Моделювання системи управління складом

 

 

Міністерство освіти і науки України

Національна металургійна академія України

Кафедра економічної інформатики

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

З дисципліни: Економічна кібернетика

«Моделювання системи управління складом»

 

 

 

 

 

Виконал:

.

 

Перевірив:

 

 

 

 

м. Дніпропетровськ  2014

 

Введення

 

Управління товарними запасами ─ це система заходів, спрямованих на встановлення й підтримку оптимального обсягу й структури запасів для безперебійного постачання роздрібної торговельної мережі товарами в необхідній кількості й асортиментах. Основне завдання управління товарними запасами - не допустити перебоїв у товаропостачанні й уникнути затоварення. При цьому необхідно: прискорювати оборотність товарних запасів, скорочувати витрати на їхнє формування й зберігання.

В даній курсовій роботі ми більш детально розглянемо моделювання системи управління складу.

 

1. Аналіз системи управління підприємством

 

1.1 Структура системи управління  і її характеристики

 

     

Рисунок 1.1-Структура управління складу

 

 

На рисунку 1.1 зображена схема ієрархічної системи управління складу. Ієрархічна система складається з трьох рівнів управління:

• Вищий рівень ─ керівник організації (генеральний директор складу).Відповідає за прийняття найважливіших стратегічних рішень.
• Середній рівень ─ керівники структурних підрозділів (менеджер по закупівлям, комерційний директор). Координують та контролюють роботу керівників нижчої ланки, готують для них завдання та приймають відповідні рішення. В основному їх робота спеціалізується за певними напрямами чи функціями. Відповідають за виконання стратегічних та тактичних завдань.
• Нижчий рівень ─ молодші керівники (комерційні агенти, товарознавець, завідувач складом, головний спеціаліст, економіст з товарних операцій, фінансисти, головний бухгалтер). Відповідають за виконання виробничих завдань та оперативних задач, за безпосереднє використання ресурсів.

 

 

1.2 Функцій менеджерів і вибір  завдання для моделювання

Розглянемо основні функції персоналу оптового складу. Менеджер по закупівлям виконує задачі:

• Планує, керує та координує діяльність відділу закупок;
• Аналізує ринкову систему для визначення наявності і потребі у матеріалах на даний момент і на майбутні періоди;
• Управляє процесом закупівлі і поставки товарів;
• Формулює та координує виконання політики торгівлі підприємства для забезпечення прибутку;
• Розробляє операційні та системні інструкції, процедури та лінії поведінки;
• Робить висновки про ринкові умови і витрати на закупівлю;
• Робить аналіз доходів та витрат.

Спеціалістами відділу закупівель є комерційні агенти по закупівлям, товарознавець, завідувач товарним складом. Комерційна діяльність агентів по закупівлям включає наступні напрямки:

• Аналіз і оцінка ринку продовольчих товарів;
• Організація господарських зв’язків з  постачальниками;
• Оцінка  розрахунків з постачальниками.

Товарознавець визначає  вимоги до товарів, які закупаються агентами, їх відповідність стандартам, ТУ і договірним обов’язкам.

Завідувач товарним складом організує прийом товарів, що поступають від комерційних агентів. Слідкує за наявністю товарів на складі, веде оперативний  облік прийнятих товарів; здійснює контроль за виконанням правил зберігання товарів.

Збутова діяльність направлена на розвиток існуючогого ринку і пошук нових ринків, підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Коммерційний директор координує роботу відділу збуту. Він здійснює организацію продажу товарів за відповідністю до договірних обов’язків. Забезпечує участь відділу у виконанні робіт по вивченню попиту на товари, прийнятті заказів.

В структуру відділу збуту входять:

• Комерційні агенти, які займаються пошуком споживачів, підписанням з ними договорів, виконують роботи щодо організації сервіса після продажного обслуговування;
• Головний спеціаліст відділу збуту – виконує роботу юриста відділу збуту, в обов’язки якого входять підготовка і обробка нормативно-правової документації, розгляд претензій споживачів і підготовка відповіді на них;
• Економіст з товарних операцій – виконує роботу щодо забезпечення заказів на продукцію; розробляє нормативи товарних запасів і контролює іх фактичний рівень встановленим нормам.

