Аналіз і оцінка економічної діяльності та управління якістю на ВАТ «Добромильський ДОК»

Підвищення якості продукції  позитивно впливає на результати діяльності підприємства.

Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запровадження і дотримання належного (дійового) комплексного механізму  управління якістю продукції. Визначальними  елементами цього специфічного менеджменту, що справляє найбільш істотний вплив  на процес виробництва і постачання на ринок конкурентоспроможної продукції, є:

стандартизація і сертифікація виробів;

стандартизація і сертифікація внутрішніх систем якості;

державний нагляд за додержанням  стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушення;

внутрішньовиробничий технічний контроль якості  [1.c.22].

Одним з найважливіших  факторів росту ефективності виробництва  є поліпшення якості продукції чи послуги. Підвищення якості виробляємої  продукції розцінюється в даний  час, як вирішальна умова її конкурентноздатності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Конкурентноздатність продукції багато в чому визначає престиж країни і є вирішальним чинником збільшення її національного багатства.

Якість - це невід'ємна частина  продукту, що займає особливо важливе  значення в підприємницькій діяльності. І не секрет, що для того, щоб компанії "вижити" у конкурентному середовищі потрібно робити тільки якісний товар.

Якість продукції відноситься  до числа найважливіших критеріїв  функціонування підприємства в умовах насиченого ринку і переважної нецінової  конкуренції. Підвищення технічного рівня  і якості продукції визначає темпи  науково - технічного прогресу і ріст ефективності виробництва в цілому, впливає на інтенсифікацію економіки, конкурентноздатність вітчизняних  товарів і життєвий рівень населення  країни.

Вибір методів управління якістю продукції і пошук їх найбільш ефективного  поєднання - один із самих  творчих моментів у створенні  систем управління, тому що вони впливають  на людей, що беруть участь у процесі  створення і виготовлення продукції, тобто на мобілізацію людського  фактору.

Необхідно розуміти, що сучасна  концепція управління якістю - це концепція  керування будь-яким цілеспрямованим  видом діяльності, що дозволяє, як показує  досвід, досягти успіху не тільки в  сфері виробництва, але і у  державному та муніципальному управлінні у різних сферах.

Таким чином, якість - багатоскладове поняття, і його забезпечення вимагає  об'єднання наукових сил, від творчого потенціалу до практичного досвіду  багатьох фахівців.  При нинішній ситуації на Україні проблема якості не тільки важлива, але і повинна  бути вирішена спільними зусиллями  держави, керівників колективів підприємств, учених, конструкторів, кожного інженера, робітника.

3. Стандарти  як  нормативна  база  управління  якістю

Значну роль в підвищенні  якості  продукції відіграють стандарти які є організаційно-технічною основою систем якості. На перших порах мала місце практика внесення в контракти вимог до систем якості, що доповнювали вимоги до продукції, а також до перевірки систем якості в ряді країн (США, Канада та ін.) були створені національні стандарти, що встановлюють вимоги до системи якості, а в 1987 р. Міжнародною організацією із стандартизації ISO, були розроблені міжнародні стандарти серії 9000, доповнені в подальшому стандартами серії 10000, які сконцентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були запроваджені як національні [4.c.1].

Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства  та нормативних документів, які регламентують  правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя, здоров'я і майна  людей та навколишнього середовища. Стандартизація якраз і є тією діяльністю, яка виконує ці функції.

Стандартизація в техніці є своєрідним відображенням об'єктивних законів еволюції технічних засобів і матеріалів. Вона не є вольовим актом, який нав'язується технічному прогресу ззовні, а випливає як неминучий наслідок відбору засобів, методів і матеріалів, що забезпечують високу якість продукції на даному рівні розвитку науки і техніки. З роками з'являються нові методи виробництва і матеріали, що призводить до заміни старих стандартів новими. В цьому безперервному процесі головна мета полягає в тому, щоб на якому завгодно етапі економічного розвитку суспільства створювати якісні вироби при масовому їх виготовленні [1.c.45].

Таким чином, об'єктивні закони розвитку техніки і промисловості  неминуче ведуть до стандартизації, яка  є запорукою самої високої  якості продукції, що може бути досягнута  на даному історичному етапі. Завдяки  стандартизації суспільство має  можливість свідомо керувати своєю  економічною і технічною політикою, домагаючись випуску виробів  високої якості.

 

Отже, стандарти – це нормативна база управління якістю продукції і сертифікації.

