Акціонерне товариство

У разі коли власниками А. Т. є фізичні особи, їх підпис на установчих документах потребує нотаріального засвідчення.

До органу державної  реєстрації подаються установчі  документи в оригіналах та по одному примірнику завірених в установленому  порядку копій.

Установчі документи не повинні містити положень, що суперечать законодавству.

Відповідальність за відповідність законодавству установчих документів несе власник (власники) або  уповноважені ним (ними) органи, які  подають документи для реєстрації А. Т.

Установчі документи складаються державною мовою.

Під час реєстрації А. Т. посадова особа органу державної  реєстрації на титулі установчих документів робить відмітку про реєстрацію із зазначенням назви цього органу, номера та дати реєстрації. Відмітка засвідчується підписом посадової особи та печаткою органу державної реєстрації.

Орган державної реєстрації не має права вимагати від заявника подання інших документів, не передбачених законодавством або оформлених за іншими вимогами, ніж це визначено у Положенні  про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності.

Орган державної реєстрації надає у разі потреби допомогу заявникові в заповненні реєстраційної  картки та перевіряє відповідність  наведених у ній відомостей установчим документам.

Орган державної реєстрації фіксує дату надходження документів у журналі обліку реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.

За наявності зазначених вище документів, орган державної  реєстрації протягом 5 робочих днів з дати надходження цих документів зобов’язаний провести державну реєстрацію А. Т. і видати заявникові свідоцтво та один примірник установчих документів.

Свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для відкриття  розрахункового, валютного та інших  рахунків в установах банків, виготовлення печаток і штампів.

На печатках і штампах  повинен зазначатись ідентифікаційний код А. Т. Зразки печаток і штампів  затверджуються власником або уповноваженим  на те органом і додаткового погодження не потребують.

Орган державної реєстрації зобов’язаний у 10-денний термін з дня державної реєстрації А. Т. подати відомості про реєстрацію юридичної особи до органу державної статистики та державної податкової адміністрації за місцезнаходженням А. Т.

Орган державної реєстрації веде облік суб’єктів підприємницької  діяльності, починаючи з дати реєстрації або дати звернення до органу державної реєстрації за новим місцезнаходженням у разі зміни місцезнаходження за різних обставин відповідно до діючого законодавства.

А. Т. підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств  та організацій, що ведеться органами державної статистики. Порядок внесення визначається Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій. Орган державної статистики після внесення А. Т. до реєстру проставляє в свідоцтві про державну реєстрацію ідентифікаційний код і дату включення до реєстру.

Перереєстрація А. Т. та внесення змін і доповнень до установчих документів визначаються Положенням про  державну реєстрацію суб’єктів підприємницької  діяльності.

- Закон України Про  господарські товариства

- Закон України Про  цінні папери та фондову біржу 

- Закон України Про  підприємництво 

- Закон України Про  підприємства в Україні 

- Положення про державну  реєстрацію суб’єктів підприємницької  діяльності 

- Телеконференції міжнародної  комп’ютерної мережі Internet.

2.2. Тенденції розвитку акціонерних товариств

Ефективне функціонування акціонерних товариств визначається такими обставинами, що одні обумовлені самою сутністю акціонерного товариства, інші - умінням вести його виробничу, комерційну і господарську діяльність.

Перша група обставин: ступінь правової захищеності прав акціонерів від некоректних дій  управляючих, наявність реальної можливості контролю господарської діяльності та управління з боку акціонерів. Так, зміни Статуту, розмірів статутного капіталу, вибори керуючих органів, затвердження річних результатів діяльності, реорганізація і ліквідація товариства - це компетенція зборів акціонерів. Дані чинники створюють умови для проведення ефективної інвестиційної політики за рахунок широкого залучення коштів внутрішніх і зовнішніх акціонерів.

Друга група обставин - скорочення витрат виробництва, підвищення якості виробів, що випускаються, оптимальна маркетингова політика - це впливає  на ефективність діяльності будь-якої виробничої чи комерційної структури.

В процесі створення, а потім і функціонування акціонерне товариство зацікавлене в високому рейтингу як внутрішньому, так і  зовні держави, що обумовлено необхідністю розширення кола акціонерів, отримання  кредитів і підтримки високої  вартості акцій на фондовому ринку. Саме для цього складається бізнес-план.

Важливим аспектом функціонування акціонерного товариства є дивідендні політика корпорації. До економічних  відносин на виплату дивідендів відносяться  фінансові обмеження, що пов'язані  з потребою в розвитку, технічному переоснащенні та реконструкції фірми, тому як виплати дивідендів готівкою знижують обсяги прибутку, які можуть бути спрямовані на ці цілі. Корпораціям, які серйозно займаються розвитком, потрібні значні кошти, вони не можуть постійно виходити на ринок для залучення коштів за рахунок емісії цінних паперів. Тому самий ефективний шлях - контролювати виплату дивідендів, щоб мінімізувати фінансування за рахунок зовнішніх джерел.

