Безробіття як прояв макроекономічної нерівноваги

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧУВАННЯ ТА ТОРГІВЛІ

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з мікроекономіки

На тему:

«Безробіття як прояв макроекономічної нерівноваги»

 

 

 

 

 

 

      Виконала:         

 студентка 2 курсу                                                                  

 гр.Б-12

            Кривоніс Р.О.

                                                                       Перевірила:          

 

                            Харків 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1.Безробіття: сутність, причини та види:

1. Сутність та фактори безробіття.
2. Види безробіття.
3. Соціально-економічні наслідки.

Розділ 2.Втрати від безробіття та його наслідки в різних групах країн:

2.1 Країни ЄС та Східного партнерства

Розділ 3.Особливості та проблеми безробіття в Україні.

Висновки

Списки  використаних джерел

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Одним з найхарактерніших проявів хворобливого стану економіки  в різні часи і в різних країнах  було і залишається безробіття. Воно є результатом порушення макроекономічної рівноваги і наслідком тих  процесів, що відбуваються на ринку  праці.

Безробіття  – макроекономічна проблема, яка  безпосередньо і гостро впливає  на кожну людину. Втрата роботи для  більшості людей означає зниження життєвого рівня і серйозну психологічну травму.

На різних етапах розвитку людського суспільства  ефективність використання робочої  сили була різною. Первісному суспільству  була притаманна повна зайнятість всього працездатного населення общини і одночасне перенаселення окремих  територій. При рабстві була присутня повна зайнятість усіх рабів і  відносне перенаселення вільних  громадян, частина яких ставала колоністами  або воїнами. При феодалізмі існувало абсолютне і відносне аграрне  перенаселення, частина людей становила  прихований надлишок. В умовах капіталізму  на індустріальному етапі його розвитку, при пануванні ринкових відносин виникло нове соціально-економічне явище - армія безробітних.

Наявність безробіття – досить неприємний фактор для  кожної країни. Звичайно, таке явище  як безробіття не оминуло й України, і ми це добре відчуваємо сьогодні.

Об’єктом  дослідження є ринок праці  України, що належить до держав, для  яких безробіття має надзвичайно  важливе значення. За даними Держкомстату України в січні 2011 року кількість зареєстрованих безробітних у містах Україні становила 324 тис. осіб, у 2012 році кількість зареєстрованих безробітних становить 416,1 тис. осіб, а от на кінець серпня 2013 р. становить 435,4 тис. осіб. Це свідчить про великий темп зростання звільнень на підприємствах.               [ http://www.ukrstat.gov.ua]

Предметом дослідження  є національна економіка та суспільно-економічні відносини, особливості безробіття та закономірності його поширення, вивчення структури ринку праці України та система державних заходів подолання безробіття та його негативних наслідків.

Мета  роботи – визначити сутність безробіття, з’ясувати фактори його виникнення, види та соціально-економічні наслідки, проаналізувати втрати від безробіття та його наслідки в різних групах країн та особливості та проблеми безробіття в Україні.

 дослідити  динаміку показників за останні  роки, а також зазначити необхідні  методи подолання цього явища.

Вирішення завдань  курсової роботи потребує використання різноманітних методів дослідження: літературного, статистичного; методу системно-структурного аналізу, методу порівняння, групування; ілюстративного методів (таблиці, діаграми, графіки, схеми).

Проблема  безробіття є дуже актуальною в наш  час, і потребує швидкого вирішення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Безробіття: сутність, причини та види:

1.1 Сутність та фактори безробіття

Безробіття – це соціально-економічне явище, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили (трудових ресурсів) відносно попиту на неї (наявністю  вільних робочих місць), стан незайнятості  частини економічно-активного населення.

Загальновідомо, що пропозиція праці визначається рівнем заробітної плати, рівнем добробуту суспільства, віковою структурою населення, його освітнім і культурним рівнем та традиціями, профспілок та податками на доходи. Попит на працю формується під  впливом таких чинників, як рівень заробітної плати, попит на товари і  послуги, технічна  оснащеність праці, технологія виробництва.

Важливою ознакою безробіття є його закономірний характер. Повної зайнятості в розумінні працевлаштування абсолютно всього економічно активного  населення в ринковій економіці  взагалі не існує й існувати не може в силу динамічності процесів суспільного буття та об’єктивної  неможливості абсолютного і швидкого системного узгодження їх.

