Фінансова безпека держави

- безпека страхового ринку – це такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав би їм змогу в разі потреби відшкодувати обумовлені в договорах страхування збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування;

- безпека фондового ринку – це оптимальний обсяг капіталізації ринку (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру та рівень ліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торгівців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів та держави в цілому.

Фінансова безпека є  надзвичайно складною багаторівневою системою, яку утворюють ряд підсистем, кожна з яких має власну структуру і логіку розвитку. Фінансова безпека держави включає: бюджетну, податкову, боргову безпеку, фінансову безпеку банківської системи, валютну, грошово-кредитну, інвестиційну безпеку, фінансову безпеку страхового та фондового ринку.

Під поняттям бюджетна безпека  слід розуміти стан забезпечення платоспроможності  держави з урахуванням балансу  доходів і видатків державного й  місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів. У цілому бюджетна безпека держави зумовлюється розміром бюджету, рівнем перерозподілу ВВП через бюджет, розміром, характером та рівнем дефіциту бюджету, методами фінансування останнього, масштабами бюджетного фінансування, процесом бюджетотворення, своєчасністю прийняття та характером касового виконання бюджету, рівнем бюджетної дисципліни.

Податкова безпека держави  визначається ефективністю податкової політики держави, яка має оптимально поєднувати фіскальні інтереси держави та індивідуальні, корпоративні інтереси платників податків. З позицій фіскальної достатності проблема податкової безпеки зводиться до забезпечення держави таким обсягом податкових надходжень, який є оптимально необхідним згідно з вимогами проголошеної економічної доктрини. При цьому варто пам'ятати, що на фіскальну безпеку держави впливають численні податкові, часто необгрунтовані, пільги. Разом з тим, податкова безпека держави передбачає оптимізацію рівня оподаткування, адже надмірне* підвищення норми оподаткування призводить до збільшення тіньової економіки, згортання легального бізнесу, масового ухилення від сплати податків, а відтак — до скорочення податкової бази.

Боргова безпека держави  — певний рівень державної внутрішньої  та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, який дає змогу зберегти стійкість фінансової системи країни до внутрішніх і зовнішніх загроз, забезпечити відносну незалежність держави, зберігаючи при цьому економічну можливість країни здійснювати виплати на погашення основної суми і відсотків без загрози втратити суверенітет, одночасно підтримуючи належний рівень платоспроможності та кредитного рейтингу.

Фінансову безпеку банківської  системи в цілому та її окремих  складових слід розглядати у двох аспектах. По-перше, з погляду фінансових наслідків її (їх) діяльності для  країни загалом та окремих клієнтів і контрагентів. По-друге, з точки зору недопущення та відвернення реальних і потенційних загроз фінансовому стану усієї банківської системи країни, Національного банку України та банківським установам. Загалом сутність фінансової безпеки банківської системи полягає у забезпеченні найефективнішого використання ресурсного потенціалу, створенні сприятливих умов для реалізації економічних інтересів банківських установ, попередженні внутрішніх і зовнішніх загроз банківській системі, створенні умов її стабільного й ефективного функціонування.

Валютна безпека держави  — по-перше, ступінь забезпеченості держави валютними коштами, достатніми для дотримання позитивного сальдо платіжного балансу, виконання міжнародних  зобов'язань, накопичення необхідного  обсягу валютних резервів, підтримання стабільності національної грошової одиниці; по-друге, стан курсоутворення, який максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках і створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, широкомасштабного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграцїї України до світової економічної системи.

Грошово-кредитна безпека  — такий стан грошово-кредитної  системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних  ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення. При цьому величина позичкового процента має бути достатньою для насичення трансакційного попиту на гроші й переходу до політики "довгих грошей", а розмір грошової маси повинен бути достатнім для обслуговування нею господарських оборотів.

Інвестиційна безпека  — досягнення рівня інвестицій, що дає змогу оптимально задовольняти поточні потреби економіки у  капітальних вкладеннях за обсягом  і структурою з урахуванням ефективного використання і повернення коштів, які інвестуються, оптимального співвідношення між розмірами іноземних інвестицій у країну і вітчизняних за кордон, підтримання позитивного національного платіжного балансу. Водночас, з погляду забезпечення фінансової безпеки держави, формування системи інвестиційної безпеки в Україні обов'язково слід здійснювати з урахуванням необхідності дотримання виваженої антиінфляційної політики, досягнення скорочення бюджетного дефіциту.