Позаекономічні обмеження  з виплати дивідендів полягають  в першу чергу в законодавчих та договірних обмеженнях. Джерело виплати дивідендів - прибуток і не дозволяються грошові виплати дивідендів за рахунок акціонерного капіталу. Дивіденди у вигляді акцій виплачуються в тому випадку, якщо необхідно задовольнити акціонерів і одночасно забезпечити можливість для інвестицій. Виплата дивідендів акціями чи виплата готівкою впливають на баланс корпорації, змінюється не розмір власного капіталу, а його структура

Для здійснення статутної  діяльності акціонерні товариства формують активи, від користування якими очікується економічна вигода в майбутньому. Майбутня економічна вигода, що пов'язується з вико-ристанням активу, являє собою потенціал, що увійде прямо чи опосередковано у потік грошових коштів чи їх еквівалентів. Активи підприємства відображають-ся у балансі, причому тільки в лівій його частині, тобто це основні й оборотні засоби, і є реальним капіталом, що використовується для забезпечення статутної діяльності. Пасив, власне, відображає джерела фінансування цього капіталу, тобто що і кому підприємство заборгувало наданий момент за той реальний ка-пітал, яким воно розпоряджається. Усі ці зобов'язання забезпечуються корпора-тивними цінними паперами (акціями та облігаціями), кредиторською заборго-ваністю (в тому числі забезпечену векселями), зобов'язаннями перед банками (у вигляді підписаних кредитних договорів), зобов'язаннями за розрахунками з бюджетом (у вигляді відповідних податкових декларацій), зобов'язаннями за розрахунками з оплати праці (у вигляді підписаних трудових договорів) тощо.

У зв'язку із множинністю  джерел фінансового забезпечення акціонерні 
товариства стикаються з необхідністю аналізу всієї їхньої системи, перш ніж 
буде прийнято рішення щодо доцільності одного з них чи їхньої комбінації 
при фінансуванні інвестиційного проекту.

Величина фінансових ресурсів кількісно характеризує фінансові  можливості будь-якої підприємницької  структури незалежно від сфери  діяльності, галузевої спрямованості  чи організаційно-правового статусу. Можливості фінансового забезпечення розвитку статутної діяльності акціонерного товариства ви-значаються об'ємом коштів, які воно здатне генерувати чи залучити із зовнішніх джерел. Грошові ресурси, залучені під прогнозований раніше процес розвитку, концентруючись у відповідні фонди зі встановленим порядком створення і використання, перетворюються на фінансові ресурси. Згодом фінансові ресурси через купівлю основних і оборотних засобів перетворюються на капітал.

Щоб виявити сукупність грошових ресурсів, які акціонерне товариство змогло залучити на певну дату (зокрема на кінець року) і дослідити їх структуру, необхідно розглянути пасив балансу. Підсумок пасиву дасть нам загальну суму фінансових ресурсів, а його статті відобразять нам їхній склад. Пасив відображає сформовані в минулому фінансові ресурси, які матеріалізовані в активі. З цією метою проаналізуємо консолідований баланс вітчизняних акціонерних товариств.

Оскільки ряд вітчизняних акціонерних товариств мають пільги з надання до Держкомстату річної фінансової звітності, то не видається можливим дослідити структуру фінансових ресурсів усіх товариств. Крім того, з аналізу виключено групу малих підприємств, структура фінансового забезпечення яких значно відрізняється від групи основних акціонерних товариств.

2.3. Аналіз діяльності  акціонерних товариств та механізмів її регулювання

В основі системи управління акціонерного товариства. лежить така схема:

— вищій орган влади  в товаристві, який представляє власника об'єднаного капіталу - загальні збори  акціонерів;

— орган, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу - рада акціонерного товариства (спостережна рада);

— глава товариства, керуючий діяльністю товариства, обираємий загальними зборами акціонерів - генеральний  директор (президент) товариства;

— орган управління оперативною  діяльністю, до якого входять управлінці та менеджери вищої ланки - правління товариства;

— орган, який здійснює функції  внутрішнього фінансового, господарського та правового контролю за діяльністю товариства - ревізійна комісія товариства, члени якого обираються загальними зборами акціонерів.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право  брати участь усі його акціонери, незалежно від кількості і  класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

До компетенції загальних  зборів належить:

— визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і  затвердження його планів та звітів про  їх виконання;

— внесення змін до статуту  товариства;

— обрання та відкликання  членів ради акціонерного товариства (спостережної ради);

— обрання та відкликання  членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

— затвердження річних результатів  діяльності товариства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків;

— створення, реорганізація  та ліквідація дочірніх підприємств, затвердження їх статутів та положень;

— винесення рішень про  притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства;

— затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

— вирішення питання  про придбання акцій товариства, що випускаються ним;

— визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

— затвердження договорів (угод) укладених на суму, що перевищує  вказану в статуті товариства;

— прийняття рішень про  припинення діяльності товариства, призначення  ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу

Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60% голосів.

Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у три чверті голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з таких питань:

— зміна статуту акціонерного товариства;

— прийняття рішення  про припинення діяльності товариства;

— створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв товариства.

З решти питань рішення  приймаються простою більшістю  акціонерів, які беруть участь у  зборах.

Про проведення загальних  зборів акціонерів держателів іменних  акцій повідомляються персонально. Крім того, повинно бути зроблено загальне повідомлення передбаченим статутом способом про наступні збори з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів.

Будь-який з акціонерів вправі виносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніш як за 40 днів до їх скликання. В цей же строк акціонери, які володіють у сукупності більш як 10% голосів, можуть вимагати включення питань до порядку денного.

До скликання загальних зборів акціонерам повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, пов'язаних з порядком денним зборів.

Загальні збори не вправі приймати рішення з питань, не включених до порядку денного.

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності  товариства, а також при наявності  обставин, вказаних у статуті товариства і в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

Збори повинні бути також  скликані виконавчим органом на вимогу ради акціонерів (спостережної ради).

Акціонери, які володіють  у сукупності більш як 20% голосів, вправі вимагати скликання позачергових зборів в будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконало зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати збори.

Голосування на загальних  зборах акціонерів проводиться за принципом: 1 акція - 1 голос. У статуті товариства може бути встановлено мінімальну кількість акцій, яка надає право голосу, або обмеження кількості голосів, які надаються одному акціонеру.

Представник може бути постійним  або призначеним на певний строк. Акціонер вправі в будь-який час  замінити свого представника у вищому органі, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.