Аналіз бригадних форм організації праці і проектування колективних трудових процесів у допоміжному виробництві

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харківський національний економічний університет

 

Кафедра управління персоналом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з курсу «Організація праці» на тему

«Аналіз бригадних  форм організації праці і проектування колективних трудових процесів у допоміжному виробництві»

 

 

 

Виконала –  студентка II курсу 8 групи

Факультету  економіки і права,

Спеціальності 7.050 109

 

Перевірив –  керівник

к.е.н. Єрмоленко Олексій Анатолійович

 

 

Харків, 2010

ЗМІСТ

ВСТУП…………….………………………………………………………………..….3

1. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА……………………………………………………….5
1. Організація трудового процесу…………………………………….…..5
2. Застосування бригадних форм організації виробництва…………8
3. Сутність допоміжного виробництва…………………………………..11
4. Робоче місце та його обслуговування……………………………….12
2. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА…………………………………………………………15
1. Проектування колективного трудового процесу…………………...15
2. Проектування карти робочого місця………………………………….16
3. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ……………………………………………....22
1. Визначення економічної ефективності………………………….……22
2. Заходи на підвищення ефективності…………………………………25

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….….27

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………..…..28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Процес розвитку виробничих сил суспільства пов'язане з проблемою ефективності використання всіх виробничих ресурсів. У тому числі і трудових. Трудові ресурси підприємства є головним ресурсом кожного підприємства, від якості і ефективності використання якого багато в чому залежать результати діяльності підприємства і його конкурентоспроможність.

Для ефективної роботи сучасного виробництва, основаного на застосуванні складної техніки та технології, характерного великою кількістю внутрішньовиробничих зв’язків і інформаційних потоків у сфері управління, необхідна чітка організація трудового процесу, прогресивні норми та нормативи, ефективні системи матеріального стимулювання  високовиробничої праці, як основа не тільки організації праці на робочих місцях, але й планування, організації виробничих процесів та управління виробництвом. Тому рівень розвитку виробництва немислиме без організації праці, яка виступає як упорядкована система взаємодій робітників з засобами виробництва  і один з одним в єдиному виробничому процесі. У всіх сферах людської діяльності краще організована праця при різних рівних умовах забезпечувала досягнення більш високих результатів.

Ефективність виробництва можна підвищити, якщо постійно і своєчасно приділяти питанням підготовки кваліфікованих кадрів, професійної орієнтації молоді, нормування та мотивації праці, вивчення і впровадження передового виробничого досвіду, поліпшення умов праці. Цьому має передувати ретельний науковий аналіз трудових процесів і умов їх здійснення.

Також підвищення ефективності підприємства в багатьох випадках залежить від розвитку колективу підприємства – виробничої бригади.  Колектив виробничої бригади є первинною ланкою трудового колективу підприємства, організації. Бригадна форма організації праці повинна охвачувати весь виробничий комплекс, забезпечуючи систематичний ріст ефективності виробничої діяльності бригад – ріст продуктивності праці, зниження працеємкості продукції, підвищення її якості, економія матеріальних ресурсів, покращення використання обладнання, підвищення кваліфікації та загальноосвітнього рівня робітників, скорочення текучості кадрів, укріплення трудової та виробничої дисципліни.

Отже, метою даної курсової роботи є вивчення бригадної форми організації праці  допоміжного виробництва на Куп’янському молочноконсервному комбінаті.

Куп’янський молочноконсервний комбінат входить до числа найкрупніших в Україні по переробці молочної сировини. Колектив комбінату має великий досвіт роботи, а сучасне обладнання дозволяє йому випускати якісну продукцію у великих об’ємах. Випускаєма продукція – різноманітна, смачна, екологічно чиста та корисна, яка користується постійним попитом як у Харківському регіоні, так і за його межами. До складу комбінату входять, крім цехів основного виробництва, ремонтні, енергетичні, транспортні та лабораторні цеха, що забезпечують надійну і безперебійну роботу всього комбінату, обслуговування різними видами енергії; транспортне обслуговування; ремонт основних засобів.

 Отже, основними  задачами мого курсового проекту  є: 

• проведення аналізу  організаційно-технічних параметрів об’єкта;

• виявлення  недоліків існуючого трудового  процесу;

• проектування раціонального трудового процесу;

• розробка проекту  організації робочого місця;

• складання  плану заходів щодо впровадження раціонального трудового процесу;

• розрахунок економічного ефекту від впровадження раціонального  трудового процесу.

Удосконалення існуючого трудового процесу може привести до значної економії часу робітника, підвищення продуктивності праці та зменшення загальних витрат виробництва, що, звичайно, може з успіхом бути реалізовано на підприємстві будь-якого масштабу.

 

АНАЛІТИЧНА  ЧАСТИНА

1. Організація трудового процесу

Незалежно від економічного розвитку країни основою будь-якого виробництва є трудовий процес, його відповідна організація. Коли ми говоримо про трудовий процес, необхідно відмітити, що трудовий процес – це процес взаємодії робітників на предмет праці та знаряддя праці з метою виготовлення продукції або виконання робіт, які супроводжуються витратами фізичної та нервової енергії людини. Працівник, виконуючи трудові дії, змінює форму, розміри, властивості предметів праці, управляє знаряддями виробництва, контролює хід виробництва і т.п.

