Аналіз розвитку ринку капіталу в Україні

Таким чином, ключова  роль у регулюванні ринку капіталу на поточному етапі має належати НБУ і полягати в такому:

• встановленні пруденційних правил формування нормативно-законодавчої бази, розбудові інфраструктури ринку капіталу;

• ліцензуванні та нагляді  за функціонуванням учасників ринку  капіталу;

• проведенні перевірок  фінансових інституцій;

• стягуванні штрафів  і застосуванні санкцій за недотримання основних правил, що регламентують проведення операцій;

• зборі, обробці й  аналізі інформації для оцінки ситуації та інформуванні суспільства щодо стану  ринку капіталу.

Організація нагляду  НБУ за функціонуванням ринку  капіталу як складової фінансового  ринку має будуватися за принципом, що усі види фінансових ризиків та інші фінансові процеси і явища є предметом правил, однакових для всіх сегментів фінансового ринку. Це необхідно для обмеження масштабів регуляторного арбітражу. Водночас за максимально можливої уніфікації правил для всіх секторів фінансового ринку, НБУ має врахувати специфічні особливості кожного із сегментів. Наприклад, при вирішенні проблеми узгодження моделі розвитку банківської системи та фондового ринку слід виходити з того, що у перспективі ринок капіталу повинен стати основним джерелом довгострокових ресурсів, хоча на поточному етапі розвитку ключову роль відіграватиме банківська система.¹⁹

Дотепер в Україні  розвивалася модель розвитку банківського сектору, котра базувалася на універсалізації  банківської діяльності та стримувала ефективний розвиток спеціалізованих установ (насамперед, інвестиційних і регіональних банків). Модель універсального банку, котра поєднує страхову, інвестиційну, роздрібну складову, виявилася не спроможною протистояти кризовим впливам. Тому тенденція до загальної примітивізації фінансових інститутів, і частково фінансових інструментів є неминучою. Так само невідворотною є хвиля злиття і поглинань, що зумовить формування великих фінансових конгломератів, зокрема на транснаціональному рівні. Зважаючи, що в умовах недостатньої капіталізації ринків країн, які розвиваються, універсальні банки все ще матимуть достатній потенціал зростання ефективності і маси прибутку, можна припустити, що в Україні певний час збережеться тенденція до універсалізації банківської діяльності, що вимагає:

1) підтримки стабільності  банківської системи;

2) чіткого врегулювання  відносин власності між банками  та інвестиційними компаніями. Наприклад,  в Ізраїлі запроваджено норму,  за якою банки не повинні  володіти більш ніж 5 % капіталу інвестиційної компанії.²⁰ У рекомендаціях щодо розвитку ринку капіталу в Ізраїлі зазначається про необхідність заборони банкам-андерайтерам впливати на ціноутворення, якщо вони є кредиторами компанії, що випускає акції, обмеження ринкової частки покупця цінних паперів 20 % (із врахуванням частки компаній, якими він управляє);

3) введення ліцензування  фінансових і пенсійних продуктів  (випуск цінних паперів, здійснення  банківських розрахунків, надання  послуг фондами взаємодопомоги, страхування життя та пенсій).

Численні проблеми банківського сектору вимагають спрямування зусиль органів державного управління на пошук і використання незадіяних джерел фінансових ресурсів з метою капіталізації, відновлення довгострокового кредитування, підтримання ліквідності банківської системи та своєчасної сплати зовнішніх боргів.²¹

До фінансових ресурсів, які можуть бути використані як потенційне джерело середньо- і довгострокових пасивів банківської системи слід віднести:

• кошти, вилучені населенням з банківської системи;

• кошти державного бюджету;

• надмірні вкладення  в іноземні активи компаній і банків, що у такий спосіб хеджують валютні ризики за недостатнього розвитку строкового валютного ринку;

• кошти в накопичувальній  пенсійній системі. Їх вивільнення  нерозривно пов'язане із задіянням  інституційних «ресурсів». До цих  ресурсів відноситься нереалізований потенціал організаційно-інституційного розвитку ринку капіталу, а саме:

• ринку корпоративних  облігацій, що з початком тенденції  до стабілізації потенційно здатний  стати інструментом перетворення «коротких  вкладень» банків у «довгі позики»  компаній;

• ринку синдикованого  кредитування, що здатний стати інструментом акумуляції ресурсів невеликих вітчизняних  банків-кредиторів для фінансування значних позик;

• ринку міжбанківського  кредиту, що дозволяє знизити потреби  банків у накопиченні непрацюючих ліквідних активів і використати вивільнені засоби для розширення кредитної пропозиції;

