Безробіття як наслідок порушення макроекономічної рівноваги

 

3. Види та фактори  безробіття

Безробіття — складне економічне, соціальне і психологічне явище. Водночас безробіття — це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Факторами формування безробіття можуть бути такі:

• нестача сукупного ефективного  попиту;

• негнучкість системи відносних  цін і ставок заробітної плати  і викривлення в ній, пов'язані  з грошовою експансією держави і  подальшою інфляцією;

• недостатня мобільність робочої  сили;

• структурні зрушення в економіці;

• дискримінація на ринку праці  щодо жінок, молоді та національної меншості;

• демографічні зміни в чисельності  та складі робочої сили;

• сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей  економіки.

Досвід переходу окремих країн  до ринку свідчить про те, що в  кожний період рівень зайнятості і  масштаби безробіття характеризуються значними коливаннями, зумовленими  сукупним впливом багатьох чинників. При цьому причини появи безробіття і його види можуть дуже різнитися.

Розрізняють відкрите й приховане  безробіття.

Відкрите безробіття означає існування  явно незайнятого населення, приховане  — наявність формально зайнятого  населення.

Можна виділити такі види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне, сезонне, інституціональне.

Фрикційне безробіття пов'язане з  переміщенням людей з однієї роботи на іншу, а також із однієї місцевості в іншу. Фрикційне безробіття означає, що існують постійний зв'язок між звільненням з однієї організації і найманням працівників іншими організаціями, заміщення одних професій іншими, рух працівників з одних галузей в інші тощо.

В умовах ринкової економіки цей  вид безробіття завжди існує. Одні змінюють роботу добровільно, інші — у зв'язку зі звільненням або втратою сезонної зайнятості. Дехто шукає роботу вперше. Таке безробіття може поєднуватися з  рівновагою на ринку праці. Наприклад, в США наприкінці 80-х років  близько 49% безробітних не працювали  менше п'яти тижнів. Це свідчить про  нормальний процес перерозподілу трудових ресурсів відповідно до потреб виробництва, а також про високу ефективність ринку праці.

Виникнення структурного безробіття пов'язане зі структурними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням випуску продукції у разі переорієнтації виробництва, закриття шкідливих підприємств.

Структурне безробіття відрізняється від фрикційного передусім тим, що працівники, які втратили роботу в одних секторах економіки, не можуть бути використані на тих робочих місцях, які пропонуються в інших секторах. Окрім того, структурне безробіття є тривалим і має, як правило, хронічний характер.

Причиною структурного безробіття є територіальна і кваліфікаційна невідповідність між вільними робочими місцями і безробітними.

У структурному безробітті можна виокремити технологічне й конверсійне безробіття.

Технологічне  безробіття пов'язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що (супроводжується вивільненням робочої сили і найманням праців принципово нових спеціальностей та кваліфікації.

Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цього безробіття можуть коливатися від незначних до великих.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво тощо).

Циклічне — це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму — під час піднесення. Отже, розміри ринку праці коливаються разом з коливаннями циклу ділової кон'юнктури. Найбільшою мірою від циклічного безробіття страждають молодь, жінки, люди похилого віку і некорінне населення.

Інституціональне  безробіття — це безробіття, яке породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили).

На ринку праці розрізняють  також застійне і хронічне безробіття.

Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних — бідних, бродяг, бомжів та ін.

Розвиток ринкової економіки супроводжується  виникненням і розширенням масштабів хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь.

Загострення проблеми безробіття супроводжується  економічними втратами, насамперед зменшенням валового національного продукту (ВНП), його відставанням від потенційного ВНП, який визначається за припущення існування природного рівня безробіття та певних “нормальних” темпів економічного зростання. Чим вищий рівень безробіття, тим більше відставання ВНП. В  економічній науці такий взаємозв'язок виражає закон А. Оукена: якщо фактичний  рівень безробіття перевищує природний  рівень (3—5%) на 1%, то відставання обсягу валового національного продукту становить 2,5%. З цього закону можна зробити  висновок щодо практичної діяльності, а саме: необхідно щорічно не менш як 2,5—3,0% ВНП спрямовувати на створення  нових робочих місць.

Економічними збитками від безробіття є також звуження споживчого ринку, нарощування елементів кризи  надвиробництва. Крім того, люди, які  перебувають у статусі безробітних, втрачають професійні навички, стереотипи трудової поведінки.

Серйозною проблемою є регіональне  безробіття. Його подолання потребує проведення відповідної структурної  політики і розроблення регіональних програм забезпечення ефективної зайнятості населення на основі подальшої диверсифікації економіки, залучення та функціонування приватного капіталу, розвитку інфраструктури, відкриття центрів перепідготовки робочої сили, формування спеціальних фондів кредитування приватних підприємців.

У Великій Британії, наприклад, зменшення  регіонального безробіття досягається  через організацію “підприємницьких зон”, в яких усі підприємства практично  звільнені від сплати податку  на нерухоме майно. Практикується пільговий  продаж державою муніципальних земель, лібералізація правил забудови. Це сприяло підвищенню темпів зростання  зайнятості в цих регіонах.

В умовах становлення ринкової економіки  особливо гострою проблемою є  безробіття серед молоді, яке дедалі зростає. Для її вирішення необхідно  створити реальні передумови для  обгрунтованого вибору професії та місця  роботи з урахуванням потреб ринку  праці, а також покликання, здібностей і психофізіологічних можливостей  молодої людини та її професійної  підготовки.

Важливим напрямом запобігання  безробіттю серед молоді є реалізація спеціалізованих програм, які забезпечують розширення зайнятості молоді шляхом створення для неї додаткових робочих місць без великих  матеріальних витрат, зокрема шляхом організації сезонної і тимчасової участі в проведенні сільськогосподарських  робіт, обслуговуванні і ремонті  сільськогосподарської техніки, транспортуванні  і реалізації урожаю., через надання  допомоги інвалідам, людям похилого віку, через роботу в лікарнях, інтернатах, дитячих будинках та ін.

