Конкуренція та монополія в сучасній ринковій економіці

- проведення соціальної  політики, спрямованої на економічне  зростання; 

- забезпечення економічного  зростання, не вступаючи в суперечність  із завданням збереження навколишнього  середовища.

Лісабонська програма показує  пріоритети стратегії об'єднання  є одним з лідерів світової економіки і, отже, її досвід підвищення конкурентоспроможності представляє  безперечний інтерес.

Перш за все, країни ЄС виходили з того, що вони не зможуть успішно  конкурувати на міжнародних ринках, якщо основу експортованої ними продукції  будуть становити низько-технологічні товари традиційних галузей економіки. Положення в Європі, в порівнянні з США, чимось схоже на становище  України по відношенню до економіки  розвинених західних країн. ЄС має велику кількість кваліфікованої робочої  сили. Отже, здатність генерувати нові ідеї в ЄС вельми висока. Однак, що стосується комерціалізації цих ідей, особливо з виходом на міжнародні ринки, країни ЄС істотно відстають від США, за деякими винятками на зразок мобільних  телефонів або продукції фармацевтичної галузі. Якщо взяти до уваги до того ж істотне відставання підприємців  ЄС за рівнем витрат на нові наукові  дослідження і розробки, то загальне відставання Європи від США виглядає неминучим до тих пір, поки ЄС не змінить ситуацію з витратами  і комерціалізацією.

Важливим інструментом подолання  відставання ЄС вважає формування інформаційного суспільства. Для цього передбачається підвищити рівень інформатизації шкіл, громадських установ і приватних осіб. У ЄС було прийнято Комісією ЄС і реалізується вже другий план дій з формування Інтернет Європи та стимулювання використання населенням і бізнесом нових інформаційних технологій. План досить успішно реалізується.

За даними Комісії, кількість  приватних будинків і квартир, підключених  до Інтернету, подвоїлася за період з 2000 по 2003 роки і становила 47% всіх осель. Це менше, ніж у США (54%), але цілком порівнянна. Звичайно, рівень по країнах  ЄС істотно різниться. Так, у Швеції та Данії 64% населення мають у  себе вдома доступ до Інтернету. А  в Ісландії цей показник взагалі  становить 69%. ЄС прагнутиме упровадити в повсякденне життя та інші передові технології, які підвищували б  загальну інформованість населення, стимулювали  ініціативу і підприємництво. Серед  таких технологій, зокрема, згадуються мобільні телефони нового третього покоління.

Інше завдання ЄС – формування єдиного внутрішнього ринку, здавалося, вже була виконана ще до введення єдиної валюти євро. Однак – це в теорії, на практиці між країнами ЄС все  ще залишаються бар'єри для переміщення  факторів виробництва. На Лісабонської зустрічі особливу увагу було приділено  досягненню справді єдиного ринку  в таких галузях як засоби далекого зв'язку (телекомунікації), енергетика і фінансові послуги.

У цілому зусилля ЄС щодо лібералізації телекомунікаційного  ринку були успішні. Зросла конкуренція  призвела до зниження тарифів на послуги  телефонного зв'язку. За п'ять останніх років їх вартість для населення  та підприємств різних країн ЄС у  середньому знизилася на 15-25%. Однак, на думку Комісії ЄС, далеко не всі  перешкоди вільної конкуренції  усунені, і частка державних або  колишніх державних компаній на ринку  багатьох країн ЄС залишається непомірно  високою. Наприклад, «Брітіш Телеком» у Великобританії контролює 52% ринку. А в Греції одним провайдером  контролюється 95% ринку.

На відміну від ринку  телекомунікації, лібералізація іншого ключового для конкурентоспроможності сектора – енергетичного, проходить повільно. У листопаді 2002 року урядам країн ЄС вдалося домовитися про поступове зняття обмежень на ринку поставок електроенергії до липня 2004 року для промислових користувачів і до липня 2007 року для широкого кола споживачів. У результаті, на початок 2004 року ціни на електроенергію в ЄС для промислових потреб було на 15% нижче найменшого значення за десятиліття, а для населення – на 10%.

Крім того, передбачається продовжити формування єдиного транспортного простору. Це стосується, перш за все, залізничного транспорту, ринок якого планується частково відкрити для іноземних перевізників в 2006 році. Європейський Парламент пропонував повну лібералізацію до 2008 року, але поки багато країн виступають за плавний перехід, щоб національні перевізники могли краще підготуватися до нових умов.

Інший напрям формування єдиного  транспортного простору – авіаційні перевезення. Пропозиції Комісії ЄС зі створення єдиного ринку авіаперевезень країн ЄС – «відкрите небо» – поки що не реалізовані в повному обсязі. Однак ініціативи Комісії вже йдуть далі і спрямовані на трансатлантичні польоти. Комісія отримала мандат країн-членів ЄС на ведення переговорів з США, виходячи з інтересів всього об'єднання в цілому, а не тільки окремих країн що входять до нього.

