Дефіцит бюджету та державний борг

Отже, у вузькому розумінні, державний борг – це сукупність відносин, за якими виникають боргові зобов’язання держави як позичальника, боржника або гаранта погашення позик іншими позичальниками. У широкому розумінні, державний борг – це система фінансових зобов’язань держави, що виникають у результаті здійснення запозичень; із наданих державою гарантій із зобов’язань третіх осіб – суб’єктів господарської діяльності; боргових зобов’язань, прийнятих на себе відповідно до чинного законодавства; сум бюджетних асигнувань, перерахованих із порушенням строків чи в неповному розмірі; суми компенсації за несвоєчасну чи неповну виплату суми платежу юридичним та фізичним особам тощо [21; c.290].

Очевидно, такий підхід до тлумачення категорії "державний борг" вимагає  якісно нової класифікації державного боргу. Базовими положеннями, від яких потрібно відштовхуватися, є вид боргового зобов’язання, залежно від методу фінансової діяльності держави у сфері здійснення бюджетних запозичень або у сфері управління та використання фінансових ресурсів. Використання можливостей державного боргу як регулятора економіки чи засобу фінансування бюджетного дефіциту має ґрунтуватися виключно на правових відносинах. Це передбачає чітке і безперебійне виконання державою своїх зобов’язань, належне юридичне оформлення боргових відносин, ведення обліку з державного боргу, прийняття спеціального законодавчого акта про державний борг, а також щорічних законів про його структуру та граничні розміри, обов’язкове оприлюднення інформації про використання позичених ресурсів, звітності про склад і структуру державного боргу.

Активне використання урядом зовнішніх  запозичень призвело до значного підвищення зовнішнього боргу України, тобто  всієї державної  заборгованості з іноземних джерел. На сьогодні зовнішній борг України складає  185,204  млрд. грн., що на 29,7% більше ніж аналогічний показник на кінець 2008р. Хоча за 2009 рік було здійснено погашення вже існуючого боргу, але за рахунок отримання другого траншу кредитної лінії МВФ у рамках спільної програми “Стенд-бай” в обсязі 1 млрд. СПЗ  зовнішній борг все ж таки збільшився [23; c.165].

Щоб виявити істотні причини  зростання темпів зовнішнього боргу  необхідно проаналізувати динаміку зміни величини його складових. Отже, до складу державного зовнішнього боргу входять:

- прямий державний зовнішній борг, що формується через залучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником за якими є держава, та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик. Обслуговування цієї частини зовнішнього державного боргу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. На кінець вересня 2009р. величина прямого державного зовнішнього боргу складає 121,490 грн. і 65,6% від загальної суми зовнішнього боргу;

- гарантований(або умовний) державний  зовнішній борг, який формується  за рахунок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії. Відповідальність щодо обслуговування цих кредитів несе безпосередній позичальник, але у разі невиконання ним своїх боргових зобов'язань перед нерезидентом згідно з умовами угоди про позичання набуває чинності державна гарантія щодо виконання платежів на користь іноземного кредитора. У такому разі умовні державні фінансові зобов'язання стають прямими.

Слід зазначити, що обсяг державного боргу та його структура значною  мірою визначають рівень боргового навантаження та стан платоспроможності держави. Для того щоб не допустити зростання боргового навантаження уряди  країн передусім  контролюють рівень прямого державного боргу, оскільки операції саме за ним безпосередньо впливають на показники державного бюджету. Тому необхідно більш детальніше проаналізувати структуру прямого державного боргу.

За станом на 31 грудня 2009 року державний  та гарантований державою борг України  становив 301.512.736,92 тис.грн. або 37.759.891,92 тис.дол.США, в тому числі: державний та гарантований державою зовнішній борг – 196.379.817,51 тис.грн. (65,13% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 24.593.590,18 тис.дол.США; державний та гарантований державою внутрішній борг – 105.132.919,41 тис.грн. (34,87%) або 13.166.301,74 тис.дол.США.

Державний борг України становив 211.624.191,42 тис.грн. (70,19%) або 26.502.716,54 тис.дол.США.[34]

Статтею 11 Закону України «Про Державний  бюджет України на 2009 рік» встановлений граничний розмір державного боргу України в сумі 193.076.747,3 тис.грн.

Перевищення фактичного обсягу державного боргу  над граничним становить 18.547.444,1 тис.грн. і спричинене як здійсненням державних запозичень відповідно до статті 85 в сумі більшій ніж передбачено додатком №2 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», так і зростанням фактичних курсів іноземних валют порівняно із прогнозними, що застосовувались при плануванні державного бюджету (збільшення державного боргу за рахунок курсових різниць становить близько 3,0 млрд. грн. або 4% зростання державного боргу).

Державний зовнішній борг становив 120.554.114,65 тис.грн. (39,98%) або 15.097.572,29 тис.дол.США. Державний внутрішній борг становив 91.070.076,77 тис.грн. (30,20%) або 11.405.144,25 тис.дол.США.