Організація трудових процесів спрямована на забезпечення якісного виконання виробничих операцій з мінімальними витратами робочого часу, створення сприятливих і безпечних умов праці робітників, ефективне використання обладнання, організаційної та технологічної оснастки. Тобто організувати трудовий процес – значить зістикувати у просторі та часі, за кількістю та якістю предмет праці, знаряддя праці та живу працю. Принципи побудування праці можна розділити на дві групи: загальні та специфічні. До загальних відносять:

1. паралельність, непереривність, істотність та економія  трудових рухів; сумісність трудових дій і прийомів;
2. сприятливі пози;
3. оптимальне завантаження виконавця і використовуваної ним техніки;
4. підвищення змістовності праці та творчих можливостей його здійснення;
5. повну відповідність кваліфікації робітника виконуваній роботі;
6. запобігливість обслуговування.

Специфічні  принципи:

1. забезпечення тимчасових і просторових взаємозв’язків, пропорційності і злагодженості в роботі всього виробничого ланцюжка;
2. синхронізація дій виконавців і попередження можливих порушень нормального ходу виробничого процесу;
3. встановлення завдань, виходячи не з простого додавання сил окремих працівників, а з сумарних зусиль, створюваних колективною працею;
4. синхронізація роботи взаємопов’язаність виробничих ланцюжків;
5. створення зацікавленості в покращенні результатів праці та підвищення колективної відповідальності, а також створення умов для надання взаємної допомоги і взаємоконтролю [1].

Основою трудового  процесу є операція – закінчена частина технологічного процесу з обробки одного або одночасно декількох предметів праці, що виконується на одному робочому місці одним або групою робітників або без їхньої участі [2].

До складу трудового процесу відносять:

1.Трудовий рух, який є найбільш диференційованим елементом розчленовування операції. Воно являє собою одне кратне переміщення робочого органу виконавця з метою взяття, переміщення, суміщення, звільнення предмета, підтримання його в стані спокою.

2.Трудова дія – це логічно завершена сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви робочими органами людини за незмінних предметах і засобах праці.

3.Трудовий прийом – сукупність трудових закінчених дій працівника, яка характеризується певним закінченим цільовим призначенням, і представляє собою технологічно завершену частину операції з кількох трудових дій [1].

Високі результати праці окремих працівників, більша або менша економія матеріальних і трудових витрат є не тільки наслідком особистих здібностей, але і результатом раціональності застосовуваних прийомів і методів праці. Раціональними можна вважати такі прийоми і методи, які характеризуються – найменшими витратами часу, фізичними і психічними (нервовими) зусиллями і витратами енергії.

Основний напрямок раціоналізації прийомів і методів  праці – це оптимізація структури технологічної операції і трудових прийомів за рахунок скорочення кількості трудових рухів і вдосконалення способів їх виконання. Основним етапом у вивченні, проектуванні та впровадженні раціональних прийомів і методів праці є вибір об’єкта дослідження. Досліджують перш за все трудові методи, прийоми, руху передових робітників і фахівців, досвід раціонального та ефективного використання сировини, матеріалів, обладнання.

Безпосереднє  вивчення прийомів праці починається  з виявлення їх змісту та послідовності  виконання. З цією метою на підприємстві вибирають групу працівників, які  досягли найвищих показників зростання  продуктивності праці.

За допомогою візуальних спостережень, опитувань, анкетування, тестування, фотографій робочого дня, хронометражу, спеціальних технічних пристроїв досліджують існуючі трудові процеси. При цьому визначають використовувані методи, умови і форму організації праці; витрати робочого часу; технологічні і організаційні рішення роботи обладнання.

Виконані дослідження  аналізують, вибирають найбільш раціональне  рух, прийоми та методи праці, що дозволяє проектувати найбільш прогресивний трудовий процес. При впровадженні нових методів і прийомів праці велика увага повинна приділятися організації сприятливих соціальних умов праці, відпочинку працівників і збереження їх здоров’я [3].

Трудовий процес може бути колективним або індивідуальним. Індивідуальним є процес, в якому зайнятий один виконавець, результати діяльності якого носять індивідуальний характер. Індивідуальний процес в залежності від спеціалізації робочого місця може складатися з різної кількості та виду операцій. У процесі проектування трудового процесу повинен бути розроблений раціональний метод праці робітника, що забезпечує виконання виробничого завдання мінімальними витратами фізичної та нервової енергії, при дотриманні необхідної якості роботи.

При вдосконаленні  трудового процесу необхідно  аналізувати зміст, порядок і послідовність його здійснення, прийому праці, способи їх виконання [2].

 

2. Застосування бригадних форм організації виробництва

Найбільш тісна  кооперація членів колективу досягається  при бригадній формі організації  праці. Виробнича бригада представляє  собою первинний трудовий колектив робочих однакових або різних професій, спеціальностей, кваліфікації, спільно виконуючих єдине виробниче завдання і об’єднаних загальною економічною оцінкою результатів праці. Об’єктивною передумовою такого об’єднання служать організаційно – технічні умови виробництва, тобто такі умови, коли поза бригадної форми ведення виробничого процесу або не можливо, або неефективно.

Бригадна форма створює економічні передумови для високопродуктивної праці на основі внутрішньо бригадної кооперації праці, що приводить до зменшення витрат робочого часу, збільшення часу використання обладнання.

В даний час  на підприємствах поширені такі бригадні форми: спеціалізовані та комплексні.