Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Июня 2014 в 23:14, курсовая работа
Засоби виробництва, певні матеріальні блага не на всіх етапах людської цивілізації виступали знаряддям експлуатації. Насамперед таку роль вони виконували за умови первісного ладу, оскільки були спільною власністю. Не могли вони виконувати таку роль і за умов рабовласницького ладу, оскільки раб сам належав до знарядь праці, не був вільним і не міг продавати робочу силу. Здебільшого така ситуація складається і за умов феодалізму. Правда, земля у руках феодала частково виконувала роль знаряддя експлуатації, тому, що він віддавав певну, як правило, незначну частину селянинові й останній за це змушений був половину або більшу частину робочих днів тижня працювати на полі власника-феодала. Земля, знаряддя праці виконували таку роль частково і тому, що селянин-кріпак не був юридично вільним. Отже, капітал як виробничі відносини не був панівною суспільною формою при феодалізмі.
Вступ
Сутність капіталу
Форми капіталу
Теорії структури капіталу
3.1. Альтернативні структури капіталу
3.2. Оптимальні структури капіталу
4. Кругооборот капіталу
5. Теоретичні основи управління капіталом
Висновки
Список використаної літератури
Розв'язання
1. Визначаємо суму акціонерного капіталу у зв'язку з поступовим зростанням боргу, що вводиться.
Сума акціонерного капіталу Б визначається за формулою:
Акціонерний капітал корпорації прямо пропорційний чистому прибутку й обернено пропорційний ставці доходу. В умові ситуації є інформація про те, що корпорація планує одержати прибуток до сплати процентів податків на суму 30 млн дол. На основі валового прибутку, процентних ставок боргу, акціонерного капіталу і податку з прибутку корпорації визначаємо чистий прибуток і акціонерний капітал.
Таблиця 6.2. Акціонерний капітал за зростання боргу
2. Визначаємо:
а) капітал корпорації додаванням акціонерного і очікуваної суми позичкового капіталів (V = Б + В);
б) коефіцієнт боргу (Б/У);
в) коефіцієнт акціонерного капіталу (S/V) (табл. 6.3):
Таблиця 6.3. Коефіцієнти боргу і капіталу
Зверніть увагу, що сума двох коефіцієнтів дорівнює одиниці. Коефіцієнт боргу зростає в міру зростання боргу, а коефіцієнт акціонерного капіталу - падає.
Таблиця 6.4. Середньозважена ціна капіталу
Середньозважена ціна капіталу складається з двох частин: ціни боргу і ціни акціонерного капіталу.
Зверніть увагу, що ціна акціонерного капіталу знижується в міру введення суми боргу з 14 до 7,17 %. Ціна боргу, навпаки, підвищується в міру зростання суми боргу з 0,09 до 5,16 %.
Розрахунки показують, що ціна боргу нижча ціни акціонерного капіталу через вирахування із суми оподатковуваного прибутку процентів за боргом. Оптимальне співвідношення борг - акціонерний капітал досягається за розміру боргу в 75 млн дол., за якого ціна боргу становить 3,23 %, ціна акціонерного капіталу - 8,96 %, а середньозважена ціна капіталу буде найнижчою - 12,19 %.
Таблиця 6.5. Кількість акцій в обігу і ціна однієї акції
5. Керівники корпорації інформують ринок капіталу про своє рішення ввести в структуру капіталу борг на суму 75 млн дол. Комерційні банки консультують корпорацію, за якими ставками і на який термін доцільніше емітувати облігації. Інформацію про зниження суми акціонерного капіталу одержують акціонери. Їхні власні прогнози або прогнози фінансових аналітиків показують, що внаслідок зміни структури капіталу ринкова вартість корпорації може зрости зі 150 до 171,8 млн дол., у результаті чого ціна акції зросте з 15 дол. до 17,18 дол., тобто на 14,5 % (171,8 млн /10 млн акцій).
