Аналіз амортизаційної політики підприємства

 

3 План амортизаційної  політики підприємства ПВП «Молокозавод-Карпати»

3.1 Пропозиції щодо формування  амортизаційної політики ПВП «Молокозавод-Карпати»

Для покращення управління амортизаційною політикою пропонуємо застосовувати  кумулятивний метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток амортизованої вартості (АВ) та кумулятивного коефіцієнта (Кк). Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання за формулою (3.1):

Ар=АВ*Кк=(Фп-Фл)*Кк.                                              (3.1)

Спочатку обчислимо кумулятивні коефіцієнти для кожного року експлуатації молокооброблюваного обладнання.

Кк1=4/(1 *2*3*4)=0,4.

Кк2=3/(1*2*3*4)=0,3.

Кк3=2/(1*2* 3*4)=0,2.

Кк4=1/(1 * 2*3*4) =0,1.

Знайдемо амортизаційні  відрахування за кожен рік корисного строку служби молокооброблюваного обладнання відповідно до винайдених кумулятивних коефіцієнтів у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Розрахунок амортизаційних відрахувань кумулятивним методом

Рік	Кумулятивний  коефіцієнт, Кк	Вартість на початок року, грн..	Амортизаційні відрахування, грн..	Вартість на кінець року, грн..
2010	0,4	20000	7200	12800
2011	0,3	12800	5400	7400
2012	0,2	7400	3600	3800
2013	0,1	3800	1800	2000

Сума всіх амортизаційних відрахувань становить 18000 грн., що дорівнює амортизованій вартості молокооброблюваного обладнання.

До недоліків рівномірного нарахування амортизації слід віднести:

• свідомо фіксовану незмінну величину амортизаційного періоду;
• недостатній стимулюючий вплив на підвищення ефективності використання основного капіталу;
• можливість недоамортизації у зв'язку з недостатнім урахуванням впливу морального зношення;
• недостатнє врахування умов внутрішнього використання основного капіталу.

Такий метод дасть змогу  визначити норми амортизації, які мають бути економічно обґрунтовані й спрямовані на своєчасне відшкодування основних фондів. При їх розрахунку дуже важливо правильно визначити економічну доцільність терміну служби з урахуванням таких факторів:

— довговічності основних фондів;

— морального зносу;

—  перспективного плану технічного переозброєння;

— балансу устаткування;

—  можливостей капітального ремонту і модернізації.

Кумулятивний метод доцільно застосовувати по відношенню до тих об'єктів, які зазнають швидкого морального старіння, в зв'язку з чим значно зростають витрати на ремонт, технічне обслуговування експлуатацію (на транспортні засоби, комп'ютерну техніку тощо). Ще одним чинником, що впливає на вибір методів прискореної амортизації, є випуск продукції, попит на яку швидко змінюється (існує можливість падіння попиту раніше, ніж зноситься устаткування для її виробництва), що є характерним для нашого підприємства.

 

 

Для збільшення режимного фонду часу роботи пропонуємо наступний захід. Коефіцієнт завантаження устаткування на програму, власне, і характеризує пропускну спроможність устаткування. Слід зазначити, що в цілому пропускна спроможність устаткування дозволяє виконати виробничу програму першого кварталу. Однак по групі обладнання виробництва продукції сметани і особливо обладнання  для виробництва сирів коефіцієнт завантаження дуже високий – 0,87 і 0,96, що при непередбачених простоях устаткування може поставити під загрозу виконання в строк виробничої програми, що у молочній галузі є дуже важливим, оскільки від ефективної роботи даного підприємтсва залежить здоровя людей України. Тому доцільно перевести на тризмінну роботу дві додаткові одиниці обладнання  для виробництва сирів  і одну одиницю обладнання для виробництва продукції сметани.

В даному випадку фонд часу роботи обладнання для виробництва сирів складе 5000+500*2=6000 годин, обладнання для  виробництва сметани– 5000+500*1=5500 годин, а в цілому по всіх групах устаткування – 21000+1500=22500 годин і відповідно коефіцієнт завантаження по обладнанню для виробництва сметани складе 3077 : 6500 = 0,48; по обладнанню  для виробництва сирів  - 4792: 5500 = 0,87, а в цілому по всіх групах  обладнання - 17 003 : 22 500 = 0,755. Як бачимо з розрахунку, навіть після проведення заходів коефіцієнт завантаження по обладнанню для виробництва сирів досить високий – 0,87.

Графічно зміну коефіцієнта  завантаження обладнання подамо на рис. 3.1.

Рисунок 3.1 - Зміна коефіцієнта завантаження при реалізації заходів

Для покращення ефективності обладнання пропонуємо резерви зростання виробничої потужності, завантаженості її використання на досліджуваному підприємстві – ПВП «Молокозавод-Карпати». Відмінність двох груп вказаних резервів зобразимо на схемі (див. рис. 3.2).

Як видно зі схеми, резерви зростання і резерви використання виробничої потужності можуть бути екстенсивні і інтенсивні. Якщо екстенсивні резерви зростання виробничої потужності ПВП «Молокозавод-Карпати» виражаються в збільшенні кількості встановленого устаткування (насамперед для ліквідації диспропорцій), що забезпечує продуктивніше використання всього технологічного устаткування і потенційного фонду часу його роботи, взятого в розрахунок виробничої потужності, то екстенсивні резерви поліпшення використання виробничої потужності виражаються в усуненні втрат часу в роботі устаткування, які були в звітному періоді. Ці втрати пов'язані, головним чином, із простоями устаткування через відсутність і запізнення робітників, позапланові ремонти, відсутність роботи, будь-які організаційно-технічні неполадки. Інтенсивні резерви зростання виробничої потужності ПВП «Молокозавод-Карпати» - це резерви зниження трудомісткості продукції або підвищення продуктивності устаткування. Впровадження нової техніки і технології, поліпшення конструкції виробів, модернізація устаткування, застосування прогресивніших пристосувань та інструментів - тобто все, що приводить до зниження трудомісткості продукції чи зростання продуктивності устаткування, означає і зростання величини виробничої потужності.