• ринку кредитування операцій по злиттю і поглинанню в  банківському секторі, що потенційно здатний  стимулювати процеси рекапіталізації;

Вивільнення і спрямування  зазначених ресурсів на вирішення проблем банківського сектору має підкорюватися завданню нарощування довгострокових ресурсів банківської системи, що потребує заходів за такими напрямами:

• розвитку механізмів рефінансування (передусім, довгострокового), збереження нульової норми резервування за довгостроковими зобов'язаннями банків;

• активний розвиток фінансових інструментів, котрі дозволяють реалізувати  державні інвестиційні програми (інфраструктурні  облігації) та механізми рефінансування цих облігацій;

• забезпечення рівності доступу до рефінансування всіх банків, незалежно від їх розміру;

• доповнення механізму  довгострокового рефінансування обмеженнями  на використання наданих коштів з  метою виключення істотних інфляційних  наслідків, а саме:

• надання рефінансування комерційним банкам під заставу векселів платоспроможних підприємств реального сектору економіки, насамперед, тих секторів, які здатні стати основою нового технологічного устрою;

• рефінансування частини  валютних кредитів, виданих українськими банками фізичним особам, за умови використання наданих коштів на цілі капіталізації;

• рефінансування експортних кредитів, наданих вітчизняними банками.²²

Запорукою успішності державних  заходів є дотримання наступних  принципів:

• передбачуваність на основі використання міжнародних стандартів за визнання можливості відхилення від них відповідно до національних особливостей;

• узгодженість між стратегією та практикою регулювання, тобто  державні заходи мають здійснюватися  у руслі загальної стратегії, але адекватно поточній ситуації;

• інформаційна відкритість  та публічна зрозумілість, що базуються  на регулярному оприлюдненні інформації;

• координування дій  усіх органів державного управління і законодавчої влади, що мають повноваження у сфері регулювання ринку  капіталу. Це дозволить вдосконалити законодавчу базу у напрямі створення кращих умов для ведення інвестиційного бізнесу;

• співробітництво з  асоціаціями професійних дилерів  у частині запровадження внутрішніх систем регулювання і корпоративної  практики;

• постійне вдосконалення систем ризик-менеджменту та кризового менеджменту;

• тісне співробітництво  з іншими державами, що дозволить  підтримати баланс між внутрішнім та зовнішнім наглядом за функціонуванням  ринку капіталу.

Реалізація регулюючих заходів за наведеними напрямами та принципами дозволить забезпечити:

• ефективний нагляд і  регулювання ринку капіталу на основі загального принципу розподілу ресурсів адекватно розподілу ризиків;

• коректну оцінку ризикованості  та дохідності окремих фінансових інструментів;

• стабільність фінансової системи за упередження кризових ситуацій;

• захист прав споживачів та інвесторів шляхом впровадження європейських законів, організації і впровадження професійних кодексів діяльності;

• захист фінансового  ринку від проявів корупції та запобігання тіньовим схемам виведення капіталу з країни на основі використання системи відстеження, попередження і недопущення незаконних операцій;

• забезпечення дисципліни на ринку на основі підтримання його прозорості;

• підвищення кваліфікації та рівня професіоналізму учасників ринку капіталу.

Таким чином, система  антикризових заходів НБУ набуде нової якості: пріоритетним завданням  стане не просто виживання в умовах кризи, а й якісне оновлення ринку  капіталу, а на основі інтеграції стратегій  розвитку банківського сектору і ринку цінних паперів буде отримано синергічний ефект, який стане основою створення потужного ринку капіталу України .²³

Для швидкого розвитку ринку  капіталу вкрай необхідним є захист інвесторів та акціонерів. Наразі права  портфельних інвесторів захищені неналежним чином і тільки найризикованіші інвестори працюють в Україні. Технічно, дуже просто підвищити захищеність як інвесторів, так і акціонерів. Учасники ринку вважають, що головне питання, що викликає найбільше непогодження у парламентарів, це відміна такого інституту як закриті акціонерні товариства (ЗАТ), яке передбачено цим законопроектом. В такій ситуації, якщо це є політично необхідним, законопроект треба прийняти без заборони ЗАТ. Це вже буде суттєвим прогресом порівняно з поточною ситуацією.