Корпорація викуповуватиме свої акції за ціною 17,18 дол. Зростання ціни акції спонукає деяких акціонерів скуповувати акції за ціною від 15 до 17,18 дол.; у разі зростання попиту ціна може підвищитись, у разі зниження - знизитись, але вона буде коливатися навколо 17,18 дол.
6. Розглянемо формування ціни акції після зміни структури капіталу. Акціонерний капітал за боргу 75 млн дол. становить 96,8 млн дол., кількість акцій в обігу - 5634459, отже, ціна акції після рекапіталізації дорівнюватиме 17,18 дол. Отримана ціна показує, щоринкова вартість акціонерного капіталу після зміни структури капіталу корпорації залишається старою (за інших рівних умов). Тому вона називається ціною рівноваги.
7. Визначаємо чистий прибуток на одну акцію (табл. 6.6):
Таблиця 6.6. Чистий прибуток на одну акцію
Чистий прибуток на одну акцію зростає в міру зростання сум уведеного в структуру капіталу боргу.
Розглянувши ситуацію, можемо зробити такі висновки.
1. Оптимальна структура капіталу можлива в разі введення боргу на суму 75млн дол. через викуп на ту саму суму акцій, що перебувають в обігу.
2. Оптимальність структури капіталу підтверджується:
- по-перше, тим, що вартість капіталу за боргу 75 млн дол. буде максимальною, вона підвищується зі 150 до 171,8 млн дол. Середньозважена ціна капіталу є мінімальною - 12,19 %;
- по-друге, коефіцієнт боргу становить 44 %, що нижче допустимих норм;
- по-третє, ціна однієї акції підвищується з 15 до 17,18 дол. Це приваблюватиме інвесторів як до акцій, що обертаються, так і до облігацій, що випускаються (за умови, що процентні ставки ринку не змінюються);
- по-четверте, чистий прибуток на одну акцію зросте з 2,1 до 2,75 дол.
3. Розв'язання ситуації показує, що для досягнення оптимальності в структурі капіталу фінансові менеджери повинні регулярно одержувати інформацію про рух ринкової вартості випущених акцій, а також про рух процентних ставок на акції й облігації в даному класі фірм.
Найзагальніше уявлення про сутність капіталу як самозростаючої вартості дає формула його руху:
Г- Т - Г',
Де Г-авансовий капітал (гроші); Т - товарний капітал (товар); Г' - авансовий капітал з приростом (гроші, Г + АГ).
Функціонуючи за схемою Г-Т-Г капітал безперервно повертається до своєї початкової форми, здійснюючи своєрідний рух по колу. Реальний кругооборот промислового капіталу проходить три логічно-послідовні стадії (рис. 11.4):
I - закупівля необхідних факторів виробництва (засобів виробництва (ЗВ) та робочої сили (РС));
II - виробництво визначеної
Рис. 11.4. Послідовні стадії та функціональні форми кругообороту промислового капіталу
Кругооборот промислового капіталу - безперервний рух капіталу за трьома стадіями із послідовною зміною форм і поверненням у свою початкову форму у збільшеному, як правило, обсязі. Безперервний рух капіталу за логікою його кругообороту є оборотом капіталу.
Оборот капіталу - це безперервно повторюваний кругооборот капіталу в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми.
У процесі обороту різні частини промислового капіталу одночасно функціонують у грошовій, продуктивній і товарній формах.
Однією з характеристик обороту капіталу є швидкість його руху. Перший вимір швидкості обороту капіталу - відрізок часу, протягом якого до підприємця у вигляді виручки повертається вся грошова сума авансованого капіталу, що зросла на величину прибутку. Цей відрізок часу становить один оборот.
Другий вимір швидкості обороту капіталу - кількість обертів авансованого капіталу за рік. Цей вимір е похідним від першого і відображається формулою
де п - кількість оборотів авансового капіталу за рік; Т - визначена одиниця виміру - рік (12 місяців); * - тривалість одного обороту.
