Аналіз амортизаційної політики підприємства

 

Відповідно до Концепції амортизаційної політики, затвердженої 7 березня 2001 року, залежно від сфери застосування і мети приділяють дві основні функції амортизації:

•   економічну;

•    податкову (фіскальну).

Економічна функція  амортизації полягає у фактичній компенсації коштів, витрачених на придбання основних фондів. Таким чином, метою економічної амортизації мас бути визначення дійсних витрат підприємства, пов'язаних з повним відтворенням засобів праці, а отже, і собівартості продукції (послуг). Амортизаційні відрахування в даному випадку відображають реальне знецінювання основного капіталу в процесі виробництва і відносяться на витрати діяльності суб'єктів господарювання. Економічна амортизація повинна використовуватися в межах управлінського обліку, причому керівники підприємств можуть вибирати норми і правила нарахування самостійно.

В економічній амортизації  тривалість амортизаційного періоду повинна відповідати фактичному терміну служби до списання або вибуття конкретного засобу праці на кожному підприємстві. Цей період у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» від 18 травня 2000 р. названо строком корисного використання (експлуатації). Фактична тривалість служби до списання конкретного засобу праці може бути економічно раціональною, що найбільше вигідно для підприємства, або з різних причин може відрізнятися від неї в будь-який бік.

Податкова функція амортизації  полягає у фінансовій компенсації основного капіталу за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань і одержання податкової знижки. Сфера застосування фіскальної амортизації встановлюється чинним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств. Саме через податкову амортизацію має здійснюватися державне регулювання інвестиційної діяльності і рівня оподаткування прибутку підприємства. Фіскальна амортизація мас суворо регламентуватися і нараховуватися в точній відповідності до норм і правил, встановлених законодавчо.

 

1.2.2 Методи, які  пропонуються П(с)БО

Амортизація основних фондів груп 2,3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

З 1 липня 2000 p., з набуттям чинності Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", підприємства України здобули право самостійно обирати методи нарахування амортизації

Розглянемо терміни, що наведені в Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку

Амортизація - систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їхнього корисного використання (експлуатації).

Вартість, яка амортизується, — первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їхньої ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їхнього корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних із продажем (ліквідацією).

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їхнім використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Сума очікуваного відшкодування - сума, яку підприємство очікує до відшкодування вартості необоротного активу під час його майбутнього використання, враховуючи його ліквідаційну вартість

Знос необоротних активів — сума амортизації об'єкта необоротних активів із початку його корисного використання.

Відтепер підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) за такими методами:

1) прямолінійним, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

При використанні цього методу вартість об'єкта основних засобів списується однаковими частками протягом усього періоду його експлуатації. Це найпоширеніший метод нарахування амортизації основних засобів підприємств і організацій.

Перевагами прямолінійного методу є передусім простота розрахунку амортизації, а також можливість рівномірного розподілу амортизації в кожному звітному періоді, що зручно для аналітичного обліку продукції, яка випускається і реалізується.

Прямолінійний метод  зручно використовувати для нарахування  амортизації на такі об'єкти основних засобів, як нерухомість.

Недоліки цього  методу полягають у тому, що при  його застосуванні не враховується моральний  знос об'єкта, а також необхідність збільшення затрат на ремонт в останні  роки експлуатації основних засобів  в порівнянні з першими;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річно» норми амортизації

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеню кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

                                 (1.1)

Де п - кількість років корисного використання об'єкта основних засобів.

Метод зменшення  залишкової вартості ґрунтується на тому, що новий об'єкт основних засобів дає велику віддачу на початку терміну експлуатації і тому економічно обґрунтовано нарахування більшої суми амортизації у першому році використання об'єкта і поступове її зменшення надалі. Цей метод слід використовувати у разі, коли передбачається наявність ліквідаційної вартості;

3)    прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та подвоєної річної норми амортизації. Річна норма визначається виходячи із норми амортизації, обчисленої за прямолінійним методом або діленням 100 на кількість років корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів;

4)    кумулятивним, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишається до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

Сума чисел років - це сума порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт (наприклад, число років 5, сума чисел років дорівнює: 1+2 + 3 + 4 + 5 = 15).

Кумулятивний метод амортизації, методи зменшення залишкової вартості та прискореного зменшення залишкової вартості є методами прискореної амортизації основних засобів і найбільш привабливими для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об'єктів (коли вони практично нові) накопичується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об'єктів за допомогою амортизації, що відноситься на собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. При цьому в останні роки експлуатації тих же об'єктів, коли збільшуються витрати на їхнє утримання і ремонт, сума амортизації, яка нараховується, незначна, що балансує витрати виробництва протягом терміну використання таких основних засобів;

5) виробничим, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити з використанням об'єкта основних засобів.

Виробничий метод нарахування  амортизації доцільно застосовувати  у разі, коли обсяги виконання робіт (виготовлення продукції та надання послуг) можуть бути визначені достатньо точно.