В умовах науково-технічного прогресу стандартизація є унікальною сферою суспільної діяльності. Вона синтезує в собі наукові, технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні і  політичні аспекти.

Створення стандартів серії ISO 9000. Міжнародна та європейська діяльність з стандартизації.

Стандарти ISO серії 9000 були розроблені технічним комітетом ISO/TK 176 в результаті узагальнення накопиченого національного  досвіду різних країн щодо розроблення, впровадження та функціонування систем якості. Вони не стосуються конкретного  сектору промисловості чи економіки і являють собою настанови з управління якістю та загальні вимоги щодо забезпечення якості, вибору і побудови елементів систем якості. Вони містять опис елементів, що їх мають включати системи якості, а не порядок запровадження цих елементів тією чи іншою організацією. Вони не мають на меті спонукати до створення однакових систем якості, оскільки різні організації мають різні потреби. Побудова та шляхи впровадження систем якості повинні обов'язково враховувати конкретні цілі організації, продукцію, яка нею виготовляється, процеси, що при цьому застосовуються, а також конкретні методи праці.

За роки що пройшли від  часу опублікування, вони отримали широке визнання та розповсюдження, а більш як 50 країн прийняли їх як національні. Після розповсюдження почався процес їх широкого застосування при сертифікації систем якості. Це викликало потребу визначення правил самої процедури сертифікації, а також вимог експертів, які здійснюють перевірку системи.

4. Значення  управління  якості  в  системі  загального  менеджменту

Згідно із сучасними ідеями в сфері забезпечення якості кінцевої продукції, менеджмент якості виступає фактично наскрізним аспектом управління підприємством поряд із витратами, часом тощо. Виходячи з цього, сам термін "якість" зазнав змін, які знайшли своє відображення у текстах міжнародних стандартів. Більшість визначень, що надавалися науковцями (як філософами, так і економістами), існують як альтернативна спроба уточнити дане поняття та розкрити його зміст, виходячи із загальних тенденцій розвитку науки управління на певному історичному етапі. У деяких теоретичних джерелах "якість" визначають як "придатність для використання" чи "відповідність меті", чи "задоволення потреб споживача", чи "відповідність вимогам".

Варто звернути увагу на те, що поряд із терміном "управління якістю" часто використовується термін "менеджмент якості" як ідентичний йому. Це пояснюється тим, що в процесі  перекладу з англійської мови ряду термінів виникають певні розбіжності, наприклад, термін "quality management" можна  перекласти як "менеджмент якості", "керування якістю", "управління якістю" тощо. У такому розумінні  термін "управління якістю" є ідентичним з терміном "менеджмент якості"[80]. Згідно з міжнародним стандартом ISO серії 9000 версії 2000 року, менеджмент якості — це координована діяльність з управління та керування діяльністю організації стосовно якості. Керування та управління у зв'язку з якістю передбачають запровадження: політики та завдань у сфері якості; планування якості; управління якістю; забезпечення якості; поліпшення якості [1. c.49].

У процесі визначення сутності та співвідношення між наведеними термінами, слід розуміти, що термін "управління якістю" може розглядатись у двох аспектах:

1) як один із напрямів  управлінської діяльності, що здійснюється  в межах системи управління  організацією та охоплює всі  стадії життєвого циклу продукції  згідно з "петлею якості"; за таких умов він відповідає  за своїм змістом термінові "менеджмент якості";

2) як один з аспектів  загального управління якістю, коли  акцент робиться саме на оперативний  рівень управління якістю, тобто  діяльність, яка здійснюється в  рамках операційної системи та  яку спрямовано на запобігання  виникненню дефектів за допомогою  засобів та інструментів контролю.

Сутність сучасної концепції  менеджменту якості розкривається  за допомогою принципів, якими повинно  керуватись підприємство в процесі  здійснення своєї діяльності. У науковій літературі існує кілька підходів до розгляду та з'ясування сутності принципів  менеджменту якості. Перший — це принципи, сформульовані Е. Демінгом, що носять не методологічний, а швидше прагматичний характер. Фактично це установки  чи постулати по формуванню поведінки  менеджерів для досягнення цілей  в області якості, сутність яких зводиться до наступного:

• постійною метою діяльності повинно бути поліпшення якості продукції;
• не повинно допускатися жодного дефекту в будь-якій сфері діяльності;
• необхідно вимагати від постачальників, виходячи з використовуваних статистичних методів, гарантій якості видів продукції, що поставляються.
• не укладати контракти на поставки продукції, орієнтуючись на низькі ціни.