По-перше, для того, щоб  підвищити ліквідність ринку  капіталу, вільний обіг акцій має бути збільшений. Для цього, пропонується вдосконалити процедуру приватизації в Україні. Пропонується використовувати іншу процедуру приватизації для деяких підприємств. Традиційно приватизація в Україні проводиться через тендер, на якому "промисловий інвестор" має пріоритет на придбання контрольного пакету акції. В результаті, тільки незначна частка акцій (до 10 %) знаходиться у вільному обігу. Якщо значна частка акцій продавалась би на фондовому ринку, це б збільшило пропозицію активів на ринку та підвищило б його ліквідність. Таким чином, пропонується приватизувати підприємства у три етапи. На першому етапі не менше ніж 10% акцій має бути продано на фондовому ринку (включно з ПФТС). Продаж акцій на ринку не тільки прискорить його розвиток, а й надасть ринкову оцінку вартості майна. На другому етапі не більше ніж 51% акцій має бути продано промисловому інвестору на конкурентному тендері. І на третьому етапі решту акцій має бути продано інвесторам на фондовому ринку (включно з ПФТС). Це збільшить пропозицію активів на ринку та підвищить його ліквідність.

Друга пропозиція полягає у збільшенні вільного обігу акцій так званих стратегічних підприємств. Уряд має розглянути можливість продажу на фондовому ринку від 10% до 25% акцій великих компаній. Такий крок покращить ліквідність цього ринку. Крім цього, оскільки зміни ціни акцій, сформованих на ринку, відображатимуть успіх або провал менеджменту компанії, це гарний спосіб вдосконалити та оцінити менеджмент компаній. До того ж, вільний обіг акцій на ринку бути вказувати на реальну ціну підприємств, що примусить їх бути більш прозорими у своїй діяльності.²⁴

По-третє, нерівне ставлення  до банківських депозитів і до доходів з капіталу призвело до меншої привабливості ринку капіталу як інструменту інвестування. Дохід з капіталу та банківські депозити мають оподатковуватись однаково. Для цього пропонується звільнити від податків доходи з капіталу та з банківських депозитів.

Водночас із розширенням  кількості та обсягу цінних паперів, дуже важливим є забезпечити відповідний  попит на ці цінні папери, тобто  пропозицію коштів.

Отже, розвиток ринку капіталу в найближчій перспективі – це основа економічного зростання, тобто власне економічного розвитку. Ринок капіталу повинен розвиватися в напрямах як збільшення пропозиції капіталу, так і збільшення попиту на капітал.

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

 

Опрацювавши дану тему, вважаємо за потрібне зробити наступні  висновки:

Ринок капіталу є одним із секторів фінансового ринку, на якому продаються і купуються-грошові кошти на тривалий (більше одного року) термін для збільшення маси основного й оборотного капіталів за посередництвом банків, страхових компаній, інвестиційних і пенсійних фондів, фондів взаємного кредитування.

Класичними операціями ринку капіталів є: операції з фондовими інструментами – акціями, середньостроковими та довгостроковими облігаціями; довгострокові депозити та позички комерційних банків; операції спеціалізованих інвестиційних та фінансових компаній тощо.

На українському ринку  капіталу основна увага приділяється фондовому ринку та ринку банківських  послуг.

Аналіз ситуації на ринку капіталу показує, що капітал в останні  роки набув більш інвестиційної  привабливості, хоча збільшення відбувається незначними темпами. Незважаючи на деякі коливання капіталізації на ринку, в цілому можна сказати, що поточна ситуація  відповідає нинішньому розвитку економіки України. Протягом 2012 року продовжилось зростання розміру власного капіталу банківської системи України . Станом на 2012 рік розмір капіталу зріс на 9,5% (14,7 млрд. грн.) і станом на 01.01.2013 р. дорівнював 170,2 млрд. грн. Поступовий вихід банків на прибуткову діяльність пов'язаний із завершенням формування банками резервів під проблемну заборгованість, що утворилась під час першої хвилі економічної кризи (2008-2010 роки). Збільшення капіталу дозволило поліпшити можливості банків з поглинання збитків від погіршення якості активів. Незважаючи на затяжну кризу у світовій економіці і проблеми на фінансових ринках, банки України протягом 2011 року залучили значний обсяг ресурсів на внутрішньому ринку, що дозволило відновити фінансування економіки, зберігши прийнятні показники ліквідності і капіталізації. Порівняно з кредитним, ситуація на фондовому ринку менш сприятлива. Хоча обсяг торгів на ринку цінних паперів у 1,4 рази перевищив показник 2010 року і становив 2 171,10 млрд. грн., проте у 2011 році рівень капіталізації досягнув свого мінімуму в межах 120-260 млрд. грн. Відношення обсягу торгів до ВВП залишається на низькому рівні порівняно з розвиненими країнами.