антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 №3659-ХІІ
2. Закон України «Про природні монополії» вiд 20.04.2000  № 1682-III
3. Архангельський Ю. Чи шкода від монополій? // Економіка України. – 2006. - № 11. – С. 62-69
4. Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1998. – 248 с.: іл.
5. Бандура О. Монополія та технологічна ефективність у реальному часі // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - № 12. – С. 27-33
6. Биконя С. Поведінка монополій в умовах перехідної економіки // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 5. – С. 4-14
7. Биконя С. Теорія монопольного прибутку в умовах трансформаційних змін в економіці // Актуальні проблеми економіки. – 2005. - № 4. – С. 3-16
8. Венгер В. Державне регулювання природних монополій в Україні: напрями вдосконалення // Економіка і прогнозування. – 2006. - № 3. – С. 65-79
9. Гречко А. Об’єктивна необхідність реформування природних монополій в Україні // Економіст. – 2007. - № 6. – С. 49-57
10. Зігліна Ю. Особливості регулювання цін на продукцію суб’єктів природних монополій в Україні // Вісник КНТЕУ. – 2007. - № 6. – С. 37-45.
11. Косік А. Ф., Гронтковська Г. Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літературної, 2004. – 416 с.
12. Кравченко Ю. Ринкам природних монополій – ефективне регулювання // Економіка України. – 2006. - № 6. – С. 12-19
13. Кужель М. Монополізм: сутність та роль в економіці України // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. - № 10. – С. 34-37
14. Лагутін В. Д. Природні монополії і суміжні ринки в Україні: особливості функціонування та ймовірні сценарії реформування // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - № 9. – С. 45-56
15. Осецький В. Сучасні підходи в практиці захисту конкуренції на прикладі досвіду антимонопольного регулювання ринково розвинених країн. // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. – 2006. - № 86-87. – С. 4-7
16. Супрун В. Деякі проблеми антимонопольно-конкурентної політики в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2005. - № 7. – С. 14-21
17. Точилін В. Напрями удосконалення державного регулювання цін (тарифів) на продукцію суб’єктів природних монополій // Економіст. –2006. - № 9. – С. 33-35
18. Філюк Г. Генезис дослідження конкуренції і монополії в економічній теорії // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. – 2007. - № 93. – С. 55-58
19. Філюк Г. Соціально-економічні наслідки монополії, теоретичний і практичний аспекти // Економіка України. – 2008. - № 1. – С. 30-41
20.   Філюк Г. Теорія і практика цінового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій // Економіка України. – 2005. - № 12. С. 25-34
21. Деревянкин Т., Костюшко О. Конкуренция и монополия как категория рынка в отечественной экономической литературе конца XIX начала ХХ вв. // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - № 7. – С. 15-26
22. Дерябина М. Реформирование естественных монополий: теория и практика // Вопросы экономики. – 2006. - № 1. – С. 102-122
23. http://www.amc.gov.ua/amc/control/uk/publish/article;jsessionid=65A698A8926D70589866EAEFFAC4FA5C?art_id=103530&cat_id=42124 – Офіційний Веб-сайт Антимонопольного комітету України
24. http://studentboom.com/ua/articleview.html?id=46
25. http://www.ebooktime.net/book_56_glava_20_2.7._%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80.html  - Бібліотека онлайн

Додаток А

Основні види цінової дискримінації

Додаток Б

Структура визнаних порушень законодавства про захист економічної  конкуренції у 2010 році за галузями