Ціна та поведінка ринку

1.6. Крива пропозиції

Крива пропозиції. Р — це ціна,Q — кількість пропозиції.

Графік пропозиції (крива пропозиції) показує співвідношення між ринковими цінами і кількістю товарів, які виробники бажають запропонувати.

Основний чинник, що впливає на рух кривої пропозиції — це витрати виробництва. Як відомо товари, виготовляються фірмами заради прибутку. Наприклад, фірми вирощують пшеницю. Вони вирощують пшениці більше, тому що в цей час вигідніше продати пшеницю, ніж іншу культуру. І навпаки.

Основний чинник, що впливає на рух кривої пропозиції — це технічний прогрес. Новий посівний матеріал,  більш  ефективніший трактор, краща комп’ютерна програма  — все це дозволяє фермерові понизити витрати виробництва і змінити пропозицію свого товару. Виробничі витрати — ключовий елемент довготривалої дії на «криву пропозиції».

 

Розділ 2. Ціна  та  поведінка  ринку

2.1. Рівноважна ціна

Рівноважна ціна

Конкретні параметри операцій залежать не тільки від співвідношення сил суб'єктів даного ринку, але і від багатьох інших чинників, наприклад, від рівня інформованості учасників або ступені залученості в ринкові відносини (у адміністративній економіці СРСР) багато підприємств були парадоксально зацікавленими у високих витратах на закупівлю сировини і комплектуючих виробів, що збільшують у свою чергу їхні звітні валові показники).

Такі ситуації типові для ринків країн з перехідною економікою, або відчутною ринковою владою, що дозволяє проводити дискримінацію покупця. Збіг цін і об'ємів попиту і пропозиції, що досягається при цьому, навряд чи можна назвати стійким, оскільки принаймні в однієї з сторін операції тут в наявності стимул змінити положення, що утворилося.

Такий стан ринку можливий коли його кон'юнктура характеризується на графіці точкою Е (рівновага), що лежить на перетині кривих попиту і пропозиції. Тоді при даній кількості товару Q* максимальна ціна, за якої можуть собі дозволити придбати його покупці (ціна попиту PD), збіжиться з ціною, мінімально прийнятною для продавців (ціна пропозиції PS), що і означатиме встановлення на даному ринку єдиної стійкої рівноважної ціни P*, за якої і продаватиметься й купуватиметься рівноважна кількість товару Q*.

У аналітичному вигляді, використовуючи зворотні функції попиту і пропозиції, це можна записати так:

Важливо відзначити, що при цьому ні у тієї, ні у іншої сторони не буде бажання змінити дану ситуацію: спад цін нижче рівноважної стане невигідно не тільки продавцям, але і покупцям, оскільки скоротить кількість пропонованого товару, а зростання ціни вище за рівноважний рівень не влаштує ні покупців, ні продавців, оскільки зменшить об'єм товару, що є об'єктом купівлі. Виходить, що при вказаних відхиленнях ціни від рівноважного значення в самій ринковій системі виникнуть сили, що повертатимуть її до первинного стану.

2.2. Переміщення кривої попиту

Переміщення попиту — змінює ціну та кількість товару 
D1 — стара крива попиту 
D2 — нова крива попиту 
S — крива пропозиції

Як вже вказувалося, на попит впливає і ряд нецінових факторів, багато яких отримують ефект за досить довгий час порівняно з часом встановлення рівноваги. Коли число людей, що бажають придбати будь-який товар зростає, кількість товару, який буде проданий за тією ж самою ціною прагнутиме зрости. Збільшення попиту через нецінові фактори може бути представлено графічно як переміщення кривої попиту вправо, що вказує на більший попит для кожної ціни, на зображення від початкової кривої D1 до нової кривої D2. Цей процес піднімить рівноважну ціну з P1 до P2 та рівноважну кількість товару на ринку з Q1 до Q2. У цій ситуації ми говоримо, що мало місце зростання попиту, який викликав розширення постачання.

З іншого боку, якщо попит зменшується, трапляється протилежний результат. Якщо початкова крива попиту D2, а потім зменшується до D1, ціна зменшиться, і необхідна кількість товару також зменшиться — викликається скорочення в постачанні. Відмітьте, що це виключно ефект змін у попиті. Кількість, що забезпечується за кожною ціною, така ж сама як і до переміщення попиту. Причина зміни ціни в тому, що рівноважна кількість і ціна змінюється, якщо змінюється попит.

