Безробіття як наслідок порушення макроекономічної рівноваги

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

“Безробіття як наслідок порушення 

макроекономічної рівноваги”

 

 

ПЛАН

1. Теорії ринку праці.  Зв’язок  безробіття з макроекономічної  рівновагою

2. Залежність між інфляцією та  безробіттям. Крива Філіпса

3. Види та фактори  безробіття

4. Наслідки  безробіття

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

1. Теорії ринку праці. 

Зв’язок безробіття з макроекономічної рівновагою

На ринку праці, як і на інших ринках, мають місце  попит, пропозиція та ціна у вигляді заробітної плати. Попит на робочу силу визначається потребою підприємців у кількості та якості робочої сили. Пропозиція визначається рівнями освіти, податкової системи, заробітної плати. Ринкова ціна на ринку праці визначається співвідношенням між попитом та пропозицією робочої сили. Відміна ринку праці від інших ринків полягає у тому, що роботодавець і найманий працівник виступають як юридичне рівноправні особи.

Обсяг ринку праці визначається попитом на робочу силу, який прямо  залежить від фази економічного циклу  в країні. Якщо економіка перебуває у стані пожвавлення, попит на робочу силу зростає і ринок праці розширюється. Якщо економіка у фазі спаду, то попит на робочу силу зменшується, а ринок праці звужується.

За класичною  теорією ринку праці точка перетину попиту та пропозиції показує рівновагу на ринку праці, за якої встановлюється рівноважна заробітна плата W_е при рівноважній кількості робочої сили L_e. Зростання пропозиції робочої сили при незмінному попиті викличе зниження заробітної плати. Збільшення попиту на робочу силу при незмінній пропозиції зумовить зростання заробітної плати. За класичною теорією проблеми безробіття та встановлення рівноваги досягаються через механізми ринкового саморегулювання. Держава у цей процес не втручається.

За кейнсіанською  теорією ринку праці зростання зайнятості здійснюється зменшенням заробітної плати. За Кейнсом у ринковій економіці відсутні механізми, які гарантують повну зайнятість населення.

Для досягнення рівноваги на ринку  праці потрібно, щоб держава систематично втручалась в економіку. Держава  повинна підвищувати сукупний попит, збільшуючи державні витрати або зменшуючи податки. Кейнсіанське трактування рівноваги на ринку праці характеризує тільки короткостроковий період. Дослідження та економічна практика свідчать, що втручання держави у ринок праці призводить до інфляції.

За сучасної економіки заробітна  плата більшості працівників  набагато перевищує встановлений законом мінімум. Отже, не мінімальна заробітна плата є основною причиною, яка викликає безробіття. Прийняття законів про мінімальний рівень оплати праці захищає передусім інтереси недосвідчених, малокваліфікованих працівників, підлітків.

Причиною існування безробіття є здійснення теорії ефективної (стимулюючої) заробітної плати.

Ефективна заробітна плата — це заробітна плата, яка перевищує рівноважний рівень і стимулює працівників до більш продуктивної праці. Фірмам вигідно підтримувати завищену заробітну плату навіть за наявності надлишку пропозиції робочої сили.

Встановлення мінімальної заробітної плати і діяльність профспілок не дозволяють фірмам знижувати доходи працівників навіть за наявності надлишку робочої сили. За теорією ефективної заробітної плати немає потреби впливати на фірму подібним чином, оскільки для неї може бути вигідним встановлення заробітної плати, яка перевищує рівноважний рівень.

Існує кілька варіантів теорії ефективної заробітної плати.

1. Вплив доходів працівника па його здоров'я. Чим більше грошей одержує працівник, тим повноцінніше його харчування, міцніше здоров'я і вища продуктивність праці.

2. Вплив ефективної заробітної плати на плинність робочої сили. Чим більше фірма платить працівникам, тим рідше вони її залишають.

3. Вплив заробітної плати на старанність працівників.

4. Від величини заробітної плати залежить якість праці персоналу фірми.

Монетарна теорія ринку праці (грошова, теорія гнучкого ринку праці). З погляду монетаристів (М. Фрідмен, Ф. Хайєк), макроекономічна нестабільність та довгострокова рівновага досягаються тільки в умовах повністю вільних конкурентних ринків з гнучкими цінами і заробітною платою. Держава не повинна втручатися у ринок праці, якщо безробіття не перевищує природний рівень. Інакше починає розвиватися стагфляція — одночасне зростання безробіття та інфляції. Макроекономічне регулювання ринку праці повинне здійснюватися за допомогою бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики.

