Монопольний ринок та особливості його функціонування

Слід зазначити, що лібералізація інфраструктурних галузей є достатньо проблемним питанням. Так, крім проблем залучення приватного капіталу та ефективного ціноутворення в галузях інфраструктури слід виділити ще й такі проблеми, як інвестиції в інфраструктуру та формування інституційного середовища; ефективне управління та прозорість у прийнятті рішень; патерналістська основа системи соціального захисту, яка перетворює ринки інфраструктури на канали, через які здійснюються соціальні трансферти. Наприклад, державна залізниця, яка, по суті, здійснює основні низькодохідні перевезення, виконує роль суспільного перевізника. Як державна корпорація, «Укрзалізниця» зобов'язана працювати в збиткових сегментах ринку транспортних послуг.

Природні монополії продовжують залишатися найбільш монополізованим сектором економіки, в якому спостерігається значна кількість антиконкурентних зловживань. Переважна більшість порушень законодавства про захист економічної конкуренції має ціновий характер, стосується встановлення монопольно високих цін для всіх або окремих категорій споживачів, або дискримінаційних цін, що обмежує права окремих споживачів [16, 19]. Класифікацію видів цінової дискримінації представлено в Додатку А.

Як свідчать дані табл. 2.1, кількість виявлених і припинених порушень у вигляді зловживань монопольним становищем з боку суб'єктів природних монополій, починаючи з 1997 р., постійно зростає. Так, у 2000 р. таких порушень було 114, у 2000 р. — 250, а у 2006 р. — вже 817 порушень (Табл. 2.1.)

Таблиця 2.1.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживань монопольним становищем, припинених органами Антимонопольного комітету України у 1997-2006 рр.

Назви порушень	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Загальна кількість  порушень	957	1711	1587	1595	1656	2010	2770	1570	3197	3801
Зловживання монопольним  становищем	381	655	699	721	847	962	1524	1570	1747	2008
У тому числі  суб’єктами природних монополій	114	262	257	250	308	362	562	508	638	817

 

 

2.2. Встановлення цін на продукцію природних монополій в Україні

Згідно Закону України «Про  Антимонопольний комітет України», основним завданням АМКУ є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики монопольних ринків [1].

На сьогодні, за даними Антимонопольного комітету України, понад 2300 вітчизняних ринків - природні монополії . З них більша частина - місцеві ринки комунальних послуг. Предметом регулювання на цих ринках є ціни, тарифи та доступ споживачів до товарів, що виробляються, а також деякі умови підприємницької діяльності. У вітчизняному законодавстві не називаються конкретні суб'єкти господарювання - юридичні особи, діяльність яких підлягає державному регулюванню та контролю. Їхній перелік визначається Антимонопольним комітетом України на основі аналізу відповідних товарних ринків, розгляду заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, а також на основі розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції .

З огляду на постійне зростання цін і тарифів у електроенергетиці, нафтовій та газовій промисловості, на залізничному транспорті та у сфері зв'язку, нагальними є питання щодо обґрунтованості витрат суб'єктів природних монополій, а також відповідності якості продукції та послуг рівню цін на них [20, 28]. Характерною особливістю цієї сфери є те, що ринкові механізми не забезпечують оптимізації розміру цін. Саме тому, вирішення цього завдання покладено на систему державного тарифного регулювання.

Законом України "Про природні монополії" передбачено створення національних комісій регулювання природних монополій як незалежних регулюючих органів [12, 17]. Цим же Законом закладено принципи їхньої роботи, які мають забезпечити стабільне регулювання у сфері тарифної політики. Нині в Україні, на жаль, відповідні державні регулятори діють лише в енергетиці (електроенергетика та нафтогазовий комплекс) та зв'язку: Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) та Національна комісія з питань регулювання зв’язку (НКРЗ). У результаті управління більшістю галузей природних монополій здійснюється відповідними міністерствами: у підпорядкуванні Міністерства палива та енергетики знаходяться НАК «Енергетична компанія України», НАК «Нафтогаз України», ДП «НАЕК» «Енергоатом»; Міністерства транспорту і зв'язку - ДАЗТ «Укразалізниця»; Фонду Держмайна України - ВАТ «Укртелеком». Поєднання в одному державному органі функцій регулювання й управління є неефективним.

Зростання цін і тарифів у рамках природно монопольної системи низводить також до загального зростання цін в економіці. За даними кон'юнктурних опитувань Державного комітету статистики України, серед чинників, що стримують виробництво, значна кількість респондентів із промислових підприємств відзначає високі тарифи на продукцію природних монополій [10, 38].

Однією з причин інфляції в економіці є завищення цін монополістами, що звужує можливості економічного зростання та спричиняє перетік фінансових ресурсів до монополізованих та експортно-орієнтованих галузей. За 2000-2006 рр. ціни виробників зросли майже вдвічі, тарифи на електроенергію - у 2.6, за теплопостачання - у 2.5, на послуги залізничного транспорту - у 3.4, на послуги трубопровідного транспорту - у 3.2 раза.