Фінансова служба оптового складу включає фінансистів і головного бухгалтера. Спеціалісти фінансової служби здійснюють фінансове планування, розробляють і забезпечують процеси аналізу фінансового положення підприємства, оцінки потенціалу важливих проектів по інвестуванню, виконують інші функції в рамках своєї компетенції.

В обов’язки головного бухгалтера входять: ведення бухгалтерського обліку, складання звітів, участь у проведенні економічного аналізу, господарчо-фінансової діяльності підприємства з ціллю виявлення внутрішніх резервів, передача необхідної інформації керівництву для прийняття управлінських рішень.

 Розглянемо проблеми одного з працівників складу, а саме проблеми менеджера по закупівлям товару. В його обов’язки входить постійне дослідження ринку товару, що закупається, перевірка якості, слідкування за рухом цін на ринку, аналіз доходів і витрат підприємства, робота щодо контрактів і умов поставки, транспортних питань.

Отже, в даній роботі більш детально проаналізуємо проблеми:

1. Зміна рівня запасу товару на складі та загальні витрати за певний період.
2. Прогноз величини попиту на масло в регіоні.

 

1.3 Варіанти  рішень вибраної задачі

Проблему зміни рівня запасу товару на складі та загальні витрати за певний період можна вирішити за допомогою імітаційної моделі керування запасами. Завдяки цій моделі ми визначимо:

1. середній кінцевий запас на складі;
2. Середнє число упущених продаж;
3. Щотижневі витрати на замовлення;
4. Щотижневі витрати на збереження;
5. Щотижневі упущені можливості;
6. Середні загальні тижневі витрати;
7. Загальні витрати за період.

Проблема прогнозу величини попиту на масло в регіоні вирішується завдяки економетричній моделі аналізу. Ми визначимо як впливають на попит такі фактори як: ціна, дохід на душу населення, ціна замінника, рівень інфляції.

 

2. Модель системи управління

 

2.1 Короткий огляд моделей по  вибраному завданню

Імітаційне мделювання — це метод дослідження, за якого вибрана система заміняється моделлю, що з точністю описує реальну систему і з нею проводяться експерименти з ціллю отримання інформації про дану систему. Імітаційна модель управління запасами. Створення моделі та її експериментальне застосування для визначення змін реальної ситуації. Використовується в ситуаціях, пов'язаних з надмірно великим числом змінних, труднощами математичного аналізу певних залежностей між змінними або високим рівнем невизначеності. Всі моделі мають на увазі застосування імітації в широкому сенсі.

Переваги:

- Розробка імітаційної моделі  системи часто дозволяє краще зрозуміти реальну систему.

- В ході моделювання можливо "стиснення" часу: роки практичної  експлуатації реальної системи  можна промоделювати протягом  декількох секунд або хвилин.

- Моделювання не вимагає переривання  поточної діяльності реальної системи.

- Імітаційні моделі носять набагато  більш загальний характер, ніж  математичні моделі; їх можна  використовувати в тих випадках, коли для проведення стандартного  математичного аналізу немає  належних умов.

- Моделювання можна використовувати  як засіб навчання персоналу роботі з реальною системою.

- Моделювання забезпечує більш  реалістичне відтворення системи, ніж математичний аналіз.

- Моделювання можна використовувати  для аналізу перехідних процесів, тоді як математичні моделі  для цієї мети не підходять.

- В даний час розроблено безліч  стандартизованих моделей, що охоплюють  широкий спектр об'єктів реального  світу.

- Імітаційне моделювання відповідає  на питання типу "а що, якщо ...".

Недолікі:

- Незважаючи на те, що на розробку  імітаційної моделі системи може піти досить багато часу і праці, немає ніякої гарантії, що модель дозволить отримати відповіді на цікаві для нас питання.

- Немає ніякого способу довести, що робота моделі повністю  відповідає роботі реальної системи. Моделювання пов'язане з численними повтореннями послідовностей, які грунтуються на генерації випадкових чисел, що імітують настання тих чи інших подій. Явно стабільна система може - при несприятливому поєднанні подій - "піти в рознос" (хоча це і дуже малоймовірно).

