Cвітова фінансова криза

– своєчасна ліквідація недієздатних установ з мінімальними втратами для суспільства тощо.

   На підставі викладеного  вище можна визначити загальну  мету реструктуризації фінансового  ринку – це максимально можливе  підтримання і пожвавлення втраченого  потенціалу прогресивного розвитку  фінансових установ. Реструктуризація  повинна стабілізувати роботу  інвестиційних інститутів, відновити  їх спроможність адекватно відповідати  на потреби національного господарства  в сучасних економічних умовах.

   Для реалізації  політики економічної модернізації  необхідно розробити план дій,  основу якого становитиме стратегія  реструктуризації інвестиційних  інститутів на ринку фінансових  послуг. На нашу думку, ця стратегія  має базуватися на таких засадах:

• визначення оптимальних  масштабів бізнесу з урахуванням  поточних тенденцій з метою мінімізації  втрат;

• визначення потенціалу підвищення ефективності діяльності інвестиційних  інститутів;

• визначення оптимальних  бізнес моделей для майбутнього  розвитку фінансових установ.

Зазначимо, що для розробки успішної бізнес-моделі необхідно глибоко  розуміти специфіку діяльності кожного  окремого інвестиційного інституту 

(банку, страхової компанії, кредитної спілки тощо). При цьому  обов’язково 

слід враховувати національні  та міжнародні тенденції на ринках капіталів. Аналіз цих ринків дасть  змогу визначити альтернативні  стратегії, оцінити потенціал кожної інвестиційної установи та вибрати  найпривабливішу стратегію. На схемі 3 графічно відображено стратегію  реструктуризації вітчизняних інвестиційних  інститутів в умовах фінансової кризи.

Висновки

   Проведене нами  дослідження дає підстави для  низки висновків. Світова фінансова  індустрія зазнала катастрофічних  збитків унаслідок нинішньої  кризи, яка негативно вплинула  на інвестиційній бізнес у  всьому світі, а саме:

1) інвестиційні інститути  зазнали великих збитків унаслідок  недооцінки ризиків і ще довго  перебуватимуть у шоковому стані;

2) більшість інвестиційних  установ гостро відчуває дефіцит  позичкових коштів;

3) знизилися обсяги інвестицій  у фондові ринки країн, які  розвиваються (це стосується й  України), що зумовлено ризиковістю  таких вкладів;

4) криза дестабілізувала  традиційний банківський інвестиційний  бізнес; вірогідно виникнуть нові  форми його організації;

5) посилився вплив органів  державного регулювання та зросли  обмеження щодо ризикових операцій  інвестиційних інститутів;

6) велика кількість малих  та середніх банківських і  небанківських інвестиційних установ  перейшла на готівкові розрахунки  за угодами. Такі тенденції  спонукають світових регуляторів  фінансового ринку переглянути  свою політику та замислитися  щодо створення міжнародного  спеціалізованого органу – єдиної  незалежної Наглядової ради, яка  б здійснювала постійний глобальний  контроль за станом фінансових  ринків з метою координації  дій, спрямованих на запобігання  виникнення та розвитку кризових  явищ. Фінансовому сектору України  також не вдалося уникнути  руйнівного впливу світової кризи  – навпаки, він опинився в  її епіцентрі. Специфіка більшості  вітчизняних інвестиційних інститутів, які безпосередньо пов’язані  з необхідністю задоволення потреб  національної економіки, зіграла  з ними злий жарт. Проблеми  банківського та інвестиційного  секторів поєдналися з виробничими  негараздами у провідних галузях  вітчизняної економіки – будівельній,  металургійній, добувній, хімічній  та інших. А нестабільність  та слабкість українського фондового  ринку остаточно заблокували  перспективу сталого розвитку  фінансового сектору, водночас  похитнувши довіру населення,  інвесторів до банківських та  небанківських інвестиційних установ.  Для відродження довіри потрібна  дієва програма розвитку й підтримки фінансового сектору, рішучі кроки, які б забезпечили реальний результат. На нашу думку, Україна має всі шанси для швидкого виходу з кризи, але для цього необхідні радикальні заходи, одним з яких може стати стратегія реструктуризації фінансової сфери, орієнтована на забезпечення пожвавлення та розбудови вітчизняного ринку фінансових послуг, котрий у підсумку зможе належно задовольняти потреби реального сектору необхідними фінансовими та інвестиційними ресурсами та сприяти динамічному соціально - економічному розвитку країни в умовах інтеграції у глобалізований фінансовий простір. Для втілення цієї стратегії уряд має проводити ефективну і послідовну антикризову політику. Оскільки майбутнє фінансової системи безпосередньо формується під впливом макроекономічної ситуації, для подолання кризових негараздів необхідні концентрація незалежної монетарної політики та узгодженість дій усіх ланок економічної влади.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Туган-Барановский М.И.  Периодические промышленные кризисы.  – 

М.: Директмедиа Паблишинг, 2008. – 479 с. // http: www. rapidinks.ru.

2. Кондратьев Н.Д. Большие  циклы конъюнктуры и теория  предвидения: Избранные труды  / Международный фонд Н.Д.Кондратьева; 

Международный ин-т Питирима Сорокина – Николая Кондратьева; Институт экономики РАН. – М.: Экономика, 2002. – 767 с. – Библиогр.: С. 751–763.

3. Рудый К.В. Финансовые  кризисы: теория, история, политика. – М.: Новое знание, 2003. – 399 с.

4. Вайн С. Глобальный  финансовый кризис. Механизмы развития  и стратегии выживания – М.: Альпина Бизнес Букс, 2009. – 302 с.

5. Офіційний сайт агенції  Bloomberg: http: www.bloomberg.com.

6. World Economic and Financial Survey. Global Financial Stability Report: Responding to the Financial Crisis and Measuring Systemic Risk. – Washington DC: International Monetary Fund – April 2009. – Р. 177 // http://www.imf.org.

7. Аналітичний портал “Мировая  экономика” // http: www.ereport.ru.

8. Швайка М. Американський  долар – головний винуватець (провокатор) світової фінансової  кризи // Віче. – 2009. – № 1–2. – С. 4–7.

9. Financial Markets Press Releases / Department of the Theasury http://www.ustreas.gov.

10.Ellis L. The housing meltdown: Why did it happen in the United States? // BIS working paper №259 // www.bis.org.

11. А.В. Базилюк, І.М. Дугін “Фінансова криза у США: економічна закономірність, цілеспрямована акція чи похибки в управлінні кредитним портфелем”, 2009.

 

 

¹ узагальнений термін, який використовується для визначення кредитів (іпотечних, споживчих, на придбання транспортних засобів), які, як правило, надані неплатоспроможним позичальникам та/або без застави.

² узагальнений термін, який використовується для визначення кредитів, які, як правило, надані позичальникам

з низьким кредитним рейтингом, але з вищим ніж рейтинг позичальників за subprime кредитами, без отри- мання повного пакету документів, а також з низьким коефіцієнтом покриття заборгованості заставою. До цієї категорії також можуть належати кредити, надані позичальникам з високим рейтингом, але із порушенням стандартних процедур розгляду кредитної заявки.