Досягнення рівноваги  між попитом і пропозицією  через їхню постійну нерівновагу, зумовлюється внутрішніми властивостями та принципами організації ринкової системи.

Тепер з'ясуємо,  хто є  безробітним. Сказати, що це людина, яка  не має роботи, не зовсім правильно. Якщо людина не має роботи, але й  не хоче працювати, то вона не належить до безробітних.

Згідно з класифікацією  Міжнародної організації праці (МОП) безробітні – особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані у державній службі зайнятості)., які одночасно задовольняють 3 умовам:

   1.   не мають роботу (прибуткового заняття);

   2.   активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, тобто робили конкретні кроки, протягом останніх чотирьох тижнів, з метою знайти оплачувану роботу за наймом  чи на власному підприємстві;

   3.   готові приступити до роботи впродовж 2-х найближчих тижнів, тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві.[ http://www.ilo.org.ua/Pages/default.aspx]

Згідно з Законом України  «Про зайнятість населення» (ст. 2) безробітними визнаються працездатні громадяни  працездатного віку, які через  відсутність роботи не мають заробітку, або інших передбачених чинним законодавством доходів і зареєстровані у  державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

У наведеному визначенні визнається свобода праці, недопустимість примусової обов'язкової праці. В Конституції  України (ст. 43) записано, що використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова  або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яку  особа виконує за вироком чи іншим  рішенням суду або відповідно до законів  про воєнний і надзвичайний стан.

В умовах ринкової економіки  кожна людина має право обирати  спосіб добування життєвих засобів (за винятком заборонених чинним законодавством), виходячи зі своїх здібностей. Кожен  має право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя  працею, яку він обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України).

Не можуть бути визнані  безробітними громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку зі змінами в організації  виробництва і праці; реорганізацією перепрофілюванням і ліквідацією  підприємства, установи й організації  або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, якщо вони відмовляються від  проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи  роботу тимчасового характеру;

в) які відмовилися від  двох пропозицій підходящої роботи з  моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу. При  цьому вони втрачають право на надання статусу безробітного строком  на три місяці з подальшою реєстрацією;

г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства  України.

Факторами формування безробіття можуть бути:

• нестача сукупного ефективного попиту;
• негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;
• недостатня мобільність робочої сили;
• структурні зрушення в економіці;
• дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;
• демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;
• сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Досвід переходу окремих  країн до ринку свідчить про те, що в кожний період рівень зайнятості і масштаби безробіття характеризуються значними коливаннями, зумовленими  сукупним впливом багатьох чинників. При цьому причини появи безробіття і його види можуть дуже різнитися.  

[економіка праці Т.Л.Кальдер]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Види безробіття.

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якою частина активних працездатних громадян не може знайти роботу яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням пропозиції робочої сили над її попитом на ринку праці.

Величина безробіття визначається як різниця між робочою силою і зайнятими.

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором працюючою  населення, а з іншого - великим  суспільним злом. Всі економічно розвинуті країни прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але жодній з них ще не вдавалося ліквідувати його повністю. Навіть в таких країнах з розвинутою соціальною економікою, як Японія, ФРН, США, кількість безробітних не була меншою 1,5% загальної кількості працездатних. У майбутньому в світі безробіття буде складати близько 10%, повністю його ліквідувати не зможе жодна країна.

Розрізняють такі види безробіття:

• фрикційне - виникає тоді, коли частина людей добровільно міняє місце роботи, частина шукає нову роботу після звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу. Термін “фрикційне безробіття” використовується для тієї категорії працівників, які шукають роботу або чекають її отримання в недалекому майбутньому. Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мірою навіть бажаним, оскільки частина працівників переходить з низькопродуктивної і мало оплачуваної роботи на більш продуктивну і вище оплачувану роботу; 
• структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді, коли в результаті НТП відбуваються важливі зміни в техніці, технології і організації виробництва, які змінюють структуру попиту на робочу силу. При цьому попит на робочу силу певних професій зменшується або зовсім зникає, а на .інші професії, яких раніше не було, - зростає;
• циклічне безробіття обумовлене спадами виробництва. Спостерігається під час економічної кризи, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає;
• добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільнюється з роботи за власним бажанням у зв'язку з незадоволеністю рівнем оплати праці, умовами роботи, тощо;
• вимушене безробіття - тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація фірми скорочує персонал;
• приховане безробіття корениться переважно в малому бізнесі, фермерстві, індивідуальному і ремісному виробництві, а також в неповній зайнятості (там, де працівників більше, ніж того вимагає виконання виробничої програми).

