Державне регулювання економіки

         Директивне планування - прерогатива колишньої радянської економічної

системи, що грунтувалася на одержавленні привласнення й управління. Її суть полягала в тому, що владні структури визначали економічні потреби, збалансовували їх з наявними ресурсами і за допомогою обов'язкових для виконання завдань забезпечували реалізацію розроблених планів. Державне

планування велося від досягнутого через встановлення завдань з випуску кожного виду продукції для кожного підприємства, проте світова практика свідчить, що державне регулювання ефективне лише в певних межах, а якщо централізоване втручання є всеосяжним, то воно не підвищує, а знижує ефективність виробництва.

За характером впливу на господарські суб'єкти державне регулювання  економіки поділяється на дві  форми: пряме та непряме (опосередковане). Пряме регулювання — це вплив  держави на економічні процесії за допомогою безпосереднього використання відповідних регуляторів. Воно реалізується через бюджетне інвестування державою відповідних програм — фінансування розвитку державних підприємств, інфраструктури, науки, культури, освіти, соціального захисту населення тощо, а також через регламентацію цін, заробітної плати та інших інструментів ринкового механізму. Прямий вплив може здійснюватися і через використання адміністративних важелів, які регламентують конкретні завдання та обмеження господарської діяльності.

          Непряме регулювання економіки — це вплив держави на господарську діяльність через внесення відповідних змін в умови функціонування ринкового механізму. Воно досягається за допомогою правових та економічних інструментів. Застосовуючи ці інструменти, держава безпосередньо нічого не змінює в ринковому механізмі, а створює лише передумови для цих змін.

Економічні функції державного регулювання розвитку ринкової економіки реалізуються шляхом використання декількох основних форм. Виділяють такі основні форми державного регулювання

 

 

Серед них важлива роль належить бюджетно-податковому регулюванню, спрямованому на забезпечення функціонування державних фінансів, формування державного бюджету та державних витрат.

Не менш важливою формою є грошово-кредитне регулювання, яким передбачається забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою, підтримання рівноваги на валютному ринку.

 За допомогою такої форми, як цінове регулювання, держава може втручатись у ціноутворення у формі прямого регулювання, а саме встановлення фіксованих цін на найважливіші товари, тобто впливати на процеси ціноутворення в ринкових умовах.

Адміністративно-економічна форма регулювання ринкової економіки реалізується за допомогою заходів адміністративного та економічного плану, спрямованих на створення умов для ефективного функціонування і розвитку ринкових відносин та досягнення соціальних цілей суспільства. До складових цієї форми належить правове регулювання економічних і соціальних процесів і явищ, коли держава встановлює на основі законодавчих норм правові засади підприємницької діяльності, сприяє формуванню правового середовища для економічного розвитку суспільства.

Ще до форм державного регулювання економіки варто віднести антимонопольну політику. Антимонопольна політика - це регулювання процесу, створення монопольних структур в економіці з одного боку, та створення сприятливих умов для дії ефективної конкуренції з іншого боку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Державне регулювання  економіки є складовою частиною процесу відтворення. Його об'єктивна  необхідність пояснюється потребою подолання вад ринкового саморегулювання  та виконання економічних функцій  держави. ДРЕ є чистим суспільним товаром, споживачами якого є  всі члени суспільства, суб'єкти господарювання, громадські організації і т.д. Цей товар перетворюється у суспільне благо в тому разі, коли державне регулювання забезпечує економічну ефективність і соціальну справедливість.

Держава покликана відігравати активну роль у регулюванні економічних процесів, у забезпеченні стабільного економічного зростання, необхідного для економічної безпеки країни, вживанні заходів з соціального захисту населення і його соціального забезпечення. З цієї позиції необхідно зосередити зусилля держави на вирішенні таких пріоритетних фундаментальних проблем: - вироблення реалістичної економічної політики; - підтримка розвитку освіти, охорони здоров'я, а також галузей національної економіки у період реструктуризації; - забезпечення законності і порядку; - забезпечення захисту навколишнього середовища.

Для створення нормальних умов ефективного функціонування ринку  та вирішення складних соціально-економічних  проблем розвитку національної економіки  і суспільства держава у своїй  діяльності використовує різні форми, методи, важелі, інструменти впливу; виконує різноманітні функції .