2. Залежність між інфляцією та  безробіттям. 

Крива Філіпса

Залежність між інфляцією та безробіттям у короткостроковому  періоді називають кривою Філіпса.

За кривою Філіпса рівень інфляції залежить від трьох чинників:

1) очікуваної інфляції (передбачуваної);

2) циклічного безробіття;

3) шокових змін пропозиції.

Рівняння залежності має такий  вигляд:

p = p_e - b(u_ƒ - u_p) + e.

Інфляція = передбачувана інфляція - b ´ циклічне безробіття + шоки пропозиції, де b — параметр, який показує, наскільки сильно інфляція реагує на динаміку циклічного безробіття; b > 0.

Причини існування кривої Філіпса  такі.

1. Незбалансованість ринку праці. Ринки праці відрізняються один від одного структурою зайнятості та географічно. Отже, із зростанням економіки не можна досягти одночасно повної зайнятості на кожному окремому ринку праці:

1)для  перекваліфікації працівників потрібен  час і кошти, тобто структурні  зміни здійснюються повільно;

2) існують штучні обмеження на  можливість вільного переміщення  працівників;

3) існує дискримінація за расовими  та етнічними ознаками, за статтю та віковими групами;

4) існують квоти на одержання  ліцензій та профспілкові обмеження.

2. Панування на ринку. Профспілки та великий бізнес володіють значною монопольною або ринковою владою для підвищення цін та заробітної плати.

Статистичні дані і досвід багатьох країн світу дедалі більше свідчать про відсутність явного зв'язку між темпами інфляції та рівнем безробіття. Спостерігається одночасне зростання інфляції та безробіття, тобто стагфляція. За стагфляції крива Філіпса зміщується праворуч у бік збільшення безробіття.

Мілтон Фрідмен та Едмунд Фелпс  у своїх працях стверджують, що знаряддя грошово-кредитної політики дозволяють домогтися комбінації рівнів інфляції та безробіття тільки на короткостроковий проміжок часу. У довгостроковому  періоді зв'язок між темпами інфляції та рівнем безробіття відсутній.

Незалежно від темпів зростання  цін рівень безробіття прямує до свого  природного рівня. У результаті довгострокова  крива Філіпса має вигляд вертикальної прямої.

Кейнсіанці  пояснюють зміщення кривої Філіпса серією шоків пропозиції, або цінових шоків. Класики говорять про альтернативне зростання інфляції та безробіття і про те, що зміщення кривої є тимчасовим. М. Фрідмен пояснював криву Філіпса, виходячи з гіпотези природного рівня безробіття. Наслідком цього трактування стали дві теорії: адаптивних очікувань та раціональних очікувань.

Різні макроекономічні аспекти  явища безробіття відмічені у  його двох трактуваннях: неокласичному  та кейнсіанському. Із вступного  курсу  економічної  теорії,  в  якому  розглядається класичне і  кейнсіанське  трактування  безробіття, відомо, що більш "макроекономічним" є кейнсіанське пояснення.

Адже саме воно пов'язує безробіття із сукупним попитом.  Класичне пояснення  пов"язувало безробіття  із  рівнем  зарплати. Проте сучасні  неокласики, котрі пов"язують  безробіття  також із загальним  рівнем цін, економічними передбаченнями головних економічних суб"єктів, зробили  це  пояснення  більш  "макроекономічним". Отже,  зупинимось  на  неокласичному  поясненні безробіття.  Воно  акцентує  увагу  на   таких    явищах,  як жорсткість зарплати, негнучкість цін, хибні передбачення щодо інфляції.

 Жорсткість зарплати. Ідея  жорсткості  зарплати  є роз- витком і конкретизацією ідеї класиків  про завищеність зарплати. Жорсткість, тобто нездатність зарплати бути гнучкою і регулювати ринок праці в напрямі забезпечення  повної  зайнятості, пояснюється принаймні трьома причинами: законодавством про мінімальну зарплату, монополізмом профспілок,  намаганням використати зарплату з метою стимулювання ефективності виробництва.

 

W                     S               Пояснення до графіка:

                               1. Від традиційного зображення

                               рівноваги на ринку праці цей

                               графік відрізняється розміщен-

                               ням лінії пропозиції вертикаль-

Wr            A                но щодо осі зарплати. Це зроб-

                               лено для того,щоб підкреслити

                               заданість (відносну незмін-

We                        D    ність) кількості працездатних.