- Залежно від системи, яку ми хочемо моделювати, побудова моделі може зайняти від однієї години до 100 людино-років. Моделювання складних систем може виявитися досить дорогим затією і зайняти чимало часу.

- Моделювання може бути менш  точним, ніж математичний аналіз, оскільки - підкреслимо ще раз - в його основу покладена генерація випадкових чисел. Якщо реальну систему можна представити математичною моделлю, перевагу слід віддати саме такому способу моделювання.

- Для "прогону" складних моделей  потрібно досить значне комп'ютерний час.

- Для методу імітаційного моделювання  як і раніше характерне недостатнє  використання стандартизованих  підходів (хоча певний прогрес  у подоланні цього недоліку  вже намічається). В результаті  моделі однієї і тієї ж реальної  системи, побудовані різними аналітиками, можуть мати мало спільного між собою

 

Економетрична модель (econometric model) - це статистична модель, що є засобом прогнозування значень визначених перемінних, які називаються ендогенними перемінними (endogenous variables).

Економетричне моделювання реальних соцiально-економiчних процесів i систем, як правило, спрямоване на досягнення двох типів кінцевих прикладних результатів: отримання прогнозу економічних показників, що характеризують стан та розвиток економічної системи; iмiтування різних можливих сценаріїв соцiально-економiчного розвитку економічної системи (багатоваріантний сценарій, розрахунки, ситуаційне моделювання). 

Економетрична модель може являти собою як дуже складну систему так і просту формулу, що може бути легко підрахована на калькуляторі. У будь-якому випадку вона вимагає знань по економіці і статистиці. Спочатку для визначення відповідних взаємозв'язків застосовуються знання по економіці, а потім для оцінки кількісної природи взаємозв'язків отримані за минулий період дані обробляються за допомогою статистичних методів.

Економічна діяльність часто буває сполучена з необхідністю прогнозування конкретної чи ситуації результатів конкретної діяльності. Математичні методи являють собою тот інструментарій, що дозволяє оцінити стан економічної системи і її елементів у майбутній момент часу. Дані методи звуться «стохастических» і знаходять широке застосування при дослідженні економічних відносин.

Мається цілий ряд проблем різного аналітичного рівня, зв'язаних з оцінкою корисності регіональних економетричних моделей. Характер аналізу залежить, зокрема, від того, чи є дана модель чисто прогнозної чи містить у якомусь змісті «планові» елементи. Варто розрізняти проблеми, зв'язані з аналізом окремих рівнянь економетричних моделей чи систем рівнянь у цілому. Аналіз окремих рівнянь простіше, однак за таким аналізом можна не побачити безліч системних питань.

Багато статистичних роблем зв'язані з недоліком доступних даних. У результаті багато рівнянь погано специфіковані: у них пропущені деякі необхідні перемінні, що веде до перекручування оцінок параметрів. Іншим джерелом поганої специфікації в рівняннях є помилки виміру спостерігання перемінних, котрі створюють труднощі частіше в регіональних, чим у національних, моделях, що порозумівається більш високим загальним рівнем розробки останніх. Ще з великими труднощями зіштовхується дослідник при використанні спільних систем рівнянь. Ця методика вимагає більшого числа ступенів волі, тому що в розрахунках використовуються скорочені форми рівнянь. Подібні проблеми мають велике значення в регіональних моделях, оскільки число екзогенних перемінних у них відносно велико в порівнянні з величиною вибірки і числом ендогенних перемінних.

Погана специфікація і використання тимчасових рядів можуть приводити до мультиколлінеарності, при якій незалежні перемінні виявляються взаємно зв'язаними і стає неможливим незалежно визначити вплив окремих перемінних на залежну перемінну. У випадку поганої специфікації, якщо яка-небудь перемінна помилково пропущена в правій частині, а ця перемінна корелює з незалежними перемінними, що залишилися, неминуче перекручування одержуваних коефіцієнтів. Використання тимчасових рядів у регіональних (так само, як і в національних) економетричних моделях означає, що величини перемінних випробують циклічні коливання і тому корелюють згодом і відповідно один з одним; ця обставина є іншим важливим джерелом мультиколлінеарності.