Фінансова безпека фондового  ринку — оптимальний обсяг  його капіталізації (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру  та рівень ліквідності), здатний забезпечити  стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів  торгівлі, торговців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів і держави загалом. Оцінюючи безпеку фондового ринку в цілому, треба вести мову про безпеку ринку державних цінних паперів і ринку корпоративних цінних паперів, а також решти його сегментів: ринків акцій, облігацій, векселів, казначейських зобов'язань, ощадних сертифікатів, біржового та позабіржового ринків.

Під фінансовою безпекою страхового ринку в цілому і конкретного  страховика зокрема слід розуміти такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав би їм можливість у разі потреби відшкодувати обумовлені у договорах страхування збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування. Фінансова безпека ринку страхових послуг, що залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних, внутрішніх і зовнішніх чинників, перш за все визначається станом його розвитку, фінансовою результативністю та ефективністю діяльності. Водночас вона зумовлена і реальним фінансовим станом суб'єктів господарювання.

5. Індикатори  фінансової безпеки держави. 

Стан фінансової безпеки  характеризується певними показниками  – індикаторами. Кожен з індикаторів  має своє граничне (найменше чи найбільше) значення. Граничні значення індикаторів А. Сухоруков [3, с. 73] називає "пороговими" і вважає, що відхилення фактичного значення індикатора від порогового свідчить про необхідність профілактики або усунення причин, що зумовлюють ці відхилення.

Сукупність індикаторів, яка характеризує стан фінансово-кредитної сфери, на думку М. Єрмошенка [4, с. 56-61], є найважливішою вхідною інформацією, на якій має базуватися весь процес стратегічного планування фінансової безпеки. Тому правильному вибору індикаторів повинна бути приділена значна увага. Оскільки економічна безпека видозмінюється під впливом політичних, соціально-економічних та соціокультурних чинників, її основним завданням є встановлення допустимих меж відхилень значень індикаторів та визначення граничних значень, порушення яких спричиняє загрози економічній безпеці. У системі показників економічної безпеки виокремлюють такі основні індикатори: 1) рівень і якість життя; 2) темпи інфляції; 3)норма безробіття; 4) економічне зростання; 5) дефіцит бюджету; 6) величина державного боргу; 7) стан золотовалютних резервів; 8) діяльність тіньової економіки; 9) стан екології [4, с. 61] та ін.

Індикатори фінансової безпеки  відображають специфіку певного  рівня управління (громадян, домашніх господарств, підприємств, організацій  і установ, галузі господарського комплексу, регіонів, банківської системи, фондового ринку, держави) або таких її складових, як безпека грошового обігу, інфляційна, валютна, бюджетна, боргова й інвестиційна безпека. Є кілька методів забезпечення фінансової безпеки, серед яких варто виокремити: збирання і аналітичне оброблення інформації, постійний моніторинг і аналіз загроз та індикаторів фінансової безпеки, прогнозування умов і здійснення конкретних заходів щодо підтримання належного рівня фінансової безпеки (рис. 1):

Рис. 1. Основні методи забезпечення фінансової безпеки держави

Підтримку фінансової безпеки  на належному рівні забезпечують здійснення моніторингу і визначення основних загроз. Це надає змогу  своєчасно розробляти й здійснювати  практичні заходи щодо зниження негативного  впливу загроз чи їх повної ліквідації. Загрози фінансовій безпеці поділяють на внутрішні та зовнішні, існуючі та можливі. Критерієм поділу загроз на існуючі або можливі є порогове значення індикатора, який характеризує загрозу. Загрози, що перевищили порогові значення, є існуючими або наявними, ті, що ні – можливими.

Основними загрозами  в сфері забезпечення фінансової безпеки України є: 1) недостатність  фінансових ресурсів у суб'єктів  господарювання для забезпечення відтворювального процесу; 2) незавершеність законодавства  у фінансовій сфері; 3) слабкість грошово-кредитної системи; 4) відсутність цілісної стратегії іноземного інвестування; 5) низький рівень соціально-трудових відносин, соціальної спрямованості економіки; 6) незбалансованість структури зовнішньої торгівлі, значний обсяг зовнішнього боргу.