Статистичні дані свідчать про низьку рентабельність та навіть збитковість діяльності вітчизняних суб'єктів природних монополій. У 2003-2004 pp. вся діяльність у виробництві електроенергії, газу та води в Україні була збитковою (рівень збитковості відповідно - 2.1 і 2.2 %) і лише у 2005 р. рентабельність становила 0.1 %, що значно нижче ніж у цілому в промисловості України . У 2006 році 50.2 % підприємств цієї галузі отримали збиток [17, 34].

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, при плані 9681.7 млн грн., фактично отримано на суму 6471.8 млн. грн. (недоотримано на 3209.8 млн. грн.) здебільшого такими підприємствами: НАК "Енергетична компанія України" (-389.3 млн. грн.), ПАК "Нафтогаз України" (-1475.6 млн. грн.), ДП "НАЕК "Енергоатом" (-98.5 млн. грн.), ВАТ "Укртелеком" (-655 млн. грн.), ДАЗТ "Укрзалізниця" (-881.3 млн. грн.) [7, 11].

Високі ціни на продукцію суб'єктів природних монополій, при низькій рентабельності діяльності цих підприємств, перш за все, є результатом недосконалої нормативної бази, якою визначаються механізми ціноутворення у сферах природних монополій.

Негаразди у регулюванні тарифів природних монополій негативно впливають на процес виконання Державного бюджету. Дуже важко виконати бюджет, якщо протягом року тарифи на енергоресурс змінюються кілька разів.

 

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МОНОПОЛІЙ  В УКРАЇНІ

3.1.  Соціально-економічні наслідки монополій

Дослідження закономірностей ринкової поведінки монополій дає підстави стверджувати, що монополії як господарські організації відіграють вагому роль у соціально-економічному розвитку будь-якої країни. Проаналізуємо певні позитивні аспекти монопольної діяльності.

1. Необхідно визнати, що монополіст може мати переваги у виробничо-збутових витратах завдяки вигодам від масштабів виробництва та інновацій. Дійсно, експансіоністська поведінка, характерна для монопольних компаній, несе в собі потенціал економічного зростання. Крім того, монополія може знижувати затрати у випадках, коли значний рівень концентрації сприяє повному досягненню ефекту від масштабу або є необхідним для цього.
2. Як правило, компанія-монополіст (особливо якщо вона являє собою вертикально інтегровану структуру) може також досягати істотних переваг у трансакційних витратах. Величезна монополія здатна знижувати витрати адміністративного характеру, витрати на різні угоди та на укладання договорів між окремими виробничими підрозділами, об'єднуючи у свою структуру суміжні стадії виготовлення продукції, збут, обслуговування споживачів, тощо.
3. За певних умов обсяг випуску продукції монопольної фірми може перевищувати обсяг виробництва при конкуренції, а монопольна ціна не обов'язково буде максимально можливою.
4. Величезні монополістичні об'єднання вносять вагомий вклад у ВВП країни, забезпечують конкурентоспроможність національної економіки. Наприклад, в Україні основою для формування ВВП є підприємства-монополісти нафтогазової галузі, електроенергетики, металургійного комплексу. Водночас найбільші металургійні компанії нашої держави займають перші позиції у рейтингу "ТОП-100" за обсягами як валового доходу, так і експорту [19, 32].
5. Як феномен виробництва та одна з сил у механізмі ринкової самоорганізації монополія несе у собі потенціал регулювання й планомірності, сприяє прогнозованості ринку.
6. Сьогодні вже не викликає сумнівів і заперечень також той факт, що фірма-монополіст може бути інноваційно активнішою, ніж фірма, яка функціонує у конкурентній галузі.
7. Монополістичні фірми володіють значним інвестиційним потенціалом. Інвестиційні можливості монопольних фірм та їх схильність до інвестування є набагато вищими, ніж у інших учасників ринку.
8. _{Не можна не згадати і ту обставину, що на монопольних підприємствах} рівень заробітної плати є істотно вищим, ніж на підприємствах, які функціонують в умовах сильної конкуренції.
9. Монополісти іноді беруть участь у заходах соціального характеру, займаються активною доброчинною та спонсорською діяльністю, встановлюють і підтримують тісні зв'язки з громадськістю.
10. У більшості випадків монополії - це величезні виробники товарів і послуг, які функціонують на ринках багатьох країн світу, у кожній з яких товар монополістів користується підвищеним попитом.

Усе сказане дозволяє відкинути стереотипне уявлення про монополію як "економічне зло". Однак незаперечним є і той факт, що благотворний вплив монополій на народногосподарський відтворювальний процес має певні межі. Отже, логічно буде проаналізувати проблеми, які виникають при пануванні монополії в тій чи іншій галузі економіки.