Гарантований  борг України становив 89.888.545,50 тис.грн. (29,81%) або 11.257.175,38 тис.дол.США, в тому числі: гарантований зовнішній борг – 75.825.702,86 тис.грн. (25,15%) або 9.496.017,89 тис.дол.США; гарантований внутрішній борг – 14.062.842,64 тис.грн. (4,66%) або 1.761.157,49 тис.дол.США.

Протягом 2009 року сума державного та гарантованого  державою боргу України збільшилася  у гривневому еквіваленті на 112.102.350,10 тис.грн. (59,18%) в основному за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів банків та НАК «Нафтогаз України» (на суму 44 млрд.грн. або 39,3% зростання обсягу боргу) та для поповнення Стабілізаційного фонду (на суму 4,7 млрд.грн. або 4,2%), отримання другого траншу позики Міжнародного валютного фонду (на суму 36,9 млрд.грн. або 32,9%), отримання першої програмної позики Світового банку на реабілітацію фінансового сектора (на суму 3,2 млрд.грн. або 2,9%) та зростання курсів іноземних валют до гривні (на суму 6,0 млрд.грн. або 5,3%) [33].

При цьому, державний борг України збільшився на 80.934.542,04 тис.грн. (61,93%), в тому числі: державний зовнішній борг збільшився на 34.531.012,86 тис.грн. (40,14%) в основному за рахунок отримання другого траншу позики Міжнародного валютного фонду (на суму 36,9 млрд.грн.) та зростання курсів іноземних валют до гривні (на суму 3,0 млрд.грн.), державний внутрішній борг збільшився на 46.403.529,18 тис.грн. (103,89%) в основному за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів банків та НАК «Нафтогаз України» (на суму 44 млрд.грн.).

Гарантований  державою борг України збільшився на 31.167.808,06 тис.грн. (53,08%), що пов’язано як із змінами курсів валют (на суму 2,8 млрд.грн.), так і з отриманням другого траншу позики Міжнародного валютного фонду (на суму 10,1 млрд.грн.) та випуском облігацій НАК «Нафтогаз України» під державні гарантії (на суму 12,8 млрд.грн.).

В умовах фінансової кризи, яка охопила більшу частину  промислово розвинутих країн, забезпечення конституційних прав громадян, економічної безпеки та макроекономічної стабільності в Україні вимагає від держави поступового збільшення обсягів державних запозичень, а отже і обсягу державного боргу. Але і за таких умов значення показника співвідношення державного боргу і ВВП свідчить про економічно безпечний розмір державного боргу і відповідає критеріям, визначеним Бюджетним кодексом України (критичний рівень показника не повинен перевищувати 60%). Так, якщо у 2002 році співвідношення становило 28,6% , то у 2005 році зменшилося до 14,3%, у 2006 році становило 12,1%, на кінець 2007 року склало 9,9%, а на кінець 2008 року – 13,8%. Показник рівня відношення державного боргу до ВВП на кінець 2009 року становить 23,2%, а державного та гарантованого державою боргу до ВВП – 33%, що також є прийнятним з точки зору фінансової безпеки держави.

Рис. 2.1. Відношення державного та гарантованого державою боргу  України до валового внутрішнього продукту (на кінець відповідних років) [34]

 

Показник відношення державного боргу  до ВВП України є відносно невисоким в порівнянні з іншими країнами світу, включаючи розвинені, незважаючи на те, що можливості України щодо управління державним боргом зазнають суттєвих обмежень (табл 2.1).

Таблиця 2.1

Інформація щодо відношення державного боргу до ВВП в розрізі країн світу

* Джерело інформації: Janyary 2009 World Economic Outlook (WEO)

Крім цього, показник відношення державного боргу  до доходів загального фонду державного бюджету знаходиться на безпечному рівні. Якщо зазначений показник у 1999 році становив 314,7%, у 2001 році - 222,3%, у 2004 році – 130,2%, на кінець 2007 року – 56,5%, а на кінець 2009 року склав 122,9% при критичному рівні 300% [33].

Рис. 2.2. Відношення державного та гарантованого  державою боргу до доходів

загального фонду державного бюджету (на кінець відповідних років)

 

За ознакою умовності боргові  зобов‘язання України поділяються  на державний (безумовний) борг, який складає 70,19%, та гарантований державою (умовний) борг, доля якого дорівнює 29,81%. Протягом 2009 року відбулося збільшення частки державного боргу на 1,19%, що пов’язано в основному із зростанням потреб у державних запозиченнях внаслідок впливу світової фінансової кризи, необхідності підтримки провідних галузей економіки, капіталізації банків та через незадовільне виконання плану дохідної частини державного бюджету [33].

