Фінансова безпека держави

В минулому фінансові кризи були рідкісним явищем. Однак, починаючи з 70-х років минулого століття, вони почастішали порівняно з попередніми десятиліттями і стали більш руйнівними. Вивчення цього факту показує, що причиною цього, насамперед, є розвиток інноваційної економіки. Поява нових технологій, нових продуктів, методів управління індукує невизначеність, непередбачувані зміни в попиті й пропозиції, з якими стикаються фірми.

Виникають нові ризики, які  непідвладні окремим підприємствам. Економіка стає динамічнішою, швидко змінюється її структура. Тому зростає кількість потенційних чинників, що можуть викликати фінансові кризи.

Фінансові кризи –  велике потрясіння для національної і світової економік. Вони поставили  перед економічною наукою важливе  завдання – створити систему знань про це явище, озброїти уряди і бізнес відповідними формами і методами антикризової політики, яка б зводила до мінімуму втрати від них.

 

9. Механізм  забезпечення фінансової безпеки. 

Перш за все слід звернути увагу на необхідність розмежування понять "фінансова безпека держави", що характеризує динамічний розвиток фінансової системи, та "забезпечення фінансової безпеки держави" як сукупності організаційно-правових відносин. Забезпечення фінансової безпеки держави базується на механізмі забезпечення фінансової безпеки держави, який є системою організаційних та інституційно-правових заходів впливу, спрямованих на своєчасне виявлення, попередження, нейтралізацію та ліквідацію загроз фінансовій безпеці держави.

Механізм забезпечення фінансової безпеки має реалізовуватися на основі розробки відповідних наукової теорії, концепції, стратегії і тактики, проведення адекватної фінансової політики, визначення об'єктів, наявності необхідних інститутів забезпечення безпеки (суб'єктів), визначення та конкретизації інтересів, систематизації загроз, застосування засобів, способів і методів забезпечення безпеки (рис. 17.4).

Фінансова безпека досягається  шляхом проведення виваженої фінансової політики відповідно до прийнятих в  установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, інформаційній і власне фінансовій сферах. Концепція фінансової безпеки має містити пріоритетні цілі і завдання досягнення безпеки, шляхи та методи їх досягнення, які б адекватно відображали роль фінансів у соціально-економічному розвитку держави, її зміст покликаний координувати загальнодержавні дії у сфері забезпечення безпеки на рівні окремих громадян, суб'єктів господарювання, галу зей, секторів економіки, а також на регіональному, національному та міжнародному рівнях. Без обґрунтованої концепції фінансової безпеки неможливо сподіватись на реалізацію ефективного соціально-економічного розвитку держави.

Стратегія фінансової безпеки  має бути орієнтована на розробку і послідовне здійснення заходів  щодо закріплення і розвитку позитивних процесів і подолання негативних тенденцій у сфері фінансових відносин. При цьому мають бути визначені найближчі цілі цієї стратегії та механізми їх реалізації. Державна стратегія фінансової безпеки і комплексна державна фінансова політика перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємодії.

Зважаючи на те, що фінансова  безпека не є статичною (на систему  безпеки впливає конкретна ситуація, що складається на певному етапі  соціально-економічного і політичного  розвитку суспільства), то механізм забезпечення фінансової безпеки включає такі елементи:

— об'єктивний і всебічний  моніторинг економіки і фінансової сфери з метою виявлення і  прогнозування внутрішніх і зовнішніх  загроз інтересам об'єктів фінансової безпеки;

— розрахунок порогових граничнодопустимих значень фінансових та соціально-економічних показників (індикаторів), перевищення яких може провокувати фінансову нестабільність і фінансову кризу;

— діяльність держави  щодо виявлення і попередження внутрішніх і зовнішніх загроз фінансовій безпеці.

Таким чином, побудова механізму  забезпечення фінансової безпеки потребує визначення критеріальних вимог  до неї. Проте дотепер в економічній  літературі немає теоретичних комплексних  розробок цього питання. Тому за основу при формуванні критеріальних вимог до системи фінансової безпеки можна взяти підходи до визначення критеріїв та інтегрального індексу економічної безпеки за Методикою розрахунку рівня економічної безпеки України. Ця Методика розроблена з метою визначення рівня економічної безпеки як головної складової національної безпеки держави і визначає перелік основних індикаторів стану економічної безпеки, їхні оптимальні, порогові та граничні значення, а також методи розрахунку інтегрального індексу економічної безпеки. Методика базується на комплексному аналізі індикаторів економічної безпеки з виявленням потенційно можливих загроз економічній безпеці в Україні і застосовується Міністерством економіки України для інтегральної оцінки рівня економічної безпеки України в цілому в економіці та за окремими сферами діяльності. Методика може використовуватися для моніторину окремих складових економічної безпеки з метою прийняття управлінських рішень щодо аналізу, попередження та нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам у відповідній сфері, зокрема фінансовій. Індикатори та порогові значення індикаторів стану фінансової безпеки України подано в табл. 17.2.

Ефективність реалізації теоретичних наукових положень на практиці потребує не лише визначення критеріальних  вимог до неї, а й окреслення принципів  організації та забезпечення фінансової безпеки. Основні принципи забезпечення фінансової безпеки подано на рис. 17.5.

Вивчення питання про  механізм і системи забезпечення фінансової безпеки передбачає розгляд  таких ключових елементів: об'єкти, суб'єкти, інтереси, загрози, захист.

Враховуючи правові  засади та концептуальні підходи  щодо сутності фінансової безпеки, можна визначити, що об'єктом фінансової безпеки держави є фінансова система, а конкретніше — усі її сфери та ланки:

— людина і громадянин, домогосподарство;

— підприємства, установи, організації;

— окремі території та регіони

— суспільство (його інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовища, природні ресурси);

— держава.