Окремі частини промислового капіталу, представлені його особливими матеріально-речовими елементами, обертаються з різною швидкістю.
Засоби праці (будови, споруди, верстати, машини, обладнання) функціонують від кількох років до кількох десятків років. Вони становлять матеріально-технічну основу підприємств і послідовно беруть участь у багатьох виробничо-технологічних циклах.
Основний капітал - частина промислового капіталу, яка функціонує у натуральній формі засобів виробництва протягом кількох виробничо-технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію.
Предмети праці - сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати - беруть участь у виробничо-технічному циклі та повністю споживаються протягом одного такого циклу. їхня вартість швидко обертається, повністю переноситься живою конкретною працею на створювану в тому самому виробничо-технологічному циклі товарну продукцію. Далі вона вивільняється у грошовій формі внаслідок реалізації продукції і знову спрямовується на закупівлю нових партій предметів праці. Швидко обертаються також кошти у товарній і грошовій формах.
Оборотний капітал - частина промислового капіталу, що функціонує у вигляді предметів праці, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів (ут.ч. заробітної плати), обертаючись і переносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничо-технологічного циклу.
Оборотний капітал повністю повертається до підприємця після завершення кожного кругообороту.
Водночас важливо зазначити, що прискорення науково-технічного прогресу, ускладнення виробничих технологій, безперервне генерування інновацій як визначальні чинники сучасного економічного розвитку успішних країн підривають основи класичної теорії обороту капіталу. Наголошуючи на принциповій зміні ролі фактора часу в інформаційному суспільстві, сучасні дослідники звертають увагу на розмивання чіткої межі між основним та оборотним капіталами. Свідченням цього є зростання тривалості виробничого циклу в літако-, судно-, ракетобудуванні; яке продовжує життєвий цикл оборотного капіталу у цих галузях триває 2-3 роки. Водночас деякі види виробничого обладнання (комп'ютери, факси, ксерокси тощо) внаслідок швидкого морального зносу також функціонують 2-3 роки, що призводить до суттєвих змін у поділі витрат на капітальні та поточні.
Відповідно до схеми кругообороту час обороту промислового капіталу має таку структуру (рис. 11.5):
- час обігу;
- час виробництва.
Раціональне господарювання передбачає пошуки шляхів прискорення обороту капіталу, адже це збільшує масу і підвищує норму прибутку.
З урахуванням швидкості обороту капіталу формула норми прибутку набуває такого вигляду:
де П' - норма прибутку; П - маса прибутку; К - величина авансового капіталу; n - кількість оборотів авансового капіталу за рік.
Оборот основного капіталу завдяки багаторічному функціонуванню його матеріально-речових елементів відбувається у формі амортизації.
Рис. 11.5. Структура часу обороту промислового капіталу
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Башнянин Г.І. Політична економія. – Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000. – 528 с.
2. Басовский Л.Є.Фінансовий менеджмент: підручник. - М.: ИНФРА-М, 2003. - С.240.
3. Бланк І.А. Фінансовий менеджмент. - Київ: Ельга, 2004. - С.655.
4. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001. - 581 с.
5. Грідчіна М.В. Фінансовий менеджмент: курс лекцій. - Київ: МАУП, 2004. - С.160.
6. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Підручник. Київ: Видавничий центр "Академія", 2000, 304 с.
7. Ковальов В.В. Фінансовий менеджмент: теорія і практика. - М.: ТК Велбі, 2007. - С.1024.
8. Коттл С. Аналіз цінних паперів. - М.: Олімп-бізнес, 2000. - С.613.
9. Кузнєцов Б. Т. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - С.415.
10. Павлова Л.М. Фінансовий менеджмент: підручник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - С.269.
11. Райзберг Б.А. Сучасний економічний словник. - М.: ИНФРА-М, 2007. - С.479.
12. Росс С. Основи корпоративних фінансів. - М.: Лабораторія базових знань, 2000. - С.453.