Рисунок 3.2 – Резерви зростаня і використання виробничої потужності

ПВП «Молокозавод-Карпати»

Інтенсивні резерви поліпшення використання виробничої потужності ПВП «Молокозавод-Карпати» виражаються в ступені освоєння в середньому всіма робітника-ми діючої і нової техніки і технології. Величину цього резерву можна виразити як різницю між нормою трудомісткості (виробу, операції) середньої, фактично досягнутої в середньому всіма робітниками даної професії і технічної (прогресивної). Величина цього резерву значно залежить від стабільності кадрів робітників, рівня їхньої кваліфікації. Наголошуючи на резервах поліпшення використання виробничої потужності, слід зазначити, що фактично використання виробничої потужності в умовах ринкових відносин визначається факторами:

• ринкова кон’юнктура;

• конкурентоспроможність продукції;

• матеріально-технічне забезпечення виробництва;

• забезпечення робочою силою.

Рівень використання виробничої потужності ПВП «Молокозавод-Карпати» і цілому не перевищує 60-70 %. що в основному вважається нормальним, тому що в умовах ринкової економіки важливо не просто максимально завантажити виробничу потужність, а випустити продукцію, яка буде реалізована. Крім того, завжди необхідно мати резерв виробничих потужностей для виконання додаткових замовлень.

 

3.2 Оцінка ефективності запропонованої амортизаційної політики

Порівняння рівномірного і запропонованого  нами кумулятивного методу нарахування  амортизації покажемо на рисунку 3.4.

Рисунок 3.4 – Порівняння методів амортизації

Таким чином, ми бачимо, що кумулятивний метод дає змогу прискорити вартість обладнання та оновити його швидше, ніж при рівномірному методі нарахування амортизації.

Отже, запропоновані заходи – це можливість не тільки суттєво вдосконалити амортизаційну  політику на даному підприємстві, але й змога підвищення внутрішньої ефективності використання обладнання та сприяння прибутковості досліджуваного підприємства.

 

Висновки

Відмінність амортизаційних відрахувань  від інших витрат, наприклад заробітної плати або вартості матеріалів, у тому, що для їх нарахування немає необхідності робити реальні витрати в грошовій формі в даний конкретний період.  Економічна функція амортизації полягає у фактичній компенсації коштів, витрачених на придбання основних фондів. Таким чином, метою економічної амортизації має бути визначення дійсних витрат підприємства, пов'язаних з повним відтворенням засобів праці, а отже, і собівартості продукції (послуг). Амортизаційні відрахування в даному випадку відображають реальне знецінювання основного капіталу в процесі виробництва і відносяться на витрати діяльності суб'єктів господарювання. Економічна амортизація повинна використовуватися в межах управлінського обліку, причому керівники підприємств можуть вибирати норми і правила нарахування самостійно.

Можуть  нараховувати амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) за такими методами:

1) прямолінійним, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

При використанні цього методу вартість об'єкта основних засобів списується однаковими частками протягом усього періоду його експлуатації. Це найпоширеніший метод нарахування амортизації  основних засобів підприємств і  організацій.

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річно» норми амортизації

3)    прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та подвоєної річної норми амортизації.

4)    кумулятивним, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишається до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

5) виробничим, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Докладний аналіз цих методів приводить до висновку, що між деякими з них немає суттєвої відмінності, як у теоретичному плані, так і за практичними результатами, що може бути підставою для їхнього скорочення.

 Метою ПВП «Молокозавод-Карпати» є отримання прибутку за рахунок виготовлення молочної продукції, яка задовільняє різні вимоги споживача.

Протягом 2005-2008 року спостерігався значний ріст усіх показників: відбувся значний ріст прибутку та продуктивності праці, Але в 2009 році основні показники знизились: різко зменшився прибуток - на 66,6%, і сягнув рівня 2007 року (44379 грн.), характерно і зниження наступних показників: продуктивність праці.Тому в майбутньому потрібно розробити нові програми для покращення показників до рівня 2008року.

Особливістю  структури основних виробничих фондів ПВП «Молокозавод-Карпати»  є те, що найбільшу питому вагу в загальній сукупності основних виробничих фондів складають машини і обладнання, оскільки вони безпосередньо задіяні у процесі виробництва і дають змогу знизити трудомісткість виготовлення продукції.

        Найбільш  зношеними є транспортні  засоби  даного підприємства – на 65,21%, рівень зносу будівель, машин  та обладнання знаходиться на  одноковому рівні – 42,6% та 43,63 відповідно.

На даному підприємстві при обчисленні амортизації використовують прямолінійний метод. Такий метод є найбільш простим і розповсюдженим. Використання такого методу нарахування амортизації було доцільним, коли дане підприємство не мало конкурентів та на змінювало часто виробництво продукції. Сьогодні при зростанні конкуренції та частого оновлення продукції варто використовувати інші методи нарахування продукції, які враховують можливий моральний знос.

Для покращення ефективності обладнання пропонуємо резерви зростання виробничої потужності, завантаженості  її використання на досліджуваному підприємстві – ПВП «Молокозавод-Карпати». Запропонований кумулятивний метод дає змогу прискорити вартість обладнання та оновити його швидше, ніж при рівномірному методі нарахування амортизації.