Крім вище перерахованих видів  безробіття розрізняють їх модифікації:

Конверсійне безробіття - аналогічне структурному і викликане скороченням чисельності армії і зайнятих у військово-промисловому комплексі.

Економічне безробіття - має порівняно  стійкий характер, обумовлене коливаннями ринкової кон'юнктури, банкрутством  частини товаровиробників у процесі конкурентної боротьби.

Молодіжне безробіття - характеризується непропорційно високою питомою  вагою молоді (віком 16—24 роки) у складі безробітних, має характер переважно функціонального безробіття.

Застійне безробіття - охоплює людей, які не хочуть а з часом і не можуть працювати.

[ Економіка праці й соціально-трудові відносини/8.3. Види безробіття/ http://pulib.if.ua/part/953]

 

3. Соціально-економічні наслідки.

Безробіття  є не тільки економічною, але й  серйозною соціальною проблемою  для економіки будь-якої економічно-розвинутої країни. Причому соціальні втрати більш суттєві для суспільства. Взагалі наслідки безробіття дуже різноманітні та масштабні за впливом. Щоб оцінити  ступінь цього впливу, доцільно провести дослідження як економічних, так  і соціальних наслідків безробіття. 
Наявність безробіття в суспільстві свідчить про неповне використання трудових ресурсів. Надмірне безробіття, без сумніву, негативно відображається на всій економіці країни. Взагальному вплив безробіття на економічне та соціальне життя суспільства суперечливий. До негативних соціально-економічних наслідків безробіття можна віднести: 
 1. Незайнята робоча сила, означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіт тя (і відповідно зайнятості). 
 2. Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, тобто спрацьовує на користь вимог союзів підприємців. 
 3. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно. За результатами досліджень, працівник навіть після трьох місяців безробіття досягає попередньої продуктивності праці лише приблизно через 7 місяців [2]. 
 4. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнуто го рівня життя. Допомога по безробіттю завжди є меншою, аніж за робітна плата і має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний, інвестиційний попит, скорочує обсяги заощаджень у населення. Наприклад, у Франції безробітні протягом 30 місяців отримують 79% заробітку, як страхову допомогу. В Італії та Німеччині приблизно половина людей, що зали шилися без роботи, не знаходять нової протягом 12 місяців після звільнення. Щедра допомога – в Німеччині – 72%, у Португалії – 81%, у Бельгії – 82%. Тривалість виплат варіюється від 1 до 5 років. У Бельгії вони взагалі безстрокові, так що можна з допомоги одразу виходити на пенсію. 
 5. Сам факт безробіття наносить людині тяжку психологічну травму, порівняну із самими неприємними обставинами. Про масштаби соціальних наслідків безробіття свідчить ряд фактів. Зокрема, практично у всіх країнах найбільш уразливими соціальними групами, які найбільше страждають від без робіття, є молодь та жінки. [1]. 
Безробіття несе прямі економічні витрати для всього суспільства. Коли частина людей залишається без роботи, це означає, що виробництво скорочується у порівнянні з обсягом, що міг бути досягнутий в умовах повної зайнятості. Згідно з оцінками експертів, збільшення безробіття на 1% призводить до втрати майже 2% обсягу річної продукції, тобто суспільство втрачає визначений обсяг недовироблених товарів і послуг. 
На мікрорівні безробіття є однією з головних причин зниження ефективності праці та виробництва в цілому, тобто погіршення якості продукції, що випускається, та зниження її конкурентоспроможності. Це пов’язано з тим, що окремі й достатньо значимі групи населення змушені погоджуватися на непрестижну, нецікаву для них роботу, що їм не до душі. Звідси низькоефективна, неякісна праця, висока плинність кадрів. Більш того, за таких обставин неможливо сформувати стабільні виробничі колективи.