Переміщення кривої пропозиції

Переміщення пропозиції — також змінює ціну та кількість товару 
D крива попиту 
S1 і S2 — стара і нова криві пропозиції

Коли витрати постачальників змінюються через чинники вказані вище, переміщується крива пропозиції. Наприклад, при покращенні засобів виробництва, виробники будуть готові забезпечувати більше товару за кожною ціною і це переміщає криву постачання S1 управо, до кривої S2 — зростання пропозиції. Це збільшення пропозиції примушує рівноважну ціну зменшитися з P1 до P2, при цьому рівноважна кількість зростає з Q1 до Q2, оскільки кількість, яка може бути продана, збільшується за новими нижчими цінами. Відмітьте, що у разі переміщення кривої постачання, рівноважна ціна і кількість рухаються у протилежних напрямках.

З іншого боку, якщо пропозиція зменшення, наприклад через виснажування родовищ сировини, трапляється протилежна ситуація. Якщо крива постачання спочатку була S2, а потім переміщається до S1, рівноважна ціна зросте, а кількість зменшиться. Відмітьте, що це виключно ефект заміни пропозиції. Кількість, потрібна за кожною ціною, така ж як і до переміщення постачання. Причина зміни рівноважних кількості і ціни — зміна пропозиції.

Існує тільки 4 можливі напрямки руху на діаграмі кривих попиту/постачання. Крива попиту може рухатися вліво і вправо, також як і крива постачання.

2.3. Особливі випадки (нееластичність)

При попиті D1, ціна P1. При попитіD2 ціна стане P2. Відмітьте, при обох цінах кількість товару Q залишається постійною через незмінність запропонованого товару.

Інколи зустрічаються випадки, що крива пропозиції вертикальна: кількість товару, що постачається постійна незалежно від ціни. Наприклад, кількість землі у світі може розглядатися постійною. В даному випадку байдуже, скільки б хто-небудь був готовий  заплатити  за  шматок  землі, додаткова територія не може бути створеною. Також, та ж територія існувала б і без попиту не неї. Якщо земля розглядається таким чином, це гарантує вертикальну криву постачання, надаючи їй нульову еластичність (тобто, байдуже, яка зміна в ціні, кількість не змінюватиметься).

Аналогічно зустрічається і вертикальна крива попиту, прикладом якої може розглядатися ціни на деякі екзотичні види сировини протягом короткого часу. У цьому випадку раптова зміна у ефективності добичі не зможе змінити необхідну кількість, через довгий час, потрібний для пристосування підприємств.

2.4. Особливі типи ринку

Крива попиту залежить також від типу ринку. Так, коли на ринку виступає один продавець, вона свідчить про те, що попит на товар визначається ціною, яку встановив монополіст, а коли на ринку невелика кількість продавців має справу з великою кількістю покупців, крива попиту буде змінюватись залежно від ціни конкурентів.

У ситуації, в якій існує багато покупців, але єдиний постачальник,монополіст, який  може регулювати кількість товару, що постачається, або ціну на нього за своїм бажанням, регулюватиме ціну таким чином, щоб максимізувати свій дохід. Ця ціна завжди буде вища (теоретично не нижча), ніж на конкурентому ринку. При цьому сам монополіст застосуватиме криву попиту для розрахунку необхідної ціни, за яку йому потрібно продавати товар.

Подібна ситуація трапляється і у випадку єдиного покупця на ринку, звичайно при наявності однієї компанії, яка використовує певний тип сировини, або при торгових обмеженнях, така ситуація називається монопсоніею. У цьому випадку тільки крива пропозиції має сенс, а покупець застосовуватиме її для максимізації доходу.

У випадку, коли існує кілька покупців і кілька виробників (продавців), так звана олігополія, теорія попиту і пропозиції застосовуватися вже не може, тому що рішення покупців і продавців не завжди залежать одне від одного. Для оптимізації свого доходу і аналізу такої ситуації може застосовуватися теорія ігор.

Крива пропозиції не повинна бути лінійною. Проте, якщо постачання здійснюється компанією, яка намагається максимізувати свої доходи, може бути доведено, що крива постачання монотонно на спадає (тобто, у випадку підвищення цін необхідна кількість не зменшується). Крива постачання такої фірми може бути вертикальною, горизонтальною або зростаючою. Проте, спадаюча крива постачання може існувати для цілої галузі, але ніколи для окремої фірми.

Теоретично існує можливість зростаючої кривої попиту, так званий товар Гіффена. Проте, на реальному ринку такий товар ніколи не був знайдений. Неекономісти іноді вважають, цо такі приклади існують, наприклад, коли деякі люди купляють розкішний автомобіль тільки через його дороговизну. В даному випадку товаром є фактично престиж, а не автомобіль, тому, коли ціна розкішних автомобілів зменшеньшується, це, фактично, змінює рівень престижу, тому, коли ціна зменшується, це зменшує і рівень престижу товару. Це є прикладом так званого товару Веблена.