 

                               2. Проекція  точки А, що утво-

                               рюється на перетині ліній  по-

    зайняті  безробітні   L    питу на працю і жорсткої  зарп-

                               лати (W_r ) на горизонтальну

вісь, демонструє розподіл працездатних на працюючих  і непра-

цюючих.

 

 

Розглянутий графік засвідчує, що рівень зарплати є засобом вирішення  або  загострення  суперечності  між  працюючими (інсайдерами) і непрацюючими (аутсайдерами). Чим  вищою  стає зарплата для працюючих, тим за інших рівних умов стає більшою кількість  безробітних.  У  цьому  напрямі  діє    підвищення мінімальної зарплати і  явний (чи неявний) тиск профспілок при  укладанні  трудових  угод  між   найманими    працівниками  і підприємцями. Уявлення, що зарплату можна використовувати  як стимул  для  кращої  роботи  і  засіб  запобігання  плинності кадрів, також  зумовлює "негнучкість" зарплати щодо зниження.

Негнучкість цін. Коли йдеться про рівень зарплати,  завжди мають на увазі реальну зарплату, тобто W/P. Зрозуміло, що рівень цін на товари та послуги (P) є зовнішнім,  щодо  ринку праці, чинником. Якщо виявляє недосконалість ринок товарів та послуг, то так само стає недосконалим і рівень  зарплати  як засіб саморегулювання ринку праці.  Навіть  коли  між профспілками та підприємцями існує домовленість про стабільність зарплати на певному відрізку часу, то реально зарплата  може продовжувати змінюватися під впливом цін.

Хибні передбачення. Суб'єкти, що  домовляються  про зарплату, намагаються передбачити майбутні ціни. Але у своїх передбаченнях учасники угод можуть  помилятися, тоді  безробіття може відрізнятися  від свого природного рівня.

Кейнсіанське трактування  безробіття також грунтується на ідеї певної недосконалості ринку. Але  у своїх передбаченнях учасники угод можуть помилятися,і коли  ці  передбачення  виявляються невірними, безробіття може  відрізнятися  від  свого природного рівня.

Відповідно до своїх уявлень  про  причини  безробіття  неокласики висловлюють і пропозиції щодо політики держави для його подолання. Передусім - держава повинна змусити ринок  працювати. Серед "змушуючих" засобів - зменшення соціальної допомоги, що стимулюватиме безробітних більш  активно  шукати  роботу.

Кейнсіанське трактування  безробіття також грунтується на ідеї певної недосконалості ринку. Але  якщо для класиків ця недосконалість породжена  втручанням  держави  у  дію  ринкових сил, то для  кейнсіанців, навпаки, причина  недосконалості  закладена  у  власне  ринковому  саморегулюванні.Фактично  кейнсіанське трактування - це тлумачення циклічного безробіття, спричиненого періодичною  відсутністю  ефективного  попиту.Неефективний попит,у свою чергу,пояснюється заниженими доходами домогосподарств.

           AD        Inv        E   ,де E - зайнятість.

 

Як відомо, кейнсіанські рекомендації щодо обмеження  безробіття зводились до пропозиції стимулювати  сукупний попит  з боку держави.

З кейнціанської моделі виходить , що уряд може стабілізувати економіку  з допомогою відповідної фіскальної політики. Збільшення державних видатків і скорочення податкових ставок веде до збільшення сукупного попиту. Масштаби збільшення залежать від величини мультиплікатора, яка буде різною для державних  видатків, трансфертних платежів і податків. Під час Великої депресії 30-х років уряд США намагався вплинути таким чином на сукупний попит, а також сформував програму суспільних робіт, в відповідності з якою було утворено близько 4 млн. робочих місць. Такий же підхід мав місце і в інших ринкових економіках в періоди стагнації і масового безробіття. Критики цього підходу рахують, що збільшення зайнятості в державному секторі повністю або частково нейтралізується її скороченням в приватному секторі. Вони також рахують, що програми по створенню робочих місць неефективні ще і того, що вони надають допомогу робітника з низькими доходами і з низьким рівнем кваліфікації, тоді як безробітними часто виявляються висококваліфіковані робітники, що ці програми не мають довгострокового ефекту. Прибічники цих програм визначають, що ринок праці суттєво диференційований, що попит на працівників низької кваліфікації в приватному секторі являється обмеженим, що програми суспільних робіт зменшують безробіття серед некваліфікованих працівників.