Методи зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний с методами прискореної амортизації основних засобів, вони сприяють прискоренню процесу їхнього оновлення. Порівняно з прямолінійним методом вони передбачають більш розміри амортизації у перші роки експлуатації активів, ніж у останні, із зменшенням амортизаційних відрахувань із періоду у період впродовж строку корисного використання. Дегресивні методи ґрунтуються на таких аргументах. З одного боку, в перші роки експлуатації актив с технічно і фізично новим, потребус незначних витрат на ремонт та утримання і може принести більший дохід, ніж у наступні роки, тому за принципом відповідності доцільно в ці роки більшу частину його первісної вартості відносити на поточні витрати. З другого боку, ефективність використання основних засобів зменшується з року в рік, а витрати на ремонт відповідно зростають. Тому загальна сума річних витрат, пов'язаних з експлуатацією основних засобів, залишається приблизно однаковою протягом життєвого циклу об'єкта.

Ми розглянули всі методи нарахування  амортизації основних засобів, які рекомендовані Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" та встановлені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Виходячи з цього, можна зробити висновок, що кожному методу нарахування амортизації відповідають наступні фактори, що впливають на очікуваний спосіб отримання економічних вигод:

  за прямолінійним методом:

а)    виробництво різнорідної  продукції.

б)    рівномірна експлуатація об'єкта,

в)    незначний  моральний знос;

  за методом зменшення залишкової вартості, методом прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивним методом:

а)    об'єкт використовується у виробництві різнорідної продукції.

б)    швидкий  фізичний і моральний знос,

в)    необхідність швидкого накопичення коштів для  прискореного відновлення основних засобів;

за виробничим методом:

а)   об'єкт використовується для виробництва одного виду продукції  або надання однорідних послуг,

б)    строк  корисного використання об'єкта безпосередньо визначається його ресурсом;

в)    нерівномірність  експлуатації об'єкта,

г)    точний розрахунок планової і фактично випущеної продукції,

д)    роль морального зносу незначна;

за методом зменшення  залишкової вартості (податковим):

а)    не враховується строк  експлуатації,

б)    не враховується фізичний і моральний знос,

в)    не враховуються виробничі чинники використання основних засобів, і амортизація розраховується тільки для цілей оподаткування.

Докладний аналіз цих методів приводить до висновку, що між деякими з них немає суттєвої відмінності, як у теоретичному плані, так і за практичними результатами, що може бути підставою для їхнього скорочення.

 

2. Аналіз амортизаційної  політики підприємства

2.1 Загальна характеристика   ПВП «Молокозавод-Карпати»

Державне підприємство «Молокозавод-Карпати» був заснований в 1971 році і розташований у смт. Рожнятів по вулиці Дорожна, 34.

В 1972 році Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської Ради (рішення № 479/3 від 13. 09. 72р.) виділено додатково земельну ділянку площею 1,4 га для розширення території молокозаводу і проведення реконструкції. В 1979 - 1980 роках проведено реконструкцію молокозаводу. Розширено виробничі площі, аміачну компресорну, котельню, збудовано повітряна компресорна. В виробничих приміщеннях установлені нові лінії по розливу молочної продукції в стекляну тару місткістю 1,0 л., 0,5 л., 0,2 л. та автомат «Тетра-Пак». Виробничі потужності переробки молока зросли до 110 тонн в зміну. Основним предметом діяльності молокозаводу стала комплексна переробка молочних ресурсів Рожнятівського району.

Нарощувались обсяги виробництва  молочних продуктів, збільшився асортимент продукції та її реалізація.

В 1997 році згідно наказу Регіонального  відділення Фонду держмайна України  в Івано-Франківській області віл 27. 11. 97р. за № 1160 державне підприємство «Молокозавод-Карпати» перетворено у ПВП «Молокозавод-Карпати»  і тало правонаступником всіх прав і обов'язків державного підприємства.

ПВП «Молокозавод-Карпати» здійснює свою діяльність у відповідності з Конституцією і чинним законодавством України, керуючись Статутом, а також внутрішніми правилами процедур, регламентами та іншими локальними нормативними актами Товариства.

Предметом діяльності ПВП «Молокозавод-Карпати» є:

• забезпечення повної комплексної переробки молочних ресурсів;
• реалізація молочної продукції через власну та інші торгові мережі;
• послуги    громадського    харчування,    торгівля    продовольчими    і непродовольчими товарами;
• оптова та роздрібна торгівля на внутрішньому та зовнішньому ринках;
• проведення товарообмінних (бартерних) операцій;
• виконання робіт промислового і непромислового характеру та послуг по замовленню зі сторони;
• розвиток     сільського     підсобного     господарства     та     реалізація сільськогосподарської продукції;
• посередницька діяльність по забезпеченню товаровиробників молока -, ресурсами для збільшення продуктивності тварин;
• робота по капітальному ремонту будівель і споруд;
• зовнішньоекономічна діяльність в межах статуту;
• підготовка та перепідготовка кадрів.