По-перше, в умовах монополії ринкова рівновага зберігається, але при вищій ціні та нижчій пропозиції, ніж в умовах досконалої конкуренції. Прикладом алокативної неефективності в Україні є існуюча тут практика встановлення тарифів у такій монополізованій галузі, як електрозв'язок. Зокрема, як правило, тарифи на міжнародний та міжміський електрозв'язок встановлювалися вищими від рівня їх собівартості, а на місцевий зв'язок — нижчими від нього. Такий порядок встановлення цін обмежує споживання перших видів електрозв'язку, одночасно стимулюючи споживання третього його виду, вище від того рівня, при якому він є економічно виправданим.

По-друге, за відсутності в галузі ефективних механізмів конкурентної боротьби монопольне становище фірми на ринку може спричинити й таке явище, як "Х-неефективність" (мотиваційну неефективність). Американськими вченим економістами емпірично доведено, що "Х-неефективність" є тим вищою, чим нижчим є рівень конкуренції, тобто зниження рівня конкуренції в галузі [3, 66]. Очевидно, що за відсутності конкурентного тиску на норму прибутку контроль над витратами може послаблюватися.

По-третє, з метою підтримки монопольної влади та збільшення прибутків, монополія зазнає невиробничих витрат на пошук і примноження ренти (витрат на надлишкову диференціацію продукції, утримання надлишкових потужностей, рекламу, підкуп державних чиновників, судові витрати, тощо).

По-четверте, втрати від монополії включають не тільки втрати суспільства в їх традиційному розумінні, але й прибуток (весь або його частину).

По-п'яте, поведінка монополіста спричиняє виникнення соціальних втрат.

1. Діяльність монополій посилює диференціацію доходів у суспільстві, наслідком чого можуть стати соціально-політичні конфлікти.
2. Можливості пошуку привабливіших для споживача варіантів вибору товарів є обмеженими, що зумовлює консерватизм покупців.
3. Ліквідуючи рівноважну ціну та її регулятивну роль, монополісти сприяють перерозподілу частини доходів товаровиробників, аутсайдерів і споживачів на свою користь.

По-шосте, монополіст нерідко зловживає своїм становищем, порушуючи правові, економічні, етичні норми і правила поведінки на ринку, завдаючи шкоди своїм контрагентам. Так, протягом 2000-2005 pp. АМК України було виявлено та припинено понад 7300 порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Кількість порушень у вигляді зловживань монопольною владою, припинених АМК України у 2005 p., у 2,4 раза перевищувала рівень 2000 р. (Рис. 3.1) [9,53].

 

Рис. 3.1 Кількість порушень у вигляді зловживань монопольним становищем, припинених АМК України у 1997-2005 рр.

 

За даними АМК основними ринками у 2010р., на яких виявлені порушення законодавства про захист економічної конкуренції, були ринки агропромислового комплексу (16,7 відсотка усіх порушень), житлово-комунального господарства (16,1 відсотка), паливно-енергетичного комплексу (11,8 відсотка), охорони здоров’я (7,5 відсотка), транспорту (5,7 відсотка), будівництва та будівельних матеріалів (4,6 відсотків) (Додаток Б).

По-сьоме, спостерігається тенденція до стримування НТП. Як уже зазначалося, завдяки високому рівню зосередження економічних ресурсів, монополії мають можливості для прискорення наукового прогресу і розвитку інновацій, однак далеко не завжди в цьому заінтересовані.

По-восьме, монополія може спричиняти негативні зовнішні ефекти не тільки в економічній, але й у політичній та правовій сферах суспільства.

3.2. Напрями вдосконалення природних монополій в Україні

Проаналізувавши особливості функціонування природних монополій, зупинимося на розгляді ймовірних сценаріїв і перспектив реформування окремих природно-монопольних галузей. Виділимо три можливі варіанти реформування природних монополій: активне, пасивне та імітацію реформ. Унаслідок вагомої соціальної значущості природно-монопольних галузей важливе значення має правильний вибір варіанта реформ, а будь-які прорахунки призводять до серйозних негативних наслідків.

Активне реформування ґрунтується на використанні досвіду розвинутих західних країн, орієнтується на кращі світові зразки організації природно-монопольної сфери. Це - системна трансформація інфраструктурних галузей, яка передбачає масштабні зміни в природних монополіях. Складність проблеми полягає в тому, що західні моделі реформування природних монополій мають специфічні особливості у кожній країні. У розвинутих країнах наголос зроблено на лібералізації ринків продукції та послуг природних монополій.

Головним в активному реформуванні є виділення природно-монопольної (це, як правило, інфраструктурні мережі та послуги) і потенційно конкурентної (виробництво) сфер з їх подальшим організаційним відособленням. Щодо тарифної політики, то основні зусилля спрямовуються на її лібералізацію. Лібералізація в даному випадку означає перехід до вільного ціноутворення у наданні послуг природних монополій: йдеться про перехід від централізованих до ринкових тарифів на основі біржових торгів. Кінцева мета активного реформування у природно-монопольних сферах - розвиток ефективних конкурентних відносин як важливого чинника сталого економічного зростання [22, 119].