З метою забезпечення фінансової безпеки важливо здійснювати  постійний моніторинг її індикаторів, серед яких такі: рівень перерозподілу  ВВП через Зведений бюджет України; рівень монетизації ВВП; дефіцит  державного бюджету; ступінь доларизації національної економіки; швидкість обігу готівки; відсоткова ставка за банківський кредит; ставка рефінансування НБУ; відношення суми валових міжнародних резервів НБУ до загальної суми річного імпорту; валютний курс; питома вага довгострокових банківських кредитів у загальному обсязі наданих кредитів; питома вага податків в обсязі ВВП; відношення суми власних оборотних коштів підприємств до суми залучених оборотних коштів .Стабільність фінансової системи визначається чинниками, серед яких основні: рівень інфляції, обсяги внутрішніх і зовнішніх боргів держави, стан виконання державного бюджету, рівень монетизації економіки, вартість банківських кредитів, достатній обсяг міжнародних резервів НБУ. Рівень інфляції виявляється у зростанні цін, що призводить до знецінення коштів у населення, суб'єктів підприємницької діяльності. Показник інфляції є визначальним щодо рівня забезпечення внутрішньої фінансової стабільності у конкретній країні. Для багатьох центральних банків головним завданням є дотримання певних інфляційних орієнтирів. Європейський центральний банк виходить з того, щоб рівень інфляції в країнах зони євро не перевищував 2 %. Проведення центральним банком грошово-кредитної політики пов'язано з урахуванням інфляційного чинника. Рівень інфляції в Україні розраховується Державним комітетом статистики, у відсотках і залежить від зміни вартості так званого кошика основних споживчих товарів. У статистичних матеріалах Держкомстату України показник інфляції віднесено до основних соціально-економічних показників під назвою "індекс споживчих цін". Індекс споживчих цін протягом 2002-2010 рр. подано на рис. 2. разом з прогнозними оцінками.

6. Оцінка рівня  фінансової безпеки держави. 

Оцінювання рівня фінансової безпеки України

Для характеристика рівня фінансової безпеки використовується поняття індикаторів і порогових значень.

індикатори фінансової безпеки – це реальні статистичні показники розвитку країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції у фінансовій сфері

Порогові значення індикаторів – це кількісні величини, порушення яких викликає несприятливі тенденції в економіці.

Рівень фінансової безпеки визначають багато індикаторів, основними з яких є: дефіцит державного бюджету, обсяги боргів держави, рівень інфляції, рівень монетизації економіки, обсяг міжнародних резервів НБУ, вартість банківських кредитів.

Ступінь впливу загроз визначається на підставі розрахунку і моніторингу системи зазначених індикаторів та порівняння їх із пороговими значеннями.

Нижче наводимо методику розрахунку індикаторів фінансової безпеки (система індикаторів є відкритою і може коригуватися відповідно до ситуації).

Порогові значення індикаторів  визначаються залежно від специфіки  досліджуваного явища. Вони, звичайно, не можуть бути визначені точними  розрахунками, а визначаються експертно на основі досвіду. При визначенні порогових значень ФБ України слід враховувати також граничні рівні критеріїв, встановлених для країн – кандидатів на вступ до ЄС. Крім того, для України, як порогові значення ФБ, можуть прийматися значення відповідних показників інших країн.

Дефіцит державного бюджету є перевищенням видатків бюджету над його доходами. Рівень дефіциту бюджету (L_bds) визначається з позицій фінансової безпеки на кожен рік, як відношення обсягу дефіциту (BD) до обсягу ВВП (GDP):

Lbds=BD/ GDB x100%. (17.1)

Рівень бюджетного дефіциту належить до найважливіших індикаторів фінансової безпеки держави. Існують різні  оцінки його граничного розміру. Наприклад, Маастрихтський договір серед інших  умов потенційним учасникам валютного союзу ставить і таку, як межа дефіциту держбюджету (3 % від ВВП). Згідно з даними міжнародної статистики «нормальна» величина бюджетного дефіциту в індустріально розвинутих країнах коливається у межах 3-4 % від розміру ВВП за середньосвітової його величини 4,5 %. Існує тенденція до стабілізації бюджетного дефіциту у середньосвітовому вимірі 4-5 % ВВП.

Інформація щодо дефіциту державного бюджету України міститься у  законі про державний бюджет України  та у звітних матеріалах Міністерства фінансів, що стосуються виконання державного бюджету, а також у матеріалах Держкомстату України.