В  американському  менеджменті  основною  метою  є  максималізація  прибутку ,  тобто  одержання  найбільшої  вигоди  при  найменших  витратах. 

В основі  сучасного  підходу  до  управління  лежить  системна  орієнтація  усіх  підрозділів  організації  на  якість  з  кінцевою  метою  виправдання  очікувань  покупців  і,  як  наслідок,  одержання  максимально можливого  прибутку.  На  перше  місце   висувається  цілі в  області  якості.  Політика в  області  якості  закладається  в  основу  політики  підприємства  з  усіма  її  складовими (маркетинг,  проектування,  постачання, закупівля, контракти  та  інш.)   Для  кожної  зі  складових  політики  проводяться  відповідно  аналіз  і  оцінка.  У  результаті  складаються  стратегії  і  плани,  спрямовані  на  реалізацію  політики  в  області  якості.

 

2. ВІДМІННОСТІ ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ ТРАДИЦІЙНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ Й СИСТЕМИ TQM
1. Тенденції  системи  управління  якістю

Традиційні принципи управління Принципи системи TQM

Задоволення потреб замовника 

Задоволення потреб споживача, суспільства й співробітників організації

Планування, забезпечення й  контроль поліпшення якості продукції 

Планування, забезпечення й  контроль поліпшення якості всіх процесів і систем

Розробка переважно коригувальних  дій 

Розробка переважно попереджувальних дій

Навчання управлінню якістю тільки співробітників відділу контролю якості 

Навчання управлінню якістю всього персоналу

Покладення функцій забезпечення якості на відділ контролю якості 

Покладення функцій управління якістю на всіх співробітників.

Вирішення в напрямі якості тільки "гарячих" питань і завдань  сьогодення 

Регулярне виявлення й  вирішення в напрямі якості хронічних  проблем.

Виконання кожним автономно  поставленого завдання 

Координація та взаємодія  діяльності всіх співробітників у сфері  якості

Підводячи підсумок, необхідно  зазначити, що питання забезпечення, підтримання та підвищення якості і  конкурентоспроможності обов'язково необхідно  розглядати у взаємозв'язку, орієнтуючись на ті підходи та концепції, що домінують як в межах країни, так і на рівні компанії. Якість створюється у конкретних організаціях і процес її забезпечення у кожній бізнесовій організації починається із свідомості співробітників і чіткого розуміння ними тих цілей, що є пріоритетними для компанії. А визначення пріоритетності цілей компанії здійснюється на основі концепції державної політики і тих пріоритетів, які чітко сформульовані і проголошені на рівні держави у вигляді національної політики у галузі якості [2.c.345].

На рівні бізнесових організацій, ідея підвищення якості і конкурентоспроможності може бути реалізована орієнтуючись на формулювання базових орієнтирів та цілей по трьох ієрархічних  рівнях.

на рівні організації: наміри, напрями, цілі діяльності стосовно якості, офіційно сформульовані та задекларовані вищім керівництвом організації у політиці якості;

на рівні підрозділів: завдання, ресурси, критерії оцінювання діяльності, пов'язані із забезпеченням  якості груп процесів, що спрямовані на створення конкретної продукції;

на рівні персоналу: відповідальність, повноваження, відносини виконавців усіх рівнів щодо питань якості.

Значення та необхідність управління якістю на рівні організації  визначається тим, що сприяє задоволенню  все більших потреб та очікувань  споживачів і, відповідно, надає поштовх  для розвитку і вдосконалення  бізнесу. Компанія завдяки застосуванню сучасного інструментарію та методів  менеджменту якості стає більш гнучкою, адаптивною, постійно використовуючи власні конкурентні переваги і утворюючи  нові. Підвищення конкурентоспроможності підприємства відбувається, виходячи з цього, за рахунок того, що воно задовольняє потреби клієнтів швидше за своїх конкурентів, пропонуючи при  цьому бажане поєднання ціни і  якості .

Інструменти та методи управління якістю, що застосовуються сучасними  організаціями, формують складову частину  загальної методології менеджменту якості. Існуюче на сьогодні розмаїття різних практичних підходів до управління якістю на усіх рівнях управління та етапах життєвого циклу продукту, викликає необхідність їх класифікації. Найдоцільніше всі методи менеджменту якості поділити на дві групи, орієнтуючись на час їх виникнення .