У практичному плані  усі заходи спрямовані на забезпечення фінансової безпеки, мають фокусуватись на конкретних об'єктах — правах, свободах, інтересах і пріоритетах людини і громадянина, суспільних цінностях, суверенітеті та територіальній цілісності держави.

Суб'єктами забезпечення фінансової безпеки держави є: Президент  України, Верховна Рада України, Кабінет  Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Національний банк України, суди загальної юрисдикції, прокуратура України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, громадяни України та їх об'єднання.

Комплексний концептуальний підхід до дослідження поняття фінансової безпеки потребує окреслення пріоритетних національних інтересів та основних загроз національним фінансовим інтересам, а відтак, фінансовій безпеці України.

Пріоритетами національних інтересів України в економічній  сфері є:

— створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки  та забезпечення постійного зростання  рівня життя і добробуту населення;

— інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.

Таким чином, концептуальне  забезпечення економічної безпеки  передбачає поєднання критеріїв підвищення добробуту нації і кожного громадянина та становлення в Україні конкурентоспроможної національної економіки, яка була б органічно включена у глобальні економічні процеси та посідала б в них гідне місце. Відтак поєднання цілей підтримки макроекономічної стабільності, економічного зростання та забезпечення соціальної спрямованості економічного розвитку — це пріоритетні національні економічні інтереси України в економічній сфері та головні вектори стратегії економічної політики.

Пріоритетними національними інтересами у фінансовій сфері є:

— посилення взаємозв'язку фінансово-бюджетної політики та основних напрямів соціально-економічного розвитку держави й адміністративно-територіальних одиниць;

— забезпечення бюджетної  дієздатності держави;

— забезпечення монетарної та валютно-курсової стабільності;

— зміцнення банківської  системи, збільшення національних заощаджень із одночасним підвищенням рівня  монетизації та капіталізації української  економіки;

— зміцнення національного  інвестиційного потенціалу та підвищення інноваційної активності вітчизняних підприємств;

— реформування фінансового  ринку та забезпечення незалежності національної економіки від кон'юнктури  міжнародних фінансових ринків;

— мінімізація впливу світових фінансових криз на фінансову  систему України;

— детінізація економіки  та залучення некримінальних капіталів  в інвестиційні процеси.

Створення дієвої системи  фінансової безпеки передбачає чітке  визначення джерел потенційної загрози  у тій чи іншій сфері, а також  наявних і необхідних ресурсів для їх нейтралізації. Перелік основних можливих загроз національній безпеці в економічній сфері в Україні наведено у табл. 17.3.

Наявність внутрішніх загроз слід пов'язувати з організаційно-правовою, адміністративною та інституційною  незавершеністю реформування фінансово-кредитної сфери, політичною нестабільністю, проявами сепаратизму. Таким чином, основними внутрішніми загрозами фінансовій безпеці держави можуть бути:

— неефективне регулювання  і низький рівень правової культури у фінансовій сфері;

— зниження інвестиційної та інноваційної активності;

— недостатній рівень золотовалютних резервів;

— неефективність податкової системи та масове ухилення від сплати податків;

— низький рівень бюджетної  дисципліни і перманентний бюджетний  дефіцит;

— високий рівень боргової залежності держави, критичний стан ринку державних цінних паперів;

— тінізація і криміналізація економіки, нелегальний відтік капіталів  за кордон;

— нереальність (штучність) курсу національної валюти;

— високий рівень корупції у фінансово-кредитній сфері;

— стагнація фондового  ринку;

— низький рівень капіталізації  банківської сфери;

— низький рівень доходів  населення.

Зовнішні виклики фінансовій безпеці можуть бути пов'язані:

— з невизначеністю держави  у сучасному геополітичному просторі, непричетністю до інтеграційних процесів;

— обмеженістю доступу  до зарубіжних фінансових ринків, безконтрольністю щодо накопичення зовнішньої заборгованості.

До активних факторів, що можуть формувати загрози фінансовій безпеці держави, також належать:

— динаміка сальдо торгового і платіжного балансу та значна залежність України від експортно-імпортної діяльності;

— втручання міжнародних  фінансових організацій у внутрішні  справи держави;

— вплив світових фінансових криз на фінансову систему України.

 

10. Проблеми забезпечення фінансової безпеки.

Важливою складовою  фінансової політики держави є забезпечення її фінансової безпеки. Особливо це актуально  для країн із транзитивною економікою, в яких система державних фінансів не є досить стійкою. Передусім це стосується України, меншою мірою — Росії, Польщі та інших постсоціалістичних країн, які побудували ринкову економіку. В економічній літературі є кілька визначень фінансової безпеки країни, що пояснюється складністю процесів, які відображає ця категорія. Професор Д. Василик вважав, що фінансова безпека держави — досить багатопланове поняття в економічному контексті та надзвичайно актуальне в політичному, бо є результатом практичних заходів з боку законодавчої та виконавчої влади у сфері фінансів. Колектив авторів із Національної академії внутрішніх справ України під фінансовою безпекою країни розуміє такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання. Це, на нашу думку, одне з найточніших визначень фінансової безпеки держави, оскільки в ньому виділені основні складові фінансової безпекив країні. С. Кульпінський вважає, що під фінансовою безпекою (чи під безпекою функціонування фінансової системи держави) слід розуміти цілеспрямований комплекс заходів фіскальної та монетарної політики з метою досягнення стабільності фінансової системи та створення сприятливого інвестиційного клімату. Як видно з цього та інших визначень фінансової безпеки країни, вона насамперед досягається шляхом ефективного використання державних фінансів, створення сприятливого інвестиційного та податкового клімату в країні, що поки не властиве фінансовій системі України, і робить її нестійкою до економічних загроз зсередини країни та ззовні.