 

Розділ 3. Діалектична залежність попиту і пропозиції на ринку благ

Економічні засади органічної поєднаності попиту і пропозиції випливають з нерозривності процесу відтворення економічного життя (єдності фази виробництва, розподілу, обміну та споживан-ня продукту) і пов'язані з універсальною товарно-грошовою фор-мою такого відтворення. Співвідношення попиту і пропозиції відбиває конкретні пропози ції виробництва і споживання з урахуван-ням вартісно-цінової визначеності товарів (послуг). Діалектика взаємозалежності попиту і пропозиції з точки зору їхньої первинності-вторинності не вичерпується відомим положенням про пріоритет виробництва. Попит має значно складніше і вагоміше значення як стимул розвитку виробництва і пропозиції.

Рушійна сила попиту стала особливо помітною зі становленням сучасного постіндустріального інформаційного суспільства. Швид-кий розвиток фундаментальної науки і принципово нові техноло-гічні рішення викликають до життя нові потреби як у самому ви-робництві, так і в сфері споживання. Разом з помітним зростанням реальних доходів населення ці фактори створюють передумови для поглиблення суспільного поділу праці, підвищення її продуктивності і розщирення пропозиції нових товарів та "послуг на ринку.

Співвідношення попиту і пропозиції залежно від рівня аналізу характеризує макро- чи мікроекономічні процеси. На макроеконо-мічному рівні розглядається співвідношення сукупних попиту та пропозиції, які є характеристиками суспільного процесу відтворення в цілому. Мікроекономічною характеристикою є співвідношен-ня ринкового попиту та ринкової пропозиції.

Співвідношення сукупних попиту і пропозиції показує можли-вості суспільного виробництва щодо задоволення народногоспо-

дарських і особистих потреб. Воно характеризується певними га-лузевими пропорціями виробництва валового суспільного продук-ту (сукупного чи кінцевого) порівняно з пропорціями споживання продуктів відповідних галузей (або з потребою в них). Зіставлення відповідних показників виробництва і споживання, а саме їх вар-тісно-грошових обсягів, що реально сформувалися в народному господарстві, визначає співвідношення сукупних попиту та пропо-зиції, їх відповідність чи незбалансованість.

Високим рівнем відповідності сукупної пропозиції сукупному попиту характеризується змішана економіка країн Західної Євро-пи, Японії тощо. Характерним для їхніх економік є співвідношення

де ПОс - сукупний попит; ПРс - сукупна пропозиція.

Сукупна пропозиція не обов'язково формується лише за раху-нок внутрішнього виробництва. Додатковим джерелом задоволен-ня сукупного попиту є імпорт продукції. У збалансованій змішаній економіці частина сукупного попиту може покриватися за рахунок імпорту товарів на кошти від експортних операцій з іншими това-рами. Отже, попередня рівність буде такою:

де Е - експорт; І - імпорт.

Нерівність пропозиції може бути двох видів. За умов хронічної стагнації при дефіцитності виробництва характерним є перевищення попиту над пропозицією, тобто ПОс > ПРс ± (Е/І). І навпаки, кризі перевиробництва відповідає нерівність ПОс < ПРс ± {Е/І).

Найвагомішими факторами, що визначають співвідношення, є такі загальноекономічні пропорції: між сукупним суспільним і чис-тим продуктом, між необхідним та додатковим продуктом, між про-дуктивністю праці та її оплатою в сфері матеріального виробницт-ва, між суспільним нагромадженням і споживанням тощо.

Ринкові попит і пропозиція формуються під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів безпосередньо на ринку товарів, послуг, цінних паперів, робочої сили тощо. Вони визначають відповідність платоспроможної потреби в окремих видах товарів, їхній наявності в обігу на ринку.

Ринкове співвідношення попиту і пропозиції є об'єктивною точкою для регулюючої роботи ринку, дії закону вартості, свідомої управлінської діяльності господарюючих суб'єктів. Прояви регулюючого впливу ринкового співвідношення попиту та пропозиції близькі за деякими ознаками до функцій закону вартості, хоча й мають суттєві відмінності. Як індикатор задоволення суспільних потреб незадоволений попит чи надлишкова пропозиція свідчать про певне ставлення споживача продукції чи послуг до їх спожив-чої вартості, тому є факторами постійного вдосконалення вироб-ництва товарів чи послуг.