Намагаючись поліпшити клімат для бізнесу, в лютому 2004 року Комісія  ЄС запропонувала план дій з розвитку підприємництва в ЄС. Зусилля передбачається зосередити на п'яти головних напрямках:

- заохочення населення  відривати новий бізнес;

- удосконалювати систему  освіти таким чином, щоб прищеплювати  навички підприємництва вже на  початкових стадіях навчання;

- створювати умови для  розвитку підприємництва, шляхом  зведення до мінімуму ризиків  банкрутства; 

- розробляти схеми пільгового  фінансування бізнесу; 

- удосконалювати законодавчу  базу і знижувати адміністративні  бар'єри. 

Особливим за своїм значенням  пунктом, серед інших заходів  з ліквідації бар'єрів для переміщення  факторів виробництва на просторі ЄС, стоїть завдання сформувати єдиний ринок  послуг. Серед них першорядне увагу  приділяється створенню єдиного  ринку фінансових послуг. Для досягнення цієї мети Комісія ЄС здійснює реалізацію спеціального Плану дій (по нашому, – «Плану заходів»), що включає 42 різних заходів, спрямованих на формування реального ринку фінансових послуг до 2010 року. Майже на всіх запропонованих напрямках досягнуті домовленості між країнами, включаючи проблемне  спрямування інвестиційних послуг.

При Європейському інвестиційному банку існує Європейський інвестиційний  фонд спеціально для фінансування ризикових  операцій. Особлива увага приділяється надання фінансування і гарантій для підприємців-початківців і  мікропідприємств з кількістю зайнятих менше 10 чоловік. За останні сім років  близько 125000 малих підприємств отримали такого роду допомогу. Це ще раз підкреслює важливість розвитку малого підприємництва для будь-якої економіки.

Особливо цікаво відзначити, що розвитку малого підприємництва відводиться  таке важливе місце в програмі підвищення конкурентоспроможності ЄС. Ефективність, мобільність, оперативність, низькі витрати малого бізнесу є  істотною складовою загальної ефективності та конкурентоспроможності економіки. Однак і тут відставання від  США зберігається. У залежності від  року, використання венчурного капіталу в інвестиційному процесі в США  у 2-3, а іноді і в чотири рази вище, ніж у ЄС.

У 1999 році частка витрат в  ЄС на наукові дослідження та дослідно-конструкторські  розробки становила 1,92% ВВП. У 2002 році вона незначно збільшилася і досягла 1,99%. Ці показники істотно нижче  показників США – головної конкурентки  ЄС на міжнародних ринках. У США  частка цих витрат у тому ж 2002 році склала 2,67% ВВП.

Розуміючи важливість цієї складової конкурентоспроможності, лідери ЄС на саміті у Барселоні  в березні 2002 року доповнили орієнтири  Лісабонського процесу ще одним  економічним параметром: до 2010 року щорічні витрати на наукові дослідження  і розробки повинні за їхнім задумом  становити 3% ВВП.

Інша важлива задача підвищення ефективності – об'єднання наукових потенціалів країн ЄС. ЄС стимулює спільні розробки дослідників з  різних країн. Комісія ЄС запропонувала  формувати «технологічні платформи» як банки обміну передовими розробками вчених країн Союзу.

Значущою подією стане  угода про спільний європейський патенті, що захистить права винахідників і позбавить їх від необхідності реєструвати свої винаходи в усіх національних бюро країн ЄС.

Зайнятість у ЄС розглядається  як засіб підтримки стабільності економіки і оздоровлення державних  фінансів в довгостроковому плані. Тому одним з основних завдань  Лісабонської програми стало досягнення рівня 70% зайнятості працездатного  населення до 2010 року.

Серед найбільш гострих і  делікатних проблем цього розділу  – проблема старіння населення і  збільшення пенсійних та інших виплат населенню, що лягає важким тягарем  на економіку. Завдання підвищення конкурентоспроможності економіки вступають в певному  сенсі в протиріччя із завданнями збереження високого рівня соціальної захищеності населення. Одним із шляхів подолання цього протиріччя, керівники ЄС вважають збільшення ступеня  залучення в трудову діяльність осіб досягли пенсійного віку, але  зберегли працездатність. Передбачається, що політика ЄС буде спрямована на те, щоб до 2010 року 50% людей похилого віку з цієї категорії стали в  тій чи іншій мірі займатися трудовою діяльністю в різних сферах економіки.