 

 

4. Наслідки  безробіття

 

Безробіття так чи інакше впливає на економічне життя країни, в першу чергу впливає на соціально-економічні показники. Так, незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, які є наслідком природного і фактичного безробіття ( і відповідно зайнятості)

Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, ніби спрацьовує на користь спілки підприємців.

Під час тривалого безробіття працівник втрачає кваліфікацію, а отримання нової кваліфікації й адаптації до нових умов часто  проходять для нього важко.

Безробіття веде до прямого  занепаду раніше досягнутого рівня  життя. Допомога по безробіттю завжди менша від заробітної плати, має  тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний та інвестиційний  попит, скорочує обсяг заощаджень у  населення.

Сам факт безробіття завдає людині важкої психологічної травми, яку можна порівняти з найнеприємнішими обставинами. Багато соціологів пов’язують зростання злочинності зі зростанням безробіття.

Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям.

Часто вони випливають з  тієї концепції, якої ті або інші сучасні  економісти дотримуються при пояснення  причин безробіття.

Мальтузіанці пропонують обмежити народжуваність. Прихильники  класичної теорії ринку праці  – заходи по зниженню заробітної плати.

Кейнсіанські програми в  короткочасному періоді пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету  держави; в довгостроковому періоді  – державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню  інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки процента.

Монетаристи пропонують зменшення  державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і створення  здорового ринкового середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств  і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема  монетаристи пропонують не знижувати, а  підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства  за монетарний шлях розвитку ринку  є жебрацтво, злодійство і соціальна напруга в суспільстві. Досвід України, яка використовувала монетарні важелі розвитку економіки, - наочний тому приклад.

 

Висновки

З вищенаведеного можна зробити  наступні висновки: безробіття, так  само як і інфляцію,  ми  розглядаємо  як явище, що засвідчує порушення  рівноваги, тобто  як  результат  певних макроекономічних коливань. Щоправда, як буде  показано далі, не всяке  безробіття є порушенням  або  відхиленням  від норми. Оскільки воно спостерігається в усіх країнах  ринкової економіки і в різні  часи, то його можна  певною  мірою  також вважати своєрідною нормою.

Чому безробіття є макроекономічним явищем? Для тлумачення наводять, як правило, два аргументи.

Перш за все наявність  безробіття є свідченням  недовикористання ресурсів суспільства, а отже, і чинником, що  діє  в бік зменшення  ВНП, сукупної пропозиції.

По-друге, безробіття - це, окрім  усього, певна кількість людей  із меншою платоспроможністю, що спричиняє  зменшення сукупного попиту. Отже, безробіття впливає на макрорівновагу  з двох боків: і з боку попиту, і з боку пропозиції.

Досвід засвідчує: певний відсоток безробіття існує  завжди. Покладаючись на цей безперечний  факт,  можна  висловити припущення, що певний  рівень  безробіття  є  нормою,  певною мірою природним  явищем.

Безробіття, що формується різними  потоками на ринку праці, складається  з двох частин: природного (нормального) рівня  та рівня, що перевищує природний. Величина  природного  рівня  є  змінюваною і формується низкою зовнішніх  чинників.

Встановлення безробіття на рівні, що перевищує  природний,  спричиняє відхилення фактичного ВНП  від потенційного (природного) ВНП, що міг би бути створений. Зв'язок між  відхиленням рівня безробіття від  природного та втратою ВНП  відображений у законі Оукена.

Існує два  принципово  відмінних  трактування  безробіття: неокласичне та кейнсіанське.  Неокласичне,  що  є своєрідною конкретизацією  класичного,  пояснює  безробіття жорсткістю зарплати, негнучкістю цін  і хибністю економічних  передбачень. Кейнсіанське трактування ґрунтується  на ідеї   недостатності сукупного  попиту.

Природа кожного з видів  безробіття (фрикційного, структурного та  циклічного)  може  бути  відображена  в  моделі. Модель фрикційного  безробіття ґрунтується на відхиленні лінії пропозиції праці, структурного - передбачає зсув лінії  попиту на працю. Модель циклічного безробіття  -  різнонаправлені  зсуви ліній, що відображають сукупний попит і рівень безробіття.

 

Список використаної літератури

 

1. Дорнбуш Р., Фишер С. Макроекономіка. - К.: Основи, 1996.
2. Економіка України / За ред. Б.Ф. Заболоцького. – Львів, 1997.
3. Казаков А.П., Минаев Н.В. Экономика. – М., 1996.
4. Костюк В.Н. Макроэкономика. – М., 1998.
5. Луссе А. Макроэкономика: ключевые вопросы. – СПб., 1999.
6. Макконнел К.Р., Брю С.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика. – М., 1992.
7. Макроекономіка / За ред. А.Г. Савченка. - К.,1995,1999.
8. Макроэкономика / Под ред. Е.Б. Яковлевой. – СПб, 1997.
9. Макроэкономика / Под ред. И.П. Николаевой. - М., 1998.
10. Мэнкью Г. Макроэкономика. – М., 1994.
11. Пухтаєвич Г. О. Макроекономічний аналіз. – К., 2000.
12. Савченко А.Г. Макроекономіка. –К., 1999. – Глава 12, 1995.- Глава 13.
13. Радионова І. Макроекономіка та економічна політика. – К., 1996.
14. Савченко А.Г. Макроекономіка. Навчально-методичний посіб-ник для самостійного вивчення дисципліни. - К., 2000.
15. Самуельсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. – К., 1995.
16. Соболев В.М. Макроэкономика. – Харьков, 1997.