 

Рис. 2.3. Державний та гарантований державою борг України за станом на 31.12.2009 (за ознакою умовності)

 

У валютній структурі державного та гарантованого державою боргу найбільшу частину складає борг у гривнях – 34,81%, доларах США – 29,39% та СПЗ (спеціальні права запозичення) – 29,06%. Протягом 2009 року відбулися такі основні зміни валютної структури: збільшення державного та гарантованого державою боргу в гривнях та СПЗ відповідно на 14,24% і 9,92% та зменшення державного та гарантованого державою боргу у доларах США, швейцарських франках та євро відповідно на 18,31%, 2,94% та 2,31%.

Рис. 2.4. Державний та гарантований державою борг України за станом на 31.12.2009 (в розрізі валют погашення)

 

У валютній структурі державного боргу  найбільшу частину складає борг у гривнях – 43,03%, доларах США  – 30,81% та СПЗ – 18,49%. Протягом 2009 року відбулися такі основні зміни  валютної структури державного боргу: збільшення державного боргу в СПЗ та гривнях відповідно на 18,49% і 14,75% та зменшення державного боргу в доларах США, швейцарських франках та євро відповідно на 25,43%, 4,26% та 2,65% [34].

Зазначені зміни пов’язані в  основному з випуском ОВДП для  фінансування державного бюджету, поповнення Стабілізаційного фонду, капіталізації банків і НАК «Нафтогаз України» та отриманням кредиту МВФ, а також із погашенням ОЗДП 2004 року, номінованими у доларах США, та ОЗДП 2006 року, номінованими у швейцарських франках.

Рис. 2.5. Державний борг України за станом на 31.12.2009 (в розрізі валют погашення)

У валютній структурі гарантованого  державою боргу найбільшу частину  складає борг в СПЗ – 53,96% та доларах  США – 26,05%. Гарантований борг у гривнях  складає 15,44%, у євро – 4,54%. Протягом 2009 року відбулися такі основні зміни валютної структури гарантованого боргу: збільшення гарантованого боргу в гривнях на 12,03% та зменшення гарантованого боргу в СПЗ, доларах США та євро відповідно на 7,79%, 2,65% і 1,60% [34].

Вказані зміни пов’язані в основному із залученням Державною службою автомобільних доріг України та НАК «Нафтогаз України» кредитних ресурсів вітчизняних банків під державні гарантії.

В структурі державного боргу України найбільшу частку (41,41%) складає борг за облігаціями внутрішньої державної позики. Зовнішній борг за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку, становить 32,02% загальної суми державного боргу України, за облігаціями зовнішньої державної позики – 19,02%.

 

Рис. 2.6. Державний борг України за станом на 31.12.2009 (за типом кредитора)

 

Протягом 2009 року відбулося збільшення державного боргу за облігаціями  внутрішньої державної позики України, що пов’язано із випуском ОВДП для  фінансування державного бюджету, поповнення Стабілізаційного фонду, капіталізації банків і НАК «Нафтогаз України», а також державний борг збільшився перед міжнародними організаціями економічного розвитку, що пов’язано із отриманням кредиту МВФ. За іншими групами кредиторів відбулося зменшення державного боргу, спричинене перевищенням виплат з погашення над залученням коштів.

В структурі гарантованого державою боргу України станом на 31 грудня 2009 року найбільшу частку (57,22%) складає борг за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку. Гарантований борг, не віднесений до інших категорій, становить 21,36%, за позиками, наданими банківськими установами – 14,34% та гарантований державою борг перед юридичними особами – 7,08% [34].

Рис. 2.7. Гарантований державою борг України  за станом на 31.12.2009 (за типом кредитора)

 

Протягом 2009 року відбулося збільшення гарантованого зовнішнього боргу, не віднесеного до інших категорій, в зв’язку із здійсненням реструктуризації боргу НАК «Нафтогаз України» шляхом випуску єврооблігацій під  державні гарантії та гарантованого державою внутрішнього боргу перед банківськими установами, пов’язане в основному із залученням Державною службою автомобільних доріг України та НАК «Нафтогаз України» кредитних ресурсів вітчизняних банків під державні гарантії. Гарантований внутрішній борг перед юридичними особами збільшився у зв’язку із розміщенням Державною іпотечною установою, ДП КАЗ "Авіант" та Харківським державним авіаційним виробничим підприємством власних облігацій під державні гарантії, а також внаслідок видачі Державною службою автомобільних доріг векселів, авальованих Міністерством фінансів України. За іншими категоріями відбулося зменшення гарантованого державою боргу, спричинене перевищенням виплат з погашення над залученням коштів.

2.2. Вплив  державного боргу на економіку

 

На сьогодні економіка України  потребує здійснення ефективних економічних  реформ та стабільного економічного зростання. Забезпечення реалізації відповідної  економічної політики неможливе  без значних капіталовкладень, мобілізація  яких може бути здійснена за рахунок внутрішніх та зовнішніх запозичень. Тому державні запозичення є об’єктивно необхідним інструментом сучасної фінансової політики держави.