Якщо розглядати окремі галузі або окремі країни ЄС, а не об'єднання  в цілому, то деякі з них досягли  вражаючих успіхів. Це стосується, перш за все, скандинавських країн. Вони займають лідируючі позиції в міжнародних  рейтингах конкурентоспроможності та їх досягнення у виконанні завдань  Лісабонського процесу також  значні. Відповідно до показників міжнародної  конкурентоспроможності, які розраховуються щороку Міжнародним економічним  форумом, Фінляндія є лідером  другий рік поспіль. Третє і четверте місця, відразу після США, займають відповідно Швеція і Данія.

Протягом кількох років  поспіль в Ірландії підвищується як рівень зайнятості, так і продуктивність праці. По продуктивності праці, обчисленої як випуск обсягу продукції на одиницю  часу у вартісному вираженні, Ірландія займає перше місце в ЄС. На думку  фахівців, на особливу увагу заслуговує досвід проведення в країні політики в галузі освіти та зайнятості. Однак  якщо порівнювати Ірландію зі скандинавськими  країнами, то вона поки не може похвалитися  такими ж успіхами в галузі промислового впровадження наукових розробок і це є одним з факторів її відставання  за загальним рівнем конкурентоспроможності.

Якщо розглядати ЄС у цілому, то об'єднання не вдалося добитися успіхів на шляху подолання відставання  від основного конкурента – США. Головне завдання – скорочення розриву, не кажучи вже про випередження, залишається нереалізованою. За оцінками Комісії ЄС, Програма повинна була б забезпечити додаткове підвищення темпів економічного зростання ЄС щорічно  на 0,75% протягом усіх десяти років і  сприяти зміцненню конкурентних позицій ЄС, перш за все по відношенню до США.

Середньорічні темпи приросту економіки за весь період реалізації Програми були майже в два рази нижче, ніж у США. Як показують  дані про хід виконання Програми, показники ЄС в середньому по всіх параметрах Лісабонської програми, за винятком соціального виміру, були гірші, ніж у США. Відповідно до згадуваний вище індексом міжнародної конкурентоспроможності, з усіх країн ЄС тільки Фінляндія, Швеція і Данія стало займають місця в першій десятці країн  з найбільш високими показниками. США  знаходяться на другому місці.

2.3  Сучасний стан та особливості конкуренції в Україні

Ефективність функціонування конкурентного середовища країни в  значній мірі залежить від запровадження  ринкових механізмів, що сприяють стабільному  розвитку товарних ринків, гармонізації національного законодавства у  відповідності до норм міжнародного права, підвищення прозорості та ефективності використання державних ресурсів, збалансування  промислової та конкурентної політики. В Україні з перших років незалежності підтримка і захист добросовісної  конкуренції в підприємницькій  діяльності віднесені до пріоритетних напрямів державної політики. Саме розвиток конкуренції забезпечує формування цивілізованих ринкових відносин, сприяє поступовому підвищенню рівня національної конкурентоспроможності та забезпеченню економічного зростання, що надзвичайно  актуально для України в умовах глобалізації економіки та посилення  міжнародної конкуренції.

Нині можна виділити такі проблеми українського конкурентного  середовища: недосконале законодавчо-правове  поле, нерозвинута інституційна структура  конкуренції, існування доволі багатої  кількості стійких природних  монополій, незахищеність внутрішнього ринку від руйнівного впливу іноземних  конкурентів, недостатній рівень інноваційності конкурентного середовища, руйнування потужного науково-технічного потенціалу, відсутність достатніх ресурсів для реалізації перспективних проектів, нерозвинуте співробітництво з міжнародними організаціями тощо.

Реакцією на загальну потребу  проблеми підвищення конкурентоспроможності національної економіки є вироблення науковцями ІЕП НАНУ проекту концепції  Державної програми підвищення конкурентоспроможності національної економіки на 2007-2015 роки, яка передбачає створення 335 елементів інноваційної інфраструктури (інноваційних центрів, регіональних інноваційних кластерів, інноваційних бізнес-інкубаторів, банків технологічної інформації тощо) . завдяки цьому буде створено 10 тисяч нових робочих місць для висококваліфікованих фахівців, зросте на 10 тисяч одиниць число суб’єктів малого підприємництва, що реалізують інновації, підвищиться на 5% інноваційна активність підприємств, збільшиться виробництво інноваційної продукції на 20%, буде залучено декілька мільярдів грн. інвестицій для реалізації інноваційних проектів. В світі ж глобальної кризи програма дещо загальмувала: немає інвестицій для розвитку інновацій, скорочується кількість суб’єктів малого підприємництва, інноваційна активність підприємств не зростає, не створюються нові робочі місця тощо. Ці фактори повинні бути враховано державою і відповідними органами для підтримки вітчизняного конкурентного середовища хоча б на тому рівні, на якому він зараз тримається.